CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иер. 51
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга пророка Иеремии

Глава 51

1 Так говорит Иегова: се, подъемлю на Вавилон и на жителей Левкамая {то же самое что Халдея по еврейскому тайнописанию, в котором вместо букв первой, второй, третьей и т. д. от начала азбуки, пишутся первая, вторая, третья, и т. д. от конца} ветр губительный.

2 И пошлю на Вавилон веятелей, и развеют его, и опустошат землю его, когда обступят его кругом в день бедствия.

3 Пусть стрелец напрягает лук на того, кто любил напрягать лук, и на величавшегося бронею своею; и не жалейте юношей его, и изреките проклятие на все войско его.

4 И пусть падают убиенные на халдейской земле, и пронзенные на стогнах его.

5 Ибо не овдовел Израиль и Иуда у Бога своего, у Иеговы воинств; ибо земля их {Халдея} полна грехами пред Святым Израилевым.

6 Бегите из Вавилона, и спасайте всяк душу свою, чтоб не погибнуть в казни его. Ибо это время мщения у Иеговы, Он отдает ему возмездие.

7 Вавилон был золотая чаша в руке Иеговы, упояющая всю землю; вино из нее пили народы, от того народы и обезумели.

8 Вдруг упал Вавилон; и разшибся; `рыдайте о нем, возьмите бальзама для раны его, может быть, он исцелеет`.

9 Врачевали мы Вавилон, но не исцелел; оставьте его, и пойдем всяк в свою землю, потому что дело его достигло до небес, и дошло до облаков.

10 Выказал Иегова правду нашу; пойдем и проповедаем на Сионе дело Иеговы, Бога нашего.

11 Чистите стрелы, наполняйте колчаны. Иегова возбудил дух царей мидийских, потому что Он имеет мысль о Вавилоне истребить его, ибо таково мщение Иеговы, мщение за храм Его.

12 У стен Вавилона поднимите знамя, устройте крепкую стражу, расставьте стражей, приготовьте засады; ибо как Иегова помыслил, так и выполняет то, что изрек на жителей Вавилона.

13 О ты, живущий у вод великих, богатый сокровищами! пришел конец твой, мера хищничества твоего полна.

14 Клянется Иегова воинств душею Своею: `истинно говорю, что наполню тебя людьми, как саранчею, и кинутся на тебя с воинским криком`.

15 Он сотворил землю силою Своею, поставил вселенную премудростью Своею, и разумом Своим распростер небеса.

16 По данному гласу Его творится множество вод на небесах, и Он приводит тучи от края земли, производит молнии среди дождя, и выносит ветр из хранилищ своих.

17 Безумствует всякий человек, невежествует, срамит себя всякий плавильщик своим истуканом; ибо вылитое им есть пустое, и духа нет в нем.

18 Все это суета, дело обмана; во время посещения их они изчезнут.

19 Не таков, как они, Уделенный Иакову; ибо Он есть Творец всего, и жезл наследия Его, имя Его Иегова воинств.

20 Ты у меня - молот, оружие брани; и тобою Я поражаю народы, и низлагаю тобою царства;

21 И поражаю тобою коня и всадников его, и поражаю тобою колесницу и возницу ее;

22 И поражаю тобою мужа и жену, и поражаю тобою старого и молодого, и поражаю тобою юношу и девицу;

23 И поражаю тобою пастуха и стадо его; и поражаю тобою земледельца и рабочий скот его; и поражаю тобою областеначальников и градоначальников.

24 И воздам Вавилону и всем жителям Халдеи за все то зло, какое они делали на Сионе в глазах ваших, говорит Иегова.

25 Се Я иду на тебя, гора губительная, говорит Иегова, разоряющая всю землю; и простру на тебя руку Мою, и отвергну тебя от скал, и сделаю тебя горою обгорелою.

26 И не возьмут из тебя камня для угла, и камня для основания, но вечно будешь пуста, говорит Иегова.

27 Поднимите знамя на земле, трубите трубою среди народов, зовите на него народы, скликайте на него царства Араратские, Минийские и Ашкенасские, поставьте вождя против него, ведите коней, как саранчу косматую.

28 Зовите на него, народы, царей Мидии, областеначальников ее, и всех градоначальников ее, и всю землю, подвластную ей.

29 Трясется земля и трепещет; ибо выполняются над Вавилоном намерения Иеговы - превратить землю вавилонскую в пустыню необитаемую.

