Книга пророка ИеремииГлава 34 |
|
1 |
|
2 «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „Иди к Седекии, царю иудейскому, и скажи ему: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Я отдаю этот город в руки царя вавилонского, и он сожжет его огнем. |
|
3 И ты не спасешься, но будешь схвачен и предан в руки его, и увидишь царя вавилонского своими глазами, и говорить с ним будешь лицом к лицу, и пойдешь ты в Вавилон“. |
|
4 Выслушай же слово ГОСПОДНЕ, Седекия, царь иудейский, так о тебе говорит ГОСПОДЬ: „Ты не падешь от меча, |
|
5 но упокоишься с миром, и как возжигали благовония для отцов твоих, прежних царей, что были до тебя, так будут возжигать благовония для тебя и оплакивать тебя словами плача: „Горе, о владыка“, ибо Я изрек это слово!“ — говорит ГОСПОДЬ». |
|
6 |
|
7 А войско царя вавилонского выступило тогда с войной на Иерусалим и на другие города Иудеи — Лахиш и Азеку, потому что из всех городов иудейских только они оставались укрепленными. |
|
8 |
|
9 Каждый должен был освободить своих рабов-евреев и рабынь-евреек, чтобы не были иудеи рабами у братьев своих. |
|
10 Повиновались все вступившие в союз: все вельможи и весь народ — и решили отпустить на свободу своих рабов и рабынь, чтобы те не были более им рабами, — повиновались и отпустили. |
|
11 Но вскоре они передумали и вернули себе рабов и рабынь, отпущенных прежде на свободу, и снова подчинили себе своих соплеменников. |
|
12 И было тогда слово ГОСПОДНЕ Иеремии: |
|
13 «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „В тот день, когда выводил Я ваших отцов из Египта, освободив их от рабства, Я заключил Союз, Завет с ними, сказав: |
|
14 „На седьмой год каждый из вас должен отпускать на свободу брата своего еврея, проданного вам; пробыл он в рабстве у вас шесть лет, а теперь освободите его“. Но отцы ваши не послушались Меня и словам Моим не вняли. |
|
15 Ведь только недавно вы раскаялись, стали поступать правильно предо Мною, провозглашая каждый свободу ближнему своему, а затем заключили Союз, Завет со Мной в Храме, который носит Мое имя. |
|
16 Но потом вы передумали и обесславили имя Мое: вы вернули себе своих рабов, отпущенных на свободу по их желанию, и подчинили их снова, чтобы они были у вас рабами и рабынями“. |
|
17 Потому так говорит ГОСПОДЬ: „Раз вы не повиновались Мне, не объявили свободу братьям своим и ближним, то теперь Я объявлю вам свободу, — это ГОСПОДОМ сказано, — свободу пасть от меча, от морового поветрияи от голода. Я сделаю так, что все царства земли ужаснутся, глядя на вас. |
|
18 И Я же попущу, чтобы с людьми, которые заключили Союз со Мной, а потом нарушили и не выполнили его условия, поступили, как с теленком, которого рассекают надвое при заключении Союза, проходя затем между его половинами. |
|
19 Вельмож иудейских и вельмож иерусалимских, царедворцев, священников и весь простой народ — всех прошедших между двумя половинами рассеченного теленка |
|
20 Я предам в руки врагов, в руки тех, кто желал их смерти, и тела их достанутся на съедение птицам небесным и зверям земным. |
|
21 Седекию, царя иудейского, и вельмож его Я тоже предам в руки врагов их, и в руки тех, кто желал их смерти, и в руки войска царя вавилонского, которое сейчас отступает от вас. |
|
22 Я повелю, — говорит ГОСПОДЬ, — и вернутся они к этому городу, осадят его, захватят и сожгут огнем, а города иудейские Я опустошу, не останется в них ни души“». |
ЄремiяРозділ 34 |
|
1 |
|
2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звісти́ш йому: Так говорить Господь: Ось Я відда́м оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю́ його огнем. |
|
3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схо́плений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти при́йдеш. |
|
4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, ца́рю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча́! |
|
5 У мирі помреш ти; і як палили на по́гребі батька́м твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й „О пане“ будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь“. |
|
6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова́ в Єрусалимі. |
|
