Книга пророка Иезекииля

Глава 19

1 Бог сказал мне: «Ты должен петь эту печальную песнь о правителях Израиля:

2 „Посмотри на мать свою, львицу, лежащую среди львов, окружённую множеством её маленьких львят.

3 Один из них вырос, став молодым львом. Он еду добывать научился, и человека съел.

4 Народы слышали его рык и поймали его в ловушку. Они заковали его в цепи и отвели в Египет.

5 Львица думала, что этот львёнок вожаком станет, но не сбылись её надежды. Другого взяла она львёнка и воспитывала его, чтобы он стал молодым львом.

6 Он пошёл на охоту вместе со взрослыми львами и научился охоте. Он убил и съел человека.

7 Он на дворцы нападал, уничтожал города, все люди в стране боялись его рыка.

8 Тогда люди во всей округе на него поставили сети и поймали его.

9 Они в цепи его заковали и посадили в клетку, а затем отвезли к царю Вавилона. И теперь в израильских горах не слышно его рыка.

10 Твоя мать была подобна виноградной лозе, посаженной возле воды. Она дала начало многим отросткам, потому что имела обилие воды.

11 Она дала жизнь крепким ветвям, которые могли стать царскими скипетрами. Лоза росла всё выше и выше, и ветвями своими достигла небес.

12 Но в гневе была вырвана та лоза, и на землю брошена она. Ветер, пришедший с востока, высушил её плоды, а её крепкие ветви были сломлены и сожжены в огне.

13 А теперь она посажена в пустыне, где землю мучает жажда.

14 Вырвался огонь из её ветвей и уничтожил все ветви её и плоды. И не осталось крепкой ветви, которая могла быть царским скипетром”. Это печальная песня, это песня о смерти».

Єзекiїль

Розділ 19

1 А ти пісню жало́бну здійми про князі́в Ізраїлевих,

2 та й скажи: Яка твоя мати леви́ця: Лягла поміж ле́вів, серед левчукі́в вона ви́кохала левеня́т!

3 І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала, левчуко́м воно стало, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

4 І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього, в їхню яму він схо́плений був, і його в ланцюга́х до кра́ю єгипетського відвели́.

5 Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає, що пропала наді́я її, то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т, і вчинила його левчуко́м.

6 І ходив він між ле́вами й став левчуко́м, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

7 І він розбивав їхні пала́ти, і руйнував їхні міста́, і від голосу рику його остовпі́ла земля й що на ній!

8 Та пастку на нього поста́вили люди знавко́ла з округ, і свою сітку на нього розки́нули, — і він схо́плений був в їхню яму!

9 І кинули в клітку його́ в ланцюга́х, і його відвели́ до царя вавилонського, і в тверди́ню його запрото́рили, щоб голос його вже не чувся на го́рах Ізраїлевих.

10 Твоя мати, як той виноград у винограднику, поса́дженому над водою, плодю́ча й гілля́ста була́ через во́ди великі.

11 І виросли пру́ття міцні́, й надавались на бе́рла воло́дарів, і височі́в між гуща́винами його зріст, — і він показався в своїй висоті́, у числе́нних галу́зках своїх!

12 Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена, і вітер зо сходу зсушив її плід,— полама́лися й повисиха́ли вони, а її міцний прут — огонь його зжер.

13 А тепер посадили її на пустині, у кра́ї сухому й безві́дному,—

14 і вийшов огонь із прута́ її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцно́го пру́та, бе́рла на панува́ння. Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“.

Книга пророка Иезекииля

Глава 19

Єзекiїль

Розділ 19

1 Бог сказал мне: «Ты должен петь эту печальную песнь о правителях Израиля:

1 А ти пісню жало́бну здійми про князі́в Ізраїлевих,

2 „Посмотри на мать свою, львицу, лежащую среди львов, окружённую множеством её маленьких львят.

2 та й скажи: Яка твоя мати леви́ця: Лягла поміж ле́вів, серед левчукі́в вона ви́кохала левеня́т!

3 Один из них вырос, став молодым львом. Он еду добывать научился, и человека съел.

3 І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала, левчуко́м воно стало, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

4 Народы слышали его рык и поймали его в ловушку. Они заковали его в цепи и отвели в Египет.

4 І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього, в їхню яму він схо́плений був, і його в ланцюга́х до кра́ю єгипетського відвели́.

5 Львица думала, что этот львёнок вожаком станет, но не сбылись её надежды. Другого взяла она львёнка и воспитывала его, чтобы он стал молодым львом.

5 Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає, що пропала наді́я її, то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т, і вчинила його левчуко́м.

6 Он пошёл на охоту вместе со взрослыми львами и научился охоте. Он убил и съел человека.

6 І ходив він між ле́вами й став левчуко́м, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

7 Он на дворцы нападал, уничтожал города, все люди в стране боялись его рыка.

7 І він розбивав їхні пала́ти, і руйнував їхні міста́, і від голосу рику його остовпі́ла земля й що на ній!

8 Тогда люди во всей округе на него поставили сети и поймали его.

8 Та пастку на нього поста́вили люди знавко́ла з округ, і свою сітку на нього розки́нули, — і він схо́плений був в їхню яму!

9 Они в цепи его заковали и посадили в клетку, а затем отвезли к царю Вавилона. И теперь в израильских горах не слышно его рыка.

9 І кинули в клітку його́ в ланцюга́х, і його відвели́ до царя вавилонського, і в тверди́ню його запрото́рили, щоб голос його вже не чувся на го́рах Ізраїлевих.

10 Твоя мать была подобна виноградной лозе, посаженной возле воды. Она дала начало многим отросткам, потому что имела обилие воды.

10 Твоя мати, як той виноград у винограднику, поса́дженому над водою, плодю́ча й гілля́ста була́ через во́ди великі.

11 Она дала жизнь крепким ветвям, которые могли стать царскими скипетрами. Лоза росла всё выше и выше, и ветвями своими достигла небес.

11 І виросли пру́ття міцні́, й надавались на бе́рла воло́дарів, і височі́в між гуща́винами його зріст, — і він показався в своїй висоті́, у числе́нних галу́зках своїх!

12 Но в гневе была вырвана та лоза, и на землю брошена она. Ветер, пришедший с востока, высушил её плоды, а её крепкие ветви были сломлены и сожжены в огне.

12 Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена, і вітер зо сходу зсушив її плід,— полама́лися й повисиха́ли вони, а її міцний прут — огонь його зжер.

13 А теперь она посажена в пустыне, где землю мучает жажда.

13 А тепер посадили її на пустині, у кра́ї сухому й безві́дному,—

14 Вырвался огонь из её ветвей и уничтожил все ветви её и плоды. И не осталось крепкой ветви, которая могла быть царским скипетром”. Это печальная песня, это песня о смерти».

14 і вийшов огонь із прута́ її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцно́го пру́та, бе́рла на панува́ння. Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“.

1.0x