Книга пророка ИеремииГлава 32 |
|
1 |
|
2 Войско царя вавилонского вело тогда осаду Иерусалима, а пророк Иеремия был в заключении во дворе стражи, охранявшей дворец царя иудейского. |
|
3 Взял же его под стражу Седекия, царь иудейский, сказав: «Что за пророчества ты нам произнес? Не ты ли утверждал: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Я отдаю этот город в руки царя вавилонского, и тот завоюет его. |
|
4 И Седекия, царь иудейский, не спасется от халдеев, но неминуемо будет схвачен царем вавилонским и будет говорить с ним лицом к лицу, глядя ему в глаза. |
|
5 Отведет тот Седекию в Вавилон, где он останется до тех пор, пока Я не займусь им, — это слово ГОСПОДА. — И даже если вы будете воевать против халдеев, не будет вам успеха“». |
|
6 |
|
7 „Ханамель, сын Шаллума, дяди твоего, скоро придет к тебе и скажет: „Выкупи мое поле, что в Анатоте, ведь по закону о выкупе ты имеешь право его приобрести“. |
|
8 Пришел ко мне во двор стражи Ханамель, мой двоюродный брат, как и сказал ГОСПОДЬ, и попросил меня: „Купи мое поле, что в Анатоте, в земле Вениаминовой, ведь по закону за тобой право наследства и потому тебе его выкупать. Так купи его для себя“. И тогда я понял, что должен исполнить повеление ГОСПОДНЕ. |
|
9 |
|
10 Сделав об этом запись в купчей, я запечатал ее, призвал свидетелей и взвесил серебро. |
|
11 Затем я взял купчую — ту, что была запечатана, с постановлением и условиями, и ее незапечатанный список — |
|
12 и отдал Баруху, сыну Нерии, внуку Махсеи, на глазах у Ханамеля, моего двоюродного брата, на глазах у свидетелей, подписавших купчую, и на глазах у всех иудеев, бывших во дворе стражи. |
|
13 Затем на глазах у всех я повелел Баруху: |
|
14 „Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Возьми эту купчую — запечатанный и незапечатанный списки — и положи их в глиняный сосуд, чтобы сохранить их там надолго“. |
|
15 Ибо так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Придет время, и в этой стране снова будут покупать дома, поля и виноградники“. |
|
16 |
|
17 „О Владыка ГОСПОДИ! Ты сотворил небо и землю могуществом Своим великим и рукой простертой, нет для Тебя ничего невозможного. |
|
18 Ты являешь любовь Свою неизменную в тысячах поколений, но Ты и с детей взыскиваешь за грехи, что родители им передают; Ты Бог великий и сильный, имя Твое — ГОСПОДЬ Воинств. |
|
19 Велик Ты в замыслах Своих, могуществен в делах. Ты видишь пути людей, чтобы воздать каждому по путям его и по плодам дел его. |
|
20 Ты Тот, Кто совершал знамения и чудеса в Египте, Кто по сей день творит их в Израиле и среди людей. Ты сделал великим имя Свое, как это и есть ныне. |
|
21 Знамениями и чудесами, могучей дланью, рукой простертой и страхом великим Ты вывел из Египта народ Свой, Израиль. |
|
22 Ты дал им эту землю, которую клятвенно обещал даровать их отцам, — землю, источающую молоко и мед. |
|
23 Они вошли в нее и завладели ею, но Тебя слушаться перестали, закону Твоему не следовали, того, что Ты заповедовал им делать, не делали, и потому Ты навел на них все эти беды. |
|
24 |
|
25 А ведь Ты, Владыка ГОСПОДЬ, сказал мне: „Купи себе поле за серебро и призови свидетелей“. Теперь же город предается в руки халдеев!“» |
|
26 |
|
27 «Я ГОСПОДЬ, Бог над всеми смертными; нет ничего для Меня невозможного. |
|
28 Потому так говорит ГОСПОДЬ: „Смотри, Я предаю этот город в руки халдеев и в руки Навуходоносора, царя вавилонского, и он захватит его. |
|
29 Халдеи, осаждающие этот город, сожгут его вместе с домами, на крышах которых возносили курения Ваалу и совершали возлияния чужим богам, тем вызывая Мой гнев. |
|
30 Ибо дети Израиля и дети Иуды с самой юности творили лишь то, что в глазах Моих — зло; израильтяне лишь разжигали огонь гнева Моего делами рук своих, — это слово ГОСПОДА, — |
|
31 ибо город этот вызывает у Меня гнев и ярость со дня его основания и доныне и заслужил, чтобы Я удалил его с глаз Моих |