7 А ві́йсько вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма́ позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залиши́лися серед Юдиних міст містами тверди́нними. |
|
8 |
|
9 щоб кожен відпустив раба свого, і кожен — свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не понево́лював свого брата юдея. |
|
10 І послу́халися всі князі́ та ввесь наро́д, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен — свою невільницю, вільними, щоб більш не нево́лити їх. І вони послухалися, і повідпуска́ли. |
|
11 Але пото́му вони зно́ву вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпуска́ли були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць. |
|
12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи: |
|
13 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, кажучи: |
|
14 „З кінцем семи ро́ків відпустите кожен свого брата єврея, що буде про́даний тобі й послужить тобі шість ро́ків, і відпустиш його вільним від себе“. Та не слухалися Мене ваші батьки́, і не прихилили свого уха до цьо́го. |
|
15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє. |
|
16 Та ви зно́ву збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями. |
|
17 Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі! |
|
18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками, |
|
19 також князі́в Юди та князів Єрусалиму, е́внухів і священиків, та ввесь наро́д Кра́ю, що прохо́дили поміж кавалками цього теля́ти, |
|
20 то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане па́дло їхнє стервом для птаства небесного та для зе́мної звірини... |
|
21 А Седекію, царя Юдиного, та його князі́в віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку ві́йська вавилонського царя, що відходить від вас. |
|
22 Ось Я накажу́, — говорить Господь, — і верну́ їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобу́дуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спусто́шення, — і не буде в них ме́шканця!“ |
Книга пророка ИеремииГлава 34 |
ЄремiяРозділ 34 |
|
1 |
1 |
|
2 «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „Иди к Седекии, царю иудейскому, и скажи ему: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Я отдаю этот город в руки царя вавилонского, и он сожжет его огнем. |
2 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, і звісти́ш йому: Так говорить Господь: Ось Я відда́м оце місто в руку вавилонського царя, та й спалю́ його огнем. |
|
3 И ты не спасешься, но будешь схвачен и предан в руки его, и увидишь царя вавилонского своими глазами, и говорить с ним будешь лицом к лицу, и пойдешь ты в Вавилон“. |
3 А ти не втечеш із руки його, бо справді будеш схо́плений ти, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавилонського царя, і уста його говоритимуть з устами твоїми, і до Вавилону ти при́йдеш. |
|
4 Выслушай же слово ГОСПОДНЕ, Седекия, царь иудейский, так о тебе говорит ГОСПОДЬ: „Ты не падешь от меча, |
4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, ца́рю Юдин: Так про тебе говорить Господь: Не помреш від меча́! |
|
5 но упокоишься с миром, и как возжигали благовония для отцов твоих, прежних царей, что были до тебя, так будут возжигать благовония для тебя и оплакивать тебя словами плача: „Горе, о владыка“, ибо Я изрек это слово!“ — говорит ГОСПОДЬ». |
5 У мирі помреш ти; і як палили на по́гребі батька́м твоїм, першим царям, що були перед тобою, так будуть палити й тобі, й „О пане“ будуть голосити тобі, бо Я говорив тобі слово, каже Господь“. |
|
6 |
6 І говорив пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова́ в Єрусалимі. |
|
7 А войско царя вавилонского выступило тогда с войной на Иерусалим и на другие города Иудеи — Лахиш и Азеку, потому что из всех городов иудейских только они оставались укрепленными. |
7 А ві́йсько вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма́ позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залиши́лися серед Юдиних міст містами тверди́нними. |
|
8 |
8 |
|
9 Каждый должен был освободить своих рабов-евреев и рабынь-евреек, чтобы не были иудеи рабами у братьев своих. |
9 щоб кожен відпустив раба свого, і кожен — свою невільницю, єврея та єврейку, вільними, щоб ніхто не понево́лював свого брата юдея. |
|
10 Повиновались все вступившие в союз: все вельможи и весь народ — и решили отпустить на свободу своих рабов и рабынь, чтобы те не были более им рабами, — повиновались и отпустили. |
