Книга пророка Исайи

Глава 5

1 Спою Возлюбленному песнь о винограднике Его! На тучных землях, на холме высоком был сад у Возлюбленного моего.

2 Вскопал Он его, от камней очистил и лучшие лозы посадил; построил посреди него башню сторожевую и вытесал в камне давильню. Ожидал он, что вызреет виноград, а выросли кислые ягоды.

3 «Рассудите вы, жители Иерусалима, и вы, кто населяет Иудею, как поступить Мне теперь с виноградником Моим?

4 Чего Я не сделал для него, о каком труде позабыл? Отчего же, когда Я ожидал, что вызреет сочный виноград, выросли кислые ягоды?

5 А теперь Я расскажу вам, что я сделаю с виноградником Своим: Я разрушу его ограду — и скот потравит всё; сломаю стену — и вытопчут его.

6 Оставлю его в запустении, без подрезки, без прополки — пусть зарастет колючками и сорняком; а облакам повелю Я дождей над ним не проливать».

7 Виноградник ГОСПОДА Воинств — это народ Израиля, жители Иудеи — саженцы его любимые! Ждал ГОСПОДЬ правосудия, а они проливают кровь невинную, и кривда взяла верх над правдою.

8 Горе вам — тем, кто дом прибавляет к дому, поле присоединяет к полю, другим не оставляя места. Вам ли одним владеть этой землей?!

9 Услышал я от ГОСПОДА Воинств: «Опустеют многие дома, хоть просторны и прекрасны будут, да безлюдны.

10 Виноград с десяти участков даст всего один кувшин вина, посеешь десять мешков зерна, а соберешь один.

11 Горе тем, кто уже с утра ищет хмельных напитков, без устали горячит себя вином до ночи.

12 Лиры да арфы, бубны да свирели, и всё это с вином — вот их праздники! А дел ГОСПОДНИХ не видят — не до того им; даже и не глядят на совершаемое руками Его.

13 За это неразумие и небрежение будет изгнан народ Его, даже знатные будут гибнуть от голода, множество народа иссушит жажда.

14 Вот потому и разверз Шеол свою пасть, ненасытный раскрылся зев, и сойдут туда и вожди, и простой люд, и все, кто буйствовал и веселился».

15 Унижен будет человек, согбен — смертный, надменные взгляды поникнут,

16 а ГОСПОДЬ Воинств правосудием возвеличен будет, Бог Святой явит святость Свою в праведности.

17 Овцы будут пастись в городе, как у себя на пастбищах, и чужаки будут есть в разоренных жилищах богачей.

18 Горе тому, кто тащит за собою беззаконие на веревках лжи, впрягается в ярмо греха,

19 говоря: «Пусть поспешит, скорее пусть свершит Свое дело, а мы поглядим, пусть исполнится, сбудется замысел Святого Бога Израилева, чтобы мы воочию убедились в силе Его».

20 Вот и настигнет беда тех, кто зло добром называет, а добро — злом, кто тьму за свет почитает, а свет — за тьму, горькое сладким именует, а сладкое — горьким!

21 Беда ждет и тех, кто мнит себя мудрецом и проницателен лишь в собственных глазах!

22 Горе тем, кто геройствует за вином, кто отважен и храбр только хмельные напитки разводить;

23 кто за взятки оправдывает злодея и попирает права невинного!

24 И как языки пламени лижут скошенное поле, как съеживается и истлевает в огне солома, так сгниют корни их, облетит их цвет, словно прах, оттого что Закон ГОСПОДА Воинств они отвергли, словом Святого Бога Израиля пренебрегли!

25 Потому ГОСПОДЬ и пылает гневом на Свой народ, простирает руку, наносит удар — и трепещут горы, и мертвые тела их разбросаны повсюду, как сор, но и на этом гнев Его не иссякает, рука Его всё еще простерта.

26 Поднимет Он знамя как знак для дальних народов, позовет их свистом с края земли — и тотчас поспешат они, бросятся стремглав!

27 Не будет среди них ни одного, кто бы устал, споткнулся, задремал, уснул, у кого развязался бы пояс или лопнул ремень на обуви;

28 остры их стрелы, туго натянута тетива луков, словно кремень копыта коней, и колеса колесниц, как вихрь, вертятся!

29 Крик их подобен стенанию львицы; рев их как рычание молодых львов, с рыком грозным хватают добычу и прочь уносят — и нет ей спасения!

30 Как рокот моря, будет их рев над добычей в тот день, а на земле, куда ни бросишь взгляд, — лишь мрак и скорбь, свет поглотят тучи.

Iсая

Розділ 5

1 Заспіваю ж я вам про Свойо́го Улю́бленого пісню любо́вну про Його виногра́дника! На плодю́чому ве́рсі гори виноградника мав був Мій При́ятель.

