ЧислаРозділ 32 |
1 |
2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи: |
3 „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, — |
4 та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“. |
5 І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“ |
6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти? |
7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь? |
8 Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край. |
9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь. |
10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи: |
11 „Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх, |
12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом. |
13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“. |
14 А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля. |
15 Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“. |
16 А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей, |
17 а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі. |
18 Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм. |
19 Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“. |
20 І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем, |
21 і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою, |
22 то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем. |
23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас! |
24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“. |
25 І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує. |
26 Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х. |
27 А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“. |
28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів. |
29 І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння. |
30 А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“. |
31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо. |
32 Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“. |
33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло. |
34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер, |
35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу, |
36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри. |
37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм, |
38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували. |
39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому. |
40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому. |
41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села. |
42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах. |
ЧислаГлава 32 |
1 |
2 Они пришли к Мусе, священнослужителю Элеазару и вождям народа и сказали: |
3 – Города Атарот, Дивон, Иазер, Нимра, Хешбон, Элеале, Севам, Нево и Беон – |
4 земля, которую Вечный покорил народу Исраила, хороша для скота, а у твоих рабов есть скот. |
5 Если мы нашли у тебя расположение, – сказали они, – то пусть эта земля и достанется во владение твоим рабам. Не переводи нас через Иордан. |
6 Муса сказал гадитам и рувимитам: |
7 Зачем вы отбиваете у исраильтян охоту перейти в землю, которую дал им Вечный? |
8 Так сделали ваши отцы, когда я посылал их из Кадеш-Барни осмотреть эту землю. |
9 Придя в долину Эшкол и осмотрев землю, они отбили у исраильтян охоту войти в землю, которую дал им Вечный. |
10 В тот день Вечный разгневался и поклялся: |
11 |
12 никто, кроме Халева, сына кенезеянина Иефоннии, и Иешуа, сына Нуна, которые от всего сердца повиновались Вечному». |
13 Вечный разгневался на Исраил и заставил народ сорок лет скитаться по пустыне, пока всё то поколение, которое сделало в Его глазах зло, не сгинуло. |
14 А теперь вы, отродье грешников, встали на место ваших отцов и ещё сильнее разжигаете гнев Вечного на Исраил! |
15 Если вы откажетесь повиноваться Вечному, то Он снова оставит этот народ в пустыне, а вы будете виновниками их гибели. |
16 Они подошли к Мусе и сказали: |
17 а потом будем готовы вооружиться и идти перед исраильтянами, пока не приведём их в их надел. Тем временем наши жёны и дети будут жить в укреплённых городах, в безопасности от жителей этой земли. |
18 Мы не вернёмся домой, пока каждый исраильтянин не получит свой надел. |
19 Мы не получим надел с ними на той стороне Иордана, потому что наш надел достался нам на этой, восточной стороне. |
20 Муса сказал им: |
21 и каждый из вас, кто вооружён, переправится перед Вечным за Иордан, пока Он не прогонит своих врагов перед собой, |
22 то когда земля будет покорена Вечному, вы можете вернуться. Тогда вы будете свободными от обязательства Вечному и Исраилу, а эта земля будет вашим владением перед Вечным. |
23 Но если вы не сделаете этого, то вы согрешите против Вечного и знайте: вам не избежать наказания за грех. |
24 Стройте города для жён и детей и загоны для отар, но исполните то, что обещали. |
25 Гадиты и рувимиты сказали Мусе: |
26 Наши дети и жёны, отары и весь наш скот останутся здесь, в городах Галаада. |
27 А твои рабы, все вооружённые для битвы, переправятся, чтобы воевать перед Вечным, как велит наш господин. |
28 Тогда Муса отдал распоряжение о них священнослужителю Элеазару, Иешуа, сыну Нуна, и главам семейств исраильского народа. |
29 Он сказал им: |
30 А если они не переправятся с вами вооружённые, то пусть они примут свой надел с вами в Ханаане. |
31 Гадиты и рувимиты ответили: |
32 Мы с оружием переправимся перед Вечным в Ханаан, но пусть удел, который нам достался, останется за нами на этой стороне реки Иордана. |
33 Тогда Муса отдал родам Гада, Рувима и половине рода Манассы, сына Юсуфа, царство Сигона, царя аморреев, и царство Ога, царя Башана, – всю землю с её городами и их окрестностями. |
34 Гадиты построили Дивон, Атарот, Ароер, |
35 Атарот-Шофан, Иазер, Иогбегу, |
36 Бет-Нимру и Бет-Аран, города-крепости и загоны для скота. |
37 А рувимиты отстроили города Хешбон, Элеале, Кириатаим, |
38 Нево и Баал-Меон (их названия были изменены) и Сивму. Они дали отстроенным городам другие имена. |
39 Потомки Махира, сына Манассы, пришли в Галаад, захватили его и прогнали оттуда аморреев. |
40 Муса отдал Галаад махиритам, потомкам Манассы, и они поселились там. |
41 Иаир, потомок Манассы, захватил здесь несколько поселений и назвал их Хаввот-Иаир («селения Иаира»). |
42 А Нова захватил Кенат с окрестными поселениями и назвал его в свою честь Нова. |
