ЄремiяРозділ 44 |
1 |
2 „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця. |
3 Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́. |
4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив! |
5 Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м. |
6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня. |
7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта? |
8 На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі? |
9 Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму? |
10 Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м. |
11 Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду! |
12 І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою. |
13 І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею. |
14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“ |
15 І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи: |
16 „Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе. |
17 Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили. |
18 А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду! |
19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“ |
20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи: |
21 „Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його? |
22 І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“. |
23 За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“. |
24 І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї! |
25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші. |
26 Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї. |
27 Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону. |
28 А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє? |
29 А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло. |
30 Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“ |
Книга пророка ИеремииГлава 44 |
1 |
2 в которой Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: |
3 Они были уничтожены, потому что живущие в них творили зло, принося жертвы чужим богам, и это разгневало Меня. Ваши люди и ваши предки в прошлом не поклонялись тем богам. |
4 Я посылал слуг Моих, пророков, много раз, и они говорили людям от Моего имени. Я предупреждал народ: „Не совершайте этот ужасный грех. Мне ненавистно, когда вы поклоняетесь идолам”. |
5 Но они не слушали пророков, не обращали на них внимания и не прекращали творить зло. Они не перестали приносить жертвы другим богам. |
6 И тогда Я явил им Свой гнев, и наказал города Иудеи и улицы Иерусалима. Гнев Мой превратил Иерусалим и все города в груды камней, какими они остаются и поныне. |
7 |
8 Почему вы хотите разгневать Меня, создавая идолов? Теперь вы живёте в Египте и вызываете Мой гнев, принося жертвы лжебогам Египта. Вы уничтожите себя по своей собственной вине; станете тем, о чём другие народы будут говорить со злобой и насмешкой. |
9 Не забыли ли вы о зле, которое творили ваши предки, о злобных делах царей и цариц Иудеи, о нечестивых поступках, совершённых вами и вашими жёнами по всей Иудее и на улицах Иерусалима? |
10 И по сей день жители Иудеи остаются непокорными: они не оказали Мне уважения и не следовали Мне, а также не подчинились заветам, которые Я дал вам и вашим предкам”». |
11 |
12 Оставшиеся в живых из Иудеи ушли в Египет, но Я уничтожу их мечом и голодом. О них другие народы будут говорить со злобой и будут бояться того, что с ними случилось. Они станут проклятием, и другие народы их будут оскорблять. |
13 Я накажу ушедших в Египет мечом, голодом и страшными болезнями, как Я наказал Иерусалим. |
14 Ни один из ушедших в Египет не избежит Моего наказания и не выживет, чтобы вернуться в Иудею. Они захотят прийти обратно в Иудею и поселиться там, но ни один из них не вернётся, кроме нескольких человек, которым удастся убежать оттуда». |
15 |
16 |
17 Мы обещали приносить жертвы Царице Небес, и мы сделаем так, как обещали: мы воздадим жертвы и принесём возлияния в поклонение ей. Мы делали эти приношения и раньше, подобно нашим предкам, правителям и царям. Мы все совершали эти грехи в городах Иудеи и на улицах Иерусалима. Мы тогда поклонялись Царице Небес, и у нас было вдоволь еды, нам во всём везло, и ничего плохого с нами не случалось. |
18 Но, когда мы перестали приносить жертвы Царице Небес и перестали совершать возлияния, у нас наступили трудные времена, и теперь наши люди погибают от войны и голода». |
19 Потом заговорили женщины, возразив Иеремии: |
20 |
21 с такими словами: |
22 что больше не может этого терпеть. Ему ненавистны совершённые вами грехи, и поэтому Он превратил вашу землю в голую пустыню, в которой никто не живёт, и именно поэтому другие народы плохо отзываются о вашей стране. |
23 С вами всё это случилось потому, что вы приносили жертвы чужим богам, вы согрешили против Господа, не подчинились Ему и не следовали заветам, которые Он вам дал. И вы не сдержали свои обещания». |
24 |
25 Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: „Вы, женщины, сдержали данные вами обещания приносить жертвы и возлияния Царице Небес”. Поэтому делайте то, что вы обещали, не нарушайте ваше слово. |
26 Но все иудеи, живущие в Египте, выслушайте весть от Господа: „Великим именем Моим Я обещаю, что ни один из людей Иудеи, живущий в Египте, никогда больше не поклянётся именем Моим и не скажет: „Так же верно, как и то, что жив Господь…”. |
27 Я буду наблюдать за этими людьми, но не чтобы позаботиться о них, а чтобы погубить. Эти люди умрут от голода или погибнут от меча. Они будут умирать, пока не вымрут все. |
28 Некоторые избегут меча и вернутся из Египта в Иудею, но их будет мало. И тогда они узнают, чьи слова были правдой: их или Мои. |
29 Я пошлю знамение, что Я накажу вас здесь, в Египте, и вы убедитесь, что Мои обещания сбудутся. |
30 Вот что произойдёт в доказательство Моих слов, — так говорит Господь. — Фараона Вафрия, царя Египта, Я отдам его врагам, которые хотят его убить. Седекия был царем Иудеи, а Навуходоносор был его врагом, и Я отдал Седекию его врагу. Точно так же Я отдам фараона Вафрия его врагам”». |
