CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Jer. 18
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Der Prophet Jeremia

Kapitel 18

1 Dies ist das Wort1697, das geschah vom HErrn3068 zu Jeremia3414 und sprach559:

2 Mache dich auf6965 und gehe hinab3381 in des Töpfers3335 Haus1004; daselbst will ich dich meine Worte1697 hören lassen8085.

3 Und621 ich ging hinab3381 in des Töpfers3335 Haus1004; und siehe2009, er arbeitete4399 eben auf der Scheibe70.

4 Und7843 der Topf3627, so er aus dem Ton2563 machte6213, mißriet ihm3335 unter den Händen3027. Da machte3335 er wiederum7725 einen andern312 Topf3627, wie es ihm gefiel5869.

5 Da geschah des HErrn3068 Wort1697 zu mir und sprach559:

6 Kann3201 ich nicht auch also6213 mit euch umgehen, ihr vom Hause1004 Israel3478, wie dieser Töpfer3335? spricht5002 der HErr3068. Siehe, wie der Ton2563 ist in des Töpfers3335 Hand3027, also seid auch ihr vom Hause1004 Israel3478 in meiner Hand3027.

7 Plötzlich7281 rede1696 ich wider ein Volk1471 und Königreich4467, daß ich‘s ausrotten5428, zerbrechen5422 und verderben wolle6.

8 Wo sich‘s7725 aber bekehret von seiner Bosheit7451, dawider ich rede1696, so soll mich5162 auch reuen das1471 Unglück7451, das ich ihm gedachte2803 zu tun6213.

9 Und plötzlich7281 rede1696 ich von einem Volk1471 und Königreich4467, daß ich‘s bauen1129 und pflanzen5193 wolle.

10 So es5162 aber Böses7451 tut vor meinen Augen5869, daß es meiner Stimme6963 nicht gehorcht, so soll mich auch reuen das Gute2896, das ich559 ihm verheißen hatte6213 zu8085 tun3190.

11 So sprich559 nun zu denen in Juda3063 und3190 zu den Bürgern zu Jerusalem3389: So spricht559 der HErr3068: Siehe, ich559 bereite3335 euch2803 ein376 Unglück7451 zu und habe Gedanken4284 wider euch7725; darum kehre sich3427 ein376 jeglicher von seinem bösen7451 Wesen1870 und bessert euer Wesen1870 und Tun4611.

12 Aber sie559 sprechen: Da wird nichts2976 aus! Wir wollen nach310 unsern Gedanken4284 wandeln3212 und ein376 jeglicher tun6213 nach Gedünken8307 seines bösen7451 Herzens3820.

13 Darum spricht559 der HErr3068: Fragt7592 doch unter den Heiden1471, wer hat8085 je desgleichen gehöret, daß die Jungfrau1330 Israel3478 so3966 gar greulich Ding tut6213?

14 Bleibt doch der Schnee7950 länger auf5140 den Steinen6697 im Felde7704, wenn‘s vom Libanon3844 herab schneiet, und das Regenwasser7119 verschießt nicht5800 so4325 bald, als mein Volk mein vergißt5428.

15 Sie5971 räuchern6999 den Göttern7723 und richten Ärgernis3782 an1870 auf ihren Wegen5410 für5769 und für und gehen3212 auf ungebahnten5549 Straßen1870,

16 auf daß ihr Land776 zur Wüste8047 werde5674, ihnen zur ewigen5769 Schande8292, daß, wer vorübergehet, sich8074 verwundere und7760 den Kopf7218 schüttele.

17 Denn ich will7200 sie6440 durch einen Ostwind6921 zerstreuen6327 vor6440 ihren Feinden341; ich will ihnen den Rücken6203 und nicht7307 das Antlitz zeigen, wenn3117 sie verderben343.

18 Aber sie559 sprechen: Kommt3212 und3548 laßt uns4284 wider Jeremia3414 ratschlagen2803; denn die Priester können nicht6 irren im Gesetz8451, und6098 die Weisen2450 können nicht fehlen mit Raten, und die Propheten5030 können nicht unrecht lehren. Kommt3212 her, laßt uns ihn mit der Zunge3956 totschlagen5221 und nichts1697 geben auf7181 alle seine Rede1697!

19 HErr3068, habe acht auf7181 mich und höre8085 die Stimme6963 meiner Widersacher3401!

20 Ist‘s recht2896, daß man Gutes mit Bösem7451 vergilt7999? Denn sie haben meiner See LE5315 eine Grube7745 gegraben3738. Gedenke2142 doch, wie2896 ich vor6440 dir gestanden5975 bin, daß ich ihr Bestes redete1696 und deinen Grimm2534 von ihnen7725 wendete!

