Библия - Обещанное Восстановление

Исход

Глава 15

1 И вот как воспели тогда ГОСПОДА Моисей и все сыны Израилевы: «Песнь моя ГОСПОДУ: как Он возвысил Себя! Коня и всадника Он в море низверг!

2 ГОСПОДЬ явил Себя и в спасенье моем! Он — сила моя и хвалебная песнь, Он — мой Бог, и я буду славить Его! Он и отца моего Бог, хвалу Ему вознесу!

3 ГОСПОДЬ наш — воитель, потому имя Ему — ГОСПОДЬ!

4 Колесницы фараона и войско его Он в море поверг: лучшие воины фараона утонули в море Красном —

5 их накрыли волны морские, камнем пошли они на глубину.

6 Сколь преславна рука Твоя, ГОСПОДИ, в силе своей, правой рукой Своей, ГОСПОДИ, Ты сокрушил врага.

7 В беспредельном Своем величии низложил Ты всех, кто восставал на Тебя. Дал излиться Ты гневу, в Тебе пламеневшему, и пожрал он их, как солому.

8 От дыхания Твоего море вздыбилось, остановлены были Тобой воды бурлящие, волны прямо средь моря застыли.

9 Враг подумал тогда: „Брошусь за ними в погоню и настигну их; буду с добычей, расправой над ними упьюсь. Вырву меч свой из ножен — разделаюсь с ними!“

10 А Ты… одного дыханья Твоего хватило на то, чтобы море египтян накрыло, и утонули они, как свинец, в водах глубоких.

11 Кто сравнится с Тобой средь богов, ГОСПОДИ, кто сравнится с Тобой в величии святости?! Дела Твои достохвальны и дивны, трепет в нас вызывают!

12 Ты простер руку Твою, и земля поглотила их,

13 а народ, Тобою искупленный, по любви Своей неизменной Ты вывел из рабства и теперь силою Своей ведешь нас к Жилищу Твоему святому.

14 Услыхав про то, трепещут народы, ужас объял жителей Филистии,

15 устрашились князья Эдома, вожди моавитские впали в смятение, в унынии все жители Ханаана.

16 Страх и ужас объял эти народы. Окаменели они перед великой силой Твоею и стояли недвижно, пока проходил Твой народ, ГОСПОДИ, пока шли те, кого Ты обрел для Себя.

17 Ты приведешь их на гору наследия Твоего и поселишь их там, ГОСПОДИ, где Ты Жилище Себе уготовил, Святилище Свое, творение рук Твоих, Владыка!

18 ГОСПОДЬ будет царствовать во веки веков!»

19 Всё так и случилось: едва только конница фараонова (с колесницами его и всадниками) вошла в море, ГОСПОДЬ обрушил на них воды морские: волны вернулись назад. Сыны же Израиля успели уйти от погони, посуху прошли посреди моря.

20 Взяла после того сестра Аарона, пророчица Мариам, бубен, и все женщины вместе с ней, тоже с бубнами, радовались и танцевали.

21 Мариам же, вторя песне мужчин, громко запела: «ГОСПОДА пойте! Как Он возвысил Себя! Коня и всадника Он в море низверг!»

22 И повелел Моисей сынам Израиля оставить берег моря Красного и углубиться в пустыню Шур. Шли они целых три дня, не находя нигде воды,

23 когда же пришли в Мару, то и там не смогли утолить свою жажду, ибо горькой была там вода. (Потому и назвали то место Мара, что значит «горечь».)

24 И опять возроптали люди. «Что же пить нам?» — упрекали они Моисея.

25 Тот воззвал к ГОСПОДУ, и ГОСПОДЬ указал ему на дерево, что стояло поодаль. Бросил Моисей одну из веток его в воду, и пригодною стала вода для питья. Там указал Господь израильтянам и на непреложное правило и там же подверг их испытанию.

26 Он сказал: «Если станете повиноваться ГОСПОДУ, Богу вашему, и делать то, что угодно Ему, если будете следовать заповедям и блюсти все установления Мои, то минуют вас все те болезни, что наводил Я на Египет, и буду Я для вас ГОСПОДЬ-Целитель».

27 Вскоре достигли они Элимы. А там — целых двенадцать источников и семьдесят пальм финиковых! У этих источников и разбили свой стан сыны Израилевы.

Вихід

Розділ 15

1 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господе́ві, та й проказали, говорячи: „Я буду співать Господе́ві, бо дійсно звели́чився Він, — коня й верхівця́ його кинув до моря!

2 Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!

3 Госпо́дь — Муж війни, Єгова́ — Йому Йме́ння!

4 Колесни́ці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкови́х у Червоному морі зато́плений.

5 Безодні їх позакривали, зійшли до глиби́н, як той камінь!

6 Права рука Твоя, Господи, всла́влена силою, прави́ця Твоя тро́щить ворога, Господи!

