LamentationsChapter 3 |
|
1 O MIGHTY God, see my affliction; I am chastised by the rod of his wrath. |
|
2 He has led me, but I walked in darkness and not in light. |
|
3 But surely is he turned against me, he turns his hand against me all the day. |
|
4 My flesh and my skin he has made old; he has broken my bones. |
|
5 He has built ramparts against me, and compassed me with bitterness and travail. |
|
6 He has made me to dwell in darkness, like a dead man for ever. |
|
7 He has hedged me about, that I cannot escape; he has made my chains heavy. |
|
8 Though I beseech and pray, he does not hearken to my prayer. |
|
9 He has enclosed my ways with thorns, he has made my paths crooked. |
|
10 He has been to me as a wolf lying in wait, and as a lion in secret places. |
|
11 He has made my ways crooked, and cut me to pieces; he has made me desolate. |
|
12 He has bent his bow, and set me up as a mark for the arrow. |
|
13 Behold, he has caused his arrows to enter into my reins. |
|
14 I have become the ridicule of all nations; and their scoffing song all the day. |
|
15 He has filled me with bitterness, he has made me drunken with wormwood. |
|
16 He has broken my teeth with a stone, he has covered me with ashes. |
|
17 My soul has gone astray from peace, I have forgotten prosperity. |
|
18 And I said, My fame and my hope are perished from the LORD. |
|
19 Remember my affliction and my chastisement, the bitterness and the sorrow. |
|
20 Remember and restore my life. |
|
21 This I recall to mind; therefore I have hope in God. |
|
22 Surely the kindness of the LORD never ceases and his mercies never fail. |
|
23 They are new every morning; great is thy faithfulness. |
|
24 The LORD is my portion, says my soul; therefore I will hope in him. |
|
25 The LORD is good to him who waits for him, to the soul that seeks him. |
|
26 It is good for a man that he should hope for both the truth and the salvation of the LORD. |
|
27 It is good for a man that he bear thy yoke in his youth. |
|
28 Let him sit alone and keep silence, because he has laid thy yoke upon him. |
|
29 Let him humble himself, for there is hope. |
|
30 Let him turn his cheek to him that smites him; let him be filled with reproach. |
|
31 For the LORD will not forget for ever. |
|
32 But though he cause affliction, yet he will have compassion according to the multitude of his mercies. |
|
33 For he does not afflict willingly, but he afflicts the children of the mighty men, |
|
34 To subdue under his feet all the prisoners of the earth, |
|
35 To turn aside the right of a man toward the face of the Most High. |
|
36 To subvert a man in his cause, the LORD does not approve. |
|
37 Who is he that says, and it comes to pass, when the LORD has not commanded it? |
|
38 Out of the mouth of the Most High evil and good do not come. |
|
39 Therefore, why should a living man question concerning punishment for his sins? |
|
40 Let us search and try our ways, and turn again to the LORD. |
|
41 Let us lift up our hearts with our hands to God in heaven. |
|
42 We have transgressed and rebelled; and thou hast not pardoned. |
|
43 Thou hast covered us with thy anger and pursued us; thou hast slain, thou hast not pitied. |
|
44 Thou hast covered thyself with thy cloud; thou hast let our prayer pass by. |
|
45 Thou hast made us uprooted and despised among the peoples. |
|
46 My eyes run down with tears and do not cease, because there is no comforter, |
|
47 Till the LORD look down and behold from heaven. |
|
48 My eyes are worn with tears because of the destruction of all the daughters of the cities of my people. |
|
49 All our enemies speak evil against us. |
|
50 Fear and trembling have come upon us, a snare and destruction. |
|
51 I wept vehemently over the destruction of the daughter of my people. |
|
52 My enemies have hunted me like a bird, without cause. |
|
53 They have cut off my life in a pit; they cast stones at me. |
|
54 Water flowed over my head; then I said, I am cast far off. |
|
55 I called upon thy name, O LORD, out of the depths of the pit. |
|
56 Thou didst hear my voice; turn not thine ear to my cry; but relieve me and save me. |
|
57 Thou didst draw near in the day when I called upon thee; thou didst say, Fear not. |
|
58 O LORD, thou hast pleaded my cause; thou hast saved my life. |
|
59 O LORD, thou hast seen my affliction; thou hast judged my cause. |
|
60 Thou hast seen all their vengeance and all their imaginations against me. |
|
61 Thou hast heard their reproach, O LORD, and their devices against me, |
|
62 The lips of those who rose up against me and their devices against me all day long. |
|
63 Behold their conduct and their behavior I do understand, because of their devices. |
|
64 Render to them a recompense, O LORD, according to the work of their hands. |
|
65 Give them sorrow of heart; let thy affliction pursue them. |
|
66 Destroy them in thine anger from under thy heavens, O LORD. |
Плач ЄремiїРозділ 3 |
|
1 |
|
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла. |
|
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день. |
|
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив, |
|
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою, |
|
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́. |
|
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої. |
|
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою, |
|
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої. |
|
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі! |
|
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним! |
|
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, — |
|
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́ |
|
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день. |
|
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м. |
|
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене, |
|
