CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лук. 24
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Луки

Розділ 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того́.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

Das Evangelium nach Lukas

Kapitel 24

1 Aber1161 an1909 der Sabbate4521 einem3391 sehr frühe kamen2064 sie5342 zum Grabe3418 und2532 trugen die3739 Spezerei759, die sie846 bereitet2090 hatten, und etliche5100 mit4862 ihnen.

2 Sie fanden2147 aber1161 den Stein3037 abgewälzet von575 dem Grabe3419

3 und2532 gingen hinein1525 und fanden2147 den Leib4983 des HErm JEsu2424 nicht3756.

4 Und2532 da sie846 darum bekümmert waren1280, siehe2400, da traten zu1722 ihnen zwei1417 Männer435 mit1722 glänzenden797 Kleidern2067.

5 Und1161 sie846 erschraken1096 und2532 schlugen2827 ihre Angesichte4383 nieder zu1519 der Erde1093. Da sprachen2036 die zu4314 ihnen: Was5101 suchet2212 ihr846 den Lebendigen2198 bei3326 den Toten3498?

6 Er ist2076 nicht3756 hier5602, er ist auferstanden1453. Gedenket daran3415, wie5613 er euch5213 sagte2980, da er noch2089 in1722 Galiläa1056 war5607,

7 und2532 sprach: Des Menschen444 Sohn muß1163 überantwortet werden3860 in1519 die Hände5495 der Sünder268 und2532 gekreuziget werden4717 und am dritten5154 Tage2250 auferstehen450.

8 Und2532 sie gedachten an3415 seine846 Worte4487.

9 Und2532 sie gingen wieder5290 vom575 Grabe3419 und2532 verkündigten518 das3956 alles5023 den Elfen1733 und den andern3062 allen3956.

10 Es war2258 aber1161 Maria3137 Magdalena3094 und2532 Johanna2489 und2532 Maria3137, des846 Jakobus2385 Mutter, und2532 andere3062 mit4862 ihnen4314, die3739 solches5023 den Aposteln652 sagten3004.

11 Und2532 es846 deuchten5316 sie846 ihre Worte4487 eben, als5616 wären‘s Märlein3026, und2532 glaubten569 ihnen846 nicht.

12 Petrus4074 aber1161 stund auf450 und2532 lief5143 zum Grabe3419 und2532 bückete sich1909 hinein3879 und sah991 die1438 leinenen Tücher3608 allein3441 liegen2749 und ging565 davon; und es nahm ihn4314 wunder2296, wie es zuginge1096.

13 Und2532 siehe2400, zwei1417 aus575 ihnen846 gingen4198 an1519 demselbigen Tage2250 in1722 einen Flecken2968, der war2258 von1537 Jerusalem2419 sechzig1835 Feldwegs weit, des846 Name3686 heißt Emmaus1695.

14 Und2532 sie846 redeten miteinander3656 von4012 allen3956 diesen5130 Geschichten.

15 Und2532 es geschah1096, da1448 sie846 so redeten und2532 befragten4802 sich miteinander3656, nahete JEsus2424 zu1722 ihnen846 und wandelte mit4848 ihnen846.

16 Aber1161 ihre Augen3788 wurden1921 gehalten2902, daß sie846 ihn846 nicht3361 kannten1921.

17 Er3778 sprach aber1161 zu4314 ihnen4314: Was5101 sind das für Reden2036, die ihr846 zwischen euch240 handelt474 unterwegs4043, und2532 seid2075 traurig4659?

18 Da2532 antwortete611 einer mit Namen3686 Kleophas2810 und1161 sprach2036 zu4314 ihm846: Bist du4771 allein3441 unter den846 Fremdlingen3939 zu1722 Jerusalem2419, der1520 nicht3756 wisse1097, was3739 in1722 diesen5025 Tagen2250 drinnen geschehen1096 ist?

19 Und2532 er846 sprach2036 zu ihnen: Welches4169? Sie846 aber1161 sprachen2036 zu ihm: Das3956 von4012 JEsu2424 von Nazareth3480, welcher3739 war1096 ein Prophet4396, mächtig1415 von Taten2041 und2532 Worten3056 vor1726 GOtt2316 und2532 allem Volk2992;

20 wie ihn846 unsere2257 Hohenpriester749 und5037 Obersten758 überantwortet3860 haben zur1519 Verdammnis2917 des2532 Todes2288 und2532 gekreuziget.

21 Wir2249 aber1161 hoffeten, er846 sollte3195 Israel2474 erlösen3084. Und235 über4862 das3956 alles ist2076 heute4594 der5026 dritte5154 Tag2250, daß3754 solches5023 geschehen1096 ist71.

