Пiсня над пiснямиРозділ 6 |
|
1 |
|
2 „Мій коханий пішов до садо́чка свого́, в квітники́ запашні́, щоб па́сти в садка́х і збирати ліле́ї. |
|
3 Я належу своєму коханому, а мені — мій коханий, що пасе між ліле́ями!“ |
|
4 „Ти прекрасна, моя ти подру́женько, мов та Тірца́, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна́, як війська́ з прапора́ми! |
|
5 Відверни́ ти свої оченя́та від мене, бо вони непоко́ять мене! Твої коси — немов стадо кіз, що хви́лями сходять з того́ Гілеа́ду! |
|
6 Твої зуби — немов та отара ове́ць, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплідної! |
|
7 Мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм! |
|
8 Шістдеся́т є цариць, і вісімдеся́т є нало́жниць, а дівчатам немає числа, — |
|
9 та єдина вона — ця голубка моя, моя чиста! У не́ньки своєї вона одина́чка, обра́на вона у своєї роди́тельки! Як бачили до́чки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й нало́жниці — то вихваля́ли її: |
|
10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досві́тня зоря́, прекрасна, як місяць, як сонце — ясна́, як полки́ з прапора́ми — грізна́?“ |
|
11 „Зійшла я в орі́ховий сад, щоб погля́нути на пу́п'яночки при пото́ці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? |
|
12 І не зчу́лася я, як мене посадила душа моя між колесни́ці моєї дружи́ни боя́р“. |
Песнь Песней СоломонаГлава 6 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
Пiсня над пiснямиРозділ 6 |
Песнь Песней СоломонаГлава 6 |
|
1 |
1 |
|
2 „Мій коханий пішов до садо́чка свого́, в квітники́ запашні́, щоб па́сти в садка́х і збирати ліле́ї. |
2 |
|
3 Я належу своєму коханому, а мені — мій коханий, що пасе між ліле́ями!“ |
3 |
|
4 „Ти прекрасна, моя ти подру́женько, мов та Тірца́, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна́, як війська́ з прапора́ми! |
4 |
|
5 Відверни́ ти свої оченя́та від мене, бо вони непоко́ять мене! Твої коси — немов стадо кіз, що хви́лями сходять з того́ Гілеа́ду! |
5 |
|
6 Твої зуби — немов та отара ове́ць, що з ку́пелю вийшли, що ко́тять близня́та, і між ними немає неплідної! |
6 |
|
7 Мов частина грана́тного яблука — скро́ня твоя за серпа́нком твоїм! |
7 |
|
8 Шістдеся́т є цариць, і вісімдеся́т є нало́жниць, а дівчатам немає числа, — |
8 |
|
9 та єдина вона — ця голубка моя, моя чиста! У не́ньки своєї вона одина́чка, обра́на вона у своєї роди́тельки! Як бачили до́чки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й нало́жниці — то вихваля́ли її: |
9 |
|
10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досві́тня зоря́, прекрасна, як місяць, як сонце — ясна́, як полки́ з прапора́ми — грізна́?“ |
10 |
|
11 „Зійшла я в орі́ховий сад, щоб погля́нути на пу́п'яночки при пото́ці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? |
11 |
|
12 І не зчу́лася я, як мене посадила душа моя між колесни́ці моєї дружи́ни боя́р“. |
12 |