Библия - Обещанное Восстановление

Числа

Розділ 32

1 А в Руви́мових синів та в синів Ґа́дових були́ великі стада́, дуже числе́нні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце — місце добре для худоби.

2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:

3 „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, —

4 та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“.

5 І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“

6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти?

7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь?

8 Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край.

9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь.

10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:

11 „Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,

12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом.

13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“.

14 А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля.

15 Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“.

16 А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей,

17 а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі.

18 Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм.

19 Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“.

20 І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем,

21 і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,

22 то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем.

23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!

24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“.

25 І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує.

26 Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х.

27 А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“.

28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів.

29 І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.

30 А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“.

31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо.

32 Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“.

33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло.

34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,

35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,

36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри.

37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм,

38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували.

39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому.

40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.

41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села.

42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах.

Числа

Глава 32

1 У израильтян из колена Рувимова и колена Гадова были огромные стада крупного и мелкого скота. Увидев, что земли Язер и Гилад очень хороши для выпаса их скота,

2 они пришли к Моисею, Элеазару-священнику и вождям общины и сказали:

3 «Атарот, Дивон, Язер, Нимра, Хешбон, Элале, Севам, Нево, Веон —

4 города той местности, которую ГОСПОДЬ подчинил общине Израилевой, — край хороших пастбищ, а у нас, рабов ваших, есть скот».

5 И продолжили: «Если мы снискали ваше расположение, отдайте эти земли нам, рабам вашим, пусть будут они нашей собственностью. Не ведите нас за Иордан».

6 «Так вы хотите отсидеться здесь в то время, когда братья ваши отправятся на войну?! — спросил Моисей потомков Гада и Рувима. —

7 Зачем вам ослаблять решимость других израильтян перейти в ту землю, которую определил им ГОСПОДЬ?

8 Точно так поступили и отцы ваши, когда отправил я их из Кадеш-Барнеа осмотреть землю ханаанскую.

9 Они прошли до долины Эшкол, осмотрели и, вернувшись, отбили желание у сынов Израилевых идти в ту землю, которую ГОСПОДЬ решил им отдать.

10 В тот день разгневался ГОСПОДЬ и поклялся:

11 „Никто старше двадцати лет из тех, кто вышел из Египта, не увидит земли, которую Я клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову! Не захотели следовать за Мной — не по сердцу им это было.

12 Никто, кроме Халева, сына Ефуннэ, кениззея, и Иисуса Навина, — они за Мной последовали, им это было по сердцу“.

13 И в Своем гневе на израильтян заставил ГОСПОДЬ их скитаться в пустыне целых сорок лет, пока не умерло всё поколение тех, кто творил зло на виду у ГОСПОДА.

14 И вот вы, отродье грешников, становитесь на место своих отцов, чтобы вызвать страшный гнев ГОСПОДЕНЬ на Израиль.

15 Если не захотите следовать за Ним, Он вновь обречет этот народ на пребывание в пустыне, и вы станете причиной его гибели».

16 Тогда они подошли ближе к нему и сказали: «Всё, что мы хотим, так это построить здесь загоны для скота и города для семейств наших,

17 но потом возьмем в руки оружие и будем готовы идти как передовые отряды сынов Израилевых, пока не пройдем с ними туда, где они поселятся. В это время семьи наши смогут жить в укрепленных городах, которые защитят их от жителей земли этой.

18 Мы не вернемся в дома свои, пока каждый из сынов Израилевых не получит своего наследства.

19 И мы не потребуем для себя никакого владения по ту сторону Иордана и далее, потому как земли в наследство нам уже отведены здесь, на востоке от Иордана».

20 И тогда сказал Моисей: «Если это исполните, если возьмете оружие в руки, чтобы перед ГОСПОДОМ — перед ковчегом Его — идти на войну,

21 и каждый из ваших воинов перейдет через Иордан, дабы быть там на глазах у ГОСПОДА, пока Он не прогонит врагов Своих,

22 и возвратитесь домой только после того, как та земля будет покорена на глазах у ГОСПОДА, вот тогда вы исполните свое обязательство перед Ним и Израилем, и ГОСПОДЬ признает эти земли вашими.

23 Но если не сделаете так, против ГОСПОДА согрешите. И можете быть уверены — грех ваш найдет вас, чтобы вас покарать.

24 А теперь стройте города свои для детей ваших и загоны для скота, но то, что обещали, исполните!»

25 Потомки Гада и Рувима заверили Моисея: «Рабы твои, мы всё так и сделаем, как ты велишь нам, господин наш:

26 дети наши, жены и все стада, весь скот наш, останутся здесь, в городах Гилада.