ЧислаРозділ 32 |
ЧислаГлава 32 |
1 |
1 |
2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи: |
2 Они пришли к Мусе, священнослужителю Элеазару и вождям народа и сказали: |
3 „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, — |
3 – Города Атарот, Дивон, Иазер, Нимра, Хешбон, Элеале, Севам, Нево и Беон – |
4 та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“. |
4 земля, которую Вечный покорил народу Исраила, хороша для скота, а у твоих рабов есть скот. |
5 І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“ |
5 Если мы нашли у тебя расположение, – сказали они, – то пусть эта земля и достанется во владение твоим рабам. Не переводи нас через Иордан. |
6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти? |
6 Муса сказал гадитам и рувимитам: |
7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь? |
7 Зачем вы отбиваете у исраильтян охоту перейти в землю, которую дал им Вечный? |
8 Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край. |
8 Так сделали ваши отцы, когда я посылал их из Кадеш-Барни осмотреть эту землю. |
9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь. |
9 Придя в долину Эшкол и осмотрев землю, они отбили у исраильтян охоту войти в землю, которую дал им Вечный. |
10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи: |
10 В тот день Вечный разгневался и поклялся: |
11 „Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх, |
11 |
12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом. |
12 никто, кроме Халева, сына кенезеянина Иефоннии, и Иешуа, сына Нуна, которые от всего сердца повиновались Вечному». |
13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“. |
13 Вечный разгневался на Исраил и заставил народ сорок лет скитаться по пустыне, пока всё то поколение, которое сделало в Его глазах зло, не сгинуло. |
14 А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля. |
14 А теперь вы, отродье грешников, встали на место ваших отцов и ещё сильнее разжигаете гнев Вечного на Исраил! |
15 Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“. |
15 Если вы откажетесь повиноваться Вечному, то Он снова оставит этот народ в пустыне, а вы будете виновниками их гибели. |
16 А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей, |
16 Они подошли к Мусе и сказали: |
17 а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі. |
17 а потом будем готовы вооружиться и идти перед исраильтянами, пока не приведём их в их надел. Тем временем наши жёны и дети будут жить в укреплённых городах, в безопасности от жителей этой земли. |
18 Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм. |
18 Мы не вернёмся домой, пока каждый исраильтянин не получит свой надел. |
19 Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“. |
19 Мы не получим надел с ними на той стороне Иордана, потому что наш надел достался нам на этой, восточной стороне. |
20 І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем, |
20 Муса сказал им: |
21 і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою, |
21 и каждый из вас, кто вооружён, переправится перед Вечным за Иордан, пока Он не прогонит своих врагов перед собой, |
22 то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем. |
22 то когда земля будет покорена Вечному, вы можете вернуться. Тогда вы будете свободными от обязательства Вечному и Исраилу, а эта земля будет вашим владением перед Вечным. |
23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас! |
23 Но если вы не сделаете этого, то вы согрешите против Вечного и знайте: вам не избежать наказания за грех. |
24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“. |
24 Стройте города для жён и детей и загоны для отар, но исполните то, что обещали. |
25 І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує. |
25 Гадиты и рувимиты сказали Мусе: |
26 Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х. |
26 Наши дети и жёны, отары и весь наш скот останутся здесь, в городах Галаада. |
27 А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“. |
27 А твои рабы, все вооружённые для битвы, переправятся, чтобы воевать перед Вечным, как велит наш господин. |
28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів. |
28 Тогда Муса отдал распоряжение о них священнослужителю Элеазару, Иешуа, сыну Нуна, и главам семейств исраильского народа. |
29 І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння. |
29 Он сказал им: |
30 А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“. |
30 А если они не переправятся с вами вооружённые, то пусть они примут свой надел с вами в Ханаане. |
31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо. |
31 Гадиты и рувимиты ответили: |
32 Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“. |
32 Мы с оружием переправимся перед Вечным в Ханаан, но пусть удел, который нам достался, останется за нами на этой стороне реки Иордана. |
33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло. |
33 Тогда Муса отдал родам Гада, Рувима и половине рода Манассы, сына Юсуфа, царство Сигона, царя аморреев, и царство Ога, царя Башана, – всю землю с её городами и их окрестностями. |
34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер, |
34 Гадиты построили Дивон, Атарот, Ароер, |
35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу, |
35 Атарот-Шофан, Иазер, Иогбегу, |
36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри. |
36 Бет-Нимру и Бет-Аран, города-крепости и загоны для скота. |
37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм, |
37 А рувимиты отстроили города Хешбон, Элеале, Кириатаим, |
38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували. |
38 Нево и Баал-Меон (их названия были изменены) и Сивму. Они дали отстроенным городам другие имена. |
39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому. |
39 Потомки Махира, сына Манассы, пришли в Галаад, захватили его и прогнали оттуда аморреев. |
40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому. |
40 Муса отдал Галаад махиритам, потомкам Манассы, и они поселились там. |
41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села. |
41 Иаир, потомок Манассы, захватил здесь несколько поселений и назвал их Хаввот-Иаир («селения Иаира»). |
42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах. |
42 А Нова захватил Кенат с окрестными поселениями и назвал его в свою честь Нова. |