LamentationsChapter 5 |
|
1 REMEMBER, O LORD, what has come upon us; behold, and see our reproach. |
|
2 Our inheritance has been turned over to strangers, our houses to aliens. |
|
3 We have become orphans and fatherless, our mothers are as widows. |
|
4 We have drunken our water for money; our wood is sold to us. |
|
5 Our necks are under yokes; we labor, and have no rest. |
|
6 The Egyptians gave a helping hand, and we looked to the Assyrians to provide bread. |
|
7 Our fathers have sinned, and are no more; and we have borne their iniquities. |
|
8 Servants rule over us; there is none to deliver us out of their hands. |
|
9 We get our bread with the peril of our lives, because of the sword in the wilderness. |
|
10 Our skin has shriveled as though burned in an oven because of the suffering of famine. |
|
11 Women are ravished in Zion, and virgins in the cities of Judah. |
|
12 Princes are hanged up by their hands; the faces of the elders are not honored. |
|
13 The young men grind the mill, and the youths stumble under loads of wood. |
|
14 The elders have ceased from the gate, the young men from their joy. |
|
15 The joy of our heart is ceased; our dance is turned into mourning. |
|
16 The crown has fallen from our head; woe to us, for we have sinned! |
|
17 For this our heart is faint; for these things our eyes are dim. |
|
18 Because mount Zion is desolate, the foxes walk upon it. |
|
19 But thou, O LORD, dost endure for ever; thy throne from generation to generation. |
|
20 Therefore do not forget us for ever, nor forsake us for so long a time. |
|
21 Bring us back to thee, O LORD, and we shall be restored; renew our days as of old. |
|
22 For thou hast utterly rejected us; thou hast been exceedingly angry against us. |
Плач ЄремiїРозділ 5 |
|
1 |
|
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям! |
|
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви! |
|
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо. |
|
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо! |
|
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом! |
|
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни! |
|
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки. |
|
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб. |
|
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду, |
|
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах. |
|
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані. |
|
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються. |
|
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати, |
|
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу. |
|
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, — |
|
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли, |
|
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній. |
|
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід: |
|
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? |
|
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́! |
|
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас? |
LamentationsChapter 5 |
Плач ЄремiїРозділ 5 |
|
1 REMEMBER, O LORD, what has come upon us; behold, and see our reproach. |
1 |
|
2 Our inheritance has been turned over to strangers, our houses to aliens. |
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям! |
|
3 We have become orphans and fatherless, our mothers are as widows. |
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви! |
|
4 We have drunken our water for money; our wood is sold to us. |
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо. |
|
5 Our necks are under yokes; we labor, and have no rest. |
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо! |
|
6 The Egyptians gave a helping hand, and we looked to the Assyrians to provide bread. |
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом! |
|
7 Our fathers have sinned, and are no more; and we have borne their iniquities. |
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни! |
|
8 Servants rule over us; there is none to deliver us out of their hands. |
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки. |
|
9 We get our bread with the peril of our lives, because of the sword in the wilderness. |
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб. |
|
10 Our skin has shriveled as though burned in an oven because of the suffering of famine. |
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду, |
|
11 Women are ravished in Zion, and virgins in the cities of Judah. |
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах. |
|
12 Princes are hanged up by their hands; the faces of the elders are not honored. |
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані. |
|
13 The young men grind the mill, and the youths stumble under loads of wood. |
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються. |
|
14 The elders have ceased from the gate, the young men from their joy. |
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати, |
|
15 The joy of our heart is ceased; our dance is turned into mourning. |
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу. |
|
16 The crown has fallen from our head; woe to us, for we have sinned! |
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, — |
|
17 For this our heart is faint; for these things our eyes are dim. |
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли, |
|
18 Because mount Zion is desolate, the foxes walk upon it. |
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній. |
|
19 But thou, O LORD, dost endure for ever; thy throne from generation to generation. |
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід: |
|
20 Therefore do not forget us for ever, nor forsake us for so long a time. |
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? |
|
21 Bring us back to thee, O LORD, and we shall be restored; renew our days as of old. |
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́! |
|
22 For thou hast utterly rejected us; thou hast been exceedingly angry against us. |
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас? |