Книга пророка Осии

Глава 7

1 Между тем, как Я врачую Израиля, открывается нечестие Ефремове и злодеяния Самарии; ибо у них то и дело что козни; и воры ходят; толпа по улицам разливается.

2 И не подумают в сердце своем, что Я помню все злодеяния их. Вот уже обложили их деяния их; они пред лицем Моим.

3 Злодейством своим увеселяют царя; и неправдами своими князей.

4 Все они прелюбодействуют, как печь растопленная у хлебника, который бодрствует, и тогда как перестал тесто месить, до того времени, когда вскиснет.

5 `Торжественный, говорят, день царя нашего!` князья вином разгорячаются до расслабления; и сам он протягивает руку свою со смехотворцами.

6 Поелику они наполнили сердце свое, как печь, коварствами; то хлебник их спит во всю ночь, а поутру та печь горит как пылающий огонь.

7 Все они раскалены, как печь, и съедают судей своих; падают все цари их; никто из них не вопиет ко Мне.

8 Ефрем смешался с народами; Ефрем - недопеченный хлеб.

9 Чужие съедают силу его, а он не знает; и седина усеяла его, а он все неразумен.

10 И унижена гордость Израиля пред очами его; но они не обращаются к Иегове, Богу своему, и при всем этом не ищут Его.

11 И стал Ефрем, как глупый, бессмысленный голубь; зовут Египтян, и идут к Ассуру.

12 Когда они пойдут, Я распростру над ними сеть Мою; как птиц небесных свергну их; накажу их, как они слышали в собраниях своих.

13 Беда им, что они отступили от Меня! Горе им, что они вероломны против Меня! Я хотел спасти их, а они говорят лживости против Меня.

14 И не взывают ко Мне от сердца своего, когда рыдают на ложах своих. О хлебе и вине советуются между собою, а от Меня отстали.

15 И Я учил, мышцы их укреплял; а они мыслят зло против Меня.

16 Не к горнему обращаются; они сделались как неверный лук. Падут от меча князья их за дерзость языка их; это будет посмеянием их в земле египетской.

Осiя

Розділ 7

1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарі́ї, бо роблять вони неправдиве, і зло́дій прихо́дить, грабує на вулиці ба́нда.

2 І не ду́мають в серці своє́му, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. тепер їхні вчинки ось їх оточи́ли і перед обличчям Моїм постава́ли.

3 Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обма́нами — зве́рхників.

4 Усі вони чинять пере́люб, мов піч, яку пе́кар розпа́лює, що напа́лювати перестає́, як тісто замісить та вкисне воно.

5 У святко́вий день нашого царя похворі́ли князі́ від жа́ру вина, і він простяг до насмі́шників руку свою.

6 Бо їхнє ну́тро, як піч, у них пала́є їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ра́нок горить, як палю́чий огонь.

7 Вони́ всі гаря́чі, як піч, і су́ддів своїх пожира́ють. Усі царі їхні попа́дали, між ними ніко́го нема, хто б кли́кав до Мене.

8 Змішався Єфрем із наро́дами, Єфрем став млинце́м, що печеться непереве́рнений.

9 Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й воло́сся посивіло в нього, а того́ він не знає.

10 І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не верта́ються, і не шукають Його у всім цім.

11 А Єфрем став, як голуб, — нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.

12 Як пі́дуть вони, розтягну́ Свою сітку над ними, — стягну їх додолу, мов птаство небесне, — за злобою їхньою Я їх караю.

13 Горе їм, бо від Мене вони відійшли́, погу́ба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду.

14 І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ло́жах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.

15 А Я їх картав, їхні раме́на зміцняв, а вони зло на Мене заду́мують.

16 Вони наверта́ються, та не до Всевишнього, стали, немов той обма́нливий лук. Упадуть від меча їхні князі́ за гордість свого язика́, — це їхня нару́га в єгипетськім кра́ї!