|
32 за всё зло, что совершили дети Израиля и дети Иуды, чтобы разгневать Меня, — они сами, цари их, вельможи, священники и пророки, жители Иудеи и обитатели Иерусалима. |
|
33 Они повернулись ко Мне спиной, а не лицом. Я учил их настойчиво, но не слушались они и наставлениям не внимали. |
|
34 Мерзких идолов своих они поставили в Храме, на котором наречено имя Мое, и тем осквернили его. |
|
35 Устроили они в долине Бен-Хинном места поклонения Ваалу, святилища ему, чтобы приносить сыновей своих и дочерей в жертву Молоху, делали то, чего Я не повелевал им. Я даже и не помышлял, чтобы они творили такие мерзости, вводя Иудею во грех“. |
|
36 |
|
37 „Я соберу израильтян из всех стран, куда изгнал их в гневе Своем, ярости и возмущении великом, верну их на это место и поселю в безопасности. |
|
38 И тогда они станут Моим народом, а Я буду их Богом. |
|
39 И дам Я им сердце единое и путь единый, чтобы они всегда благоговели предо Мной на благо себе и своим потомкам. |
|
40 Заключу Я с ними Союз, Завет вечный, и уже не отвернусь от них, не перестану делать для них добро. Благоговение к Себе вложу Я в их сердца, чтобы они не отступали от Меня. |
|
41 И буду тогда Я радоваться о них, делая для них добро, и воистину насажу их на этой земле, радея о них от всего сердца Моего и от всей души Моей“. |
|
42 |
|
43 В этой земле, о которой вы говорите, что опустошена она и что не осталось в ней ни людей, ни скота и предана она в руки халдеев, — в той земле будут покупать поля. |
|
44 Поля будут покупать за серебро и записывать в купчей, запечатывая ее при свидетелях. Будет это в земле Вениаминовой и в окрестностях Иерусалима, в городах иудейских, в городах нагорья, в городах долины и в городах южных, ибо Я верну израильтян из плена“, — таково слово ГОСПОДА». |
ЄремiяРозділ 32 |
|
1 |
|
2 А тоді військо вавилонського царя обляга́ло Єрусалим, а пророк Єремія був ув'я́знений в подві́р'ї в'язни́ці, що була при домі царя Юдиного, |
|
3 що ув'язни́в його Седекія, цар Юдин, говорячи: „На́що ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я ви́дам це місто в руку вавилонського царя, — і він здобу́де його. |
|
4 А Седекія, цар Юдин, не втече́ від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя́, і будуть говорити уста́ його з його устами, а очі його будуть бачити очі його. |
|
5 І заведе́ він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відві́даю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощасти́ться вам“. |
|
6 А Єремія відказав: „Було мені слово Господнє таке: |
|
7 Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дя́дька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне́ право купити. |
|
8 І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подві́р'я в'язни́ці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спа́дщини й твій викуп, — купи собі! І пізнав я, що це слово Господнє. |
|
9 І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім ше́клів срібла. |
|
10 І написав я ку́пчу, і запечатав, і засві́дчив сві́дками, та й зважив срібло вагою. |
|
11 І взяв я ку́пчого листа запеча́таного, за зако́ном та уста́вами, і відкритого. |
|
12 І дав я ку́пчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці. |
|
13 І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи: |
|
14 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього ку́пчого листа, — і запеча́таного, і того листа відкритого, — і даси його в гли́няний по́суд, щоб заховались на довгий час. |
|
15 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми́ та поля й виноградники в цьому Кра́ї! |
|
16 |
|
17 О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю поту́жною силою та Своїм ви́тягненим раме́ном, — нічо́го для Тебе нема неможли́вого! |
|