22 Auch235 haben1096 uns2257 erschreckt1839 etliche5100 Weiber1135 der1537 Unsern, die sind frühe bei1909 dem Grabe3419 gewesen2532,

23 haben2147 seinen846 Leib4983 nicht3361 funden, kommen2064 und2532 sagen3004, sie haben3708 ein Gesicht3701 der2532 Engel32 gesehen3708, welche3739 sagen3004, er846 lebe2198.

24 Und2532 etliche5100 unter4862 uns2254 gingen565 hin zum1909 Grabe3419 und2532 fanden‘s2147 also3779, wie2531 die Weiber1135 sagten2036; aber1161 ihn fanden sie846 nicht2532.

25 Und2532 er sprach2036 zu4314 ihnen: O ihr846 Toren453 und2532 träges1021 Herzens2588, zu glauben4100 alle3956 dem, das1909 die3739 Propheten4396 geredet haben2980!

26 Mußte1163 nicht3780 Christus5547 solches5023 leiden3958 und2532 zu1519 seiner Herrlichkeit1391 eingehen1525?

27 Und2532 fing756 an1722 von575 Mose3475 und allen3956 Propheten4396 und legte1329 ihnen1438 alle3956 Schriften1124 aus, die4012 von575 ihm846 gesagt waren.

28 Und2532 sie kamen1448 nahe zum1519 Flecken2968, da3757 sie hingingen4198. Und2532 er stellete sich, als4364 wollte er fürder gehen4198.

29 Und2532 sie846 nötigten3849 ihn und2532 sprachen3004: Bleibe3306 bei3326 uns2257; denn3754 es will Abend2073 werden, und2532 der Tag2250 hat2076 sich geneiget. Und er846 ging hinein1525, bei4862 ihnen zu4314 bleiben3306.

30 Und2532 es geschah1096, da er846 mit3326 ihnen846 zu1722 Tische saß2625, nahm2983 er846 das Brot740, dankete und2532 brach‘s2806 und gab‘s ihnen.

31 Da2532 wurden1272 ihre846 Augen3788 geöffnet und1161 erkannten1921 ihn846. Und2532 er846 verschwand1096 vor575 ihnen846.

32 Und2532 sie sprachen2036 untereinander240: Brannte2545 nicht3780 unser Herz2588 in1722 uns2257, da5613 er2258 mit1722 uns2254 redete2980 auf1272 dem Wege3598, als5613 er2532 uns2254 die Schrift1124 öffnete?

33 Und2532 sie846 stunden auf450 zu1519 derselbigen Stunde5610, kehreten wieder5290 gen Jerusalem2419 und fanden2147 die Elfe versammelt4867 und die bei4862 ihnen846 waren,

34 welche sprachen: Der HErr2962 ist wahrhaftig3689 auferstanden1453 und2532 Simon4613 erschienen3700.

35 Und2532 sie erzähleten ihnen, was auf1722 dem Wege3598 geschehen war, und2532 wie5613 er846 von ihnen erkannt1097 wäre an1722 dem, da er das Brot740 brach2800.

36 Da sie846 aber1161 davon5023 redeten2980, trat2476 er846 selbst, JEsus2424, mitten3319 unter sie846 und2532 sprach3004 zu1722 ihnen846: Friede1515 sei mit euch5213!

37 Sie erschraken4422 aber1161 und2532 fürchteten sich1096, meineten, sie sähen2334 einen Geist4151.

38 Und2532 er sprach2036 zu ihnen: Was5101 seid2075 ihr846 so erschrocken5015, und2532 warum1302 kommen305 solche Gedanken1261 in1722 euer5216 Herz2588?

39 Sehet1492 meine3450 Hände5495 und2532 meine3450 Füße4228, ich1473 bin‘s1510 selber; fühlet5584 mich3165 und2532 sehet1492; denn3754 ein Geist4151 hat2192 nicht3756 Fleisch4561 und2532 Bein3747, wie2531 ihr846 sehet2334, daß3754 ich habe2192.

40 Und2532 da er1925 das5124 sagte2036, zeigte er846 ihnen Hände5495 und2532 Füße4228.

41 Da sie aber1161 noch2089 nicht glaubten569 vor575 Freuden5479 und2532 sich verwunderten2296, sprach2036 er zu ihnen: Habt2192 ihr846 hier1759 etwas5100 zu essen1034?