2 І обкопав Він його́, й від камі́ння очистив його, і виноградом добі́рним його засади́в, і ба́шту поставив посеред його́, і ви́тесав у ньому чави́ло, і чекав, що роди́тиме він виноград, — та він уроди́в дикі я́годи!

3 Тепер же ти, єрусалимський мешка́нче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:

4 що́ ще можна вчинити було́ для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому́ Я чекав, що родитиме він виноград, а він уроди́в дикі я́годи?

5 А тепер завідо́млю Я вас, що́ зроблю́ для Свого виноградника: живоплі́т його ви́кину, і він буде на зни́щення, горо́жу його розвалю́, і він на пото́птання бу́де,

6 зроблю́ Я загу́бу йому, — він не буде обти́наний ані підса́пуваний, — і виросте те́рня й будя́ччя на ньому, а хма́рам звелю́, щоб дощу не давали на нього!

7 Бо виноградник Господа Саваота — то Ізра́їлів дім, а муж Юди — коха́ний Його саджане́ць. Сподівавсь правосу́ддя, та ось кроволи́ття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк.

8 Горе тим, що долу́чують до́ма до до́му, а поле до поля прито́чують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите́ серед кра́ю!

9 В мої уші сказав був Госпо́дь Савао́т: Направду, — багато домів попусто́шені бу́дуть, великі та добрі, і не буде мешка́нця для них.

10 Бо десять заго́нів землі виноградника ба́та одно́го вро́дять, а насіння одно́го хоме́ра поро́дить ефу.

11 Горе тим, що встають рано вра́нці і женуть за напо́єм п'янки́м, і трива́ють при нім аж до ве́чора, щоб вином розпаля́тись!

12 І ста́лася ци́тра та а́рфа, бу́бон та сопі́лка й вино — за їхню гу́лянку, а на ді́ло Господнє не дивляться, не вбача́ють Його́ чину рук.

13 Тому піде наро́д Мій на вигна́ння непередба́чено, і вельмо́жі його голодува́тимуть, а на́товп його — ви́сохне з пра́гнення.

14 Тому́ то розши́рив шео́л пожадли́вість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зі́йде до нього його пишнота́, і його на́товп, і гу́ркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

15 І люди́на пони́житься, і упоко́риться муж, а очі високих пони́кнуть,

16 а Господь Саваот возвели́читься в су́ді, і Бог Святий ви́явить святість Свою в справедливості!

17 І па́стися бу́дуть овечки, немов би на лу́ці своїй, а зоста́влене з ситих чужі поїдя́ть.

18 Горе тим, що вину притяга́ють до себе шнура́ми марно́ти, а гріх — як моту́ззям від воза,

19 та кажуть: „Хай ква́питься Він, хай прина́глить Свій чин, щоб ми бачили, а постано́ва Святого Ізраїлевого хай набли́зиться і нехай при́йде — і пізна́ємо ми“!

20 Горе тим, що зло називають добро́м, а добро — злом, що ставлять темно́ту за світло, а світло — за те́мряву, що ставлять гірке́ за солодке, а солодке — за гірке́!

21 Горе мудрим у власних оча́х та розумним перед собою сами́м!

22 Горе тим, що хоро́брі винце́ попива́ти, і силачі на міша́ння п'янко́го напо́ю,

23 що несправедливого чи́нять в суді за хаба́р справедливим, а праведність праведного усува́ють від нього.

24 Тому́, як огне́нний язик пожира́є стерню́, а від по́лум'я ни́кне трава, — отак спорохня́віє корінь у них, і рознесе́ться їхній цвіт, немов ку́рява, бо від себе відкинули Зако́н Господа Савао́та, і зне́хтували вони слово Святого Ізраїлевого!

25 Тому́ запали́вся гнів Господа на наро́д Його, і на нього Він ви́тягнув ру́ку Свою, — та й ура́зив його: і захиталися го́ри, і сталось їхнього тру́пу, як сміття́ серед вулиць! При цьому всьому́ не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!

26 І піді́йме прапо́ра наро́ду здале́ка, і засви́ще йому з кінця кра́ю, і при́йде він хутко та легко, —

27 немає між ними уто́мленого та такого, який би спіткну́вся! Не дріма́є ніхто і не спить, а пояс із сте́гон його не здійма́ється та не зрива́ється шнур при взутті́ його.

28 Його стріли пого́стрені, і всі лу́ки його понатя́гувані. Копи́та у ко́ней його немов кре́мінь вважа́ються, а коле́са його — немов ви́хор.

29 Його рик — як леви́ці, і він заричи́ть, немов ті левчуки́, і він загарчи́ть, і здо́бич ухо́пить, й її понесе́, — і ніхто не врятує!

30 І на нього реві́тиме він того дня, як те море реве́. І погляне на землю, а там густа те́мрява, і світло померкло у хмарах її.

