Книга СудейГлава 16 |
1 |
2 Ктото сказал жителям Газы, что Самсон пришёл в их город, и они, желая убить его, окружили это место. Они провели всю ночь, подстерегая Самсона, притаившись у городских ворот. «Когда наступит утро, мы убьём Самсона», — говорили они друг другу. |
3 Но Самсон пробыл у блудницы только до полуночи, а в полночь встал, вырвал городские ворота вместе с косяками и с засовом, взвалил себе на плечи и отнёс их на вершину горы возле Хеврона. |
4 |
5 Филистимские правители пришли к Далиде и сказали ей: |
6 |
7 Самсон ответил: |
8 Тогда филистимские правители принесли Далиде семь свежих, ещё не засохших тетив, и она связала ими Самсона. |
9 Один из филистимлян прятался у Далиды в спальне, а она сказала Самсону: |
10 |
11 Самсон сказал: |
12 Далида взяла новые веревки, связала его и сказала: |
13 |
14 Позже, когда Самсон пошёл спать, Далида так и сделала. Она сплела на ткацком станке семь кос из его волос, прикрепила станок к земле и снова сказала ему: |
15 |
16 Она докучала Самсону каждый день, пытаясь выведать его секрет, и мучила его так, что ему было тяжело от этого до смерти. |
17 Наконец Самсон сказал Далиде: |
18 Далида, видя, что Самсон открыл ей свою тайну, послала за филистимскими правителями, сказав: |
19 Далида усыпила Самсона на своих коленях и позвала человека, чтобы он остриг семь кос с его головы. Так она сделала Самсона слабым, и он потерял свою силу. |
20 И тогда Далида сказала ему: |
21 Филистимляне схватили Самсона, выкололи ему глаза и привели в Газу. Там они заковали Самсона в цепи, посадили в тюрьму и заставили его с узниками молоть пшеницу. |
22 Между тем волосы у него на голове начали расти. |
23 Филистимские правители собрались, чтобы принести великую жертву своему богу Дагону. Они сказали: |
24 И филистимский народ, увидев Самсона, стал прославлять своего бога, говоря: |
25 |
26 Самсон сказал слуге, который вёл его за руку: |
27 Храм был полон мужчин и женщин, там были все правители филистимские, и на кровле было около трёх тысяч мужчин и женщин, смотревших на забавляющего их Самсона. |
28 Затем Самсон воззвал к Господу и сказал: |
29 Тогда он схватился за две средние колонны, которые поддерживали весь храм. Самсон упёрся в колонны: правой рукой в одну, а левой рукой в другую, |
30 и сказал: |
31 Братья Самсона и вся семья его отца пришли и забрали его тело. Они похоронили его между Цорой и Ештаолом в могиле Маноя, его отца. Самсон был судьёй Израиля двадцать лет. |
Книга СуддiвРозділ 16 |
1 |
2 А аззеянам донесли, говорячи: „Самсон прийшов сюди!“ І оточи́ли вони, і чатували на нього всю ніч у міські́й брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: „Будемо чатувати аж до ранішнього світу, — і заб'ємо його“. |
3 І лежав Самсон аж до пі́вночі. А опі́вночі встав, і схопи́в за двері місько́ї брами та за оби́два бічні́ одві́рки, та й вирвав їх ра́зом із за́сувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхі́в'я гори, що навпроти Хевро́ну. |
4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я́ їй Делі́ла. |
5 І прийшли до неї филистимські воло́дарі, та й сказали їй: „Намов його та й побач, — у чо́му його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокори́ти його? А ми кожен дамо́ тобі тисячу й сто шеклів срібла“. |
6 І сказала Деліла до Самсона: „Розкажи мені, у чо́му твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокори́ти тебе?“ |
7 І сказав їй Самсон: „Якщо зв'яжуть мене сімома́ мокрими шну́рами, що ще не ви́сушені, то осла́бну та й стану, як кожен із людей“. |
8 І прине́сли їй филистимські володарі сім мокрих шну́рів, що ще не були ви́сушені, а вона зв'язала його ними. |
9 А за́сідка сиділа в неї в іншій кімна́ті. І вона сказала до нього: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ І він розірва́в ті шну́ри, як розривається нитка з кло́ччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила. |
10 І сказала Делі́ла до Самсона: „Оце ти обмани́в мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе?“ |
11 А він їй сказав: „Якщо справді зв'яжуть мене нови́ми су́каними шну́рами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей“. |
12 І взяла Деліла нові́ шну́ри, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ А за́сідка сиділа в іншій кімна́ті. І він зірвав їх зо своїх плече́й, немов нитку. |
13 І сказала Деліла Самсонові: „Досі ти обма́нював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе?“ А він їй сказав: „Якщо утчеш сім ку́черів моєї голови з основою“. |
14 І вона прибила їх ткацьким клинко́м, та й сказала до нього: „Филистимляни на тебе, Самсоне!“ А він обудився зо сну́ свого, та й вирвав ткацького клинка́ ткани́ни та осно́ву. |
15 І сказала вона до нього: „Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обмани́в ти мене, і не розповів мені, у чо́му твоя велика сила“. |
16 І сталося, коли вона докуча́ла йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпели́вилася душа його на смерть. |
17 І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: „Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назоре́й від утро́би своєї матері. Якщо я буду ого́лений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна люди́на“. |
