Библия - Обещанное Восстановление

Книга пророка Иеремии

Глава 22

1 Так говорит ГОСПОДЬ: «Иеремия, иди во дворец к царю иудейскому и скажи ему:

2 „Слушай слово ГОСПОДНЕ, царь иудейский, сидящий на троне Давида, и ты, и слуги твои, и народ, входящий в эти ворота, —

3 так говорит ГОСПОДЬ: „Будьте справедливы и живите праведно, спасайте угнетенного от руки притеснителя, не обижайте чужеземца, сироту и вдову, не совершайте над ними насилия и не проливайте невинной крови в стране этой.

4 Если вы действительно станете так поступать, то через эти ворота на колесницах и верхом на конях будут въезжать и цари, сидящие на троне Давида, и слуги их, и народ.

5 Если же вы не послушаетесь слова этого, то, Собой клянусь, — это слово ГОСПОДНЕ, — дворец сей превратится в развалины“.

6 Ибо так говорит ГОСПОДЬ о царе иудейском и его домочадцах: „Хотя ты дорог Мне как Гилад, как вершина Ливана — уподоблю тебя пустыне, превращу в необитаемый город.

7 На войну с тобой соберу Я врагов-губителей, придут они к тебе с топорами, вырубят лучшие из твоих кедров и бросят их в огонь.

8 Многие народы будут проходить мимо Иерусалима, и друг друга будут спрашивать люди: „За что ГОСПОДЬ поступил так с этим великим городом?“

9 И услышат в ответ: „За то, что они нарушили Завет ГОСПОДА, Бога своего, Союз, заключенный с Ним, поклонялись другим богам и служили им“».

10 Не оплакивайте умершего, не скорбите о нем, но рыдайте об уведенном в плен, ведь он уже не вернется и не увидит родной земли.

11 Так говорит ГОСПОДЬ о Шаллуме, сыне Иосии, царя иудейского, царствовавшем после Иосии, отца своего, и покинувшем это место: „Сюда он уже не вернется,

12 но умрет там, куда уведен был в плен, и родной земли больше не увидит“.

13 Горе тому, кто строит дом свой на неправедно нажитом и возводит верхние покои, нарушая закон, заставляет соседа работать даром и не платит ему за труд.

14 Говорит он: „Построю себе большой дом, с просторными комнатами наверху“; делает широкие окна, обшивает дом кедром и красит его в алый цвет.

15 Станешь ли ты достойным правителем, построив дворец из кедра? Разве голодал твой отец, поступая праведно и справедливо? И он преуспел в этом.

16 Он вступался за обездоленного и бедного, и было это всем во благо. Не значит ли это, что он знал Меня? — говорит ГОСПОДЬ. —

17 Но в твоих глазах и в сердце одна лишь жажда наживы да желание проливать невинную кровь, угнетать и творить насилие“.

18 Потому так говорит ГОСПОДЬ об Иоакиме, сыне Иосии, царе иудейском: „Не будут его оплакивать, причитая: „Какое горе, о брат мой, какое горе, о сестра!“ Не будут причитать, его оплакивая: „Какое горе, о владыка наш, какое горе, о слава его!“

19 Похоронят его, как осла хоронят, проволокут и бросят за воротами Иерусалима.

20 Взойди на Ливан и рыдай там, на Башане голоси, и с Аварима пусть доносится плач твой, ибо все союзники твои повержены.

21 Я обращался к тебе в счастливые дни твои, но ты сказала: „Не буду слушать“. Таков твой путь с юных лет — словам Моим ты никогда не повиновалась.

22 Пастухов твоих будет ветер пасти, союзники твои в плен пойдут, и будешь ты пристыжена и опозорена за все свои злодеяния.

23 Восседающая на Ливане, устроившая гнездо свое среди кедров, будешь стонать ты, сраженная болью, подобной родовым схваткам.

24 Собой клянусь, — говорит ГОСПОДЬ, — будь ты, Иехония, сын Иоакима, царя Иудеи, перстнем с печатью на правой руке Моей, то и тогда Я сорвал бы тебя.

25 И предал бы тебя в руки ищущих твоей смерти, в руки тех, кого ты всегда страшился, в руки самого Навуходоносора, царя вавилонского, и в руки халдеев.

26 Я прогоню тебя вместе с матерью, которая родила тебя, в чужую страну, в которой ты не был рожден; там вы и умрете.

27 А в страну, куда они так мечтают вернуться, они никогда не вернутся“.

28 Разве этот человек, Иехония, был никчемным и разбитым горшком, никому не нужным предметом? Отчего же он и дети его оказались отвергнуты, изгнаны в чужую страну, которая им неведома?