Книга пророка Исайи

Глава 5

Iсая

Розділ 5

1 Спою Возлюбленному песнь о винограднике Его! На тучных землях, на холме высоком был сад у Возлюбленного моего.

1 Заспіваю ж я вам про Свойо́го Улю́бленого пісню любо́вну про Його виногра́дника! На плодю́чому ве́рсі гори виноградника мав був Мій При́ятель.

2 Вскопал Он его, от камней очистил и лучшие лозы посадил; построил посреди него башню сторожевую и вытесал в камне давильню. Ожидал он, что вызреет виноград, а выросли кислые ягоды.

2 І обкопав Він його́, й від камі́ння очистив його, і виноградом добі́рним його засади́в, і ба́шту поставив посеред його́, і ви́тесав у ньому чави́ло, і чекав, що роди́тиме він виноград, — та він уроди́в дикі я́годи!

3 «Рассудите вы, жители Иерусалима, и вы, кто населяет Иудею, как поступить Мне теперь с виноградником Моим?

3 Тепер же ти, єрусалимський мешка́нче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:

4 Чего Я не сделал для него, о каком труде позабыл? Отчего же, когда Я ожидал, что вызреет сочный виноград, выросли кислые ягоды?

4 що́ ще можна вчинити було́ для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому́ Я чекав, що родитиме він виноград, а він уроди́в дикі я́годи?

5 А теперь Я расскажу вам, что я сделаю с виноградником Своим: Я разрушу его ограду — и скот потравит всё; сломаю стену — и вытопчут его.

5 А тепер завідо́млю Я вас, що́ зроблю́ для Свого виноградника: живоплі́т його ви́кину, і він буде на зни́щення, горо́жу його розвалю́, і він на пото́птання бу́де,

6 Оставлю его в запустении, без подрезки, без прополки — пусть зарастет колючками и сорняком; а облакам повелю Я дождей над ним не проливать».

6 зроблю́ Я загу́бу йому, — він не буде обти́наний ані підса́пуваний, — і виросте те́рня й будя́ччя на ньому, а хма́рам звелю́, щоб дощу не давали на нього!

7 Виноградник ГОСПОДА Воинств — это народ Израиля, жители Иудеи — саженцы его любимые! Ждал ГОСПОДЬ правосудия, а они проливают кровь невинную, и кривда взяла верх над правдою.

7 Бо виноградник Господа Саваота — то Ізра́їлів дім, а муж Юди — коха́ний Його саджане́ць. Сподівавсь правосу́ддя, та ось кроволи́ття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк.

8 Горе вам — тем, кто дом прибавляет к дому, поле присоединяет к полю, другим не оставляя места. Вам ли одним владеть этой землей?!

8 Горе тим, що долу́чують до́ма до до́му, а поле до поля прито́чують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите́ серед кра́ю!

9 Услышал я от ГОСПОДА Воинств: «Опустеют многие дома, хоть просторны и прекрасны будут, да безлюдны.

9 В мої уші сказав був Госпо́дь Савао́т: Направду, — багато домів попусто́шені бу́дуть, великі та добрі, і не буде мешка́нця для них.

10 Виноград с десяти участков даст всего один кувшин вина, посеешь десять мешков зерна, а соберешь один.

10 Бо десять заго́нів землі виноградника ба́та одно́го вро́дять, а насіння одно́го хоме́ра поро́дить ефу.

11 Горе тем, кто уже с утра ищет хмельных напитков, без устали горячит себя вином до ночи.

11 Горе тим, що встають рано вра́нці і женуть за напо́єм п'янки́м, і трива́ють при нім аж до ве́чора, щоб вином розпаля́тись!

12 Лиры да арфы, бубны да свирели, и всё это с вином — вот их праздники! А дел ГОСПОДНИХ не видят — не до того им; даже и не глядят на совершаемое руками Его.

12 І ста́лася ци́тра та а́рфа, бу́бон та сопі́лка й вино — за їхню гу́лянку, а на ді́ло Господнє не дивляться, не вбача́ють Його́ чину рук.

13 За это неразумие и небрежение будет изгнан народ Его, даже знатные будут гибнуть от голода, множество народа иссушит жажда.

13 Тому піде наро́д Мій на вигна́ння непередба́чено, і вельмо́жі його голодува́тимуть, а на́товп його — ви́сохне з пра́гнення.

14 Вот потому и разверз Шеол свою пасть, ненасытный раскрылся зев, и сойдут туда и вожди, и простой люд, и все, кто буйствовал и веселился».

14 Тому́ то розши́рив шео́л пожадли́вість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зі́йде до нього його пишнота́, і його на́товп, і гу́ркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

15 Унижен будет человек, согбен — смертный, надменные взгляды поникнут,

15 І люди́на пони́житься, і упоко́риться муж, а очі високих пони́кнуть,

16 а ГОСПОДЬ Воинств правосудием возвеличен будет, Бог Святой явит святость Свою в праведности.

