Забур

Песнь 48

1 Дирижёру хора. Песнь потомков Кораха.

2 Слушайте это, все народы; внимайте, все живущие на земле,

3 и простые, и знатные, равно и богатые, и бедные.

4 Изрекут уста мои мудрость, и раздумья моего сердца дадут понимание.

5 Слух приклоню я к мудрому изречению, открою под арфу загадку мою:

6 чего мне бояться в дни бедствия, когда злые лжецы меня окружают –

7 те, кто надеется на сокровища и кичится большим богатством?

8 Никто не в силах искупить брата или дать Всевышнему выкуп за его жизнь:

9 выкуп за жизнь велик, не найдётся платы такой,

10 чтобы он остался жить вовеки и не увидел могилы.

11 Каждый видит, что мудрые умирают; вместе гибнут глупец и невежда, оставляя богатство своё другим.

12 Их могилы навеки станут им домом, их жилищем из поколения в поколение. Что с того, что они в свою честь называли земли?

13 Ведь человек в чести не пребудет; он подобен животным, которые погибают.

14 Такова участь тех, кто надеется на себя, и тех, кто после них одобряет слова их.                                      Пауза

15 Как овцы, они уготованы миру мёртвых; смерть их будет пасти, а наутро праведники будут править ими.В прах обратятся их тела; жилищем их будет мир мёртвых.

16 Но мою жизнь избавит Всевышний от власти мира мёртвых, когда примет меня к Себе.                                      Пауза

17 Не завидуй, . когда человек богатеет, и слава его дома множится.

18 Ничего не возьмёт он с собой, когда умрёт, и слава его вслед за ним не пойдёт.

19 Пусть при жизни считал он себя счастливцем – люди хвалят того, кто преуспевает, –

20 он присоединится к своим предкам, что вовек не увидят света.

21 Человек, что в чести, но немудр, подобен животным, которые погибают.

Псалми

Псалом 48

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!

21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

Забур

Песнь 48

Псалми

Псалом 48

1 Дирижёру хора. Песнь потомков Кораха.

1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.

2 Слушайте это, все народы; внимайте, все живущие на земле,

2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

3 и простые, и знатные, равно и богатые, и бедные.

3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

4 Изрекут уста мои мудрость, и раздумья моего сердца дадут понимание.

4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

5 Слух приклоню я к мудрому изречению, открою под арфу загадку мою:

5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

6 чего мне бояться в дни бедствия, когда злые лжецы меня окружают –

6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

7 те, кто надеется на сокровища и кичится большим богатством?

7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

8 Никто не в силах искупить брата или дать Всевышнему выкуп за его жизнь:

8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

9 выкуп за жизнь велик, не найдётся платы такой,

9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

10 чтобы он остался жить вовеки и не увидел могилы.

10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

11 Каждый видит, что мудрые умирают; вместе гибнут глупец и невежда, оставляя богатство своё другим.

11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

12 Их могилы навеки станут им домом, их жилищем из поколения в поколение. Что с того, что они в свою честь называли земли?

12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

13 Ведь человек в чести не пребудет; он подобен животным, которые погибают.

13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

14 Такова участь тех, кто надеется на себя, и тех, кто после них одобряет слова их.                                      Пауза

14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

15 Как овцы, они уготованы миру мёртвых; смерть их будет пасти, а наутро праведники будут править ими.В прах обратятся их тела; жилищем их будет мир мёртвых.

15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

16 Но мою жизнь избавит Всевышний от власти мира мёртвых, когда примет меня к Себе.                                      Пауза

16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

17 Не завидуй, . когда человек богатеет, и слава его дома множится.

17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

18 Ничего не возьмёт он с собой, когда умрёт, и слава его вслед за ним не пойдёт.

18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

19 Пусть при жизни считал он себя счастливцем – люди хвалят того, кто преуспевает, –

19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

20 он присоединится к своим предкам, что вовек не увидят света.

20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!

21 Человек, что в чести, но немудр, подобен животным, которые погибают.

21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

1.0x