18 Милість Ти тисячам чи́ниш, і за провину батькі́в після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могу́тній, Госпо́дь Савао́т Йому Йме́ння! |
|
19 Великий в пораді й могу́тній у чи́нах, що очі Твої відкриті на всі доро́ги лю́дських синів, щоб кожному дати згідно з його доро́гою та згідно з плодо́м його чи́нів, |
|
20 що знаки та чу́да чинив Ти в єги́петськім кра́ї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між наро́дом, і зробив Собі Йме́ння, як цього дня! |
|
21 І Ти вивів наро́д Свій Ізраїля з кра́ю єгипетського зна́ками та чу́дами, і рукою поту́жною, і раме́ном ви́тягненим та стра́хом великим. |
|
22 І дав Ти їм край цей, який їхнім батька́м заприсяг був, щоб дати їм край цей, що тече молоком він та медом. |
|
23 І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Зако́ном Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спітка́ло їх все оце лихо. |
|
24 Ось дохо́дять до міста вали́, щоб здобути його, й місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і морови́цю. І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш. |
|
25 А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срі́бло, і засвідч купі́влю свідками, ось місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв“. |
|
26 |
|
27 „Ось Я — Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є що́сь неможли́ве? |
|
28 Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, — і він здобу́де його! |
|
29 І при́йдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпа́лять це місто огнем, та й спа́лять його й ті доми́, що прино́сились жертви Ваалові на їхніх даха́х, і лили́ся литі жертви для інших богів, щоб Мене прогніви́ти. |
|
30 Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиня́ли на о́чах Моїх від юна́цтва свого́, сини бо Ізраїлеві лиш гніви́ли Мене чином рук своїх, ка́же Господь. |
|
31 Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лю́тість Мою з того дня, як його збудува́ли, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця |
|
32 за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учини́ли, щоб гніви́ти Мене, — вони, їхні царі, князі́, їхні священики й їхні пророки, і юде́яни й ме́шканці Єрусалиму. |
|
33 І вони оберну́лись до Мене поти́лицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, — та не слухалися, щоб прийняти науку. |
|
34 І поклали гидо́ти свої в тому храмі, в якому Ім'я́ Моє кли́калося, щоб його занечи́стити. |
|
35 І побудували жерто́вні пагі́рки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь перево́дити синів своїх та своїх до́чок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не вхо́дило в серце Мені, щоб чинити ту гидо́ту, щоб уводити Юду у гріх. |
|
36 Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно ві́ддане буде у руку царя вавилонського мече́м, і голодом, і морови́цею: |
|
37 Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди ви́гнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересе́рдям, і верну́ їх до місця цього́, і посаджу́ їх безпе́чно, — |
|
38 і вони Мені стануть наро́дом, а Я буду їм Богом! |
|
39 І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро́ собі й синам їхнім по них. |
|
40 І складу́ з ними вічного заповіта, що не відверну́ся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене! |
|
41 І буду Я ті́шитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу́ на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю. |
|
42 Бо так промовляє Господь: Як спрова́див був Я все велике це зло на наро́д цей, так спрова́джу на них все добро, яке провіща́в Я про них! |
|
43 І купуватимуть поле в цім кра́ї, про якого ви кажете: „Він — спусто́шення, так що немає люди́ни й скотини, він ві́дданий в руку халдеїв“. |
|
44 І бу́дуть вони купувати поля́ за срібло́, і писати про це у листі, й запеча́тувати, і сві́дчити сві́дками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірськи́х, і в містах до́лішніх, і в містах півде́нних, — бо верну́ їх із поло́ну, говорить Господь!“ |