16 а Господь Саваот возвели́читься в су́ді, і Бог Святий ви́явить святість Свою в справедливості!

17 Овцы будут пастись в городе, как у себя на пастбищах, и чужаки будут есть в разоренных жилищах богачей.

17 І па́стися бу́дуть овечки, немов би на лу́ці своїй, а зоста́влене з ситих чужі поїдя́ть.

18 Горе тому, кто тащит за собою беззаконие на веревках лжи, впрягается в ярмо греха,

18 Горе тим, що вину притяга́ють до себе шнура́ми марно́ти, а гріх — як моту́ззям від воза,

19 говоря: «Пусть поспешит, скорее пусть свершит Свое дело, а мы поглядим, пусть исполнится, сбудется замысел Святого Бога Израилева, чтобы мы воочию убедились в силе Его».

19 та кажуть: „Хай ква́питься Він, хай прина́глить Свій чин, щоб ми бачили, а постано́ва Святого Ізраїлевого хай набли́зиться і нехай при́йде — і пізна́ємо ми“!

20 Вот и настигнет беда тех, кто зло добром называет, а добро — злом, кто тьму за свет почитает, а свет — за тьму, горькое сладким именует, а сладкое — горьким!

20 Горе тим, що зло називають добро́м, а добро — злом, що ставлять темно́ту за світло, а світло — за те́мряву, що ставлять гірке́ за солодке, а солодке — за гірке́!

21 Беда ждет и тех, кто мнит себя мудрецом и проницателен лишь в собственных глазах!

21 Горе мудрим у власних оча́х та розумним перед собою сами́м!

22 Горе тем, кто геройствует за вином, кто отважен и храбр только хмельные напитки разводить;

22 Горе тим, що хоро́брі винце́ попива́ти, і силачі на міша́ння п'янко́го напо́ю,

23 кто за взятки оправдывает злодея и попирает права невинного!

23 що несправедливого чи́нять в суді за хаба́р справедливим, а праведність праведного усува́ють від нього.

24 И как языки пламени лижут скошенное поле, как съеживается и истлевает в огне солома, так сгниют корни их, облетит их цвет, словно прах, оттого что Закон ГОСПОДА Воинств они отвергли, словом Святого Бога Израиля пренебрегли!

24 Тому́, як огне́нний язик пожира́є стерню́, а від по́лум'я ни́кне трава, — отак спорохня́віє корінь у них, і рознесе́ться їхній цвіт, немов ку́рява, бо від себе відкинули Зако́н Господа Савао́та, і зне́хтували вони слово Святого Ізраїлевого!

25 Потому ГОСПОДЬ и пылает гневом на Свой народ, простирает руку, наносит удар — и трепещут горы, и мертвые тела их разбросаны повсюду, как сор, но и на этом гнев Его не иссякает, рука Его всё еще простерта.

25 Тому́ запали́вся гнів Господа на наро́д Його, і на нього Він ви́тягнув ру́ку Свою, — та й ура́зив його: і захиталися го́ри, і сталось їхнього тру́пу, як сміття́ серед вулиць! При цьому всьому́ не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!

26 Поднимет Он знамя как знак для дальних народов, позовет их свистом с края земли — и тотчас поспешат они, бросятся стремглав!

26 І піді́йме прапо́ра наро́ду здале́ка, і засви́ще йому з кінця кра́ю, і при́йде він хутко та легко, —

27 Не будет среди них ни одного, кто бы устал, споткнулся, задремал, уснул, у кого развязался бы пояс или лопнул ремень на обуви;

27 немає між ними уто́мленого та такого, який би спіткну́вся! Не дріма́є ніхто і не спить, а пояс із сте́гон його не здійма́ється та не зрива́ється шнур при взутті́ його.

28 остры их стрелы, туго натянута тетива луков, словно кремень копыта коней, и колеса колесниц, как вихрь, вертятся!

28 Його стріли пого́стрені, і всі лу́ки його понатя́гувані. Копи́та у ко́ней його немов кре́мінь вважа́ються, а коле́са його — немов ви́хор.

29 Крик их подобен стенанию львицы; рев их как рычание молодых львов, с рыком грозным хватают добычу и прочь уносят — и нет ей спасения!

29 Його рик — як леви́ці, і він заричи́ть, немов ті левчуки́, і він загарчи́ть, і здо́бич ухо́пить, й її понесе́, — і ніхто не врятує!

30 Как рокот моря, будет их рев над добычей в тот день, а на земле, куда ни бросишь взгляд, — лишь мрак и скорбь, свет поглотят тучи.

30 І на нього реві́тиме він того дня, як те море реве́. І погляне на землю, а там густа те́мрява, і світло померкло у хмарах її.

1.0x