NumbersChapter 16 |
|
1 NOW Korah, the son of Izhar, the son of Kohath, the son of Levi, and Dathan and Abiram, the sons of Eliab, and On, the son of Peleth, sons of Reuben, started a faction; |
|
2 And they rose up before Moses with certain of the children of Israel, two hundred and fifty chiefs of the assembly, who at that time were men of renown; |
|
3 And they gathered themselves together against Moses and against Aaron and said to them, Is it not enough for you, seeing all the congregation are holy, every one of them, and the LORD is among them; wherefore then do you lift up yourselves above the whole congregation of the LORD? |
|
4 And when Moses heard it, he fell upon his face; |
|
5 And he spoke to Korah and to all his company and said to them, In the morning the LORD will show who are his, and who are holy; and he will cause them to come near to him; and those whom he has chosen will he cause to come near to him. |
|
6 This do: Take for yourselves censers, you Korah, and all your company; |
|
7 And put fire into them, and put incense into them before the LORD tomorrow; and it shall be that the man whom the LORD chooses, he shall be holy; this is enough for you, O you sons of Levi. |
|
8 And Moses said to Korah, Hear again, O you sons of Levi; |
|
9 Is it not enough for you that the God of Israel has separated you from the whole congregation of Israel and brought you near to himself to do the service of the tabernacle of the LORD and to stand before the congregation to minister to them? |
|
10 And he has brought you near to him, and all your brethren the sons of Levi with you; and do you seek the priesthood also? |
|
11 Therefore both you and all your company gather yourselves together before the LORD tomorrow; and what is Aaron, that you should murmur against him? |
|
12 And Moses sent to call Dathan and Abiram, the sons of Eliab; but they said, We will not come up; |
|
13 Is it not enough for you that you have brought us out of a land that flows with milk and honey, to kill us in the wilderness, but that you should also make yourselves princes over us? |
|
14 Moreover you have not brought us into a land that flows with milk and honey, nor given us inheritance of fields and vineyards; even if you should put out our eyes, we will not come up. |
|
15 And Moses was greatly displeased, and said to the LORD, Respect not thou their offerings, because I have not taken an ass from one of them, neither have I hurt one of them. |
|
16 And Moses said to Korah, Present yourselves, you and all your company before the LORD, you and they and Aaron, tomorrow; |
|
17 And take every man his censer, and put fire into it, and put incense into it, and bring before the LORD every man his censer, two hundred and fifty censers; you also and Aaron, each of you his censer. |
|
18 So they took every man his censer, and put fire into it, and laid incense upon it, and stood in the door of the tabernacle of the congregation with Moses and Aaron. |
|
19 And Korah gathered all the congregation against them at the door of the tabernacle of the congregation; and the glory of the LORD appeared to all the congregation. |
|
20 And the LORD spoke to Moses and to Aaron, saying, |
|
21 Separate yourselves from the midst of this congregation, that I may destroy them in a moment. |
|
22 And they fell upon their faces and said, O God, the God of the spirits of all flesh, shall one man sin, and shall the wrath come upon all the congregation? |
|
23 And the LORD spoke to Moses, saying, |
|
24 Speak to all the congregation, saying, Keep away from about the tents of Korah, Dathan, and Abiram. |
|
25 And Moses rose up and went to Dathan and Abiram; and the elders of Israel followed him. |
|
26 And he spoke to all the congregation and said to them, Depart from the tents of these sinful men and touch nothing of theirs, lest you be consumed in their sins. |
|
27 So they withdrew from the tents of Korah, Dathan, and Abiram; and Dathan and Abiram came out, and stood in the door of their tents with their wives and their sons and their little ones. |
|
28 And Moses said, Hereby you shall know that the LORD has sent me to do all these works; for I have not done them of my own mind. |
|
29 If these men die the common death of all men or if they be visited after the visitation of all men, then the LORD has not sent me. |
|
30 But if the LORD make a new thing, and the earth opens its mouth and swallows them up with all things that belong to them, and they go down alive with all that belongs to them into Sheol, then you shall know that these men have provoked the LORD. |
|