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́. |
|
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа. |
|
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, — |
|
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені. |
|
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію: |
|
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, — |
|
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя! |
|
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю! |
|
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́! |
|
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє. |
|
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, — |
|
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́; |
|
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія; |
|
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується. |
|
31 Бо Господь не наві́ки ж покине! |
|
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,— |
|
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів. |
|
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі, |
|
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути, |
|
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь! |
|
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав? |
|
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре? |
|
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій. |
|
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа! |
|
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі! |
|
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам, |
|
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, |
|
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла. |
|
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами, |
|
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота, |
|
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль. |
|
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду. |
|
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви, |
|
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, — |
|
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста. |
|
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно, |
|
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене. |
|
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“ |
|
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями, |
|
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого! |
|
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“ |
|
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. |
|
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд! |
|
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене, |
|
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не, |
|
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день. |
|
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня! |
|
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! |
|
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них! |
|
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с! |
LamentationsChapter 3 |
Плач ЄремiїРозділ 3 |
|
1 O MIGHTY God, see my affliction; I am chastised by the rod of his wrath. |
1 |
|
2 He has led me, but I walked in darkness and not in light. |
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла. |
|
3 But surely is he turned against me, he turns his hand against me all the day. |
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день. |
|
4 My flesh and my skin he has made old; he has broken my bones. |
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив, |
|
5 He has built ramparts against me, and compassed me with bitterness and travail. |
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою, |
|
6 He has made me to dwell in darkness, like a dead man for ever. |
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́. |
|
7 He has hedged me about, that I cannot escape; he has made my chains heavy. |
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої. |
|
8 Though I beseech and pray, he does not hearken to my prayer. |
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою, |
|
9 He has enclosed my ways with thorns, he has made my paths crooked. |
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої. |
|
10 He has been to me as a wolf lying in wait, and as a lion in secret places. |
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі! |
|
11 He has made my ways crooked, and cut me to pieces; he has made me desolate. |
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним! |
|
12 He has bent his bow, and set me up as a mark for the arrow. |
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, — |
|
13 Behold, he has caused his arrows to enter into my reins. |
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́ |
|
14 I have become the ridicule of all nations; and their scoffing song all the day. |
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день. |
|
15 He has filled me with bitterness, he has made me drunken with wormwood. |
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м. |
|
16 He has broken my teeth with a stone, he has covered me with ashes. |
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене, |
|
17 My soul has gone astray from peace, I have forgotten prosperity. |
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́. |
|
18 And I said, My fame and my hope are perished from the LORD. |
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа. |
|
19 Remember my affliction and my chastisement, the bitterness and the sorrow. |
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, — |
|
20 Remember and restore my life. |
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені. |
|
21 This I recall to mind; therefore I have hope in God. |
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію: |
|
22 Surely the kindness of the LORD never ceases and his mercies never fail. |
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, — |