18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських воло́дарів, говорячи: „Прийдіть і цим ра́зом, бо він розповів мені все своє серце“. І прийшли до неї филистимські воло́дарі, і зне́сли срібло в своїй руці. |
19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголи́ти сім ку́черів його голови. І став він сла́бнути, і відступила від нього сила його. |
20 І сказала вона: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ І збудився він зо сну́ свого та й сказав: „Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся“. А він не знав, що Господь відступився від нього. |
21 І взяли́ його филисти́мляни, та й ви́брали очі йому́. І вони звели́ його до Га́зи, і зв'язали його мі́дяними ланцюга́ми, і він молов у домі ув'язнених. |
22 А волос голови його зачав рости по тому, як був він ого́лений. |
23 |
24 І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: „Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустоши́теля нашого кра́ю, який наші тру́пи намно́жив“. |
25 І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: „Покличте Самсона, і нехай він посміши́ть нас“. І покликали Самсона з дому ув'я́знених, і він витіва́в жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпа́ми. |
26 І сказав Самсо́н юнако́ві, що держав його за руку: „Пусти мене, і дай доторкнутися мені, до тих стовпі́в, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпру́ся на них“. |
27 А той дім був повен чоловіків та жіно́к, і туди зібралися всі филистимські воло́дарі, а на даху́ було близько трьох тисяч чоловіків та жіно́к, що приглядалися до жартів Самсона. |
28 І кли́кнув Самсон до Господа, та й сказав: „Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього ра́зу, Боже, і нехай я пімщу́ филисти́млянам одну пімсту за дво́є очей своїх!“ |
29 І обняв Самсон оби́два середи́нні стовпи́, що на них міцно стояв той дім, і обпе́рся на них, — на одно́го прави́цею своєю, а на одно́го ліви́цею своєю. |
30 І сказав Самсон: „Нехай помру́ я ра́зом із филисти́млянами!“ І він з великою силою сперся на стовпи, — і впав той дім на володарів та на ввесь той наро́д, що в ньому. І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численні́ші за тих, що повбивав їх за свого життя. |
31 І зійшли його брати́ та ввесь дім його батька, і поне́сли його, і ви́несли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гро́бі Мано́аха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ. |
Книга СудейГлава 16 |
Книга СуддiвРозділ 16 |
1 |
1 |
2 Ктото сказал жителям Газы, что Самсон пришёл в их город, и они, желая убить его, окружили это место. Они провели всю ночь, подстерегая Самсона, притаившись у городских ворот. «Когда наступит утро, мы убьём Самсона», — говорили они друг другу. |
2 А аззеянам донесли, говорячи: „Самсон прийшов сюди!“ І оточи́ли вони, і чатували на нього всю ніч у міські́й брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: „Будемо чатувати аж до ранішнього світу, — і заб'ємо його“. |
3 Но Самсон пробыл у блудницы только до полуночи, а в полночь встал, вырвал городские ворота вместе с косяками и с засовом, взвалил себе на плечи и отнёс их на вершину горы возле Хеврона. |
3 І лежав Самсон аж до пі́вночі. А опі́вночі встав, і схопи́в за двері місько́ї брами та за оби́два бічні́ одві́рки, та й вирвав їх ра́зом із за́сувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхі́в'я гори, що навпроти Хевро́ну. |
4 |
4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я́ їй Делі́ла. |
5 Филистимские правители пришли к Далиде и сказали ей: |
5 І прийшли до неї филистимські воло́дарі, та й сказали їй: „Намов його та й побач, — у чо́му його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокори́ти його? А ми кожен дамо́ тобі тисячу й сто шеклів срібла“. |
6 |
6 І сказала Деліла до Самсона: „Розкажи мені, у чо́му твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокори́ти тебе?“ |
7 Самсон ответил: |
7 І сказав їй Самсон: „Якщо зв'яжуть мене сімома́ мокрими шну́рами, що ще не ви́сушені, то осла́бну та й стану, як кожен із людей“. |
8 Тогда филистимские правители принесли Далиде семь свежих, ещё не засохших тетив, и она связала ими Самсона. |
8 І прине́сли їй филистимські володарі сім мокрих шну́рів, що ще не були ви́сушені, а вона зв'язала його ними. |
9 Один из филистимлян прятался у Далиды в спальне, а она сказала Самсону: |
9 А за́сідка сиділа в неї в іншій кімна́ті. І вона сказала до нього: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ І він розірва́в ті шну́ри, як розривається нитка з кло́ччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила. |
10 |
10 І сказала Делі́ла до Самсона: „Оце ти обмани́в мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе?“ |
11 Самсон сказал: |
11 А він їй сказав: „Якщо справді зв'яжуть мене нови́ми су́каними шну́рами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей“. |
12 Далида взяла новые веревки, связала его и сказала: |
