CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ис. 51
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга пророка Исайи

Глава 51

1 Послушайте меня, ищущие ГОСПОДА, те, кто к правде стремится! «Взгляните на скалу, из которой вы вытесаны, на каменоломню, в которой вы были добыты;

2 взгляните на отца вашего Авраама, на Сарру, вас родившую, — Авраам был один, когда Я призвал его, но Я благословил его, даровал ему потомство многочисленное».

3 ГОСПОДЬ утешит Сион, утешение достигнет и самих развалин его; Он уподобит пустынные земли его Эдему, степь иссохшую — саду ГОСПОДНЮ, и огласится Сион ликованием, хвалой и песнопениями.

4 «Внимай же Мне, народ Мой, послушай Меня, племя Мое! Я дарую учение Свое, и суд Мой для народов светом будет.

5 Близко уже торжество правды Моей, грядет спасение народа Моего, руки Мои будут вершить правосудие в народах, побережья уповают на Меня, на силу Мою надеются.

6 Поднимите взор ваш к небесам и на землю бросьте взгляд свой! Как дым, растают эти небеса, земля, как одежда, обветшает, обитатели ее, как мошки, сгинут. Но спасение, даруемое Мной, вечным будет, и суд Мой правый не будет упразднен вовек.

7 Послушайте Меня те, кому ведомо, что есть справедливость, народ, у которого учение Мое в сердце! Не бойтесь поношения от людей, злословия их не страшитесь —

8 словно одежду, поест их моль, как ткань шерстяную, уничтожат их вредители; но праведность Моя вовек пребудет, спасение — из поколения в поколение».

9 Поднимись, рука ГОСПОДНЯ, и облекись силой! Поднимись, как в дни давние, времена древние! Не ты ли Рахав разрубила, чудище морское пронзила?

10 Не ты ли и море иссушила, воды великой пучины, проложила дорогу через глубины морские, по которой прошли искупленные?

11 Возвратятся избавленные ГОСПОДОМ, взойдут, ликуя, на Сион, увенчаны будут радостью вечной. Обретут радость и веселье, а страдания и стоны прочь убегут.

12 «Я, никто иной, Утешитель ваш! И чего тебе бояться бренного человека, мужа, что увядает, как трава?

13 Отчего же ты забываешь ГОСПОДА, Который создал тебя, Того, Кто небеса раскинул и землю основал? Ты ужасаешься что ни день ярости угнетателя, который гибелью грозит. Но где же та ярость?

14 Скоро будет отпущен на свободу угнетенный, не пропадет он в яме, хлеба лишен не будет.

15 Я — ГОСПОДЬ, Бог твой! Тот, Кто море вздымает так, что ревут его волны; ГОСПОДЬ Воинств — имя Мое.

16 Я вложил Мои слова в уста твои, сенью руки Моей укрыл тебя — Я, Устроитель небес, Основатель земли, назвавший Сион народом Своим!»

17 Воспрянь, воспрянь, Иерусалим, восстань! Ты испил из руки ГОСПОДНЕЙ чашу гнева, до дна осушил и не устоял на ногах.

18 Из всех рожденных тобою детей не на кого было опереться, из всех, кого вскормил ты, под руку некому было взять.

19 Обрушились на тебя две беды — кто пожалеет тебя? — разгром и разруха, голод и меч. Кто же утешит тебя?

20 Сыновья твои обессилели, лежат на каждом углу, словно лань в западне, гнев ГОСПОДА настиг их, укор от Бога твоего.

21 Выслушайте же всё это, страждущие, вы, кто пьян, но не от вина!

22 Так говорит Владыка твой, ГОСПОДЬ, Бог твой, вступающийся за Свой народ: «Я взял из рук твоих чашу пьянящую, из чаши ярости Моей не придется тебе пить более.

23 Вложу ее в руки мучителей твоих, говоривших тебе: „Ниц пади, а мы по тебе пройдемся!“ — и становилась спина твоя землею, улицей для прохожих».

Iсая

Розділ 51

1 Почуйте Мене, хто жене́ться за праведністю, хто пошу́кує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви ви́тесані, і на каменоло́мню, з якої ви ви́довбані.

2 Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його.

3 Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви.

4 Послухай Мене, Мій наро́де, і візьми до вух, ти племе́но Моє, бо вийде від Мене Зако́н, а Своє право́суддя поставлю за світло наро́дам!