7 А Своєю безмірною ве́личчю Ти розбиваєш Своїх заколо́тників, посилаєш палю́чий Свій гнів, — він їх поїдає, немов ту солому!

8 А по́дувом ні́здер Твоїх вода ску́пчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загу́сли були в серці моря!

9 Нахваля́вся був ворог: „Поженусь — дожену́! Попаю́ю здобичу, — душа моя спо́вниться ними! Меча свого ви́хоплю я, — і понищить рука моя їх!“

10 Та дмухну́в Ти був духом Своїм — і закрило їх море: вони потопи́лись в бурхливій воді, немов о́ливо!

11 Хто подібний Тобі серед бо́гів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препросла́влений святістю? Ти в славі грізни́й, Чудотворче!

12 Простягнув Ти правицю Свою — і земля їх погли́нула!

13 Милосердям Своїм вів наро́д, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешка́ння Своєї святині!

14 Почули наро́ди — і тремтіли, обгорнула тривога мешка́нців землі филисти́мської!

15 Старши́ни едо́мські тоді побенте́жились, моа́вських вельмож обгорнуло тремті́ння, розпливлися усі ханаа́нці!

16 Напали на них страх та жах, через ве́лич раме́на Твойо́го замовкли, як камінь, аж поки пере́йде наро́д Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!

17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на го́ру спа́дку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, жи́тлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,

18 і Господь зацарює навіки віків!“

19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесни́цею його та з його комо́нниками, то Господь повернув на них води мо́рські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у сере́дині моря.

20 І взяла́ бубна пророчиця Марія́м, сестра Ааронова, а за нею повихо́дили всі жінки́ з бубнами та з танцями.

21 І відповіла їм Марія́м: Співайте для Господа, бо дійсно звели́чився Він, — коня й верхівця його кинув до моря!“

22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, — і не знахо́дили води.

23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари́, бо гірка́ вона. Тому названо ймення їй: Мара́.

24 І став наро́д ре́мствувати на Мойсея, говорячи: „Що́ ми бу́демо пити?“

25 І він кли́кав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, — і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його ви́пробував.

26 І сказав Він: „Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися за́повідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я — Господь, Лікар твій!“

27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять во́дних джере́л та сімдесят пальм. І вони ота́борилися там над водою.