12 І взяла Деліла нові́ шну́ри, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ А за́сідка сиділа в іншій кімна́ті. І він зірвав їх зо своїх плече́й, немов нитку. |
13 |
13 І сказала Деліла Самсонові: „Досі ти обма́нював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе?“ А він їй сказав: „Якщо утчеш сім ку́черів моєї голови з основою“. |
14 Позже, когда Самсон пошёл спать, Далида так и сделала. Она сплела на ткацком станке семь кос из его волос, прикрепила станок к земле и снова сказала ему: |
14 І вона прибила їх ткацьким клинко́м, та й сказала до нього: „Филистимляни на тебе, Самсоне!“ А він обудився зо сну́ свого, та й вирвав ткацького клинка́ ткани́ни та осно́ву. |
15 |
15 І сказала вона до нього: „Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обмани́в ти мене, і не розповів мені, у чо́му твоя велика сила“. |
16 Она докучала Самсону каждый день, пытаясь выведать его секрет, и мучила его так, что ему было тяжело от этого до смерти. |
16 І сталося, коли вона докуча́ла йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпели́вилася душа його на смерть. |
17 Наконец Самсон сказал Далиде: |
17 І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: „Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назоре́й від утро́би своєї матері. Якщо я буду ого́лений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна люди́на“. |
18 Далида, видя, что Самсон открыл ей свою тайну, послала за филистимскими правителями, сказав: |
18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських воло́дарів, говорячи: „Прийдіть і цим ра́зом, бо він розповів мені все своє серце“. І прийшли до неї филистимські воло́дарі, і зне́сли срібло в своїй руці. |
19 Далида усыпила Самсона на своих коленях и позвала человека, чтобы он остриг семь кос с его головы. Так она сделала Самсона слабым, и он потерял свою силу. |
19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголи́ти сім ку́черів його голови. І став він сла́бнути, і відступила від нього сила його. |
20 И тогда Далида сказала ему: |
20 І сказала вона: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“ І збудився він зо сну́ свого та й сказав: „Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся“. А він не знав, що Господь відступився від нього. |
21 Филистимляне схватили Самсона, выкололи ему глаза и привели в Газу. Там они заковали Самсона в цепи, посадили в тюрьму и заставили его с узниками молоть пшеницу. |
21 І взяли́ його филисти́мляни, та й ви́брали очі йому́. І вони звели́ його до Га́зи, і зв'язали його мі́дяними ланцюга́ми, і він молов у домі ув'язнених. |
22 Между тем волосы у него на голове начали расти. |
22 А волос голови його зачав рости по тому, як був він ого́лений. |
23 Филистимские правители собрались, чтобы принести великую жертву своему богу Дагону. Они сказали: |
23 |
24 И филистимский народ, увидев Самсона, стал прославлять своего бога, говоря: |
24 І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: „Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустоши́теля нашого кра́ю, який наші тру́пи намно́жив“. |
25 |
25 І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: „Покличте Самсона, і нехай він посміши́ть нас“. І покликали Самсона з дому ув'я́знених, і він витіва́в жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпа́ми. |
26 Самсон сказал слуге, который вёл его за руку: |
26 І сказав Самсо́н юнако́ві, що держав його за руку: „Пусти мене, і дай доторкнутися мені, до тих стовпі́в, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпру́ся на них“. |
27 Храм был полон мужчин и женщин, там были все правители филистимские, и на кровле было около трёх тысяч мужчин и женщин, смотревших на забавляющего их Самсона. |
27 А той дім був повен чоловіків та жіно́к, і туди зібралися всі филистимські воло́дарі, а на даху́ було близько трьох тисяч чоловіків та жіно́к, що приглядалися до жартів Самсона. |
28 Затем Самсон воззвал к Господу и сказал: |
28 І кли́кнув Самсон до Господа, та й сказав: „Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього ра́зу, Боже, і нехай я пімщу́ филисти́млянам одну пімсту за дво́є очей своїх!“ |
29 Тогда он схватился за две средние колонны, которые поддерживали весь храм. Самсон упёрся в колонны: правой рукой в одну, а левой рукой в другую, |
29 І обняв Самсон оби́два середи́нні стовпи́, що на них міцно стояв той дім, і обпе́рся на них, — на одно́го прави́цею своєю, а на одно́го ліви́цею своєю. |
30 и сказал: |
30 І сказав Самсон: „Нехай помру́ я ра́зом із филисти́млянами!“ І він з великою силою сперся на стовпи, — і впав той дім на володарів та на ввесь той наро́д, що в ньому. І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численні́ші за тих, що повбивав їх за свого життя. |
31 Братья Самсона и вся семья его отца пришли и забрали его тело. Они похоронили его между Цорой и Ештаолом в могиле Маноя, его отца. Самсон был судьёй Израиля двадцать лет. |
31 І зійшли його брати́ та ввесь дім його батька, і поне́сли його, і ви́несли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гро́бі Мано́аха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ. |