ЄремiяРозділ 44 |
Книга пророка ИеремииГлава 44 |
1 |
1 |
2 „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця. |
2 в которой Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: |
3 Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́. |
3 Они были уничтожены, потому что живущие в них творили зло, принося жертвы чужим богам, и это разгневало Меня. Ваши люди и ваши предки в прошлом не поклонялись тем богам. |
4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив! |
4 Я посылал слуг Моих, пророков, много раз, и они говорили людям от Моего имени. Я предупреждал народ: „Не совершайте этот ужасный грех. Мне ненавистно, когда вы поклоняетесь идолам”. |
5 Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м. |
5 Но они не слушали пророков, не обращали на них внимания и не прекращали творить зло. Они не перестали приносить жертвы другим богам. |
6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня. |
6 И тогда Я явил им Свой гнев, и наказал города Иудеи и улицы Иерусалима. Гнев Мой превратил Иерусалим и все города в груды камней, какими они остаются и поныне. |
7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта? |
7 |
8 На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі? |
8 Почему вы хотите разгневать Меня, создавая идолов? Теперь вы живёте в Египте и вызываете Мой гнев, принося жертвы лжебогам Египта. Вы уничтожите себя по своей собственной вине; станете тем, о чём другие народы будут говорить со злобой и насмешкой. |
9 Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму? |
9 Не забыли ли вы о зле, которое творили ваши предки, о злобных делах царей и цариц Иудеи, о нечестивых поступках, совершённых вами и вашими жёнами по всей Иудее и на улицах Иерусалима? |
10 Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м. |
10 И по сей день жители Иудеи остаются непокорными: они не оказали Мне уважения и не следовали Мне, а также не подчинились заветам, которые Я дал вам и вашим предкам”». |
11 Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду! |
11 |
12 І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою. |
12 Оставшиеся в живых из Иудеи ушли в Египет, но Я уничтожу их мечом и голодом. О них другие народы будут говорить со злобой и будут бояться того, что с ними случилось. Они станут проклятием, и другие народы их будут оскорблять. |
13 І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею. |
13 Я накажу ушедших в Египет мечом, голодом и страшными болезнями, как Я наказал Иерусалим. |
14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“ |
14 Ни один из ушедших в Египет не избежит Моего наказания и не выживет, чтобы вернуться в Иудею. Они захотят прийти обратно в Иудею и поселиться там, но ни один из них не вернётся, кроме нескольких человек, которым удастся убежать оттуда». |
15 І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи: |
15 |
16 „Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе. |
16 |
17 Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили. |
17 Мы обещали приносить жертвы Царице Небес, и мы сделаем так, как обещали: мы воздадим жертвы и принесём возлияния в поклонение ей. Мы делали эти приношения и раньше, подобно нашим предкам, правителям и царям. Мы все совершали эти грехи в городах Иудеи и на улицах Иерусалима. Мы тогда поклонялись Царице Небес, и у нас было вдоволь еды, нам во всём везло, и ничего плохого с нами не случалось. |
18 А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду! |
18 Но, когда мы перестали приносить жертвы Царице Небес и перестали совершать возлияния, у нас наступили трудные времена, и теперь наши люди погибают от войны и голода». |
19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“ |
19 Потом заговорили женщины, возразив Иеремии: |
20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи: |
20 |
21 „Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його? |
21 с такими словами: |
22 І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“. |
22 что больше не может этого терпеть. Ему ненавистны совершённые вами грехи, и поэтому Он превратил вашу землю в голую пустыню, в которой никто не живёт, и именно поэтому другие народы плохо отзываются о вашей стране. |
23 За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“. |
23 С вами всё это случилось потому, что вы приносили жертвы чужим богам, вы согрешили против Господа, не подчинились Ему и не следовали заветам, которые Он вам дал. И вы не сдержали свои обещания». |
24 І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї! |
24 |
25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші. |
25 Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: „Вы, женщины, сдержали данные вами обещания приносить жертвы и возлияния Царице Небес”. Поэтому делайте то, что вы обещали, не нарушайте ваше слово. |
26 Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї. |
26 Но все иудеи, живущие в Египте, выслушайте весть от Господа: „Великим именем Моим Я обещаю, что ни один из людей Иудеи, живущий в Египте, никогда больше не поклянётся именем Моим и не скажет: „Так же верно, как и то, что жив Господь…”. |
27 Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону. |
27 Я буду наблюдать за этими людьми, но не чтобы позаботиться о них, а чтобы погубить. Эти люди умрут от голода или погибнут от меча. Они будут умирать, пока не вымрут все. |
28 А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє? |
28 Некоторые избегут меча и вернутся из Египта в Иудею, но их будет мало. И тогда они узнают, чьи слова были правдой: их или Мои. |
29 А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло. |
29 Я пошлю знамение, что Я накажу вас здесь, в Египте, и вы убедитесь, что Мои обещания сбудутся. |
30 Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“ |
30 Вот что произойдёт в доказательство Моих слов, — так говорит Господь. — Фараона Вафрия, царя Египта, Я отдам его врагам, которые хотят его убить. Седекия был царем Иудеи, а Навуходоносор был его врагом, и Я отдал Седекию его врагу. Точно так же Я отдам фараона Вафрия его врагам”». |