42 Und1161 sie846 legten1929 ihm vor ein Stück3313 von575 gebratenem3702 Fisch2486 und2532 Honigseims.

43 Und2532 er846 nahm‘s2983 und aß5315 vor1799 ihnen.

44 Er846 aber1161 sprach zu4314 ihnen: Das3778 sind die3739 Reden2036, die ich2980 zu euch5209 sagte, da2532 ich noch2089 bei4862 euch5213 war5607; denn3754 es muß1163 alles3956 erfüllet werden, was3588 von4012 mir1700 geschrieben1125 ist4137 im Gesetz3551 Mose3475‘s, in1722 den Propheten4396 und2532 in Psalmen5568.

45 Da5119 öffnete1272 er846 ihnen das Verständnis3563, daß sie4920 die Schrift1124 verstunden.

46 Und2532 sprach2036 zu ihnen846: Also3779 ist‘s geschrieben1125, und2532 also3779 mußte1163 Christus5547 leiden3958 und2532 auferstehen450 von1537 den Toten3498 am dritten5154 Tage2250

47 und2532 predigen2784 lassen in1519 seinem Namen3686 Buße3341 und2532 Vergebung859 der846 Sünden266 unter allen3956 Völkern1484 und anheben756 zu1909 Jerusalem2419.

48 Ihr5210 aber1161 seid2075 des5130 alles Zeugen3144.

49 Und2532 siehe2400, ich1473 will auf1909 euch5209 senden649 die3739 Verheißung1860 meines3450 Vaters3962. Ihr5210 aber1161 sollt2523 in1722 der Stadt4172 Jerusalem2419 bleiben, bis2193 daß ihr angetan werdet1746 mit Kraft1411 aus1537 der Höhe5311.

50 Er846 führete sie846 aber1161 hinaus1854 gen2193 Bethanien963 und2532 hub die Hände5495 auf1519 und segnete2127 sie.

51 Und2532 es geschah1096, da er846 sie846 segnete2127, schied1339 er846 von575 ihnen und2532 fuhr auf1722 gen1519 Himmel3772.

52 Sie846 aber beteten4352 ihn846 an und2532 kehrten wieder5290 gen1519 Jerusalem2419 mit3326 großer3173 Freude5479.

53 Und2532 waren2258 allewege1275 im1722 Tempel2411, preiseten und2532 lobeten GOtt2316.

Вiд Луки

Розділ 24

Das Evangelium nach Lukas

Kapitel 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

1 Aber1161 an1909 der Sabbate4521 einem3391 sehr frühe kamen2064 sie5342 zum Grabe3418 und2532 trugen die3739 Spezerei759, die sie846 bereitet2090 hatten, und etliche5100 mit4862 ihnen.

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

2 Sie fanden2147 aber1161 den Stein3037 abgewälzet von575 dem Grabe3419

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

3 und2532 gingen hinein1525 und fanden2147 den Leib4983 des HErm JEsu2424 nicht3756.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

4 Und2532 da sie846 darum bekümmert waren1280, siehe2400, da traten zu1722 ihnen zwei1417 Männer435 mit1722 glänzenden797 Kleidern2067.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

5 Und1161 sie846 erschraken1096 und2532 schlugen2827 ihre Angesichte4383 nieder zu1519 der Erde1093. Da sprachen2036 die zu4314 ihnen: Was5101 suchet2212 ihr846 den Lebendigen2198 bei3326 den Toten3498?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

6 Er ist2076 nicht3756 hier5602, er ist auferstanden1453. Gedenket daran3415, wie5613 er euch5213 sagte2980, da er noch2089 in1722 Galiläa1056 war5607,

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

7 und2532 sprach: Des Menschen444 Sohn muß1163 überantwortet werden3860 in1519 die Hände5495 der Sünder268 und2532 gekreuziget werden4717 und am dritten5154 Tage2250 auferstehen450.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

8 Und2532 sie gedachten an3415 seine846 Worte4487.

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

9 Und2532 sie gingen wieder5290 vom575 Grabe3419 und2532 verkündigten518 das3956 alles5023 den Elfen1733 und den andern3062 allen3956.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

10 Es war2258 aber1161 Maria3137 Magdalena3094 und2532 Johanna2489 und2532 Maria3137, des846 Jakobus2385 Mutter, und2532 andere3062 mit4862 ihnen4314, die3739 solches5023 den Aposteln652 sagten3004.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

11 Und2532 es846 deuchten5316 sie846 ihre Worte4487 eben, als5616 wären‘s Märlein3026, und2532 glaubten569 ihnen846 nicht.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

12 Petrus4074 aber1161 stund auf450 und2532 lief5143 zum Grabe3419 und2532 bückete sich1909 hinein3879 und sah991 die1438 leinenen Tücher3608 allein3441 liegen2749 und ging565 davon; und es nahm ihn4314 wunder2296, wie es zuginge1096.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