31 And when Moses had finished speaking these words, the ground split asunder under them; |
|
32 And the earth opened its mouth and swallowed them up with their households and all the men who were with Korah and all their goods. |
|
33 They, and all that belonged to them went down alive into Sheol, and the earth closed upon them, and they perished from among the congregation. |
|
34 And all Israel that were round about them fled at the cry of them, saying, Lest the earth swallow us up also. |
|
35 And there came out a fire from before the LORD and consumed the two hundred and fifty men that offered incense. |
|
36 And the LORD spoke to Moses, saying, |
|
37 Speak to Eleazar the son of Aaron the priest, to take up the censers from among the burned men and scatter the fire yonder; for they are sanctified. |
|
38 The censers of these who sinned against their own souls, make them thin plates for a covering of the altar; for they offered them before the LORD, therefore they are holy; and they shall be a sign to the children of Israel. |
|
39 So Eleazar the priest took the bronze censers, with which they who were burned had offered incense, and they were made thin plates for a covering of the altar, |
|
40 To be a memorial to the children of Israel, so that no stranger, who is not of the descendants of Aaron, come near to offer incense before the LORD; that he be not as Korah and all his company, whom the earth opened its mouth and swallowed, just as the LORD had spoken by the hand of Moses. |
|
41 But on the morrow all the congregation of the children of Israel murmured against Moses and Aaron, saying, You have killed the people of the LORD. |
|
42 And when all the congregation was gathered against Moses and against Aaron, they turned toward the tabernacle of the congregation; and, behold, the cloud covered it, and the glory of the LORD appeared. |
|
43 And Moses and Aaron came before the tabernacle of the congregation. |
|
44 And the LORD spoke to Moses and to Aaron, saying, |
|
45 Get you away from the midst of this congregation, that I may destroy them in a moment. And they fell upon their faces. |
|
46 And Moses said to Aaron, Take a censer, and put fire therein from off the altar, and put on incense, and carry it quickly to the congregation, and make an atonement for them; for wrath has gone out from before the LORD; the plague has already begun among the people. |
|
47 And Aaron took it as Moses commanded, and ran into the midst of the congregation; and, behold, the plague had already begun among the people; and he put on incense, and made atonement for the people. |
|
48 And he stood between the dead and the living; and the plague ceased. |
|
49 Now those who died in the plague were fourteen thousand and seven hundred, besides those who died in the sedition of Korah. |
|
50 And Aaron returned to Moses at the door of the tabernacle of the congregation; and the plague had ceased. |
ЧислаРозділ 16 |
|
1 |
|
2 та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдеся́т мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закли́кувані на збори, люди вельможні. |
|
3 І зібра́лися вони на Мойсея та на Ааро́на, та й сказали до них: „До́сить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Госпо́дь! І чому́ ви несе́теся понад зборами Господніми?“ |
|
4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє. |
|
5 І промовив він до Коре́я та до всієї громади його, говорячи: „Уранці Господь дасть знати, хто́ Його та хто́ святий, щоб набли́зити його до Себе; а кого вибере, того Він і набли́зить до Себе. |
|
6 Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Коре́ю та вся громадо твоя́, |
|
7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. До́сить вам, Левієві сини!“ |
|
8 І сказав Мойсей до Корея: „Слухайте ж, Левієві сини, — |
|
9 чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб набли́зити вас до Се́бе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй? |
|
10 І Він набли́зив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й свяще́нства? |
|
11 Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Ааро́н, — що́ він, що ви ремствуєте проти нього?“ |
|
12 I послав Мойсей та Ааро́н закли́кати Дата́на й Авіро́на, синів Еліявових, та сказали вони: „Не ви́йдемо! |
|
13 Чи мало того, що ти вивів нас із кра́ю, який тече́ молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельмо́жею? |
|
14 Ти не впровадив нас ані до кра́ю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля́ та виноградники. Чи ти ви́береш очі цим лю́дям? Не вийдемо!“ |
|
15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: „Не обернися до їхнього прино́шення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!“ |