Исход Глава 15	Вихід Розділ 15
1 И вот как воспели тогда ГОСПОДА Моисей и все сыны Израилевы: «Песнь моя ГОСПОДУ: как Он возвысил Себя! Коня и всадника Он в море низверг!	1 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господе́ві, та й проказали, говорячи: „Я буду співать Господе́ві, бо дійсно звели́чився Він, — коня й верхівця́ його кинув до моря!
2 ГОСПОДЬ явил Себя и в спасенье моем! Он — сила моя и хвалебная песнь, Он — мой Бог, и я буду славить Его! Он и отца моего Бог, хвалу Ему вознесу!	2 Моя сила та пісня — Госпо́дь, і Він став на спасі́ння мені! Це мій Бог, — і просла́влю Його, Він Бог батька мого, — і звеличу Його!
3 ГОСПОДЬ наш — воитель, потому имя Ему — ГОСПОДЬ!	3 Госпо́дь — Муж війни, Єгова́ — Йому Йме́ння!
4 Колесницы фараона и войско его Он в море поверг: лучшие воины фараона утонули в море Красном —	4 Колесни́ці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкови́х у Червоному морі зато́плений.
5 их накрыли волны морские, камнем пошли они на глубину.	5 Безодні їх позакривали, зійшли до глиби́н, як той камінь!
6 Сколь преславна рука Твоя, ГОСПОДИ, в силе своей, правой рукой Своей, ГОСПОДИ, Ты сокрушил врага.	6 Права рука Твоя, Господи, всла́влена силою, прави́ця Твоя тро́щить ворога, Господи!
7 В беспредельном Своем величии низложил Ты всех, кто восставал на Тебя. Дал излиться Ты гневу, в Тебе пламеневшему, и пожрал он их, как солому.	7 А Своєю безмірною ве́личчю Ти розбиваєш Своїх заколо́тників, посилаєш палю́чий Свій гнів, — він їх поїдає, немов ту солому!
8 От дыхания Твоего море вздыбилось, остановлены были Тобой воды бурлящие, волны прямо средь моря застыли.	8 А по́дувом ні́здер Твоїх вода ску́пчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загу́сли були в серці моря!
9 Враг подумал тогда: „Брошусь за ними в погоню и настигну их; буду с добычей, расправой над ними упьюсь. Вырву меч свой из ножен — разделаюсь с ними!“	9 Нахваля́вся був ворог: „Поженусь — дожену́! Попаю́ю здобичу, — душа моя спо́вниться ними! Меча свого ви́хоплю я, — і понищить рука моя їх!“
10 А Ты… одного дыханья Твоего хватило на то, чтобы море египтян накрыло, и утонули они, как свинец, в водах глубоких.	10 Та дмухну́в Ти був духом Своїм — і закрило їх море: вони потопи́лись в бурхливій воді, немов о́ливо!
11 Кто сравнится с Тобой средь богов, ГОСПОДИ, кто сравнится с Тобой в величии святости?! Дела Твои достохвальны и дивны, трепет в нас вызывают!	11 Хто подібний Тобі серед бо́гів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препросла́влений святістю? Ти в славі грізни́й, Чудотворче!
12 Ты простер руку Твою, и земля поглотила их,	12 Простягнув Ти правицю Свою — і земля їх погли́нула!
13 а народ, Тобою искупленный, по любви Своей неизменной Ты вывел из рабства и теперь силою Своей ведешь нас к Жилищу Твоему святому.	13 Милосердям Своїм вів наро́д, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешка́ння Своєї святині!
14 Услыхав про то, трепещут народы, ужас объял жителей Филистии,	14 Почули наро́ди — і тремтіли, обгорнула тривога мешка́нців землі филисти́мської!
15 устрашились князья Эдома, вожди моавитские впали в смятение, в унынии все жители Ханаана.	15 Старши́ни едо́мські тоді побенте́жились, моа́вських вельмож обгорнуло тремті́ння, розпливлися усі ханаа́нці!
16 Страх и ужас объял эти народы. Окаменели они перед великой силой Твоею и стояли недвижно, пока проходил Твой народ, ГОСПОДИ, пока шли те, кого Ты обрел для Себя.	16 Напали на них страх та жах, через ве́лич раме́на Твойо́го замовкли, як камінь, аж поки пере́йде наро́д Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!
17 Ты приведешь их на гору наследия Твоего и поселишь их там, ГОСПОДИ, где Ты Жилище Себе уготовил, Святилище Свое, творение рук Твоих, Владыка!	17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на го́ру спа́дку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, жи́тлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,
18 ГОСПОДЬ будет царствовать во веки веков!»	18 і Господь зацарює навіки віків!“
19 Всё так и случилось: едва только конница фараонова (с колесницами его и всадниками) вошла в море, ГОСПОДЬ обрушил на них воды морские: волны вернулись назад. Сыны же Израиля успели уйти от погони, посуху прошли посреди моря.	19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесни́цею його та з його комо́нниками, то Господь повернув на них води мо́рські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у сере́дині моря.
20 Взяла после того сестра Аарона, пророчица Мариам, бубен, и все женщины вместе с ней, тоже с бубнами, радовались и танцевали.	20 І взяла́ бубна пророчиця Марія́м, сестра Ааронова, а за нею повихо́дили всі жінки́ з бубнами та з танцями.
21 Мариам же, вторя песне мужчин, громко запела: «ГОСПОДА пойте! Как Он возвысил Себя! Коня и всадника Он в море низверг!»	21 І відповіла їм Марія́м: Співайте для Господа, бо дійсно звели́чився Він, — коня й верхівця його кинув до моря!“
22 И повелел Моисей сынам Израиля оставить берег моря Красного и углубиться в пустыню Шур. Шли они целых три дня, не находя нигде воды,	22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, — і не знахо́дили води.
23 когда же пришли в Мару, то и там не смогли утолить свою жажду, ибо горькой была там вода. (Потому и назвали то место Мара, что значит «горечь».)	23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари́, бо гірка́ вона. Тому названо ймення їй: Мара́.
24 И опять возроптали люди. «Что же пить нам?» — упрекали они Моисея.	24 І став наро́д ре́мствувати на Мойсея, говорячи: „Що́ ми бу́демо пити?“
25 Тот воззвал к ГОСПОДУ, и ГОСПОДЬ указал ему на дерево, что стояло поодаль. Бросил Моисей одну из веток его в воду, и пригодною стала вода для питья. Там указал Господь израильтянам и на непреложное правило и там же подверг их испытанию.	25 І він кли́кав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, — і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його ви́пробував.
26 Он сказал: «Если станете повиноваться ГОСПОДУ, Богу вашему, и делать то, что угодно Ему, если будете следовать заповедям и блюсти все установления Мои, то минуют вас все те болезни, что наводил Я на Египет, и буду Я для вас ГОСПОДЬ-Целитель».	26 І сказав Він: „Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися за́повідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я — Господь, Лікар твій!“
27 Вскоре достигли они Элимы. А там — целых двенадцать источников и семьдесят пальм финиковых! У этих источников и разбили свой стан сыны Израилевы.	27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять во́дних джере́л та сімдесят пальм. І вони ота́борилися там над водою.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Исход

Глава 15

Вихід

Розділ 15

Исход

Глава 15

Вихід

Розділ 15

Ветхий завет

Новый завет

Исход

Глава 15

Вихід

Розділ 15

Исход

Глава 15

Вихід

Розділ 15

Ветхий
завет

Новый
завет