29 О земля моя, земля моя, земля, слушай слово ГОСПОДНЕ!

30 Так говорит ГОСПОДЬ: „Запишите в летописи об этом человеке, что он был бездетным, напрасно прожил свои дни, ибо никто из его потомства не будет больше восседать на престоле Давида и править в Иудее“».

Єремiя

Розділ 22

1 Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,

2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о ца́рю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та наро́д твій, що входите в бра́ми оці.

3 Так говорить Господь: Чиніть правосу́ддя та правду, і рятуйте грабо́ваного від руки гноби́теля, чужинця́ ж, сироту та вдову́ не гнобі́ть, не грабу́йте, і крови невинної не проливайте на місці цьому́!

4 Бо коли оце слово наспра́вді ви ви́конаєте, то ходитимуть бра́мами дому оцьо́го царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити бу́дуть колесни́цями й кіньми, він і раб його та наро́д його.

5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Госпо́дь: руїною ста́неться дім цей!

6 Бо так промовляє Госпо́дь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеа́д, щит Ліва́ну, та поправді кажу́ Я, — тебе оберну́ на пустиню, на міста́ незасе́лені!

7 І приготу́ю на тебе отих, що руйнують люди́ну та збро́ю її, і вони твої ке́дри добі́рні зітну́ть і їх повкида́ють в огонь!

8 І люди числе́нні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одно́го: За́що Господь зробив так цьому місту великому?

9 І відкажуть: За те, що вони поки́нули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.

10 Не плачте за вмерлим, і не жалку́йте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в поло́н, бо вже не пове́рнеться, і не побачить землі, де він народився.

11 Бо так промовляє Господь до Шаллу́ма, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосі́ї, свого ба́тька, що вийшов із місця цього́: Він сюди вже не ве́рнеться!

12 Бо помре він у місці, куди його полони́ли, Кра́ю ж цього́ не побачить уже.

13 Горе тому́, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімна́ти — безпра́в'ям, хто каже своєму ближньому працювати даре́мно, і платні́ його йому не дає,

14 що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімна́ти широкі!“ І ві́кна собі повиру́бує, й криє кедри́ною, і малю́є червоною фарбою.

15 Чи ти зацарюєш тому́, що в ке́драх ти ме́шкаєш? Чи ж твій ба́тько не їв та не пив? І коли правосу́ддя та правду чинив він, тоді було добре йому́, —

16 він розсу́джував справу нужде́нного й бідного, й тоді добре було́! Чи не це — Мене знати? говорить Госпо́дь.

17 Хіба твої очі та серце твоє не обе́рнені тільки на ко́ристь свою́, та щоб пролива́ти кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?

18 Тому так промовляє Госпо́дь про Єгояки́ма, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: „О мій брате!“ й „О се́стро!“ Не будуть за ним голосити: „О пане" й „О вели́чносте його!“

19 Поховають його, немов того осла, воло́чачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму.

20 Зійди на Лива́н та й кричи, і в Баша́ні свій голос подай, і кричи з Аварі́му, бо пони́щені всі твої дру́зі.

21 Говорив Я тобі в час гара́зду твого́, але ти каза́ла: „Не слу́хатиму!“ Це доро́га твоя від юна́цтва твого́, бо не слухалась ти Мого голосу.

22 Усіх твоїх па́стирів буря розки́дає, а коха́нці твої підуть до полону, — справді, тоді посоро́млена та побенте́жена будеш за все своє зло!

23 О ти, що сидиш на Ливані, що ку́блишся в ке́драх, — як ти бу́деш стогна́ти, як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породі́ллю!

24 Як живий Я, — говорить Госпо́дь, — коли б був Коні́я, син Єгоякимів, цар Юдин, печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву́!

25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, і в руку халде́їв.

26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе́, до іншого кра́ю, де ви не зроди́лись, — і там — ви повмира́єте!

27 А до Кра́ю, куди вони пра́гнуть душею своєю верну́тись, — туди не пове́рнуться!

28 Чи муж цей, Коні́я, — це гли́няний по́суд, пого́рджений та розпоро́шений? Хіба він посу́дина та непотрі́бна? Чом відкинені він та насі́ння його́, та й закинені в землю, якої не знають?

29 О Кра́ю, мій Кра́ю, о Кра́ю, — послухай Господнього сло́ва:

30 Так говорить Госпо́дь: Запишіть люди́ну оцю самі́тною, мужем, якому не буде щасти́тись у днях його, бо ніко́му з насіння його не пощасти́ться сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!