|
16 І сказав Мойсей до Коре́я: „Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Ааро́н узавтра. |
|
17 І візьміть кожен свою кади́льницю, і покладіть на неї кадила та й принесе́те перед Господнє лице кожен кади́льницю свою, двісті й п'ятдеся́т кадильниць, і ти та Ааро́н, кожен кадильницю свою“. |
|
18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон. |
|
19 І Коре́й зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді! |
|
20 І промовив Господь до Мойсея та до Аароиа, говорячи: |
|
21 „Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!“ |
|
22 А вони попа́дали на обличчя свої та й сказали: „Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?“ |
|
23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: |
|
24 „Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця ме́шкання Коре́я, Дата́на й Авіро́на!“ |
|
25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним ста́рші Ізраїлеві. |
|
26 І він промовляв до громади, говорячи: „Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всьо́го, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!“ |
|
27 І вони відступи́лися від місця ме́шкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Дата́н та Авіро́н вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки́ їх, і сини їх, та діти їхні. |
|
28 І сказав Мойсей: „Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла́ ці, що вони не з моєї ви́гадки. |
|
29 Якщо вони повмирають, як умирає кожна люди́на, і їх спіткає доля кожної люди́ни, то не Господь послав мене! |
|
30 А коли Господь створить щось нове́, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зі́йдуть живі до шео́лу, то пізнаєте, що люди обра́зили Господа“. |
|
31 І сталося, як скінчи́в він говорити всі ці слова́, то розступи́лася та земля, що під ними! |
|
32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми́ їхні, і кожну люди́ну, що Кореєва, та ввесь їх має́ток. |
|
33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шео́лу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору! |
|
34 А ввесь Ізра́їль, що був навко́ло них, повтікав на їхній крик, бо казали: „Щоб земля не поглинула й нас!“ |
|
35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдеся́т чоловіка, що прино́сили кадило! |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
NumbersChapter 16 |
ЧислаРозділ 16 |
|
1 NOW Korah, the son of Izhar, the son of Kohath, the son of Levi, and Dathan and Abiram, the sons of Eliab, and On, the son of Peleth, sons of Reuben, started a faction; |
1 |
|
2 And they rose up before Moses with certain of the children of Israel, two hundred and fifty chiefs of the assembly, who at that time were men of renown; |
2 та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдеся́т мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закли́кувані на збори, люди вельможні. |
|
3 And they gathered themselves together against Moses and against Aaron and said to them, Is it not enough for you, seeing all the congregation are holy, every one of them, and the LORD is among them; wherefore then do you lift up yourselves above the whole congregation of the LORD? |
3 І зібра́лися вони на Мойсея та на Ааро́на, та й сказали до них: „До́сить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Госпо́дь! І чому́ ви несе́теся понад зборами Господніми?“ |
|
4 And when Moses heard it, he fell upon his face; |
4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє. |
|
5 And he spoke to Korah and to all his company and said to them, In the morning the LORD will show who are his, and who are holy; and he will cause them to come near to him; and those whom he has chosen will he cause to come near to him. |
5 І промовив він до Коре́я та до всієї громади його, говорячи: „Уранці Господь дасть знати, хто́ Його та хто́ святий, щоб набли́зити його до Себе; а кого вибере, того Він і набли́зить до Себе. |
|
6 This do: Take for yourselves censers, you Korah, and all your company; |
6 Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Коре́ю та вся громадо твоя́, |
|
7 And put fire into them, and put incense into them before the LORD tomorrow; and it shall be that the man whom the LORD chooses, he shall be holy; this is enough for you, O you sons of Levi. |
7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. До́сить вам, Левієві сини!“ |
|
8 And Moses said to Korah, Hear again, O you sons of Levi; |
8 І сказав Мойсей до Корея: „Слухайте ж, Левієві сини, — |
|
9 Is it not enough for you that the God of Israel has separated you from the whole congregation of Israel and brought you near to himself to do the service of the tabernacle of the LORD and to stand before the congregation to minister to them? |