30 Перестали ратники вавилонские сражаться, сидят в крепостях, истощилась сила их, сделались женщинами, жилища его жгут, затворы его сокрушены.

31 Гонец бежит навстречу гонцу, и вестник навстречу вестнику, чтоб донести царю вавилонскому, что город его взят со всех концов.

32 И переправы захвачены, и болота выжжены огнем, и воины приведены в отчаяние.

33 Ибо так говорит Иегова воинств, Бог Израилев: дщерь Вавилона, как гумно в то время, когда молотят хлеб; еще немного, и наступит время жатвы его.

34 Ел меня, мучил меня Невухаднецар, царь вавилонский; сделал пустым сосудом; глотал меня, как дракон; наполнил чрево свое сластями моими; гнал меня.

35 Обида моя и съеденная плоть моя на Вавилоне, говорит жительница Сиона, и кровь моя на жителях Халдеи, говорит Иерусалим.

36 Посему так говорит Иегова, вот Я вступлюсь в твое дело, и отомщу за тебя, и осушу море его, и иссушу источник его.

37 И будет Вавилон грудою развалин, жилищем шакалов, пустынею и посмешищем; не будет жителей в нем.

38 Все они как львы зарыкают, и заревут как щенки львовы.

39 Когда они разгорячат себя, приготовлю им пир, и напою их, чтоб они повеселились и уснули вечным сном, и не пробуждались, говорит Иегова.

40 Поведу их как ягнят на заклание, как баранов с козлами.

41 Как взят Шешах {пророческое имя Вавилона. См. Иер. 25:26; сравни Иер. 51:1}, и завоеван славимый всею землею! Как сделался предметом ужаса Вавилон среди народов!

42 Выступило на Вавилон море; он покрыт множеством волн его.

43 Города его сделались пустынею, землею сухою и степью, землею, где не живет ни один человек, и где не ходит сын человеческий.

44 Взгляну на Вила в Вавилоне, и исторгну из уст его проглоченное им, и впредь не будут стекаться к нему народы, и стены вавилонские упадут.

45 Выходите из него, народ Мой, и спасайте всяк душу свою от пламенного гнева Иеговы.

46 Да не ослабеет сердце ваше, и не бойтесь, когда вести будут носиться по земле, когда в один год пойдет весть, и за нею в другой год весть, когда на земле будет смятение, владетель восстанет на владетеля.

47 Посему вот приходят дни, когда Я взгляну на идолов Вавилона, и вся земля его устыдится, и все убитые его будут лежать среди него.

48 И возрадуются о Вавилоне небо и земля, и все, что на них, когда от севера пойдут к нему опустошители, говорит Иегова.

49 Как Вавилону было время повергать пронзенных израильтян; так в Вавилоне будут повержены пронзенные со всей земли.

50 Спасшиеся от меча, идите, не останавливайтесь, вспомните вдали о Иегове, и Иерусалим да взойдет вам на сердце.

51 Стыдно нам было, когда мы слышали ругательство; бесчестие покрывало лица наши, когда чужеземцы пришли на святилища дома Иеговы.

52 За то вот приходят дни, говорит Иегова, когда Я взгляну на идолов его, и по всей земле его будут стонать пронзенные.

53 Хотя Вавилон возвышается до небес, и хотя он укрепил высокую твердыню свою; но придут от Меня к нему опустошители, говорит Иегова.

54 Понесется гул вопля от Вавилона, и великого разрушения от земли халдейской.

55 Ибо Иегова опустошит Вавилон, и положит конец великому шуму в нем; и застонут волны его, как на больших водах; понесется шумный голос их.

56 Когда придет на него, на Вавилон, опустошитель, тогда пойманы будут ратники его, сокрушены будут луки их; ибо Иегова, Бог воздаяний, непременно отдаст возмездие.

57 И напою допьяна князей его и мудрецов его, областеначальников его, и градоначальников его, и воинов его, и уснут сном вечным, и не пробудятся, говорит Царь, - Иегова воинств имя Его.

58 Так говорит Иегова воинств: широкие стены Вавилона до основания разроются, и высокие ворота его огнем сожжены будут: и так напрасно трудятся народы, и племена для огня мучат себя.

59 Слово, которое пророк Иеремия поручил исполнить Сераии, сыну Нерия, сына Маасеина, когда он отправлялся в Вавилон с Седекиею, царем иудейским, в четвертый год его царствования; а Сераия был главный постельничий.