5 Близька правда Моя: ви́йде спасі́ння Моє, а раме́на Мої будуть суд видавати наро́дам. Острови́ будуть мати надію на Мене і сподіва́ння свої покладуть на раме́но Моє.

6 Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!

7 Почу́йте Мене, знавці правди, наро́де, що в серці його Мій Зако́н: Не бійтеся лю́дської га́ньби та їхніх обра́з не лякайтесь,

8 бо пото́чить їх міль, мов одежу, й як во́вну, черва́ їх зжере́, а правда Моя буде вічна, і спасі́ння моє з роду в рід!

9 Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?

10 Хіба це не ти море ви́сушило, во́ди безодні великої, що мо́рську глиби́ну вчинило доро́гою, щоб ви́куплені перейшли́?

11 Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!

12 Я, — Я ваш Той Утіши́тель! Хто ж то ти, що боїшся люди́ни смерте́льної й лю́дського сина, що до трави він поді́бний?

13 І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напну́в небеса́ Він та землю закла́в, і за́вжди щоденно лякаєшся гніву гноби́теля, що готовий тебе погуби́ти. Але де той гноби́телів гнів?

14 Закутий в кайда́ни неба́вом розв'я́заний буде, і не помре він у ямі, і не забра́кне йому його хліба.

15 Бо Я — Господь, Бог твій, що збу́рює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!

16 І кладу Я слова́ Свої в у́ста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напну́ти та зе́млю закла́сти, і сказати Сіонові: Ти Мій наро́д!

17 Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої ви́пила ти келіх гніву Його́, чашу-келіха о́дуру випила, ви́цідила.

18 Зо всіх тих сині́в, що вона породила, ніко́го нема, хто б прова́див її; зо всіх тих синів, яких ви́ховала, нікого нема, хто б підтри́мав її.

19 Ці дві речі спітка́ли тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розва́жить тебе?

20 Сино́ве твої повмліва́ли, лежали на ро́зі всіх ву́лиць, мов о́лень у тене́тах, повні гніву Господнього, крику Бога твого.

21 Тому́ то послухай оцьо́го, убога й сп'яні́ла, але не з вина:

22 Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за наро́д Свій стає́: Ось ке́ліха о́дуру Я забираю з твоєї руки́, чашу-ке́ліха гніву Мого́, — більше пити його вже не бу́деш!

23 І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“ І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих.

Книга пророка Исайи

Глава 51

Iсая

Розділ 51

1 Послушайте меня, ищущие ГОСПОДА, те, кто к правде стремится! «Взгляните на скалу, из которой вы вытесаны, на каменоломню, в которой вы были добыты;

1 Почуйте Мене, хто жене́ться за праведністю, хто пошу́кує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви ви́тесані, і на каменоло́мню, з якої ви ви́довбані.

2 взгляните на отца вашего Авраама, на Сарру, вас родившую, — Авраам был один, когда Я призвал его, но Я благословил его, даровал ему потомство многочисленное».

2 Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його.

3 ГОСПОДЬ утешит Сион, утешение достигнет и самих развалин его; Он уподобит пустынные земли его Эдему, степь иссохшую — саду ГОСПОДНЮ, и огласится Сион ликованием, хвалой и песнопениями.

3 Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви.

4 «Внимай же Мне, народ Мой, послушай Меня, племя Мое! Я дарую учение Свое, и суд Мой для народов светом будет.

4 Послухай Мене, Мій наро́де, і візьми до вух, ти племе́но Моє, бо вийде від Мене Зако́н, а Своє право́суддя поставлю за світло наро́дам!

5 Близко уже торжество правды Моей, грядет спасение народа Моего, руки Мои будут вершить правосудие в народах, побережья уповают на Меня, на силу Мою надеются.

5 Близька правда Моя: ви́йде спасі́ння Моє, а раме́на Мої будуть суд видавати наро́дам. Острови́ будуть мати надію на Мене і сподіва́ння свої покладуть на раме́но Моє.

6 Поднимите взор ваш к небесам и на землю бросьте взгляд свой! Как дым, растают эти небеса, земля, как одежда, обветшает, обитатели ее, как мошки, сгинут. Но спасение, даруемое Мной, вечным будет, и суд Мой правый не будет упразднен вовек.

6 Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!

7 Послушайте Меня те, кому ведомо, что есть справедливость, народ, у которого учение Мое в сердце! Не бойтесь поношения от людей, злословия их не страшитесь —

7 Почу́йте Мене, знавці правди, наро́де, що в серці його Мій Зако́н: Не бійтеся лю́дської га́ньби та їхніх обра́з не лякайтесь,

8 словно одежду, поест их моль, как ткань шерстяную, уничтожат их вредители; но праведность Моя вовек пребудет, спасение — из поколения в поколение».