9 чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб набли́зити вас до Се́бе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй? |
|
10 And he has brought you near to him, and all your brethren the sons of Levi with you; and do you seek the priesthood also? |
10 І Він набли́зив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й свяще́нства? |
|
11 Therefore both you and all your company gather yourselves together before the LORD tomorrow; and what is Aaron, that you should murmur against him? |
11 Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Ааро́н, — що́ він, що ви ремствуєте проти нього?“ |
|
12 And Moses sent to call Dathan and Abiram, the sons of Eliab; but they said, We will not come up; |
12 I послав Мойсей та Ааро́н закли́кати Дата́на й Авіро́на, синів Еліявових, та сказали вони: „Не ви́йдемо! |
|
13 Is it not enough for you that you have brought us out of a land that flows with milk and honey, to kill us in the wilderness, but that you should also make yourselves princes over us? |
13 Чи мало того, що ти вивів нас із кра́ю, який тече́ молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельмо́жею? |
|
14 Moreover you have not brought us into a land that flows with milk and honey, nor given us inheritance of fields and vineyards; even if you should put out our eyes, we will not come up. |
14 Ти не впровадив нас ані до кра́ю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля́ та виноградники. Чи ти ви́береш очі цим лю́дям? Не вийдемо!“ |
|
15 And Moses was greatly displeased, and said to the LORD, Respect not thou their offerings, because I have not taken an ass from one of them, neither have I hurt one of them. |
15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: „Не обернися до їхнього прино́шення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!“ |
|
16 And Moses said to Korah, Present yourselves, you and all your company before the LORD, you and they and Aaron, tomorrow; |
16 І сказав Мойсей до Коре́я: „Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Ааро́н узавтра. |
|
17 And take every man his censer, and put fire into it, and put incense into it, and bring before the LORD every man his censer, two hundred and fifty censers; you also and Aaron, each of you his censer. |
17 І візьміть кожен свою кади́льницю, і покладіть на неї кадила та й принесе́те перед Господнє лице кожен кади́льницю свою, двісті й п'ятдеся́т кадильниць, і ти та Ааро́н, кожен кадильницю свою“. |
|
18 So they took every man his censer, and put fire into it, and laid incense upon it, and stood in the door of the tabernacle of the congregation with Moses and Aaron. |
18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон. |
|
19 And Korah gathered all the congregation against them at the door of the tabernacle of the congregation; and the glory of the LORD appeared to all the congregation. |
19 І Коре́й зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді! |
|
20 And the LORD spoke to Moses and to Aaron, saying, |
20 І промовив Господь до Мойсея та до Аароиа, говорячи: |
|
21 Separate yourselves from the midst of this congregation, that I may destroy them in a moment. |
21 „Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!“ |
|
22 And they fell upon their faces and said, O God, the God of the spirits of all flesh, shall one man sin, and shall the wrath come upon all the congregation? |
22 А вони попа́дали на обличчя свої та й сказали: „Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?“ |
|
23 And the LORD spoke to Moses, saying, |
23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: |
|
24 Speak to all the congregation, saying, Keep away from about the tents of Korah, Dathan, and Abiram. |
24 „Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця ме́шкання Коре́я, Дата́на й Авіро́на!“ |
|
25 And Moses rose up and went to Dathan and Abiram; and the elders of Israel followed him. |
25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним ста́рші Ізраїлеві. |
|
26 And he spoke to all the congregation and said to them, Depart from the tents of these sinful men and touch nothing of theirs, lest you be consumed in their sins. |
26 І він промовляв до громади, говорячи: „Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всьо́го, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!“ |
|
27 So they withdrew from the tents of Korah, Dathan, and Abiram; and Dathan and Abiram came out, and stood in the door of their tents with their wives and their sons and their little ones. |