27 А мы, рабы твои, перейдем за реку, все способные носить оружие пойдем в сражение пред ГОСПОДОМ, как ты, господин наш, велишь».

28 Моисей же дал повеление о них Элеазару-священнику, Иисусу Навину и всем вождям колен сынов Израиля,

29 сказав: «Если потомки Гада и Рувима, каждый, кто способен носить оружие, на самом деле перейдут Иордан вместе с вами для участия в войне перед ГОСПОДОМ, то, как только земля по ту сторону будет покорена вами, отдайте им Гилад в собственность.

30 Но если они вооруженными не пойдут с вами, то получат надел свой среди вас в землях Ханаана».

31 И согласились с этим сыны Гада и Рувима: «Сделаем всё так, как повелел нам, рабам твоим, ГОСПОДЬ:

32 пред Господом перейдем через реку и войдем с оружием в руках в землю Ханаана, сохранив за собой наследство по эту сторону Иордана».

33 Так отдал Моисей потомкам Гада и Рувима и половине колена Манассии, сына Иосифа, царство Сихона, царя амореев, и царство Ога, царя Башана; все земли этих царств отдал он им вместе с городами и окрестными поселениями.

34 И отстроили тогда потомки Гада города Дивон, Атарот, Ароэр,

35 Атрот-Шофан, Язер, Йогбоха,

36 Бет-Нимру и Бет-Харан — города-крепости и загоны для мелкого рогатого скота.

37 Потомки Рувима отстроили Хешбон, Элале, Кирьятаим,

38 Нево, Баал-Меон и Сивму, при этом дали отстроенным городам свои названия.

39 Сыновья Махира, потомка Манассии, напали на город Гилад и, завладев им, изгнали живших в нем амореев.

40 Моисей отдал этот самый Гилад Махиру, потомку Манассии, где тот и стал жить.

41 Другой же сын Манассии, Яир, завоевал окрестные селения вокруг Гилада и назвал их Селения Яира.

42 А Новах пошел и завоевал Кенат с окрестными селениями и назвал этот край своим именем — Новах.

