CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Pred. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Der Prediger Salomo (Kohelet)

Kapitel 2

1 Ich sprach559 in meinem Herzen3820: Wohlan3212, ich will5254 wohlleben und gute2896 Tage haben. Aber siehe7200, das war auch eitel1892.

2 Ich sprach559 zum Lachen7814: Du bist toll1984 und6213 zur Freude8057: Was2090 machst du?

3 Da3117 dachte8446 ich in meinem Herzen3820, meinen Leib vom Wein3196 zu ziehen4900 und1320 mein Herz3820 zur Weisheit2451 zu ziehen, daß5090 ich ergriffe, was Torheit5531 ist7200, bis ich lernete, was den Menschen120 gut2896 wäre, das sie270 tun6213 sollten, solange4557 sie1121 unter dem Himmel8064 leben2416.

4 Ich tat große1431 Dinge4639; ich bauete Häuser1004, pflanzte5193 Weinberge3754,

5 ich machte6213 mir Gärten1593 und Lustgärten6508 und pflanzte5193 allerlei fruchtbare6529 Bäume6086 drein;

6 ich machte6213 mir Teiche1295, daraus zu wässern8248 den Wald3293 der grünenden6779 Bäume6086.

7 Ich hatte7069 Knechte5650 und1121 Mägde8198 und Gesinde1004; ich hatte eine größere Habe4735 an Rindern1241 und Schafen6629 denn alle, die vor mir6440 zu Jerusalem3389 gewesen waren7235.

8 Ich sammelte3664 mir auch Silber3701 und6213 Gold2091 und1121 von5459 den Königen4428 und Ländern4082 einen Schatz. Ich schaffte mir Sänger7891 und Sängerinnen und Wollust der Menschen120, allerlei Saitenspiel,

9 und5975 nahm zu1431 über3254 alle, die vor mir6440 zu Jerusalem3389 gewesen waren; auch blieb Weisheit2451 bei mir.

10 Und alles, was meine Augen5869 wünschten, das ließ ich7592 ihnen, und wehrete meinem Herzen3820 keine Freude8057, daß es fröhlich8056 war von aller meiner Arbeit5999; und das hielt ich für mein Teil2506 von aller meiner Arbeit5999.

11 Da ich aber ansah6437 alle meine Werke4639, die meine Hand3027 getan6213 hatte6213, und7307 Mühe5999, die ich gehabt hatte5998, siehe, da war es alles eitel und Jammer und nichts1892 mehr unter der Sonne8121.

12 Da wandte6437 ich mich, zu6213 sehen die Weisheit2451 und Klugheit und Torheit1947. Denn wer weiß, was der für ein935 Mensch120 werden7200 wird nach310 dem Könige4428, den sie schon3528 bereit gemacht haben?

13 Da sah7200 ich, daß die Weisheit2451 die Torheit5531 übertraf3504, wie das Licht216 die Finsternis2822,

14 daß dem Weisen2450 seine Augen5869 im Haupt7218 stehen; aber die Narren3684 in Finsternis2822 gehen1980, und merkte3045 doch, daß es einem259 gehet wie dem andern4745.

15 Da227 dachte ich559 in meinem Herzen3820: Weil es denn3148 dem Narren3684 gehet wie mir7136, warum habe1696 ich denn nach Weisheit gestanden? Da dachte ich in meinem Herzen3820, daß solches auch1571 eitel1892 sei.

16 Denn man gedenkt des Weisen2450 nicht2146 immerdar5769, ebensowenig als des Narren3684; und5973 die künftigen Tage3117 vergessen alles7911; und935 wie der Weise2450 stirbt4191, also auch3528 der Narr3684.

17 Darum verdroß mich zu6213 leben2416; denn es gefiel mir übel7451, was unter der Sonne8121 geschieht, daß es so gar eitel1892 und4639 Mühe ist8130.

18 Und mich verdroß8130 alle meine Arbeit5999, die ich6001 unter der Sonne8121 hatte, daß ich dieselbe einem Menschen120 lassen3240 müßte, der nach310 mir sein sollte.