60 Иеремия вписал в одну книгу все бедствия, какие придут на Вавилон, то есть, все сии речи, написанные на Вавилон;

61 И сказал Иеремия Сераии: когда ты придешь в Вавилон, то смотри, прочитай все сии речи,

62 И скажи: Иегова! Ты изрек о месте сем, что Ты истребишь его так, что не будет в нем живущего, ни человека, ни скота, но он будет пустынею вечною.

63 И когда кончишь чтение сей книги, привяжи к ней камень, и брось ее в глубину Евфрата,

64 И скажи: так погрязнет Вавилон, и не восстанет после бедствия, которое Я веду на него; и изнемогут. Доселе речи Иеремиины.

Єремiя

Розділ 51

1 Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу́ на ото́й Вавилон та на ме́шканців „серця повста́нців на Мене“.

2 І на Вавилон Я пошлю віяча́, і розвіють його, і ви́порожнять його край, бо ото́чать його у день зла.

3 Нехай лука свого напина́є стрілець проти того, хто й собі напина́є, проти того, хто своїм па́нцерем чва́ниться! І не змилуйтеся над його юнака́ми, закля́ттям учиніть усе ві́йсько його!

4 І попа́дають вбиті в халдейському кра́ї, і попроби́вані на його вулицях.

5 Бо Ізраїль та Юда — не вдіве́ць він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та напо́внився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.

6 Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урято́вуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господе́ві час по́мсти, — Він дасть відповідну заплату йому!

7 Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напо́ювала: наро́ди впивались вином тим його, тому́ пошаліли наро́ди!

8 Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальза́му для бо́лю його, — може буде загоєний він!

9 Вавилон лікували, та він не був ви́лікуваний, — поки́ньте його, і пі́демо кожен до кра́ю свого, бо при́суд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!

10 Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо́ на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!

11 Ви́гостріть стрі́ли, візьміте щити́! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його за́дум, — понищити його, бо це по́мста Господня, по́мста за храма Його!

12 Проти мурів Вавилону підіймі́те прапора, сторо́жу зміцніть, сторожі́в порозставляйте, і ча́ти поставте, бо Господь і заду́мав, і зробив, що Він говорив був на ме́шканців Вавилону.

13 О ти, що живеш над великими во́дами, що маєш скарбів багате́нно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захла́нности!

14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми́ тебе, мов сарано́ю, і на тебе вони крик військо́вий піді́ймуть!

15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо розтя́г Своїм розумом.

16 Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх,

17 тоді кожна люди́на в знанні́ тумані́є, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа!

18 Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть!

19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це́ Він створи́в, і Ізраїль — племе́но спа́дщини Його, Господь Саваот Йому Йме́ння!

20 Ти Мій мо́лот, знаря́ддя військо́ве, — тобою поб'ю́ Я наро́ди, і тобою Я ви́гублю ца́рства!

21 І тобою поб'ю́ Я коня́ й верхівця́, і тобою поб'ю́ колесни́цю й її візника́!

22 І тобою поб'ю́ чоловіка та жінку, старо́го та хло́пця тобою поб'ю́, і тобою поб'ю́ юнака́ та дівчи́ну!

23 І тобою поб'ю́ пастуха́ й його ста́до, і тобою поб'ю́ селяни́на та за́пряг його, і тобою поб'ю́ Я намі́сників та їхніх засту́пників!

24 І Я відплачу́ Вавилонові і всім мешка́нцям халде́їв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь!

25 Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою!

26 І не братимуть з тебе нарі́жного ка́меня, ані ка́меня на підва́лини, бо спусто́шенням вічним ти станеш, говорить Госпо́дь.

27 Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́!

28 Приготу́йте на бій проти нього наро́ди, царів Мідії, намі́сників її та всіх її засту́пників, та ввесь край панува́ння її!

29 І затрясла́ся земля, і ко́рчитись стала від бо́лю, бо здійсни́лися за́думи Господа на Вавило́н, щоб край вавилонський вчинити жахли́вим спусто́шенням та без мешка́нця.

30 Силачі́ вавилонські воювати перестали, — у тверди́нях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки́, осе́лі його попідпа́лювані, його за́суви зла́мані.

31 Бігу́н бігуно́ві назу́стріч біжить, а по́сол назу́стріч посло́ві, щоб звісти́ти царю вавилонському, що з кінця́ до кінця́ взяте місто його,

32 і бро́ди захо́плені, і форте́ці огнем попали́ли, вояки перестра́шені.