|
23 They are new every morning; great is thy faithfulness. |
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя! |
|
24 The LORD is my portion, says my soul; therefore I will hope in him. |
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю! |
|
25 The LORD is good to him who waits for him, to the soul that seeks him. |
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́! |
|
26 It is good for a man that he should hope for both the truth and the salvation of the LORD. |
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє. |
|
27 It is good for a man that he bear thy yoke in his youth. |
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, — |
|
28 Let him sit alone and keep silence, because he has laid thy yoke upon him. |
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́; |
|
29 Let him humble himself, for there is hope. |
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія; |
|
30 Let him turn his cheek to him that smites him; let him be filled with reproach. |
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується. |
|
31 For the LORD will not forget for ever. |
31 Бо Господь не наві́ки ж покине! |
|
32 But though he cause affliction, yet he will have compassion according to the multitude of his mercies. |
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,— |
|
33 For he does not afflict willingly, but he afflicts the children of the mighty men, |
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів. |
|
34 To subdue under his feet all the prisoners of the earth, |
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі, |
|
35 To turn aside the right of a man toward the face of the Most High. |
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути, |
|
36 To subvert a man in his cause, the LORD does not approve. |
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь! |
|
37 Who is he that says, and it comes to pass, when the LORD has not commanded it? |
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав? |
|
38 Out of the mouth of the Most High evil and good do not come. |
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре? |
|
39 Therefore, why should a living man question concerning punishment for his sins? |
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій. |
|
40 Let us search and try our ways, and turn again to the LORD. |
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа! |
|
41 Let us lift up our hearts with our hands to God in heaven. |
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі! |
|
42 We have transgressed and rebelled; and thou hast not pardoned. |
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам, |
|
43 Thou hast covered us with thy anger and pursued us; thou hast slain, thou hast not pitied. |
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, |
|
44 Thou hast covered thyself with thy cloud; thou hast let our prayer pass by. |
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла. |
|
45 Thou hast made us uprooted and despised among the peoples. |
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами, |
|
46 My eyes run down with tears and do not cease, because there is no comforter, |
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота, |
|
47 Till the LORD look down and behold from heaven. |
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль. |
|
48 My eyes are worn with tears because of the destruction of all the daughters of the cities of my people. |
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду. |
|
49 All our enemies speak evil against us. |
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви, |
|
50 Fear and trembling have come upon us, a snare and destruction. |
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, — |
|
51 I wept vehemently over the destruction of the daughter of my people. |
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста. |
|
52 My enemies have hunted me like a bird, without cause. |
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно, |
|
53 They have cut off my life in a pit; they cast stones at me. |
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене. |
|
54 Water flowed over my head; then I said, I am cast far off. |
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“ |
|
55 I called upon thy name, O LORD, out of the depths of the pit. |
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями, |
|
56 Thou didst hear my voice; turn not thine ear to my cry; but relieve me and save me. |
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого! |
|
57 Thou didst draw near in the day when I called upon thee; thou didst say, Fear not. |
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“ |
|
58 O LORD, thou hast pleaded my cause; thou hast saved my life. |
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. |
|
59 O LORD, thou hast seen my affliction; thou hast judged my cause. |
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд! |
|
60 Thou hast seen all their vengeance and all their imaginations against me. |
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене, |
|
61 Thou hast heard their reproach, O LORD, and their devices against me, |
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не, |
|
62 The lips of those who rose up against me and their devices against me all day long. |
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день. |
|
63 Behold their conduct and their behavior I do understand, because of their devices. |
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня! |
|
64 Render to them a recompense, O LORD, according to the work of their hands. |
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! |
|
65 Give them sorrow of heart; let thy affliction pursue them. |
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них! |
|
66 Destroy them in thine anger from under thy heavens, O LORD. |
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с! |