19 Denn wer weiß3045, ob er weise2450 oder toll sein wird5530? Und soll doch herrschen7980 in aller meiner Arbeit5999, die ich5998 weislich2449 getan habe unter der Sonne8121. Das ist auch eitel1892.

20 Darum wandte5437 ich5998 mich, daß mein Herz3820 abließe2976 von aller Arbeit5999; die ich tat unter der Sonne8121.

21 Denn es muß ein Mensch120, der120 seine Arbeit5999 mit Weisheit2451, Vernunft1847 und2506 Geschicklichkeit3788 getan5414 hat5998, einem andern zum Erbteil lassen, der nicht7451 dran gearbeitet hat. Das ist3426 auch eitel1892 und ein groß7227 Unglück.

22 Denn was kriegt1933 der Mensch120 von aller seiner Arbeit5999 und Mühe7475 seines Herzens3820, die1931 er hat6001 unter der Sonne8121,

23 denn alle3117 seine Lebtage Schmerzen, mit Grämen6045 und Leid4341, daß auch sein Herz3820 des Nachts3915 nicht ruhet? Das ist7901 auch eitel1892.

24 Ist‘s7200 nun nicht besser2896 dem Menschen120, essen398 und trinken8354 und seine See LE5315 guter2896 Dinge sein in seiner Arbeit5999? Aber solches2090 sah7200‘ ich auch, daß von Gottes430 Hand3027 kommt.

25 Denn wer hat fröhlicher gegessen398 und sich ergötzet denn ich?

26 Denn dem Menschen120, der ihm6440 gefällt2896, gibt5414 er Weisheit2451, Vernunft und7307 Freude8057; aber1847 dem Sünder gibt5414 er Unglück, daß er sammle622 und häufe3664 und doch dem gegeben5414 werde2398, der GOtt430 gefällt2896. Darum ist6045 das auch eitel1892 Jammer.

Екклезiяст

Розділ 2

1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.

2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“

3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,

5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.

7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!

8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.

9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.

10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!

11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:

14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!

15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.

16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.

17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.

20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.

21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!

22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?

26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!

Der Prediger Salomo (Kohelet)

Kapitel 2

Екклезiяст

Розділ 2

1 Ich sprach559 in meinem Herzen3820: Wohlan3212, ich will5254 wohlleben und gute2896 Tage haben. Aber siehe7200, das war auch eitel1892.

1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.

2 Ich sprach559 zum Lachen7814: Du bist toll1984 und6213 zur Freude8057: Was2090 machst du?

2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“

3 Da3117 dachte8446 ich in meinem Herzen3820, meinen Leib vom Wein3196 zu ziehen4900 und1320 mein Herz3820 zur Weisheit2451 zu ziehen, daß5090 ich ergriffe, was Torheit5531 ist7200, bis ich lernete, was den Menschen120 gut2896 wäre, das sie270 tun6213 sollten, solange4557 sie1121 unter dem Himmel8064 leben2416.

3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

4 Ich tat große1431 Dinge4639; ich bauete Häuser1004, pflanzte5193 Weinberge3754,

4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,

5 ich machte6213 mir Gärten1593 und Lustgärten6508 und pflanzte5193 allerlei fruchtbare6529 Bäume6086 drein;

5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

6 ich machte6213 mir Teiche1295, daraus zu wässern8248 den Wald3293 der grünenden6779 Bäume6086.

6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.

7 Ich hatte7069 Knechte5650 und1121 Mägde8198 und Gesinde1004; ich hatte eine größere Habe4735 an Rindern1241 und Schafen6629 denn alle, die vor mir6440 zu Jerusalem3389 gewesen waren7235.

7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!

8 Ich sammelte3664 mir auch Silber3701 und6213 Gold2091 und1121 von5459 den Königen4428 und Ländern4082 einen Schatz. Ich schaffte mir Sänger7891 und Sängerinnen und Wollust der Menschen120, allerlei Saitenspiel,

8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.

9 und5975 nahm zu1431 über3254 alle, die vor mir6440 zu Jerusalem3389 gewesen waren; auch blieb Weisheit2451 bei mir.

9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.

