Книга пророка ИеремииГлава 14 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 Даже когда будут они поститься, Я не услышу их плача, и когда принесут они всесожжения и хлебные дары, не стану Я благоволить к ним, напротив, мечом, голодом и моровым поветрием их изведу». |
|
13 |
|
14 Тогда сказал мне ГОСПОДЬ: «Эти пророки вещают ложь, прикрываясь Моим именем. Я не посылал их и ничего не велел им, не говорил с ними. Лживое свое видение, плод пустого гадания и свои коварные замыслы они выдают за пророчество». |
|
15 Потому так говорит ГОСПОДЬ: «Пророки, что вещают от имени Моего, хотя Я не посылал их, пророки, что говорят: „Не будет на этой земле ни меча, ни голода“, — сами от меча и голода и погибнут. |
|
16 И люди, которым они пророчествуют, падут от меча и голода, мертвые тела их будут разбросаны по улицам Иерусалима, и некому будет похоронить их — ни их самих, ни жен их, ни сыновей, ни дочерей. Я обращу против них самих творимое ими зло! |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
ЄремiяРозділ 14 |
|
1 |
|
2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму. |
|
3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють. |
|
4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли. |
|
5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави. |
|
6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави. |
|
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли! |
|
8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є? |
|
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас! |
|
10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає! |
|
11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́: |
|
12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею! |
|
13 |
|
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця. |
|
15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі! |
|
16 |
|
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром! |
|
18 |
|
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах! |
|
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, — |
|
21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами! |
|
22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш! |
Книга пророка ИеремииГлава 14 |
ЄремiяРозділ 14 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму. |
|
3 |
3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють. |
|
4 |
4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли. |
|
5 |
5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави. |
|
6 |
6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави. |
|
7 |
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли! |
|
8 |
8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є? |
|
9 |
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас! |
|
10 |
10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає! |
|
11 |
11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́: |
|
12 Даже когда будут они поститься, Я не услышу их плача, и когда принесут они всесожжения и хлебные дары, не стану Я благоволить к ним, напротив, мечом, голодом и моровым поветрием их изведу». |
12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею! |
|
13 |
13 |
|
14 Тогда сказал мне ГОСПОДЬ: «Эти пророки вещают ложь, прикрываясь Моим именем. Я не посылал их и ничего не велел им, не говорил с ними. Лживое свое видение, плод пустого гадания и свои коварные замыслы они выдают за пророчество». |
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця. |
|
15 Потому так говорит ГОСПОДЬ: «Пророки, что вещают от имени Моего, хотя Я не посылал их, пророки, что говорят: „Не будет на этой земле ни меча, ни голода“, — сами от меча и голода и погибнут. |
15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі! |
|
16 И люди, которым они пророчествуют, падут от меча и голода, мертвые тела их будут разбросаны по улицам Иерусалима, и некому будет похоронить их — ни их самих, ни жен их, ни сыновей, ни дочерей. Я обращу против них самих творимое ими зло! |
16 |
|
17 |
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром! |
|
18 |
18 |
|
19 |
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах! |
|
20 |
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, — |
|
21 |
21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами! |
|
22 |
22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш! |