33 Бо так промовляє Госпо́дь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка́ вавилонська — мов тік в час топта́ння його: іще трохи — й настане для неї час жнив!

34 Поже́р мене й стер мене Навуходоно́сор, цар вавилонський, поставив мене, як той по́суд поро́жній, ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене...

35 Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м!

36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу.

37 І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде!

38 Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та.

39 Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь!

40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми.

41 Як здобутий Шеша́х, і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів!

42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його.

43 Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський!

44 І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́!

45 Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!

46 І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого.

47 Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му!

48 І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь.

49 Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі.

50 Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й зда́лека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!

51 Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому.

52 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і бовва́нів його навіщу́, і буде стогна́ти пора́нений по всім кра́ї його!

53 Коли б Вавилон аж до неба підні́сся, і коли б уміцни́в свою силу він на височині, то все таки при́йдуть від Мене до нього спусто́шники, каже Господь!

54 Чується крик з Вавилону, і велике пони́щення з кра́ю халдеїв,

55 бо пусто́шить Господь Вавило́на і галас великий приглу́шує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як во́ди великі, і розляга́ється гу́ркіт їхнього голосу.

56 Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить!

57 І впою́ його зве́рхників та мудреці́в його, намісників його та заступників його, і його ли́царів, — і сном вічним заснуть, і не збу́дяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Йме́ння.

58 Так говорить Господь Саваот: Товстий му́р вавилонський аж до основ буде зни́щений, і брами високі його огнем будуть спа́лені, — і мучились да́рмо наро́ди, і для огню мордува́лись племе́на!“

59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царюва́ння його. А Сера́я був головним царськи́м посте́льником.

60 І написав Єремія все те лихо, що при́йде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова́, що написані на Вавилон.

61 І сказав Єремія до Сераї: „Як при́йдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова́.

62 І скажи: Господи, Ти провіща́в на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому ме́шканця від люди́ни й аж до скоти́ни, бо буде воно спусто́шенням вічним.

63 І станеться, як ти скінчи́ш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до сере́дини Ефрату,

64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу́, — і вони попому́чаться!“ Аж досі — слова Єремієні.

Книга пророка Иеремии

Глава 51

Єремiя

Розділ 51

1 Так говорит Иегова: се, подъемлю на Вавилон и на жителей Левкамая {то же самое что Халдея по еврейскому тайнописанию, в котором вместо букв первой, второй, третьей и т. д. от начала азбуки, пишутся первая, вторая, третья, и т. д. от конца} ветр губительный.

1 Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу́ на ото́й Вавилон та на ме́шканців „серця повста́нців на Мене“.

2 И пошлю на Вавилон веятелей, и развеют его, и опустошат землю его, когда обступят его кругом в день бедствия.

2 І на Вавилон Я пошлю віяча́, і розвіють його, і ви́порожнять його край, бо ото́чать його у день зла.

3 Пусть стрелец напрягает лук на того, кто любил напрягать лук, и на величавшегося бронею своею; и не жалейте юношей его, и изреките проклятие на все войско его.

3 Нехай лука свого напина́є стрілець проти того, хто й собі напина́є, проти того, хто своїм па́нцерем чва́ниться! І не змилуйтеся над його юнака́ми, закля́ттям учиніть усе ві́йсько його!

4 И пусть падают убиенные на халдейской земле, и пронзенные на стогнах его.

4 І попа́дають вбиті в халдейському кра́ї, і попроби́вані на його вулицях.

5 Ибо не овдовел Израиль и Иуда у Бога своего, у Иеговы воинств; ибо земля их {Халдея} полна грехами пред Святым Израилевым.

5 Бо Ізраїль та Юда — не вдіве́ць він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та напо́внився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.

6 Бегите из Вавилона, и спасайте всяк душу свою, чтоб не погибнуть в казни его. Ибо это время мщения у Иеговы, Он отдает ему возмездие.

6 Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урято́вуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господе́ві час по́мсти, — Він дасть відповідну заплату йому!

7 Вавилон был золотая чаша в руке Иеговы, упояющая всю землю; вино из нее пили народы, от того народы и обезумели.

7 Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напо́ювала: наро́ди впивались вином тим його, тому́ пошаліли наро́ди!

8 Вдруг упал Вавилон; и разшибся; `рыдайте о нем, возьмите бальзама для раны его, может быть, он исцелеет`.