21 So strafe nun ihre Kinder1121 mit Hunger7458 und laß sie5414 ins3027 Schwert2719 fallen5064, daß ihre Weiber802 ohne Kinder7909 und Witwen490 seien, und ihre Männer582 zu Tode4194 geschlagen5221 und ihre junge Mannschaft970 im Streit4421 durchs Schwert2719 erwürget2026 werden,

22 daß ein Geschrei2201 aus ihren Häusern1004 gehöret werde, wie du plötzlich6597 habest Kriegsvolk1416 über sie3920 kommen935 lassen. Denn sie2934 haben eine Grube7745 gegraben3738, mich zu8085 fahen, und meinen Füßen7272 Stricke6341 gelegt.

23 Und6098 weil du, HErr3068, weißt3045 alle ihre Anschläge wider mich6440, daß sie4229 mich6440 töten4194 wollen, so vergib3722 ihnen ihre Missetat nicht und2403 laß ihre Sünde5771 vor dir6256 nicht ausgetilget werden3782. Laß sie vor dir gestürzt werden und6213 handle mit ihnen nach deinem Zorn639!

Єремiя

Розділ 18

1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

2 „Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“.

3 І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі.

4 І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити.

5 І було мені слово Господнє, говорячи:

6 „Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

7 Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити,

8 та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́.

9 А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

10 та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його.

11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки!

12 Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“

13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

14 Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі?

15 Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій,

16 щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.

17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед во́рогом; поти́лицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього го́ря!“

18 І сказали вони: „Ходіть, і обмірку́ємо за́міри на Єремію, бо не згинув Зако́н у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і уда́рмо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова́ його!“

19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй го́лос моїх супроти́вників!

20 Хіба́ замість доброго злим надолу́жено буде? Бо яму копають вони для моєї душі. Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб до́бре про них говорити, щоб гнів Твій від них відверну́ти!

21 Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні!

22 Нехай чується крик з їхніх домі́в, — бо орду́ Ти знена́цька спрова́диш на них, — бо яму копали вони, щоб схопи́ти мене, і для ніг моїх па́стки поста́вили.

23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній за́мір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха́ їхнього із-перед обличчя Свого не зітри́, і хай перед Тобою спіткну́ться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого́!

Der Prophet Jeremia

Kapitel 18

Єремiя

Розділ 18

1 Dies ist das Wort1697, das geschah vom HErrn3068 zu Jeremia3414 und sprach559:

1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

2 Mache dich auf6965 und gehe hinab3381 in des Töpfers3335 Haus1004; daselbst will ich dich meine Worte1697 hören lassen8085.

2 „Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“.

3 Und621 ich ging hinab3381 in des Töpfers3335 Haus1004; und siehe2009, er arbeitete4399 eben auf der Scheibe70.

3 І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі.

4 Und7843 der Topf3627, so er aus dem Ton2563 machte6213, mißriet ihm3335 unter den Händen3027. Da machte3335 er wiederum7725 einen andern312 Topf3627, wie es ihm gefiel5869.

4 І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити.

5 Da geschah des HErrn3068 Wort1697 zu mir und sprach559:

5 І було мені слово Господнє, говорячи:

6 Kann3201 ich nicht auch also6213 mit euch umgehen, ihr vom Hause1004 Israel3478, wie dieser Töpfer3335? spricht5002 der HErr3068. Siehe, wie der Ton2563 ist in des Töpfers3335 Hand3027, also seid auch ihr vom Hause1004 Israel3478 in meiner Hand3027.

6 „Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

7 Plötzlich7281 rede1696 ich wider ein Volk1471 und Königreich4467, daß ich‘s ausrotten5428, zerbrechen5422 und verderben wolle6.

7 Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити,

8 Wo sich‘s7725 aber bekehret von seiner Bosheit7451, dawider ich rede1696, so soll mich5162 auch reuen das1471 Unglück7451, das ich ihm gedachte2803 zu tun6213.

8 та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́.

9 Und plötzlich7281 rede1696 ich von einem Volk1471 und Königreich4467, daß ich‘s bauen1129 und pflanzen5193 wolle.

9 А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

10 So es5162 aber Böses7451 tut vor meinen Augen5869, daß es meiner Stimme6963 nicht gehorcht, so soll mich auch reuen das Gute2896, das ich559 ihm verheißen hatte6213 zu8085 tun3190.

10 та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його.