10 І послу́халися всі князі́ та ввесь наро́д, що пристали до заповіту, щоб кожен відпустив свого раба, і кожен — свою невільницю, вільними, щоб більш не нево́лити їх. І вони послухалися, і повідпуска́ли. |
|
11 Но вскоре они передумали и вернули себе рабов и рабынь, отпущенных прежде на свободу, и снова подчинили себе своих соплеменников. |
11 Але пото́му вони зно́ву вернули тих рабів та тих невільниць, яких повідпуска́ли були вільними, і примусили їх стати за рабів та невільниць. |
|
12 И было тогда слово ГОСПОДНЕ Иеремии: |
12 І було слово Господнє до Єремії від Господа, кажучи: |
|
13 «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „В тот день, когда выводил Я ваших отцов из Египта, освободив их от рабства, Я заключил Союз, Завет с ними, сказав: |
13 „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав був заповіта з вашими батьками того дня, коли виводив їх із єгипетського кра́ю, з дому ра́бства, кажучи: |
|
14 „На седьмой год каждый из вас должен отпускать на свободу брата своего еврея, проданного вам; пробыл он в рабстве у вас шесть лет, а теперь освободите его“. Но отцы ваши не послушались Меня и словам Моим не вняли. |
14 „З кінцем семи ро́ків відпустите кожен свого брата єврея, що буде про́даний тобі й послужить тобі шість ро́ків, і відпустиш його вільним від себе“. Та не слухалися Мене ваші батьки́, і не прихилили свого уха до цьо́го. |
|
15 Ведь только недавно вы раскаялись, стали поступать правильно предо Мною, провозглашая каждый свободу ближнему своему, а затем заключили Союз, Завет со Мной в Храме, который носит Мое имя. |
15 А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє. |
|
16 Но потом вы передумали и обесславили имя Мое: вы вернули себе своих рабов, отпущенных на свободу по их желанию, и подчинили их снова, чтобы они были у вас рабами и рабынями“. |
16 Та ви зно́ву збезчестили Ім'я Моє, і вернули кожен раба свого й кожен невільницю свою, яких відпустили були на волю, і примусили їх, щоб були вам рабами та невільницями. |
|
17 Потому так говорит ГОСПОДЬ: „Раз вы не повиновались Мне, не объявили свободу братьям своим и ближним, то теперь Я объявлю вам свободу, — это ГОСПОДОМ сказано, — свободу пасть от меча, от морового поветрияи от голода. Я сделаю так, что все царства земли ужаснутся, глядя на вас. |
17 Тому́ так промовляє Господь: Ви не послухалися Мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та кожен для свого ближнього, тому то ось Я — говорить Господь — оголошу́ вам волю до меча, до морови́ці й до голоду, і віддам вас на по́страх для всіх царств землі! |
|
18 И Я же попущу, чтобы с людьми, которые заключили Союз со Мной, а потом нарушили и не выполнили его условия, поступили, как с теленком, которого рассекают надвое при заключении Союза, проходя затем между его половинами. |
18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками, |
|
19 Вельмож иудейских и вельмож иерусалимских, царедворцев, священников и весь простой народ — всех прошедших между двумя половинами рассеченного теленка |
19 також князі́в Юди та князів Єрусалиму, е́внухів і священиків, та ввесь наро́д Кра́ю, що прохо́дили поміж кавалками цього теля́ти, |
|
20 Я предам в руки врагов, в руки тех, кто желал их смерти, и тела их достанутся на съедение птицам небесным и зверям земным. |
20 то Я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стане па́дло їхнє стервом для птаства небесного та для зе́мної звірини... |
|
21 Седекию, царя иудейского, и вельмож его Я тоже предам в руки врагов их, и в руки тех, кто желал их смерти, и в руки войска царя вавилонского, которое сейчас отступает от вас. |
21 А Седекію, царя Юдиного, та його князі́в віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку ві́йська вавилонського царя, що відходить від вас. |
|
22 Я повелю, — говорит ГОСПОДЬ, — и вернутся они к этому городу, осадят его, захватят и сожгут огнем, а города иудейские Я опустошу, не останется в них ни души“». |
22 Ось Я накажу́, — говорить Господь, — і верну́ їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобу́дуть його та й спалять його огнем, а Юдині міста віддам на спусто́шення, — і не буде в них ме́шканця!“ |