8 Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальза́му для бо́лю його, — може буде загоєний він!

9 Врачевали мы Вавилон, но не исцелел; оставьте его, и пойдем всяк в свою землю, потому что дело его достигло до небес, и дошло до облаков.

9 Вавилон лікували, та він не був ви́лікуваний, — поки́ньте його, і пі́демо кожен до кра́ю свого, бо при́суд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!

10 Выказал Иегова правду нашу; пойдем и проповедаем на Сионе дело Иеговы, Бога нашего.

10 Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо́ на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!

11 Чистите стрелы, наполняйте колчаны. Иегова возбудил дух царей мидийских, потому что Он имеет мысль о Вавилоне истребить его, ибо таково мщение Иеговы, мщение за храм Его.

11 Ви́гостріть стрі́ли, візьміте щити́! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його за́дум, — понищити його, бо це по́мста Господня, по́мста за храма Його!

12 У стен Вавилона поднимите знамя, устройте крепкую стражу, расставьте стражей, приготовьте засады; ибо как Иегова помыслил, так и выполняет то, что изрек на жителей Вавилона.

12 Проти мурів Вавилону підіймі́те прапора, сторо́жу зміцніть, сторожі́в порозставляйте, і ча́ти поставте, бо Господь і заду́мав, і зробив, що Він говорив був на ме́шканців Вавилону.

13 О ты, живущий у вод великих, богатый сокровищами! пришел конец твой, мера хищничества твоего полна.

13 О ти, що живеш над великими во́дами, що маєш скарбів багате́нно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захла́нности!

14 Клянется Иегова воинств душею Своею: `истинно говорю, что наполню тебя людьми, как саранчею, и кинутся на тебя с воинским криком`.

14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми́ тебе, мов сарано́ю, і на тебе вони крик військо́вий піді́ймуть!

15 Он сотворил землю силою Своею, поставил вселенную премудростью Своею, и разумом Своим распростер небеса.

15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо розтя́г Своїм розумом.

16 По данному гласу Его творится множество вод на небесах, и Он приводит тучи от края земли, производит молнии среди дождя, и выносит ветр из хранилищ своих.

16 Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх,

17 Безумствует всякий человек, невежествует, срамит себя всякий плавильщик своим истуканом; ибо вылитое им есть пустое, и духа нет в нем.

17 тоді кожна люди́на в знанні́ тумані́є, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа!

18 Все это суета, дело обмана; во время посещения их они изчезнут.

18 Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть!

19 Не таков, как они, Уделенный Иакову; ибо Он есть Творец всего, и жезл наследия Его, имя Его Иегова воинств.

19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це́ Він створи́в, і Ізраїль — племе́но спа́дщини Його, Господь Саваот Йому Йме́ння!

20 Ты у меня - молот, оружие брани; и тобою Я поражаю народы, и низлагаю тобою царства;

20 Ти Мій мо́лот, знаря́ддя військо́ве, — тобою поб'ю́ Я наро́ди, і тобою Я ви́гублю ца́рства!

21 И поражаю тобою коня и всадников его, и поражаю тобою колесницу и возницу ее;

21 І тобою поб'ю́ Я коня́ й верхівця́, і тобою поб'ю́ колесни́цю й її візника́!

22 И поражаю тобою мужа и жену, и поражаю тобою старого и молодого, и поражаю тобою юношу и девицу;

22 І тобою поб'ю́ чоловіка та жінку, старо́го та хло́пця тобою поб'ю́, і тобою поб'ю́ юнака́ та дівчи́ну!

23 И поражаю тобою пастуха и стадо его; и поражаю тобою земледельца и рабочий скот его; и поражаю тобою областеначальников и градоначальников.

23 І тобою поб'ю́ пастуха́ й його ста́до, і тобою поб'ю́ селяни́на та за́пряг його, і тобою поб'ю́ Я намі́сників та їхніх засту́пників!

24 И воздам Вавилону и всем жителям Халдеи за все то зло, какое они делали на Сионе в глазах ваших, говорит Иегова.

24 І Я відплачу́ Вавилонові і всім мешка́нцям халде́їв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь!

25 Се Я иду на тебя, гора губительная, говорит Иегова, разоряющая всю землю; и простру на тебя руку Мою, и отвергну тебя от скал, и сделаю тебя горою обгорелою.

25 Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою!

26 И не возьмут из тебя камня для угла, и камня для основания, но вечно будешь пуста, говорит Иегова.

