Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того́.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

Евангелие от Луки

Глава 24

1 а в первый день недели ранним утром пришли к гробнице, неся приготовленные ими благовония.

2 И нашли они камень отваленным от гробницы

3 и, войдя, не нашли тела Господа Иисуса.

4 И было: когда они недоумевали об этом, вот предстали им два мужа в одеянии блистающем.

5 Когда же они устрашились и склоняли лица к земле, те сказали им: что вы ищете живого среди мертвых?

6 Его нет здесь, но восстал Он. Вспомните, как Он сказал вам, когда был еще в Галилее,

7 говоря о Сыне Человеческом, что надлежит Ему быть преданным в руки людей грешных и быть распятым и в третий день воскреснуть.

8 И вспомнили они слова Его

9 и, возвратившись от гробницы, возвестили всё это одиннадцати и всем прочим.

10 То были Магдалина Мария и Иоанна и Мария Иаковлева. И другие с ними говорили апостолам об этом.

11 И показались им слова эти бредом, и они не верили женщинам.

12 Но Петр, встав, побежал к гробнице и, наклонившись, видит одни только пелены. И пошел он к себе, дивясь происшедшему.

13 И вот, двое из них в тот же день шли в селение, отстоящее в шестидесяти стадиях от Иерусалима, имя ему Эммаус.

14 И они беседовали между собой о всех этих событиях.

15 И было: когда они беседовали и рассуждали, Сам Иисус, приблизившись, пошел с ними;

16 но глаза их были удержаны, так что они не узнали Его.

17 Он же сказал им: о чем это вы толкуете между собою в пути? И они остановились омраченные.

18 А один из них, по имени Клеопа, сказал Ему в ответ: один Ты в Иерусалиме не знаешь о случившемся в нем в эти дни?

19 И сказал им: о чем? Они же сказали Ему: о том, что было с Иисусом Назарянином, Который был пророк, сильный в деле и слове пред Богом и всем народом;

20 как предали Его первосвященники и начальники наши для осуждения на смерть и распяли Его.

21 А мы надеялись, что Он есть Тот, Который должен избавить Израиля. Но и при всём том, идет третий день с тех пор, как это произошло.

22 Но и некоторые из наших женщин изумили нас: придя рано утром к гробнице,

23 и не найдя тела Его, они пришли, говоря, что видели и явление ангелов, которые говорят, что Он жив.

24 И пошли некоторые из тех, что с нами, к гробнице и нашли так, как и женщины сказали, Его же не видели.

25 И Он сказал им: о несмысленные и медлительные сердцем, чтобы верить во всё, что сказали пророки!

26 Не это ли надлежало претерпеть Христу и войти в славу Свою?

27 И начав от Моисея и от всех Пророков, истолковал им во всех Писаниях то, что относится к Нему.

28 И приблизились они к тому селению, куда шли; и Он сделал вид, что идет дальше.

29 Но они понуждали Его, говоря: останься с нами, потому что наступает вечер, и день уже на склоне. И Он вошел, чтобы остаться с ними.

30 И было: когда Он возлег с ними, то, взяв хлеб, благословил и, преломив, давал им.

31 И у них открылись глаза, и они узнали Его, и Он стал невидим для них.

32 И сказали они друг другу: не горело ли в нас сердце наше, когда Он говорил нам в пути, когда Он открывал нам Писания?

33 И встав в тот же час, они возвратились в Иерусалим и нашли вместе одиннадцать и тех, что с ними,

34 которые говорили, что Господь действительно восстал и явился Симону.

35 И они рассказывали о том, что было в пути, и как Он был узнан ими в преломлении хлеба.

36 А когда они говорили об этом, Он Сам стал посреди них, и говорит им: мир вам.

37 Они же, в ужасе и страхе, думали, что видят духа.

38 И Он сказал им: почему вы смущены, и отчего сомнения возникают в сердце вашем?

39 Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои: это Я Сам; осяжите Меня и посмотрите: дух плоти и костей не имеет, как вы видите у Меня.

40 И сказав это, Он показал им руки и ноги.

41 Когда же они от радости еще не верили и удивлялись, Он сказал им: есть ли у вас здесь какая пища?

42 И они подали Ему кусок печеной рыбы.

43 И взяв, он перед ними съел.

44 И сказал им: вот слова Мои, которые Я говорил вам, когда еще был с вами, что надлежит исполниться всему, написанному в Законе Моисеевом и в Пророках и Псалмах о Мне.

45 Тогда Он открыл им ум для разумения Писаний.

46 И сказал им: так написано, чтобы Христу пострадать и воскреснуть из мертвых в третий день,

47 и чтобы было проповедано во имя Его покаяние для отпущения грехов во всех народах, начиная с Иерусалима.

48 Вы свидетели этому.

49 И вот, Я посылаю обещанное Отцом Моим на вас. Вы же оставайтесь в городе этом, доколе не облечетесь силою свыше.

50 И вывел их из города до Вифании и, подняв руки Свои, благословил их.

51 И было: когда благословлял их, Он отделился от них и стал возноситься на небо.

52 И они, поклонившись Ему, возвратились в Иерусалим с радостью великою,

53 и были постоянно в храме, благословляя Бога.

