Книга пророка ИсайиГлава 6 |
1 |
2 Над престолом Его парили серафимы шестикрылые: двумя крыльями они прикрывали лица, двумя — ноги, а два крыла раскрывались в полете. |
3 Восклицая, они вторили друг другу: |
4 |
5 Тогда вскричал я в испуге: «Горе мне, погиб я — сам я человек с устами, оскверненными грехом, и живу с такими же людьми, а глаза мои видели Царя, ГОСПОДА Воинств!» |
6 |
7 Он коснулся им уст моих и сказал: «Теперь, когда коснулось это уст твоих, вина твоя удалена и грех твой прощен». |
8 И я услышал, как Владыка Господь вопрошал: «Кого Мне направить к народу Своему? Кто будет вестником Нашим?» Я отозвался: «Я готов пойти — отправь меня!» |
9 Господь ответил: «Иди и скажи этому народу: |
10 |
11 |
12 |
13 |
IсаяРозділ 6 |
1 |
2 Серафи́ми стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. |
3 І кликав один до о́дного й говорив: „Свят, свят, свят Господь Савао́т, уся земля повна слави Його!“ |
4 І захиталися чопи́ порогів від голосу того, хто кликав, а храм перепо́внився димом! |
5 Тоді я сказав: „Горе мені, бо я занапа́щений! Бо я чоловік нечистоу́стий, і сиджу́ посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“ |
6 І прилетів до мене один з Серафи́мів, а в руці його ву́гіль розпа́лений, якого він узяв щипцями з-над же́ртівника. |
7 І він доторкну́вся до уст моїх та й сказав: „Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззако́ння твоє, і гріх твій оку́плений“. |
8 |
9 А Він проказав: „Іди, і скажеш наро́дові цьому́: Ви бу́дете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити за́вжди, але не пізна́єте. |
10 Учини́ затужа́вілим серце наро́ду цього́, і тяжки́ми зроби його уші, а очі йому позакле́юй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не наверну́вся, і не був уздоро́влений він“! |
11 І сказав я: „Аж доки, о Господи?“ А Він відказа́в: „Аж доки міста́ спусті́ють без ме́шканця, і доми́ без людей, а земля спусто́шена бу́де зовсі́м“. |
12 І відда́лить люди́ну Госпо́дь, і буде велике опу́щення серед землі. |
13 І коли позоста́неться в ній ще десята части́на, вона зно́ву спусто́шена бу́де. Але мов з тереби́нту й мов з ду́бу, зоста́неться в них пень по зру́бі, насіння бо святости — пень ї́хній! |
Книга пророка ИсайиГлава 6 |
IсаяРозділ 6 |
1 |
1 |
2 Над престолом Его парили серафимы шестикрылые: двумя крыльями они прикрывали лица, двумя — ноги, а два крыла раскрывались в полете. |
2 Серафи́ми стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. |
3 Восклицая, они вторили друг другу: |
3 І кликав один до о́дного й говорив: „Свят, свят, свят Господь Савао́т, уся земля повна слави Його!“ |
4 |
4 І захиталися чопи́ порогів від голосу того, хто кликав, а храм перепо́внився димом! |
5 Тогда вскричал я в испуге: «Горе мне, погиб я — сам я человек с устами, оскверненными грехом, и живу с такими же людьми, а глаза мои видели Царя, ГОСПОДА Воинств!» |
5 Тоді я сказав: „Горе мені, бо я занапа́щений! Бо я чоловік нечистоу́стий, і сиджу́ посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“ |
6 |
6 І прилетів до мене один з Серафи́мів, а в руці його ву́гіль розпа́лений, якого він узяв щипцями з-над же́ртівника. |
7 Он коснулся им уст моих и сказал: «Теперь, когда коснулось это уст твоих, вина твоя удалена и грех твой прощен». |
7 І він доторкну́вся до уст моїх та й сказав: „Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззако́ння твоє, і гріх твій оку́плений“. |
8 И я услышал, как Владыка Господь вопрошал: «Кого Мне направить к народу Своему? Кто будет вестником Нашим?» Я отозвался: «Я готов пойти — отправь меня!» |
8 |
9 Господь ответил: «Иди и скажи этому народу: |
9 А Він проказав: „Іди, і скажеш наро́дові цьому́: Ви бу́дете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити за́вжди, але не пізна́єте. |
10 |
10 Учини́ затужа́вілим серце наро́ду цього́, і тяжки́ми зроби його уші, а очі йому позакле́юй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не наверну́вся, і не був уздоро́влений він“! |
11 |
11 І сказав я: „Аж доки, о Господи?“ А Він відказа́в: „Аж доки міста́ спусті́ють без ме́шканця, і доми́ без людей, а земля спусто́шена бу́де зовсі́м“. |
12 |
12 І відда́лить люди́ну Госпо́дь, і буде велике опу́щення серед землі. |
13 |
13 І коли позоста́неться в ній ще десята части́на, вона зно́ву спусто́шена бу́де. Але мов з тереби́нту й мов з ду́бу, зоста́неться в них пень по зру́бі, насіння бо святости — пень ї́хній! |