Числа Розділ 32	Числа Глава 32
1 А в Руви́мових синів та в синів Ґа́дових були́ великі стада́, дуже числе́нні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце — місце добре для худоби.	1 У израильтян из колена Рувимова и колена Гадова были огромные стада крупного и мелкого скота. Увидев, что земли Язер и Гилад очень хороши для выпаса их скота,
2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:	2 они пришли к Моисею, Элеазару-священнику и вождям общины и сказали:
3 „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, —	3 «Атарот, Дивон, Язер, Нимра, Хешбон, Элале, Севам, Нево, Веон —
4 та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“.	4 города той местности, которую ГОСПОДЬ подчинил общине Израилевой, — край хороших пастбищ, а у нас, рабов ваших, есть скот».
5 І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“	5 И продолжили: «Если мы снискали ваше расположение, отдайте эти земли нам, рабам вашим, пусть будут они нашей собственностью. Не ведите нас за Иордан».
6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти?	6 «Так вы хотите отсидеться здесь в то время, когда братья ваши отправятся на войну?! — спросил Моисей потомков Гада и Рувима. —
7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь?	7 Зачем вам ослаблять решимость других израильтян перейти в ту землю, которую определил им ГОСПОДЬ?
8 Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край.	8 Точно так поступили и отцы ваши, когда отправил я их из Кадеш-Барнеа осмотреть землю ханаанскую.
9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь.	9 Они прошли до долины Эшкол, осмотрели и, вернувшись, отбили желание у сынов Израилевых идти в ту землю, которую ГОСПОДЬ решил им отдать.
10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:	10 В тот день разгневался ГОСПОДЬ и поклялся:
11 „Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,	11 „Никто старше двадцати лет из тех, кто вышел из Египта, не увидит земли, которую Я клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову! Не захотели следовать за Мной — не по сердцу им это было.
12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом.	12 Никто, кроме Халева, сына Ефуннэ, кениззея, и Иисуса Навина, — они за Мной последовали, им это было по сердцу“.
13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“.	13 И в Своем гневе на израильтян заставил ГОСПОДЬ их скитаться в пустыне целых сорок лет, пока не умерло всё поколение тех, кто творил зло на виду у ГОСПОДА.
14 А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля.	14 И вот вы, отродье грешников, становитесь на место своих отцов, чтобы вызвать страшный гнев ГОСПОДЕНЬ на Израиль.
15 Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“.	15 Если не захотите следовать за Ним, Он вновь обречет этот народ на пребывание в пустыне, и вы станете причиной его гибели».
16 А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей,	16 Тогда они подошли ближе к нему и сказали: «Всё, что мы хотим, так это построить здесь загоны для скота и города для семейств наших,
17 а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі.	17 но потом возьмем в руки оружие и будем готовы идти как передовые отряды сынов Израилевых, пока не пройдем с ними туда, где они поселятся. В это время семьи наши смогут жить в укрепленных городах, которые защитят их от жителей земли этой.
18 Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм.	18 Мы не вернемся в дома свои, пока каждый из сынов Израилевых не получит своего наследства.
19 Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“.	19 И мы не потребуем для себя никакого владения по ту сторону Иордана и далее, потому как земли в наследство нам уже отведены здесь, на востоке от Иордана».
20 І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем,	20 И тогда сказал Моисей: «Если это исполните, если возьмете оружие в руки, чтобы перед ГОСПОДОМ — перед ковчегом Его — идти на войну,
21 і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,	21 и каждый из ваших воинов перейдет через Иордан, дабы быть там на глазах у ГОСПОДА, пока Он не прогонит врагов Своих,
22 то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем.	22 и возвратитесь домой только после того, как та земля будет покорена на глазах у ГОСПОДА, вот тогда вы исполните свое обязательство перед Ним и Израилем, и ГОСПОДЬ признает эти земли вашими.
23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!	23 Но если не сделаете так, против ГОСПОДА согрешите. И можете быть уверены — грех ваш найдет вас, чтобы вас покарать.
24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“.	24 А теперь стройте города свои для детей ваших и загоны для скота, но то, что обещали, исполните!»
25 І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує.	25 Потомки Гада и Рувима заверили Моисея: «Рабы твои, мы всё так и сделаем, как ты велишь нам, господин наш:
26 Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х.	26 дети наши, жены и все стада, весь скот наш, останутся здесь, в городах Гилада.
27 А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“.	27 А мы, рабы твои, перейдем за реку, все способные носить оружие пойдем в сражение пред ГОСПОДОМ, как ты, господин наш, велишь».
28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів.	28 Моисей же дал повеление о них Элеазару-священнику, Иисусу Навину и всем вождям колен сынов Израиля,
29 І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.	29 сказав: «Если потомки Гада и Рувима, каждый, кто способен носить оружие, на самом деле перейдут Иордан вместе с вами для участия в войне перед ГОСПОДОМ, то, как только земля по ту сторону будет покорена вами, отдайте им Гилад в собственность.
30 А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“.	30 Но если они вооруженными не пойдут с вами, то получат надел свой среди вас в землях Ханаана».
31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо.	31 И согласились с этим сыны Гада и Рувима: «Сделаем всё так, как повелел нам, рабам твоим, ГОСПОДЬ:
32 Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“.	32 пред Господом перейдем через реку и войдем с оружием в руках в землю Ханаана, сохранив за собой наследство по эту сторону Иордана».
33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло.	33 Так отдал Моисей потомкам Гада и Рувима и половине колена Манассии, сына Иосифа, царство Сихона, царя амореев, и царство Ога, царя Башана; все земли этих царств отдал он им вместе с городами и окрестными поселениями.
34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,	34 И отстроили тогда потомки Гада города Дивон, Атарот, Ароэр,
35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,	35 Атрот-Шофан, Язер, Йогбоха,
36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри.	36 Бет-Нимру и Бет-Харан — города-крепости и загоны для мелкого рогатого скота.
37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм,	37 Потомки Рувима отстроили Хешбон, Элале, Кирьятаим,
38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували.	38 Нево, Баал-Меон и Сивму, при этом дали отстроенным городам свои названия.
39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому.	39 Сыновья Махира, потомка Манассии, напали на город Гилад и, завладев им, изгнали живших в нем амореев.
40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.	40 Моисей отдал этот самый Гилад Махиру, потомку Манассии, где тот и стал жить.
41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села.	41 Другой же сын Манассии, Яир, завоевал окрестные селения вокруг Гилада и назвал их Селения Яира.
42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах.	42 А Новах пошел и завоевал Кенат с окрестными селениями и назвал этот край своим именем — Новах.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Числа

Розділ 32

Числа

Глава 32

Числа

Розділ 32

Числа

Глава 32

Старий завіт

Новий завіт

Числа

Розділ 32

Числа

Глава 32

Числа

Розділ 32

Числа

Глава 32

Старий
завіт

Новий
завіт