Книга пророка ИеремииГлава 32 |
ЄремiяРозділ 32 |
|
1 |
1 |
|
2 Войско царя вавилонского вело тогда осаду Иерусалима, а пророк Иеремия был в заключении во дворе стражи, охранявшей дворец царя иудейского. |
2 А тоді військо вавилонського царя обляга́ло Єрусалим, а пророк Єремія був ув'я́знений в подві́р'ї в'язни́ці, що була при домі царя Юдиного, |
|
3 Взял же его под стражу Седекия, царь иудейский, сказав: «Что за пророчества ты нам произнес? Не ты ли утверждал: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Я отдаю этот город в руки царя вавилонского, и тот завоюет его. |
3 що ув'язни́в його Седекія, цар Юдин, говорячи: „На́що ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я ви́дам це місто в руку вавилонського царя, — і він здобу́де його. |
|
4 И Седекия, царь иудейский, не спасется от халдеев, но неминуемо будет схвачен царем вавилонским и будет говорить с ним лицом к лицу, глядя ему в глаза. |
4 А Седекія, цар Юдин, не втече́ від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя́, і будуть говорити уста́ його з його устами, а очі його будуть бачити очі його. |
|
5 Отведет тот Седекию в Вавилон, где он останется до тех пор, пока Я не займусь им, — это слово ГОСПОДА. — И даже если вы будете воевать против халдеев, не будет вам успеха“». |
5 І заведе́ він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відві́даю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощасти́ться вам“. |
|
6 |
6 А Єремія відказав: „Було мені слово Господнє таке: |
|
7 „Ханамель, сын Шаллума, дяди твоего, скоро придет к тебе и скажет: „Выкупи мое поле, что в Анатоте, ведь по закону о выкупе ты имеешь право его приобрести“. |
7 Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дя́дька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне́ право купити. |
|
8 Пришел ко мне во двор стражи Ханамель, мой двоюродный брат, как и сказал ГОСПОДЬ, и попросил меня: „Купи мое поле, что в Анатоте, в земле Вениаминовой, ведь по закону за тобой право наследства и потому тебе его выкупать. Так купи его для себя“. И тогда я понял, что должен исполнить повеление ГОСПОДНЕ. |
8 І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подві́р'я в'язни́ці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спа́дщини й твій викуп, — купи собі! І пізнав я, що це слово Господнє. |
|
9 |
9 І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім ше́клів срібла. |
|
10 Сделав об этом запись в купчей, я запечатал ее, призвал свидетелей и взвесил серебро. |
10 І написав я ку́пчу, і запечатав, і засві́дчив сві́дками, та й зважив срібло вагою. |
|
11 Затем я взял купчую — ту, что была запечатана, с постановлением и условиями, и ее незапечатанный список — |
11 І взяв я ку́пчого листа запеча́таного, за зако́ном та уста́вами, і відкритого. |
|
12 и отдал Баруху, сыну Нерии, внуку Махсеи, на глазах у Ханамеля, моего двоюродного брата, на глазах у свидетелей, подписавших купчую, и на глазах у всех иудеев, бывших во дворе стражи. |
12 І дав я ку́пчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці. |
|
13 Затем на глазах у всех я повелел Баруху: |
13 І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи: |
|
14 „Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Возьми эту купчую — запечатанный и незапечатанный списки — и положи их в глиняный сосуд, чтобы сохранить их там надолго“. |
14 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього ку́пчого листа, — і запеча́таного, і того листа відкритого, — і даси його в гли́няний по́суд, щоб заховались на довгий час. |
|
15 Ибо так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Придет время, и в этой стране снова будут покупать дома, поля и виноградники“. |
15 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми́ та поля й виноградники в цьому Кра́ї! |
|
16 |
16 |
|
