Книга пророка Осии

Глава 13

1 Бывало заговорит Ефрем, ужас! высок он был у Израиля; но сделался виновен за Ваала, и умер.

2 И ныне продолжают грешить; и сделали себе литой истукан; из серебра своего, по вымыслу своему, идолов. Все это изделие художников, а они говорят о них: `жертвующие из людей пусть лобзают тельцов!`

3 За то они будут как мгла утренняя, и как роса, рано исчезающая, как плева, развеваемая с гумна, и как дым из дымника.

4 А Я, Иегова, Бог твой от самой земли египетской; и кроме Меня не знай иного Бога; и нет Спасителя, кроме Меня.

5 Я знал тебя в пустыне, в земле сухости.

6 На пажити своей они насытились, насытились и возгордилось сердце их, потому и забыли Меня.

7 И Я буду для них, как лев, как барс у торной дороги.

8 Встречусь с ними, как детей лишенная медведица, и раздеру покрывало сердца их; и там поем их, как львица; зверь полевой растерзает их.

9 Погибель твоя, Израиль, в том, что ты против Меня, против Заступника твоего.

10 Где же царь твой теперь? Пусть он спасет тебя во всех городах твоих. И где судьи твои, о которых ты говорил: дай мне царя и князей?

11 Я дал тебе царя во гневе Моем и возьму в ярости Моей.

12 Беззаконие Ефремове завязано у Меня; грех его сохранится в памяти.

13 Муки родильницы постигли его; он неразумный сын; иначе столько времени не стоял бы в дверях сынов.

14 Я искупил бы их из руки преисподней, от смерти освободил бы их. Смерть! где твоя язва? Ад! где твоя пагуба? Жалость сокроется от очей Моих.

15 Он цветет между братьями, но придет ветер восточный, дыхание Иеговы понесется от пустыни, - и иссохнет родник его, и иссякнет источник его. Разграбят сокровищницы его со всякою прекрасною утварью.

Осiя

Розділ 13

1 Як Єфрем говорив, то тремтіли, — він підне́сений був ув Ізраїлі, та через Ваа́ла згрішив і помер.

2 А тепер іще більше гріша́ть, бо зробили собі вони ві́длива з срі́бла свого́, божкі́в за своєю подо́бою; робота майстрі́в усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву прино́сять, цілують телят.

3 Тому́ вони стануть, як хмара пора́нку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та поло́ва, що з то́ку вино́ситься бурею, і наче із ко́мина дим.

4 А Я — Господь, Бог твій від кра́ю єгипетського, і Бога, крім Мене, не бу́деш ти знати, і крім Мене немає Спасителя.

5 Я тебе на пустині пізнав, у пересо́хлому кра́ї.

6 Мали добрі пасо́виська й ситі були, наси́тилися — і загорди́лось їхнє серце, тому́ то забули про Мене вони!

7 І став Я для них, немов лев, на дорозі чига́ю, немов та панте́ра.

8 Нападу́ Я на них, немов та ведмеди́ця, що дітей загубила, і те розірву́, у що серце їхнє за́мкнене, і їх, як левчу́к, пожеру́ там, шматуватиме їх польова́ звірина́.

9 Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасі́ння свого́.

10 Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по міста́х твоїх усіх! А де су́дді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князі́в?

11 Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ре́вності.

12 Провина Єфремова зв'я́зана, схо́ваний прогріх його.

13 Болі, немов породі́ллі, наді́йдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у ма́тернім ну́трі.

14 З рук шеолу Я ви́куплю їх, від смерти їх ви́бавлю. Де, смерте, жа́ло твоє? Де, шео́ле, твоя перемо́га? Жаль схова́ється перед очима Моїми!

15 Хоч він дає плід між брата́ми, але прийде вітер зо схо́ду, вітер Госпо́дній, що зі́йде з пустині, і всо́хне його джерело́, і пересо́хне крини́чка його, — понищить він скарб всіх коштовних рече́й!