8 бо пото́чить їх міль, мов одежу, й як во́вну, черва́ їх зжере́, а правда Моя буде вічна, і спасі́ння моє з роду в рід!

9 Поднимись, рука ГОСПОДНЯ, и облекись силой! Поднимись, как в дни давние, времена древние! Не ты ли Рахав разрубила, чудище морское пронзила?

9 Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?

10 Не ты ли и море иссушила, воды великой пучины, проложила дорогу через глубины морские, по которой прошли искупленные?

10 Хіба це не ти море ви́сушило, во́ди безодні великої, що мо́рську глиби́ну вчинило доро́гою, щоб ви́куплені перейшли́?

11 Возвратятся избавленные ГОСПОДОМ, взойдут, ликуя, на Сион, увенчаны будут радостью вечной. Обретут радость и веселье, а страдания и стоны прочь убегут.

11 Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!

12 «Я, никто иной, Утешитель ваш! И чего тебе бояться бренного человека, мужа, что увядает, как трава?

12 Я, — Я ваш Той Утіши́тель! Хто ж то ти, що боїшся люди́ни смерте́льної й лю́дського сина, що до трави він поді́бний?

13 Отчего же ты забываешь ГОСПОДА, Который создал тебя, Того, Кто небеса раскинул и землю основал? Ты ужасаешься что ни день ярости угнетателя, который гибелью грозит. Но где же та ярость?

13 І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напну́в небеса́ Він та землю закла́в, і за́вжди щоденно лякаєшся гніву гноби́теля, що готовий тебе погуби́ти. Але де той гноби́телів гнів?

14 Скоро будет отпущен на свободу угнетенный, не пропадет он в яме, хлеба лишен не будет.

14 Закутий в кайда́ни неба́вом розв'я́заний буде, і не помре він у ямі, і не забра́кне йому його хліба.

15 Я — ГОСПОДЬ, Бог твой! Тот, Кто море вздымает так, что ревут его волны; ГОСПОДЬ Воинств — имя Мое.

15 Бо Я — Господь, Бог твій, що збу́рює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!

16 Я вложил Мои слова в уста твои, сенью руки Моей укрыл тебя — Я, Устроитель небес, Основатель земли, назвавший Сион народом Своим!»

16 І кладу Я слова́ Свої в у́ста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напну́ти та зе́млю закла́сти, і сказати Сіонові: Ти Мій наро́д!

17 Воспрянь, воспрянь, Иерусалим, восстань! Ты испил из руки ГОСПОДНЕЙ чашу гнева, до дна осушил и не устоял на ногах.

17 Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої ви́пила ти келіх гніву Його́, чашу-келіха о́дуру випила, ви́цідила.

18 Из всех рожденных тобою детей не на кого было опереться, из всех, кого вскормил ты, под руку некому было взять.

18 Зо всіх тих сині́в, що вона породила, ніко́го нема, хто б прова́див її; зо всіх тих синів, яких ви́ховала, нікого нема, хто б підтри́мав її.

19 Обрушились на тебя две беды — кто пожалеет тебя? — разгром и разруха, голод и меч. Кто же утешит тебя?

19 Ці дві речі спітка́ли тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розва́жить тебе?

20 Сыновья твои обессилели, лежат на каждом углу, словно лань в западне, гнев ГОСПОДА настиг их, укор от Бога твоего.

20 Сино́ве твої повмліва́ли, лежали на ро́зі всіх ву́лиць, мов о́лень у тене́тах, повні гніву Господнього, крику Бога твого.

21 Выслушайте же всё это, страждущие, вы, кто пьян, но не от вина!

21 Тому́ то послухай оцьо́го, убога й сп'яні́ла, але не з вина:

22 Так говорит Владыка твой, ГОСПОДЬ, Бог твой, вступающийся за Свой народ: «Я взял из рук твоих чашу пьянящую, из чаши ярости Моей не придется тебе пить более.

22 Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за наро́д Свій стає́: Ось ке́ліха о́дуру Я забираю з твоєї руки́, чашу-ке́ліха гніву Мого́, — більше пити його вже не бу́деш!

23 Вложу ее в руки мучителей твоих, говоривших тебе: „Ниц пади, а мы по тебе пройдемся!“ — и становилась спина твоя землею, улицей для прохожих».

23 І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“ І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих.

1.0x