Вiд Луки Розділ 24	Евангелие от Луки Глава 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,	1 а в первый день недели ранним утром пришли к гробнице, неся приготовленные ими благовония.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.	2 И нашли они камень отваленным от гробницы
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.	3 и, войдя, не нашли тела Господа Иисуса.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.	4 И было: когда они недоумевали об этом, вот предстали им два мужа в одеянии блистающем.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?	5 Когда же они устрашились и склоняли лица к земле, те сказали им: что вы ищете живого среди мертвых?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.	6 Его нет здесь, но восстал Он. Вспомните, как Он сказал вам, когда был еще в Галилее,
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.	7 говоря о Сыне Человеческом, что надлежит Ему быть преданным в руки людей грешных и быть распятым и в третий день воскреснуть.
8 І згадали вони ті слова́ Його!	8 И вспомнили они слова Его
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.	9 и, возвратившись от гробницы, возвестили всё это одиннадцати и всем прочим.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.	10 То были Магдалина Мария и Иоанна и Мария Иаковлева. И другие с ними говорили апостолам об этом.
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.	11 И показались им слова эти бредом, и они не верили женщинам.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.	12 Но Петр, встав, побежал к гробнице и, наклонившись, видит одни только пелены. И пошел он к себе, дивясь происшедшему.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.	13 И вот, двое из них в тот же день шли в селение, отстоящее в шестидесяти стадиях от Иерусалима, имя ему Эммаус.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.	14 И они беседовали между собой о всех этих событиях.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.	15 И было: когда они беседовали и рассуждали, Сам Иисус, приблизившись, пошел с ними;
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.	16 но глаза их были удержаны, так что они не узнали Его.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“	17 Он же сказал им: о чем это вы толкуете между собою в пути? И они остановились омраченные.
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“	18 А один из них, по имени Клеопа, сказал Ему в ответ: один Ты в Иерусалиме не знаешь о случившемся в нем в эти дни?
19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.	19 И сказал им: о чем? Они же сказали Ему: о том, что было с Иисусом Назарянином, Который был пророк, сильный в деле и слове пред Богом и всем народом;
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.	20 как предали Его первосвященники и начальники наши для осуждения на смерть и распяли Его.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.	21 А мы надеялись, что Он есть Тот, Который должен избавить Израиля. Но и при всём том, идет третий день с тех пор, как это произошло.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:	22 Но и некоторые из наших женщин изумили нас: придя рано утром к гробнице,
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.	23 и не найдя тела Его, они пришли, говоря, что видели и явление ангелов, которые говорят, что Он жив.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.	24 И пошли некоторые из тех, что с нами, к гробнице и нашли так, как и женщины сказали, Его же не видели.
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!	25 И Он сказал им: о несмысленные и медлительные сердцем, чтобы верить во всё, что сказали пророки!
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“	26 Не это ли надлежало претерпеть Христу и войти в славу Свою?
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.	27 И начав от Моисея и от всех Пророков, истолковал им во всех Писаниях то, что относится к Нему.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.	28 И приблизились они к тому селению, куда шли; и Он сделал вид, что идет дальше.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.	29 Но они понуждали Его, говоря: останься с нами, потому что наступает вечер, и день уже на склоне. И Он вошел, чтобы остаться с ними.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.	30 И было: когда Он возлег с ними, то, взяв хлеб, благословил и, преломив, давал им.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...	31 И у них открылись глаза, и они узнали Его, и Он стал невидим для них.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“	32 И сказали они друг другу: не горело ли в нас сердце наше, когда Он говорил нам в пути, когда Он открывал нам Писания?
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,	33 И встав в тот же час, они возвратились в Иерусалим и нашли вместе одиннадцать и тех, что с ними,
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.	34 которые говорили, что Господь действительно восстал и явился Симону.
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.	35 И они рассказывали о том, что было в пути, и как Он был узнан ими в преломлении хлеба.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“	36 А когда они говорили об этом, Он Сам стал посреди них, и говорит им: мир вам.
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.	37 Они же, в ужасе и страхе, думали, что видят духа.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?	38 И Он сказал им: почему вы смущены, и отчего сомнения возникают в сердце вашем?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.	39 Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои: это Я Сам; осяжите Меня и посмотрите: дух плоти и костей не имеет, как вы видите у Меня.
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.	40 И сказав это, Он показал им руки и ноги.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“	41 Когда же они от радости еще не верили и удивлялись, Он сказал им: есть ли у вас здесь какая пища?
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.	42 И они подали Ему кусок печеной рыбы.
43 І, взявши, Він їв перед ними.	43 И взяв, он перед ними съел.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.	44 И сказал им: вот слова Мои, которые Я говорил вам, когда еще был с вами, что надлежит исполниться всему, написанному в Законе Моисеевом и в Пророках и Псалмах о Мне.
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.	45 Тогда Он открыл им ум для разумения Писаний.
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,	46 И сказал им: так написано, чтобы Христу пострадать и воскреснуть из мертвых в третий день,
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.	47 и чтобы было проповедано во имя Его покаяние для отпущения грехов во всех народах, начиная с Иерусалима.
48 А ви свідки того́.	48 Вы свидетели этому.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.	49 И вот, Я посылаю обещанное Отцом Моим на вас. Вы же оставайтесь в городе этом, доколе не облечетесь силою свыше.
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.	50 И вывел их из города до Вифании и, подняв руки Свои, благословил их.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.	51 И было: когда благословлял их, Он отделился от них и стал возноситься на небо.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.	52 И они, поклонившись Ему, возвратились в Иерусалим с радостью великою,
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.	53 и были постоянно в храме, благословляя Бога.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

Старий
завіт

Новий
завіт