Книга пророка Осии

Глава 7

Осiя

Розділ 7

1 Между тем, как Я врачую Израиля, открывается нечестие Ефремове и злодеяния Самарии; ибо у них то и дело что козни; и воры ходят; толпа по улицам разливается.

1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарі́ї, бо роблять вони неправдиве, і зло́дій прихо́дить, грабує на вулиці ба́нда.

2 И не подумают в сердце своем, что Я помню все злодеяния их. Вот уже обложили их деяния их; они пред лицем Моим.

2 І не ду́мають в серці своє́му, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. тепер їхні вчинки ось їх оточи́ли і перед обличчям Моїм постава́ли.

3 Злодейством своим увеселяют царя; и неправдами своими князей.

3 Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обма́нами — зве́рхників.

4 Все они прелюбодействуют, как печь растопленная у хлебника, который бодрствует, и тогда как перестал тесто месить, до того времени, когда вскиснет.

4 Усі вони чинять пере́люб, мов піч, яку пе́кар розпа́лює, що напа́лювати перестає́, як тісто замісить та вкисне воно.

5 `Торжественный, говорят, день царя нашего!` князья вином разгорячаются до расслабления; и сам он протягивает руку свою со смехотворцами.

5 У святко́вий день нашого царя похворі́ли князі́ від жа́ру вина, і він простяг до насмі́шників руку свою.

6 Поелику они наполнили сердце свое, как печь, коварствами; то хлебник их спит во всю ночь, а поутру та печь горит как пылающий огонь.

6 Бо їхнє ну́тро, як піч, у них пала́є їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ра́нок горить, як палю́чий огонь.

7 Все они раскалены, как печь, и съедают судей своих; падают все цари их; никто из них не вопиет ко Мне.

7 Вони́ всі гаря́чі, як піч, і су́ддів своїх пожира́ють. Усі царі їхні попа́дали, між ними ніко́го нема, хто б кли́кав до Мене.

8 Ефрем смешался с народами; Ефрем - недопеченный хлеб.

8 Змішався Єфрем із наро́дами, Єфрем став млинце́м, що печеться непереве́рнений.

9 Чужие съедают силу его, а он не знает; и седина усеяла его, а он все неразумен.

9 Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й воло́сся посивіло в нього, а того́ він не знає.

10 И унижена гордость Израиля пред очами его; но они не обращаются к Иегове, Богу своему, и при всем этом не ищут Его.

10 І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не верта́ються, і не шукають Його у всім цім.

11 И стал Ефрем, как глупый, бессмысленный голубь; зовут Египтян, и идут к Ассуру.

11 А Єфрем став, як голуб, — нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.

12 Когда они пойдут, Я распростру над ними сеть Мою; как птиц небесных свергну их; накажу их, как они слышали в собраниях своих.

12 Як пі́дуть вони, розтягну́ Свою сітку над ними, — стягну їх додолу, мов птаство небесне, — за злобою їхньою Я їх караю.

13 Беда им, что они отступили от Меня! Горе им, что они вероломны против Меня! Я хотел спасти их, а они говорят лживости против Меня.

13 Горе їм, бо від Мене вони відійшли́, погу́ба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду.

14 И не взывают ко Мне от сердца своего, когда рыдают на ложах своих. О хлебе и вине советуются между собою, а от Меня отстали.

14 І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ло́жах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.

15 И Я учил, мышцы их укреплял; а они мыслят зло против Меня.

15 А Я їх картав, їхні раме́на зміцняв, а вони зло на Мене заду́мують.

16 Не к горнему обращаются; они сделались как неверный лук. Падут от меча князья их за дерзость языка их; это будет посмеянием их в земле египетской.

16 Вони наверта́ються, та не до Всевишнього, стали, немов той обма́нливий лук. Упадуть від меча їхні князі́ за гордість свого язика́, — це їхня нару́га в єгипетськім кра́ї!

1.0x