17 „О Владыка ГОСПОДИ! Ты сотворил небо и землю могуществом Своим великим и рукой простертой, нет для Тебя ничего невозможного. |
17 О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю поту́жною силою та Своїм ви́тягненим раме́ном, — нічо́го для Тебе нема неможли́вого! |
|
18 Ты являешь любовь Свою неизменную в тысячах поколений, но Ты и с детей взыскиваешь за грехи, что родители им передают; Ты Бог великий и сильный, имя Твое — ГОСПОДЬ Воинств. |
18 Милість Ти тисячам чи́ниш, і за провину батькі́в після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могу́тній, Госпо́дь Савао́т Йому Йме́ння! |
|
19 Велик Ты в замыслах Своих, могуществен в делах. Ты видишь пути людей, чтобы воздать каждому по путям его и по плодам дел его. |
19 Великий в пораді й могу́тній у чи́нах, що очі Твої відкриті на всі доро́ги лю́дських синів, щоб кожному дати згідно з його доро́гою та згідно з плодо́м його чи́нів, |
|
20 Ты Тот, Кто совершал знамения и чудеса в Египте, Кто по сей день творит их в Израиле и среди людей. Ты сделал великим имя Свое, как это и есть ныне. |
20 що знаки та чу́да чинив Ти в єги́петськім кра́ї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між наро́дом, і зробив Собі Йме́ння, як цього дня! |
|
21 Знамениями и чудесами, могучей дланью, рукой простертой и страхом великим Ты вывел из Египта народ Свой, Израиль. |
21 І Ти вивів наро́д Свій Ізраїля з кра́ю єгипетського зна́ками та чу́дами, і рукою поту́жною, і раме́ном ви́тягненим та стра́хом великим. |
|
22 Ты дал им эту землю, которую клятвенно обещал даровать их отцам, — землю, источающую молоко и мед. |
22 І дав Ти їм край цей, який їхнім батька́м заприсяг був, щоб дати їм край цей, що тече молоком він та медом. |
|
23 Они вошли в нее и завладели ею, но Тебя слушаться перестали, закону Твоему не следовали, того, что Ты заповедовал им делать, не делали, и потому Ты навел на них все эти беды. |
23 І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Зако́ном Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спітка́ло їх все оце лихо. |
|
24 |
24 Ось дохо́дять до міста вали́, щоб здобути його, й місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і морови́цю. І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш. |
|
25 А ведь Ты, Владыка ГОСПОДЬ, сказал мне: „Купи себе поле за серебро и призови свидетелей“. Теперь же город предается в руки халдеев!“» |
25 А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срі́бло, і засвідч купі́влю свідками, ось місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв“. |
|
26 |
26 |
|
27 «Я ГОСПОДЬ, Бог над всеми смертными; нет ничего для Меня невозможного. |
27 „Ось Я — Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є що́сь неможли́ве? |
|
28 Потому так говорит ГОСПОДЬ: „Смотри, Я предаю этот город в руки халдеев и в руки Навуходоносора, царя вавилонского, и он захватит его. |
28 Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, — і він здобу́де його! |
|
29 Халдеи, осаждающие этот город, сожгут его вместе с домами, на крышах которых возносили курения Ваалу и совершали возлияния чужим богам, тем вызывая Мой гнев. |
29 І при́йдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпа́лять це місто огнем, та й спа́лять його й ті доми́, що прино́сились жертви Ваалові на їхніх даха́х, і лили́ся литі жертви для інших богів, щоб Мене прогніви́ти. |
|
30 Ибо дети Израиля и дети Иуды с самой юности творили лишь то, что в глазах Моих — зло; израильтяне лишь разжигали огонь гнева Моего делами рук своих, — это слово ГОСПОДА, — |
30 Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиня́ли на о́чах Моїх від юна́цтва свого́, сини бо Ізраїлеві лиш гніви́ли Мене чином рук своїх, ка́же Господь. |
|
31 ибо город этот вызывает у Меня гнев и ярость со дня его основания и доныне и заслужил, чтобы Я удалил его с глаз Моих |