13 Und2532 siehe2400, zwei1417 aus575 ihnen846 gingen4198 an1519 demselbigen Tage2250 in1722 einen Flecken2968, der war2258 von1537 Jerusalem2419 sechzig1835 Feldwegs weit, des846 Name3686 heißt Emmaus1695.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

14 Und2532 sie846 redeten miteinander3656 von4012 allen3956 diesen5130 Geschichten.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

15 Und2532 es geschah1096, da1448 sie846 so redeten und2532 befragten4802 sich miteinander3656, nahete JEsus2424 zu1722 ihnen846 und wandelte mit4848 ihnen846.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

16 Aber1161 ihre Augen3788 wurden1921 gehalten2902, daß sie846 ihn846 nicht3361 kannten1921.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

17 Er3778 sprach aber1161 zu4314 ihnen4314: Was5101 sind das für Reden2036, die ihr846 zwischen euch240 handelt474 unterwegs4043, und2532 seid2075 traurig4659?

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

18 Da2532 antwortete611 einer mit Namen3686 Kleophas2810 und1161 sprach2036 zu4314 ihm846: Bist du4771 allein3441 unter den846 Fremdlingen3939 zu1722 Jerusalem2419, der1520 nicht3756 wisse1097, was3739 in1722 diesen5025 Tagen2250 drinnen geschehen1096 ist?

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

19 Und2532 er846 sprach2036 zu ihnen: Welches4169? Sie846 aber1161 sprachen2036 zu ihm: Das3956 von4012 JEsu2424 von Nazareth3480, welcher3739 war1096 ein Prophet4396, mächtig1415 von Taten2041 und2532 Worten3056 vor1726 GOtt2316 und2532 allem Volk2992;

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

20 wie ihn846 unsere2257 Hohenpriester749 und5037 Obersten758 überantwortet3860 haben zur1519 Verdammnis2917 des2532 Todes2288 und2532 gekreuziget.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

21 Wir2249 aber1161 hoffeten, er846 sollte3195 Israel2474 erlösen3084. Und235 über4862 das3956 alles ist2076 heute4594 der5026 dritte5154 Tag2250, daß3754 solches5023 geschehen1096 ist71.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

22 Auch235 haben1096 uns2257 erschreckt1839 etliche5100 Weiber1135 der1537 Unsern, die sind frühe bei1909 dem Grabe3419 gewesen2532,

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

23 haben2147 seinen846 Leib4983 nicht3361 funden, kommen2064 und2532 sagen3004, sie haben3708 ein Gesicht3701 der2532 Engel32 gesehen3708, welche3739 sagen3004, er846 lebe2198.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

24 Und2532 etliche5100 unter4862 uns2254 gingen565 hin zum1909 Grabe3419 und2532 fanden‘s2147 also3779, wie2531 die Weiber1135 sagten2036; aber1161 ihn fanden sie846 nicht2532.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

25 Und2532 er sprach2036 zu4314 ihnen: O ihr846 Toren453 und2532 träges1021 Herzens2588, zu glauben4100 alle3956 dem, das1909 die3739 Propheten4396 geredet haben2980!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

26 Mußte1163 nicht3780 Christus5547 solches5023 leiden3958 und2532 zu1519 seiner Herrlichkeit1391 eingehen1525?

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

27 Und2532 fing756 an1722 von575 Mose3475 und allen3956 Propheten4396 und legte1329 ihnen1438 alle3956 Schriften1124 aus, die4012 von575 ihm846 gesagt waren.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

28 Und2532 sie kamen1448 nahe zum1519 Flecken2968, da3757 sie hingingen4198. Und2532 er stellete sich, als4364 wollte er fürder gehen4198.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

29 Und2532 sie846 nötigten3849 ihn und2532 sprachen3004: Bleibe3306 bei3326 uns2257; denn3754 es will Abend2073 werden, und2532 der Tag2250 hat2076 sich geneiget. Und er846 ging hinein1525, bei4862 ihnen zu4314 bleiben3306.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

30 Und2532 es geschah1096, da er846 mit3326 ihnen846 zu1722 Tische saß2625, nahm2983 er846 das Brot740, dankete und2532 brach‘s2806 und gab‘s ihnen.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

31 Da2532 wurden1272 ihre846 Augen3788 geöffnet und1161 erkannten1921 ihn846. Und2532 er846 verschwand1096 vor575 ihnen846.