11 So sprich559 nun zu denen in Juda3063 und3190 zu den Bürgern zu Jerusalem3389: So spricht559 der HErr3068: Siehe, ich559 bereite3335 euch2803 ein376 Unglück7451 zu und habe Gedanken4284 wider euch7725; darum kehre sich3427 ein376 jeglicher von seinem bösen7451 Wesen1870 und bessert euer Wesen1870 und Tun4611.

11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки!

12 Aber sie559 sprechen: Da wird nichts2976 aus! Wir wollen nach310 unsern Gedanken4284 wandeln3212 und ein376 jeglicher tun6213 nach Gedünken8307 seines bösen7451 Herzens3820.

12 Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“

13 Darum spricht559 der HErr3068: Fragt7592 doch unter den Heiden1471, wer hat8085 je desgleichen gehöret, daß die Jungfrau1330 Israel3478 so3966 gar greulich Ding tut6213?

13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

14 Bleibt doch der Schnee7950 länger auf5140 den Steinen6697 im Felde7704, wenn‘s vom Libanon3844 herab schneiet, und das Regenwasser7119 verschießt nicht5800 so4325 bald, als mein Volk mein vergißt5428.

14 Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі?

15 Sie5971 räuchern6999 den Göttern7723 und richten Ärgernis3782 an1870 auf ihren Wegen5410 für5769 und für und gehen3212 auf ungebahnten5549 Straßen1870,

15 Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій,

16 auf daß ihr Land776 zur Wüste8047 werde5674, ihnen zur ewigen5769 Schande8292, daß, wer vorübergehet, sich8074 verwundere und7760 den Kopf7218 schüttele.

16 щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.

17 Denn ich will7200 sie6440 durch einen Ostwind6921 zerstreuen6327 vor6440 ihren Feinden341; ich will ihnen den Rücken6203 und nicht7307 das Antlitz zeigen, wenn3117 sie verderben343.

17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед во́рогом; поти́лицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього го́ря!“

18 Aber sie559 sprechen: Kommt3212 und3548 laßt uns4284 wider Jeremia3414 ratschlagen2803; denn die Priester können nicht6 irren im Gesetz8451, und6098 die Weisen2450 können nicht fehlen mit Raten, und die Propheten5030 können nicht unrecht lehren. Kommt3212 her, laßt uns ihn mit der Zunge3956 totschlagen5221 und nichts1697 geben auf7181 alle seine Rede1697!

18 І сказали вони: „Ходіть, і обмірку́ємо за́міри на Єремію, бо не згинув Зако́н у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і уда́рмо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова́ його!“

19 HErr3068, habe acht auf7181 mich und höre8085 die Stimme6963 meiner Widersacher3401!

19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй го́лос моїх супроти́вників!

20 Ist‘s recht2896, daß man Gutes mit Bösem7451 vergilt7999? Denn sie haben meiner See LE5315 eine Grube7745 gegraben3738. Gedenke2142 doch, wie2896 ich vor6440 dir gestanden5975 bin, daß ich ihr Bestes redete1696 und deinen Grimm2534 von ihnen7725 wendete!

20 Хіба́ замість доброго злим надолу́жено буде? Бо яму копають вони для моєї душі. Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб до́бре про них говорити, щоб гнів Твій від них відверну́ти!

21 So strafe nun ihre Kinder1121 mit Hunger7458 und laß sie5414 ins3027 Schwert2719 fallen5064, daß ihre Weiber802 ohne Kinder7909 und Witwen490 seien, und ihre Männer582 zu Tode4194 geschlagen5221 und ihre junge Mannschaft970 im Streit4421 durchs Schwert2719 erwürget2026 werden,

21 Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні!

22 daß ein Geschrei2201 aus ihren Häusern1004 gehöret werde, wie du plötzlich6597 habest Kriegsvolk1416 über sie3920 kommen935 lassen. Denn sie2934 haben eine Grube7745 gegraben3738, mich zu8085 fahen, und meinen Füßen7272 Stricke6341 gelegt.

22 Нехай чується крик з їхніх домі́в, — бо орду́ Ти знена́цька спрова́диш на них, — бо яму копали вони, щоб схопи́ти мене, і для ніг моїх па́стки поста́вили.

23 Und6098 weil du, HErr3068, weißt3045 alle ihre Anschläge wider mich6440, daß sie4229 mich6440 töten4194 wollen, so vergib3722 ihnen ihre Missetat nicht und2403 laß ihre Sünde5771 vor dir6256 nicht ausgetilget werden3782. Laß sie vor dir gestürzt werden und6213 handle mit ihnen nach deinem Zorn639!

23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній за́мір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха́ їхнього із-перед обличчя Свого не зітри́, і хай перед Тобою спіткну́ться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого́!

1.0x