31 Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лю́тість Мою з того дня, як його збудува́ли, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця |
|
32 за всё зло, что совершили дети Израиля и дети Иуды, чтобы разгневать Меня, — они сами, цари их, вельможи, священники и пророки, жители Иудеи и обитатели Иерусалима. |
32 за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учини́ли, щоб гніви́ти Мене, — вони, їхні царі, князі́, їхні священики й їхні пророки, і юде́яни й ме́шканці Єрусалиму. |
|
33 Они повернулись ко Мне спиной, а не лицом. Я учил их настойчиво, но не слушались они и наставлениям не внимали. |
33 І вони оберну́лись до Мене поти́лицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, — та не слухалися, щоб прийняти науку. |
|
34 Мерзких идолов своих они поставили в Храме, на котором наречено имя Мое, и тем осквернили его. |
34 І поклали гидо́ти свої в тому храмі, в якому Ім'я́ Моє кли́калося, щоб його занечи́стити. |
|
35 Устроили они в долине Бен-Хинном места поклонения Ваалу, святилища ему, чтобы приносить сыновей своих и дочерей в жертву Молоху, делали то, чего Я не повелевал им. Я даже и не помышлял, чтобы они творили такие мерзости, вводя Иудею во грех“. |
35 І побудували жерто́вні пагі́рки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь перево́дити синів своїх та своїх до́чок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не вхо́дило в серце Мені, щоб чинити ту гидо́ту, щоб уводити Юду у гріх. |
|
36 |
36 Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно ві́ддане буде у руку царя вавилонського мече́м, і голодом, і морови́цею: |
|
37 „Я соберу израильтян из всех стран, куда изгнал их в гневе Своем, ярости и возмущении великом, верну их на это место и поселю в безопасности. |
37 Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди ви́гнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересе́рдям, і верну́ їх до місця цього́, і посаджу́ їх безпе́чно, — |
|
38 И тогда они станут Моим народом, а Я буду их Богом. |
38 і вони Мені стануть наро́дом, а Я буду їм Богом! |
|
39 И дам Я им сердце единое и путь единый, чтобы они всегда благоговели предо Мной на благо себе и своим потомкам. |
39 І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро́ собі й синам їхнім по них. |
|
40 Заключу Я с ними Союз, Завет вечный, и уже не отвернусь от них, не перестану делать для них добро. Благоговение к Себе вложу Я в их сердца, чтобы они не отступали от Меня. |
40 І складу́ з ними вічного заповіта, що не відверну́ся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене! |
|
41 И буду тогда Я радоваться о них, делая для них добро, и воистину насажу их на этой земле, радея о них от всего сердца Моего и от всей души Моей“. |
41 І буду Я ті́шитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу́ на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю. |
|
42 |
42 Бо так промовляє Господь: Як спрова́див був Я все велике це зло на наро́д цей, так спрова́джу на них все добро, яке провіща́в Я про них! |
|
43 В этой земле, о которой вы говорите, что опустошена она и что не осталось в ней ни людей, ни скота и предана она в руки халдеев, — в той земле будут покупать поля. |
43 І купуватимуть поле в цім кра́ї, про якого ви кажете: „Він — спусто́шення, так що немає люди́ни й скотини, він ві́дданий в руку халдеїв“. |
|
44 Поля будут покупать за серебро и записывать в купчей, запечатывая ее при свидетелях. Будет это в земле Вениаминовой и в окрестностях Иерусалима, в городах иудейских, в городах нагорья, в городах долины и в городах южных, ибо Я верну израильтян из плена“, — таково слово ГОСПОДА». |
44 І бу́дуть вони купувати поля́ за срібло́, і писати про це у листі, й запеча́тувати, і сві́дчити сві́дками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірськи́х, і в містах до́лішніх, і в містах півде́нних, — бо верну́ їх із поло́ну, говорить Господь!“ |