26 І не братимуть з тебе нарі́жного ка́меня, ані ка́меня на підва́лини, бо спусто́шенням вічним ти станеш, говорить Госпо́дь.

27 Поднимите знамя на земле, трубите трубою среди народов, зовите на него народы, скликайте на него царства Араратские, Минийские и Ашкенасские, поставьте вождя против него, ведите коней, как саранчу косматую.

27 Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́!

28 Зовите на него, народы, царей Мидии, областеначальников ее, и всех градоначальников ее, и всю землю, подвластную ей.

28 Приготу́йте на бій проти нього наро́ди, царів Мідії, намі́сників її та всіх її засту́пників, та ввесь край панува́ння її!

29 Трясется земля и трепещет; ибо выполняются над Вавилоном намерения Иеговы - превратить землю вавилонскую в пустыню необитаемую.

29 І затрясла́ся земля, і ко́рчитись стала від бо́лю, бо здійсни́лися за́думи Господа на Вавило́н, щоб край вавилонський вчинити жахли́вим спусто́шенням та без мешка́нця.

30 Перестали ратники вавилонские сражаться, сидят в крепостях, истощилась сила их, сделались женщинами, жилища его жгут, затворы его сокрушены.

30 Силачі́ вавилонські воювати перестали, — у тверди́нях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки́, осе́лі його попідпа́лювані, його за́суви зла́мані.

31 Гонец бежит навстречу гонцу, и вестник навстречу вестнику, чтоб донести царю вавилонскому, что город его взят со всех концов.

31 Бігу́н бігуно́ві назу́стріч біжить, а по́сол назу́стріч посло́ві, щоб звісти́ти царю вавилонському, що з кінця́ до кінця́ взяте місто його,

32 И переправы захвачены, и болота выжжены огнем, и воины приведены в отчаяние.

32 і бро́ди захо́плені, і форте́ці огнем попали́ли, вояки перестра́шені.

33 Ибо так говорит Иегова воинств, Бог Израилев: дщерь Вавилона, как гумно в то время, когда молотят хлеб; еще немного, и наступит время жатвы его.

33 Бо так промовляє Госпо́дь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка́ вавилонська — мов тік в час топта́ння його: іще трохи — й настане для неї час жнив!

34 Ел меня, мучил меня Невухаднецар, царь вавилонский; сделал пустым сосудом; глотал меня, как дракон; наполнил чрево свое сластями моими; гнал меня.

34 Поже́р мене й стер мене Навуходоно́сор, цар вавилонський, поставив мене, як той по́суд поро́жній, ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене...

35 Обида моя и съеденная плоть моя на Вавилоне, говорит жительница Сиона, и кровь моя на жителях Халдеи, говорит Иерусалим.

35 Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м!

36 Посему так говорит Иегова, вот Я вступлюсь в твое дело, и отомщу за тебя, и осушу море его, и иссушу источник его.

36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу.

37 И будет Вавилон грудою развалин, жилищем шакалов, пустынею и посмешищем; не будет жителей в нем.

37 І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде!

38 Все они как львы зарыкают, и заревут как щенки львовы.

38 Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та.

39 Когда они разгорячат себя, приготовлю им пир, и напою их, чтоб они повеселились и уснули вечным сном, и не пробуждались, говорит Иегова.

39 Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь!

40 Поведу их как ягнят на заклание, как баранов с козлами.

40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми.

41 Как взят Шешах {пророческое имя Вавилона. См. Иер. 25:26; сравни Иер. 51:1}, и завоеван славимый всею землею! Как сделался предметом ужаса Вавилон среди народов!

41 Як здобутий Шеша́х, і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів!

42 Выступило на Вавилон море; он покрыт множеством волн его.

42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його.

43 Города его сделались пустынею, землею сухою и степью, землею, где не живет ни один человек, и где не ходит сын человеческий.

43 Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський!

44 Взгляну на Вила в Вавилоне, и исторгну из уст его проглоченное им, и впредь не будут стекаться к нему народы, и стены вавилонские упадут.

44 І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́!

45 Выходите из него, народ Мой, и спасайте всяк душу свою от пламенного гнева Иеговы.

45 Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!

46 Да не ослабеет сердце ваше, и не бойтесь, когда вести будут носиться по земле, когда в один год пойдет весть, и за нею в другой год весть, когда на земле будет смятение, владетель восстанет на владетеля.