Книга пророка Иеремии Глава 22	Єремiя Розділ 22
1 Так говорит ГОСПОДЬ: «Иеремия, иди во дворец к царю иудейскому и скажи ему:	1 Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,
2 „Слушай слово ГОСПОДНЕ, царь иудейский, сидящий на троне Давида, и ты, и слуги твои, и народ, входящий в эти ворота, —	2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о ца́рю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та наро́д твій, що входите в бра́ми оці.
3 так говорит ГОСПОДЬ: „Будьте справедливы и живите праведно, спасайте угнетенного от руки притеснителя, не обижайте чужеземца, сироту и вдову, не совершайте над ними насилия и не проливайте невинной крови в стране этой.	3 Так говорить Господь: Чиніть правосу́ддя та правду, і рятуйте грабо́ваного від руки гноби́теля, чужинця́ ж, сироту та вдову́ не гнобі́ть, не грабу́йте, і крови невинної не проливайте на місці цьому́!
4 Если вы действительно станете так поступать, то через эти ворота на колесницах и верхом на конях будут въезжать и цари, сидящие на троне Давида, и слуги их, и народ.	4 Бо коли оце слово наспра́вді ви ви́конаєте, то ходитимуть бра́мами дому оцьо́го царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити бу́дуть колесни́цями й кіньми, він і раб його та наро́д його.
5 Если же вы не послушаетесь слова этого, то, Собой клянусь, — это слово ГОСПОДНЕ, — дворец сей превратится в развалины“.	5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Госпо́дь: руїною ста́неться дім цей!
6 Ибо так говорит ГОСПОДЬ о царе иудейском и его домочадцах: „Хотя ты дорог Мне как Гилад, как вершина Ливана — уподоблю тебя пустыне, превращу в необитаемый город.	6 Бо так промовляє Госпо́дь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеа́д, щит Ліва́ну, та поправді кажу́ Я, — тебе оберну́ на пустиню, на міста́ незасе́лені!
7 На войну с тобой соберу Я врагов-губителей, придут они к тебе с топорами, вырубят лучшие из твоих кедров и бросят их в огонь.	7 І приготу́ю на тебе отих, що руйнують люди́ну та збро́ю її, і вони твої ке́дри добі́рні зітну́ть і їх повкида́ють в огонь!
8 Многие народы будут проходить мимо Иерусалима, и друг друга будут спрашивать люди: „За что ГОСПОДЬ поступил так с этим великим городом?“	8 І люди числе́нні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одно́го: За́що Господь зробив так цьому місту великому?
9 И услышат в ответ: „За то, что они нарушили Завет ГОСПОДА, Бога своего, Союз, заключенный с Ним, поклонялись другим богам и служили им“».	9 І відкажуть: За те, що вони поки́нули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.
10 Не оплакивайте умершего, не скорбите о нем, но рыдайте об уведенном в плен, ведь он уже не вернется и не увидит родной земли.	10 Не плачте за вмерлим, і не жалку́йте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в поло́н, бо вже не пове́рнеться, і не побачить землі, де він народився.
11 Так говорит ГОСПОДЬ о Шаллуме, сыне Иосии, царя иудейского, царствовавшем после Иосии, отца своего, и покинувшем это место: „Сюда он уже не вернется,	11 Бо так промовляє Господь до Шаллу́ма, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосі́ї, свого ба́тька, що вийшов із місця цього́: Він сюди вже не ве́рнеться!
12 но умрет там, куда уведен был в плен, и родной земли больше не увидит“.	12 Бо помре він у місці, куди його полони́ли, Кра́ю ж цього́ не побачить уже.
13 Горе тому, кто строит дом свой на неправедно нажитом и возводит верхние покои, нарушая закон, заставляет соседа работать даром и не платит ему за труд.	13 Горе тому́, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімна́ти — безпра́в'ям, хто каже своєму ближньому працювати даре́мно, і платні́ його йому не дає,
14 Говорит он: „Построю себе большой дом, с просторными комнатами наверху“; делает широкие окна, обшивает дом кедром и красит его в алый цвет.	14 що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімна́ти широкі!“ І ві́кна собі повиру́бує, й криє кедри́ною, і малю́є червоною фарбою.
15 Станешь ли ты достойным правителем, построив дворец из кедра? Разве голодал твой отец, поступая праведно и справедливо? И он преуспел в этом.	15 Чи ти зацарюєш тому́, що в ке́драх ти ме́шкаєш? Чи ж твій ба́тько не їв та не пив? І коли правосу́ддя та правду чинив він, тоді було добре йому́, —
