ЧислаРозділ 32 |
1 |
2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи: |
3 „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, — |
4 та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“. |
5 І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“ |
6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти? |
7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь? |
8 Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край. |
9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь. |
10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи: |
11 „Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх, |
12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом. |
13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“. |
14 А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля. |
15 Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“. |
16 А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей, |
17 а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі. |
18 Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм. |
19 Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“. |
20 І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем, |
21 і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою, |
22 то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем. |
23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас! |
24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“. |
25 І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує. |
26 Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х. |
27 А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“. |
28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів. |
29 І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння. |
30 А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“. |
31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо. |
32 Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“. |
33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло. |
34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер, |
35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу, |
36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри. |
37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм, |
38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували. |
39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому. |
40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому. |
41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села. |
42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах. |
ЧислаГлава 32 |
1 |
2 Пришли сыны Гадовы и сыны Рувимовы, и сказали Моисею и Елеазару священнику и начальникам общества: |
3 Атароф, Дивон, Иазер, Нимра, Есевон, Елеале, Севам, Нево и Веон, |
4 Земля, которую Господь поразил пред обществом Израилевым, есть земля годная для стад, а у рабов твоих есть стада. |
5 И сказали: если мы нашли благоволение в очах твоих, отдай землю сию [нам] рабам твоим во владение, не переводи нас чрез Иордан. |
6 И сказал Моисей сынам Гадовым и сынам Рувимовым: братья ваши пойдут на войну, а вы останетесь здесь? |
7 Для чего вы отвращаете сердце сынов Израилевых, чтоб не шли они в землю, которую дает им Господь? |
8 Так поступили отцы ваши, когда я посылал их из Кадес-Варни, для обозрения земли. |
9 Они доходили до долины Есхол и видели землю, и отвратили сердце сынов Израилевых, чтоб не шли они в землю, которую Господь дает им, |
10 И воспылал в тот день гнев Господа, и поклялся Он, говоря: |
11 Люди сии, вышедшие из Египта, от двадцати лет и выше, [знающие добро и зло,] не увидят земли, о которой Я клялся Аврааму, Исааку и Иакову, потому что они не последовали Мне, |
12 Кроме Халева, сына Иефонниина, Кенезеянина, и Иисуса, сына Навина, потому что они последовали Мне. |
13 И воспылал тогда гнев Господа на Израиля, и водил Он их по пустыне сорок лет, пока не кончился весь оный род, сделавший зло в очах Господних. |
14 Вот, вместо отцев ваших восстали вы, отродие грешников, чтоб усилить еще ярость гнева Господня на Израиля. |
15 Если вы отвратитесь от Него, то Он опять оставит его в пустыне, и погубите вы весь народ сей. |
16 И подошли они к нему и сказали: мы построим здесь овчие дворы для стад наших и города для детей наших; |
17 Сами мы охотно пойдем вооруженные пред сынами Израилевыми, доколе не доведем их до места их, а дети наши пусть останутся в укрепленных городах, для безопасности от жителей земли. |
18 Не возвратимся в домы наши, пока не вступят сыны Израилевы каждый в удел свой. |
19 Ибо мы не возьмем с ними удела по ту сторону Иордана и далее, потому что удел наш достался нам по сю сторону Иордана, к востоку. |
20 |
21 И если пойдет из вас всяк вооруженный за Иордан пред Господом, доколе не истребит Он врагов Своих пред Собою, |
22 И покорена будет земля пред Господом: то после возвратитесь и будете неповинны пред Господом и пред Израилем, и будет земля сия у вас во владении пред Господом. |
23 |
24 Постройте себе города для детей ваших и дворы для овец ваших, делайте, что произнесено устами вашими. |
25 |
26 Дети наши, жены наши, стада наши и весь скот наш останутся тут в городах Галаада; |
27 А рабы твои, все вооружившись как воины, пойдут пред Господом на войну, как говорит господин наш. |
28 |
29 И сказал им Моисей: если сыны Гадовы и сыны Рувимовы пойдут с вами за Иордан, все вооружившись на войну пред Господом, и покорена будет пред вами земля: то отдайте им землю Галаад во владение. |
30 Если же не пойдут с вами вооруженные [на войну пред Господом: то пошлите пред собою имение их, жен их и скот их в землю Ханаанскую], и они получат владение вместе с вами в земле Ханаанской. |
31 И отвечали сыны Гадовы и сыны Рувимовы, и сказали: как сказал Господь рабам твоим, так и сделаем. |
32 Пойдем вооруженные пред Господом в землю Ханаанскую, пусть будет у нас удел владения нашего по сю сторону Иордана. |
33 Таким образом Моисей отдал им, сынам Гадовым и сынам Рувимовым, и половине колена Манассии, сына Иосифова, царство Сигона, царя Аморрейского, и царство Ога, царя Васанского, землю с городами ее, во всех пределах их, и города земли во все стороны. |
34 И построили сыны Гадовы Дивон, Атароф, Ароер, |
35 Атароф-Шофан, Иазер, Иогбегу, |
36 Беф-Нимру и Беф-Гаран, города укрепленные и дворы для овец. |
37 И сыны Рувимовы построили Есевон, Елеале, Кириафаим, |
38 Нево, Ваал-Меон, коих имена переменены, и Сивму, и дали имена городам, которые они построили. |
39 |
40 И отдал Моисей Галаад Махиру, сыну Манассии, и он поселился в нем. |
41 Также Иаир, сын Манассии, пошел и взял селения их, и назвал их: селения Иаировы. |
42 И Нова пошел и взял Кенаф и зависящие от него города, и назвал его своим именем: Нова. |