10 Und alles, was meine Augen5869 wünschten, das ließ ich7592 ihnen, und wehrete meinem Herzen3820 keine Freude8057, daß es fröhlich8056 war von aller meiner Arbeit5999; und das hielt ich für mein Teil2506 von aller meiner Arbeit5999.

10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!

11 Da ich aber ansah6437 alle meine Werke4639, die meine Hand3027 getan6213 hatte6213, und7307 Mühe5999, die ich gehabt hatte5998, siehe, da war es alles eitel und Jammer und nichts1892 mehr unter der Sonne8121.

11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

12 Da wandte6437 ich mich, zu6213 sehen die Weisheit2451 und Klugheit und Torheit1947. Denn wer weiß, was der für ein935 Mensch120 werden7200 wird nach310 dem Könige4428, den sie schon3528 bereit gemacht haben?

12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 Da sah7200 ich, daß die Weisheit2451 die Torheit5531 übertraf3504, wie das Licht216 die Finsternis2822,

13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:

14 daß dem Weisen2450 seine Augen5869 im Haupt7218 stehen; aber die Narren3684 in Finsternis2822 gehen1980, und merkte3045 doch, daß es einem259 gehet wie dem andern4745.

14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!

15 Da227 dachte ich559 in meinem Herzen3820: Weil es denn3148 dem Narren3684 gehet wie mir7136, warum habe1696 ich denn nach Weisheit gestanden? Da dachte ich in meinem Herzen3820, daß solches auch1571 eitel1892 sei.

15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.

16 Denn man gedenkt des Weisen2450 nicht2146 immerdar5769, ebensowenig als des Narren3684; und5973 die künftigen Tage3117 vergessen alles7911; und935 wie der Weise2450 stirbt4191, also auch3528 der Narr3684.

16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.

17 Darum verdroß mich zu6213 leben2416; denn es gefiel mir übel7451, was unter der Sonne8121 geschieht, daß es so gar eitel1892 und4639 Mühe ist8130.

17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

18 Und mich verdroß8130 alle meine Arbeit5999, die ich6001 unter der Sonne8121 hatte, daß ich dieselbe einem Menschen120 lassen3240 müßte, der nach310 mir sein sollte.

18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,

19 Denn wer weiß3045, ob er weise2450 oder toll sein wird5530? Und soll doch herrschen7980 in aller meiner Arbeit5999, die ich5998 weislich2449 getan habe unter der Sonne8121. Das ist auch eitel1892.

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.

20 Darum wandte5437 ich5998 mich, daß mein Herz3820 abließe2976 von aller Arbeit5999; die ich tat unter der Sonne8121.

20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.

21 Denn es muß ein Mensch120, der120 seine Arbeit5999 mit Weisheit2451, Vernunft1847 und2506 Geschicklichkeit3788 getan5414 hat5998, einem andern zum Erbteil lassen, der nicht7451 dran gearbeitet hat. Das ist3426 auch eitel1892 und ein groß7227 Unglück.

21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!

22 Denn was kriegt1933 der Mensch120 von aller seiner Arbeit5999 und Mühe7475 seines Herzens3820, die1931 er hat6001 unter der Sonne8121,

22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 denn alle3117 seine Lebtage Schmerzen, mit Grämen6045 und Leid4341, daß auch sein Herz3820 des Nachts3915 nicht ruhet? Das ist7901 auch eitel1892.

23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

24 Ist‘s7200 nun nicht besser2896 dem Menschen120, essen398 und trinken8354 und seine See LE5315 guter2896 Dinge sein in seiner Arbeit5999? Aber solches2090 sah7200‘ ich auch, daß von Gottes430 Hand3027 kommt.

24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 Denn wer hat fröhlicher gegessen398 und sich ergötzet denn ich?

25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?

26 Denn dem Menschen120, der ihm6440 gefällt2896, gibt5414 er Weisheit2451, Vernunft und7307 Freude8057; aber1847 dem Sünder gibt5414 er Unglück, daß er sammle622 und häufe3664 und doch dem gegeben5414 werde2398, der GOtt430 gefällt2896. Darum ist6045 das auch eitel1892 Jammer.

26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!

1.0x