16 Он вступался за обездоленного и бедного, и было это всем во благо. Не значит ли это, что он знал Меня? — говорит ГОСПОДЬ. —	16 він розсу́джував справу нужде́нного й бідного, й тоді добре було́! Чи не це — Мене знати? говорить Госпо́дь.
17 Но в твоих глазах и в сердце одна лишь жажда наживы да желание проливать невинную кровь, угнетать и творить насилие“.	17 Хіба твої очі та серце твоє не обе́рнені тільки на ко́ристь свою́, та щоб пролива́ти кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?
18 Потому так говорит ГОСПОДЬ об Иоакиме, сыне Иосии, царе иудейском: „Не будут его оплакивать, причитая: „Какое горе, о брат мой, какое горе, о сестра!“ Не будут причитать, его оплакивая: „Какое горе, о владыка наш, какое горе, о слава его!“	18 Тому так промовляє Госпо́дь про Єгояки́ма, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: „О мій брате!“ й „О се́стро!“ Не будуть за ним голосити: „О пане" й „О вели́чносте його!“
19 Похоронят его, как осла хоронят, проволокут и бросят за воротами Иерусалима.	19 Поховають його, немов того осла, воло́чачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму.
20 Взойди на Ливан и рыдай там, на Башане голоси, и с Аварима пусть доносится плач твой, ибо все союзники твои повержены.	20 Зійди на Лива́н та й кричи, і в Баша́ні свій голос подай, і кричи з Аварі́му, бо пони́щені всі твої дру́зі.
21 Я обращался к тебе в счастливые дни твои, но ты сказала: „Не буду слушать“. Таков твой путь с юных лет — словам Моим ты никогда не повиновалась.	21 Говорив Я тобі в час гара́зду твого́, але ти каза́ла: „Не слу́хатиму!“ Це доро́га твоя від юна́цтва твого́, бо не слухалась ти Мого голосу.
22 Пастухов твоих будет ветер пасти, союзники твои в плен пойдут, и будешь ты пристыжена и опозорена за все свои злодеяния.	22 Усіх твоїх па́стирів буря розки́дає, а коха́нці твої підуть до полону, — справді, тоді посоро́млена та побенте́жена будеш за все своє зло!
23 Восседающая на Ливане, устроившая гнездо свое среди кедров, будешь стонать ты, сраженная болью, подобной родовым схваткам.	23 О ти, що сидиш на Ливані, що ку́блишся в ке́драх, — як ти бу́деш стогна́ти, як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породі́ллю!
24 Собой клянусь, — говорит ГОСПОДЬ, — будь ты, Иехония, сын Иоакима, царя Иудеи, перстнем с печатью на правой руке Моей, то и тогда Я сорвал бы тебя.	24 Як живий Я, — говорить Госпо́дь, — коли б був Коні́я, син Єгоякимів, цар Юдин, печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву́!
25 И предал бы тебя в руки ищущих твоей смерти, в руки тех, кого ты всегда страшился, в руки самого Навуходоносора, царя вавилонского, и в руки халдеев.	25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, і в руку халде́їв.
26 Я прогоню тебя вместе с матерью, которая родила тебя, в чужую страну, в которой ты не был рожден; там вы и умрете.	26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе́, до іншого кра́ю, де ви не зроди́лись, — і там — ви повмира́єте!
27 А в страну, куда они так мечтают вернуться, они никогда не вернутся“.	27 А до Кра́ю, куди вони пра́гнуть душею своєю верну́тись, — туди не пове́рнуться!
28 Разве этот человек, Иехония, был никчемным и разбитым горшком, никому не нужным предметом? Отчего же он и дети его оказались отвергнуты, изгнаны в чужую страну, которая им неведома?	28 Чи муж цей, Коні́я, — це гли́няний по́суд, пого́рджений та розпоро́шений? Хіба він посу́дина та непотрі́бна? Чом відкинені він та насі́ння його́, та й закинені в землю, якої не знають?
29 О земля моя, земля моя, земля, слушай слово ГОСПОДНЕ!	29 О Кра́ю, мій Кра́ю, о Кра́ю, — послухай Господнього сло́ва:
30 Так говорит ГОСПОДЬ: „Запишите в летописи об этом человеке, что он был бездетным, напрасно прожил свои дни, ибо никто из его потомства не будет больше восседать на престоле Давида и править в Иудее“».	30 Так говорить Госпо́дь: Запишіть люди́ну оцю самі́тною, мужем, якому не буде щасти́тись у днях його, бо ніко́му з насіння його не пощасти́ться сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга пророка Иеремии

Глава 22

Єремiя

Розділ 22

Книга пророка Иеремии

Глава 22

Єремiя

Розділ 22

Ветхий завет

Новый завет

Книга пророка Иеремии

Глава 22

Єремiя

Розділ 22

Книга пророка Иеремии

Глава 22

Єремiя

Розділ 22

Ветхий
завет

Новый
завет