ЧислаРозділ 32 |
ЧислаГлава 32 |
1 |
1 |
2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи: |
2 Пришли сыны Гадовы и сыны Рувимовы, и сказали Моисею и Елеазару священнику и начальникам общества: |
3 „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, — |
3 Атароф, Дивон, Иазер, Нимра, Есевон, Елеале, Севам, Нево и Веон, |
4 та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“. |
4 Земля, которую Господь поразил пред обществом Израилевым, есть земля годная для стад, а у рабов твоих есть стада. |
5 І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“ |
5 И сказали: если мы нашли благоволение в очах твоих, отдай землю сию [нам] рабам твоим во владение, не переводи нас чрез Иордан. |
6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти? |
6 И сказал Моисей сынам Гадовым и сынам Рувимовым: братья ваши пойдут на войну, а вы останетесь здесь? |
7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь? |
7 Для чего вы отвращаете сердце сынов Израилевых, чтоб не шли они в землю, которую дает им Господь? |
8 Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край. |
8 Так поступили отцы ваши, когда я посылал их из Кадес-Варни, для обозрения земли. |
9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь. |
9 Они доходили до долины Есхол и видели землю, и отвратили сердце сынов Израилевых, чтоб не шли они в землю, которую Господь дает им, |
10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи: |
10 И воспылал в тот день гнев Господа, и поклялся Он, говоря: |
11 „Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх, |
11 Люди сии, вышедшие из Египта, от двадцати лет и выше, [знающие добро и зло,] не увидят земли, о которой Я клялся Аврааму, Исааку и Иакову, потому что они не последовали Мне, |
12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом. |
12 Кроме Халева, сына Иефонниина, Кенезеянина, и Иисуса, сына Навина, потому что они последовали Мне. |
13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“. |
13 И воспылал тогда гнев Господа на Израиля, и водил Он их по пустыне сорок лет, пока не кончился весь оный род, сделавший зло в очах Господних. |
14 А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля. |
14 Вот, вместо отцев ваших восстали вы, отродие грешников, чтоб усилить еще ярость гнева Господня на Израиля. |
15 Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“. |
15 Если вы отвратитесь от Него, то Он опять оставит его в пустыне, и погубите вы весь народ сей. |
16 А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей, |
16 И подошли они к нему и сказали: мы построим здесь овчие дворы для стад наших и города для детей наших; |
17 а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі. |
17 Сами мы охотно пойдем вооруженные пред сынами Израилевыми, доколе не доведем их до места их, а дети наши пусть останутся в укрепленных городах, для безопасности от жителей земли. |
18 Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм. |
18 Не возвратимся в домы наши, пока не вступят сыны Израилевы каждый в удел свой. |
19 Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“. |
19 Ибо мы не возьмем с ними удела по ту сторону Иордана и далее, потому что удел наш достался нам по сю сторону Иордана, к востоку. |
20 І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем, |
20 |
21 і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою, |
21 И если пойдет из вас всяк вооруженный за Иордан пред Господом, доколе не истребит Он врагов Своих пред Собою, |
22 то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем. |
22 И покорена будет земля пред Господом: то после возвратитесь и будете неповинны пред Господом и пред Израилем, и будет земля сия у вас во владении пред Господом. |
23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас! |
23 |
24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“. |
24 Постройте себе города для детей ваших и дворы для овец ваших, делайте, что произнесено устами вашими. |
25 І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує. |
25 |
26 Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х. |
26 Дети наши, жены наши, стада наши и весь скот наш останутся тут в городах Галаада; |
27 А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“. |
27 А рабы твои, все вооружившись как воины, пойдут пред Господом на войну, как говорит господин наш. |
28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів. |
28 |
29 І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння. |
29 И сказал им Моисей: если сыны Гадовы и сыны Рувимовы пойдут с вами за Иордан, все вооружившись на войну пред Господом, и покорена будет пред вами земля: то отдайте им землю Галаад во владение. |
30 А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“. |
30 Если же не пойдут с вами вооруженные [на войну пред Господом: то пошлите пред собою имение их, жен их и скот их в землю Ханаанскую], и они получат владение вместе с вами в земле Ханаанской. |
31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо. |
31 И отвечали сыны Гадовы и сыны Рувимовы, и сказали: как сказал Господь рабам твоим, так и сделаем. |
32 Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“. |
32 Пойдем вооруженные пред Господом в землю Ханаанскую, пусть будет у нас удел владения нашего по сю сторону Иордана. |
33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло. |
33 Таким образом Моисей отдал им, сынам Гадовым и сынам Рувимовым, и половине колена Манассии, сына Иосифова, царство Сигона, царя Аморрейского, и царство Ога, царя Васанского, землю с городами ее, во всех пределах их, и города земли во все стороны. |
34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер, |
34 И построили сыны Гадовы Дивон, Атароф, Ароер, |
35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу, |
35 Атароф-Шофан, Иазер, Иогбегу, |
36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри. |
36 Беф-Нимру и Беф-Гаран, города укрепленные и дворы для овец. |
37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм, |
37 И сыны Рувимовы построили Есевон, Елеале, Кириафаим, |
38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували. |
38 Нево, Ваал-Меон, коих имена переменены, и Сивму, и дали имена городам, которые они построили. |
39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому. |
39 |
40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому. |
40 И отдал Моисей Галаад Махиру, сыну Манассии, и он поселился в нем. |
41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села. |
41 Также Иаир, сын Манассии, пошел и взял селения их, и назвал их: селения Иаировы. |
42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах. |
42 И Нова пошел и взял Кенаф и зависящие от него города, и назвал его своим именем: Нова. |