27 І вони відступи́лися від місця ме́шкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Дата́н та Авіро́н вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки́ їх, і сини їх, та діти їхні. |
|
28 And Moses said, Hereby you shall know that the LORD has sent me to do all these works; for I have not done them of my own mind. |
28 І сказав Мойсей: „Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла́ ці, що вони не з моєї ви́гадки. |
|
29 If these men die the common death of all men or if they be visited after the visitation of all men, then the LORD has not sent me. |
29 Якщо вони повмирають, як умирає кожна люди́на, і їх спіткає доля кожної люди́ни, то не Господь послав мене! |
|
30 But if the LORD make a new thing, and the earth opens its mouth and swallows them up with all things that belong to them, and they go down alive with all that belongs to them into Sheol, then you shall know that these men have provoked the LORD. |
30 А коли Господь створить щось нове́, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зі́йдуть живі до шео́лу, то пізнаєте, що люди обра́зили Господа“. |
|
31 And when Moses had finished speaking these words, the ground split asunder under them; |
31 І сталося, як скінчи́в він говорити всі ці слова́, то розступи́лася та земля, що під ними! |
|
32 And the earth opened its mouth and swallowed them up with their households and all the men who were with Korah and all their goods. |
32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми́ їхні, і кожну люди́ну, що Кореєва, та ввесь їх має́ток. |
|
33 They, and all that belonged to them went down alive into Sheol, and the earth closed upon them, and they perished from among the congregation. |
33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шео́лу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору! |
|
34 And all Israel that were round about them fled at the cry of them, saying, Lest the earth swallow us up also. |
34 А ввесь Ізра́їль, що був навко́ло них, повтікав на їхній крик, бо казали: „Щоб земля не поглинула й нас!“ |
|
35 And there came out a fire from before the LORD and consumed the two hundred and fifty men that offered incense. |
35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п'ятдеся́т чоловіка, що прино́сили кадило! |
|
36 And the LORD spoke to Moses, saying, |
36 |
|
37 Speak to Eleazar the son of Aaron the priest, to take up the censers from among the burned men and scatter the fire yonder; for they are sanctified. |
37 |
|
38 The censers of these who sinned against their own souls, make them thin plates for a covering of the altar; for they offered them before the LORD, therefore they are holy; and they shall be a sign to the children of Israel. |
38 |
|
39 So Eleazar the priest took the bronze censers, with which they who were burned had offered incense, and they were made thin plates for a covering of the altar, |
39 |
|
40 To be a memorial to the children of Israel, so that no stranger, who is not of the descendants of Aaron, come near to offer incense before the LORD; that he be not as Korah and all his company, whom the earth opened its mouth and swallowed, just as the LORD had spoken by the hand of Moses. |
40 |
|
41 But on the morrow all the congregation of the children of Israel murmured against Moses and Aaron, saying, You have killed the people of the LORD. |
41 |
|
42 And when all the congregation was gathered against Moses and against Aaron, they turned toward the tabernacle of the congregation; and, behold, the cloud covered it, and the glory of the LORD appeared. |
42 |
|
43 And Moses and Aaron came before the tabernacle of the congregation. |
43 |
|
44 And the LORD spoke to Moses and to Aaron, saying, |
44 |
|
45 Get you away from the midst of this congregation, that I may destroy them in a moment. And they fell upon their faces. |
45 |
|
46 And Moses said to Aaron, Take a censer, and put fire therein from off the altar, and put on incense, and carry it quickly to the congregation, and make an atonement for them; for wrath has gone out from before the LORD; the plague has already begun among the people. |
46 |
|
47 And Aaron took it as Moses commanded, and ran into the midst of the congregation; and, behold, the plague had already begun among the people; and he put on incense, and made atonement for the people. |
47 |
|
48 And he stood between the dead and the living; and the plague ceased. |
48 |
|
49 Now those who died in the plague were fourteen thousand and seven hundred, besides those who died in the sedition of Korah. |
49 |
|
50 And Aaron returned to Moses at the door of the tabernacle of the congregation; and the plague had ceased. |
50 |