Книга пророка Осии

Глава 13

Осiя

Розділ 13

1 Бывало заговорит Ефрем, ужас! высок он был у Израиля; но сделался виновен за Ваала, и умер.

1 Як Єфрем говорив, то тремтіли, — він підне́сений був ув Ізраїлі, та через Ваа́ла згрішив і помер.

2 И ныне продолжают грешить; и сделали себе литой истукан; из серебра своего, по вымыслу своему, идолов. Все это изделие художников, а они говорят о них: `жертвующие из людей пусть лобзают тельцов!`

2 А тепер іще більше гріша́ть, бо зробили собі вони ві́длива з срі́бла свого́, божкі́в за своєю подо́бою; робота майстрі́в усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву прино́сять, цілують телят.

3 За то они будут как мгла утренняя, и как роса, рано исчезающая, как плева, развеваемая с гумна, и как дым из дымника.

3 Тому́ вони стануть, як хмара пора́нку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та поло́ва, що з то́ку вино́ситься бурею, і наче із ко́мина дим.

4 А Я, Иегова, Бог твой от самой земли египетской; и кроме Меня не знай иного Бога; и нет Спасителя, кроме Меня.

4 А Я — Господь, Бог твій від кра́ю єгипетського, і Бога, крім Мене, не бу́деш ти знати, і крім Мене немає Спасителя.

5 Я знал тебя в пустыне, в земле сухости.

5 Я тебе на пустині пізнав, у пересо́хлому кра́ї.

6 На пажити своей они насытились, насытились и возгордилось сердце их, потому и забыли Меня.

6 Мали добрі пасо́виська й ситі були, наси́тилися — і загорди́лось їхнє серце, тому́ то забули про Мене вони!

7 И Я буду для них, как лев, как барс у торной дороги.

7 І став Я для них, немов лев, на дорозі чига́ю, немов та панте́ра.

8 Встречусь с ними, как детей лишенная медведица, и раздеру покрывало сердца их; и там поем их, как львица; зверь полевой растерзает их.

8 Нападу́ Я на них, немов та ведмеди́ця, що дітей загубила, і те розірву́, у що серце їхнє за́мкнене, і їх, як левчу́к, пожеру́ там, шматуватиме їх польова́ звірина́.

9 Погибель твоя, Израиль, в том, что ты против Меня, против Заступника твоего.

9 Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасі́ння свого́.

10 Где же царь твой теперь? Пусть он спасет тебя во всех городах твоих. И где судьи твои, о которых ты говорил: дай мне царя и князей?

10 Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по міста́х твоїх усіх! А де су́дді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князі́в?

11 Я дал тебе царя во гневе Моем и возьму в ярости Моей.

11 Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ре́вності.

12 Беззаконие Ефремове завязано у Меня; грех его сохранится в памяти.

12 Провина Єфремова зв'я́зана, схо́ваний прогріх його.

13 Муки родильницы постигли его; он неразумный сын; иначе столько времени не стоял бы в дверях сынов.

13 Болі, немов породі́ллі, наді́йдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у ма́тернім ну́трі.

14 Я искупил бы их из руки преисподней, от смерти освободил бы их. Смерть! где твоя язва? Ад! где твоя пагуба? Жалость сокроется от очей Моих.

14 З рук шеолу Я ви́куплю їх, від смерти їх ви́бавлю. Де, смерте, жа́ло твоє? Де, шео́ле, твоя перемо́га? Жаль схова́ється перед очима Моїми!

15 Он цветет между братьями, но придет ветер восточный, дыхание Иеговы понесется от пустыни, - и иссохнет родник его, и иссякнет источник его. Разграбят сокровищницы его со всякою прекрасною утварью.

15 Хоч він дає плід між брата́ми, але прийде вітер зо схо́ду, вітер Госпо́дній, що зі́йде з пустині, і всо́хне його джерело́, і пересо́хне крини́чка його, — понищить він скарб всіх коштовних рече́й!

1.0x