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

32 Und2532 sie sprachen2036 untereinander240: Brannte2545 nicht3780 unser Herz2588 in1722 uns2257, da5613 er2258 mit1722 uns2254 redete2980 auf1272 dem Wege3598, als5613 er2532 uns2254 die Schrift1124 öffnete?

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

33 Und2532 sie846 stunden auf450 zu1519 derselbigen Stunde5610, kehreten wieder5290 gen Jerusalem2419 und fanden2147 die Elfe versammelt4867 und die bei4862 ihnen846 waren,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

34 welche sprachen: Der HErr2962 ist wahrhaftig3689 auferstanden1453 und2532 Simon4613 erschienen3700.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

35 Und2532 sie erzähleten ihnen, was auf1722 dem Wege3598 geschehen war, und2532 wie5613 er846 von ihnen erkannt1097 wäre an1722 dem, da er das Brot740 brach2800.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

36 Da sie846 aber1161 davon5023 redeten2980, trat2476 er846 selbst, JEsus2424, mitten3319 unter sie846 und2532 sprach3004 zu1722 ihnen846: Friede1515 sei mit euch5213!

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

37 Sie erschraken4422 aber1161 und2532 fürchteten sich1096, meineten, sie sähen2334 einen Geist4151.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

38 Und2532 er sprach2036 zu ihnen: Was5101 seid2075 ihr846 so erschrocken5015, und2532 warum1302 kommen305 solche Gedanken1261 in1722 euer5216 Herz2588?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

39 Sehet1492 meine3450 Hände5495 und2532 meine3450 Füße4228, ich1473 bin‘s1510 selber; fühlet5584 mich3165 und2532 sehet1492; denn3754 ein Geist4151 hat2192 nicht3756 Fleisch4561 und2532 Bein3747, wie2531 ihr846 sehet2334, daß3754 ich habe2192.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

40 Und2532 da er1925 das5124 sagte2036, zeigte er846 ihnen Hände5495 und2532 Füße4228.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

41 Da sie aber1161 noch2089 nicht glaubten569 vor575 Freuden5479 und2532 sich verwunderten2296, sprach2036 er zu ihnen: Habt2192 ihr846 hier1759 etwas5100 zu essen1034?

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

42 Und1161 sie846 legten1929 ihm vor ein Stück3313 von575 gebratenem3702 Fisch2486 und2532 Honigseims.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

43 Und2532 er846 nahm‘s2983 und aß5315 vor1799 ihnen.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

44 Er846 aber1161 sprach zu4314 ihnen: Das3778 sind die3739 Reden2036, die ich2980 zu euch5209 sagte, da2532 ich noch2089 bei4862 euch5213 war5607; denn3754 es muß1163 alles3956 erfüllet werden, was3588 von4012 mir1700 geschrieben1125 ist4137 im Gesetz3551 Mose3475‘s, in1722 den Propheten4396 und2532 in Psalmen5568.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

45 Da5119 öffnete1272 er846 ihnen das Verständnis3563, daß sie4920 die Schrift1124 verstunden.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

46 Und2532 sprach2036 zu ihnen846: Also3779 ist‘s geschrieben1125, und2532 also3779 mußte1163 Christus5547 leiden3958 und2532 auferstehen450 von1537 den Toten3498 am dritten5154 Tage2250

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

47 und2532 predigen2784 lassen in1519 seinem Namen3686 Buße3341 und2532 Vergebung859 der846 Sünden266 unter allen3956 Völkern1484 und anheben756 zu1909 Jerusalem2419.

48 А ви свідки того́.

48 Ihr5210 aber1161 seid2075 des5130 alles Zeugen3144.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

49 Und2532 siehe2400, ich1473 will auf1909 euch5209 senden649 die3739 Verheißung1860 meines3450 Vaters3962. Ihr5210 aber1161 sollt2523 in1722 der Stadt4172 Jerusalem2419 bleiben, bis2193 daß ihr angetan werdet1746 mit Kraft1411 aus1537 der Höhe5311.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

50 Er846 führete sie846 aber1161 hinaus1854 gen2193 Bethanien963 und2532 hub die Hände5495 auf1519 und segnete2127 sie.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

51 Und2532 es geschah1096, da er846 sie846 segnete2127, schied1339 er846 von575 ihnen und2532 fuhr auf1722 gen1519 Himmel3772.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

52 Sie846 aber beteten4352 ihn846 an und2532 kehrten wieder5290 gen1519 Jerusalem2419 mit3326 großer3173 Freude5479.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

53 Und2532 waren2258 allewege1275 im1722 Tempel2411, preiseten und2532 lobeten GOtt2316.

1.0x