46 І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого.

47 Посему вот приходят дни, когда Я взгляну на идолов Вавилона, и вся земля его устыдится, и все убитые его будут лежать среди него.

47 Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му!

48 И возрадуются о Вавилоне небо и земля, и все, что на них, когда от севера пойдут к нему опустошители, говорит Иегова.

48 І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь.

49 Как Вавилону было время повергать пронзенных израильтян; так в Вавилоне будут повержены пронзенные со всей земли.

49 Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі.

50 Спасшиеся от меча, идите, не останавливайтесь, вспомните вдали о Иегове, и Иерусалим да взойдет вам на сердце.

50 Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й зда́лека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!

51 Стыдно нам было, когда мы слышали ругательство; бесчестие покрывало лица наши, когда чужеземцы пришли на святилища дома Иеговы.

51 Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому.

52 За то вот приходят дни, говорит Иегова, когда Я взгляну на идолов его, и по всей земле его будут стонать пронзенные.

52 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і бовва́нів його навіщу́, і буде стогна́ти пора́нений по всім кра́ї його!

53 Хотя Вавилон возвышается до небес, и хотя он укрепил высокую твердыню свою; но придут от Меня к нему опустошители, говорит Иегова.

53 Коли б Вавилон аж до неба підні́сся, і коли б уміцни́в свою силу він на височині, то все таки при́йдуть від Мене до нього спусто́шники, каже Господь!

54 Понесется гул вопля от Вавилона, и великого разрушения от земли халдейской.

54 Чується крик з Вавилону, і велике пони́щення з кра́ю халдеїв,

55 Ибо Иегова опустошит Вавилон, и положит конец великому шуму в нем; и застонут волны его, как на больших водах; понесется шумный голос их.

55 бо пусто́шить Господь Вавило́на і галас великий приглу́шує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як во́ди великі, і розляга́ється гу́ркіт їхнього голосу.

56 Когда придет на него, на Вавилон, опустошитель, тогда пойманы будут ратники его, сокрушены будут луки их; ибо Иегова, Бог воздаяний, непременно отдаст возмездие.

56 Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить!

57 И напою допьяна князей его и мудрецов его, областеначальников его, и градоначальников его, и воинов его, и уснут сном вечным, и не пробудятся, говорит Царь, - Иегова воинств имя Его.

57 І впою́ його зве́рхників та мудреці́в його, намісників його та заступників його, і його ли́царів, — і сном вічним заснуть, і не збу́дяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Йме́ння.

58 Так говорит Иегова воинств: широкие стены Вавилона до основания разроются, и высокие ворота его огнем сожжены будут: и так напрасно трудятся народы, и племена для огня мучат себя.

58 Так говорить Господь Саваот: Товстий му́р вавилонський аж до основ буде зни́щений, і брами високі його огнем будуть спа́лені, — і мучились да́рмо наро́ди, і для огню мордува́лись племе́на!“

59 Слово, которое пророк Иеремия поручил исполнить Сераии, сыну Нерия, сына Маасеина, когда он отправлялся в Вавилон с Седекиею, царем иудейским, в четвертый год его царствования; а Сераия был главный постельничий.

59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царюва́ння його. А Сера́я був головним царськи́м посте́льником.

60 Иеремия вписал в одну книгу все бедствия, какие придут на Вавилон, то есть, все сии речи, написанные на Вавилон;

60 І написав Єремія все те лихо, що при́йде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова́, що написані на Вавилон.

61 И сказал Иеремия Сераии: когда ты придешь в Вавилон, то смотри, прочитай все сии речи,

61 І сказав Єремія до Сераї: „Як при́йдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова́.

62 И скажи: Иегова! Ты изрек о месте сем, что Ты истребишь его так, что не будет в нем живущего, ни человека, ни скота, но он будет пустынею вечною.

62 І скажи: Господи, Ти провіща́в на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому ме́шканця від люди́ни й аж до скоти́ни, бо буде воно спусто́шенням вічним.

63 И когда кончишь чтение сей книги, привяжи к ней камень, и брось ее в глубину Евфрата,

63 І станеться, як ти скінчи́ш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до сере́дини Ефрату,

64 И скажи: так погрязнет Вавилон, и не восстанет после бедствия, которое Я веду на него; и изнемогут. Доселе речи Иеремиины.

64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу́, — і вони попому́чаться!“ Аж досі — слова Єремієні.

1.0x