Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того́.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

Евангелие от Луки

Глава 24

1 Ранним утром в воскресение женщины пришли к гробнице, неся приготовленные ими благовонные масла.

2 И, увидев отваленный от гробницы камень,

3 вошли внутрь, но не нашли тело Господа Иисуса.

4 Они стояли потрясённые, когда внезапно двое мужчин в ослепительных одеяниях предстали перед ними.

5 Охваченные страхом, женщины низко склонили головы, мужчины же сказали им: «Почему ищете среди мёртвых живого? Его здесь нет, Он воскрес!

6 Помните, что Он вам говорил, когда ещё находился в Галилее:

7 „Сын Человеческий должен быть предан в руки грешников, а затем распят и на третий день воскреснуть”?»

8 Тогда они вспомнили слова Иисуса.

9 Уйдя из того места, где была гробница, женщины рассказали обо всём одиннадцати апостолам и всем остальным ученикам.

10 Среди них были Мария Магдалина, Иоанна и Мария, мать Иакова. Они, вместе с другими женщинами, рассказали обо всём случившемся апостолам,

11 но тем их слова показались вздором, и поэтому они не поверили.

12 Пётр же побежал к гробнице и, наклонившись, увидел только полотняную ткань, и ушёл оттуда, удивляясь происшедшему.

13 В этот же день двое из учеников шли в селение, называемое Еммаус, километрах в двенадцати от Иерусалима.

14 Они говорили между собой обо всём, что произошло.

15 Когда ученики обсуждали произошедшее, к ним подошёл Иисус и пошёл с ними рядом.

16 Но им не позволено было узнать Его.

17 Он же спросил их: «О чём вы говорите?» Они остановились, опечаленные.

18 Один из них, Клеопа, ответил Ему: «Должно быть, только Ты один в Иерусалиме не знаешь о том, что там произошло в эти дни».

19 Тогда Иисус спросил их: «О чём вы говорите?» Они ответили: «Мы говорим об Иисусе из Назарета, Который был великим пророком на словах и на деле в глазах Бога и всего народа.

20 Но наши главные священники и правители выдали Его, чтобы Его осудили на смерть и распяли.

21 Мы надеялись, что Он спасёт Израиль, а потом всё это случилось. И вот ещё что: с тех пор прошло три дня,

22 а сегодня некоторые из наших женщин удивили нас тем, что когда они пошли к гробнице рано утром,

23 то не нашли там Его тела. Они пришли и сообщили нам, что Ангелы явились им и сказали, что Он жив.

24 И некоторые из нас пошли к гробнице и нашли всё так, как рассказали женщины, но никто из нас не видел Его».

25 «Как же вы не понимаете? — сказал им Иисус. — Как трудно вам поверить тому, что говорили пророки!

26 Пророки сказали, что Христос должен выстрадать всё это и тогда обрести славу Свою».

27 И, начав от Моисея и перечисляя всех пророков, Он объяснил им, что сказано о Нём в Писаниях.

28 Они приблизились к селению, куда шли, а Иисус сделал вид, что идёт дальше,

29 но они настойчиво просили Его: «Останься с нами, так как день уже подошёл к концу и наступает вечер». И Он пошёл, чтобы остаться с ними.

30 Когда Иисус был вместе с ними за столом, Он взял хлеб и возблагодарил Бога, а затем, преломив его, дал им.

31 Тогда их глаза открылись, и они узнали Его, но Он исчез из вида.

32 Ученики говорили друг другу: «Нам казалось, будто огонь горел в наших сердцах; с каким восторгом слушали мы, когда Он объяснял нам истинный смысл Писаний».

33 Поднявшись в тот же час, они вернулись в Иерусалим и нашли там одиннадцать апостолов и других учеников, собравшихся вместе с ними,

34 которые говорили: «Воистину воскрес Господь! Он явился Симону».

35 Тогда два ученика рассказали, что произошло с ними в дороге и как они узнали Иисуса, когда Он преломил хлеб.

36 И когда они ещё рассказывали об этом, Сам Иисус стал среди них и сказал: «Мир вам».

37 Они же, поражённые и исполненные страха, думали, что видят духа.

38 Но Иисус сказал: «Почему вы грустите? Почему сомневаетесь в том, что видите?

39 Посмотрите на Мои руки и ноги — это Я. Прикоснитесь ко Мне и посмотрите, вот Я — живая плоть, у духа же нет ни костей, ни плоти, какие видите у Меня».

40 И, сказав это, Иисус показал им руки и ноги Свои.

41 Увидев Его живым, ученики от радости и удивления не могли поверить своим глазам. Иисус же сказал им: «Есть ли у вас здесь какая-нибудь еда?»

42 Они дали Ему кусок приготовленной рыбы,

43 и в присутствии апостолов и учеников Он взял и съел его.

44 Тогда Иисус сказал им: «Помните, когда Я был с вами, Я говорил вам, что всё написанное обо Мне в Законе Моисея, у пророков и в псалмах должно исполниться».

45 Затем Иисус объяснил ученикам всё Писание и помог им постигнуть всё, что было написано о Нём.

46 «Написано, — сказал Он им, — что Христос будет предан смерти и воскреснет на третий день.

47 Покаяние и прощение грехов будет провозглашено во имя Его всем народам, начиная с Иерусалима. И вы — свидетели тому.

49 Я посылаю вам обещанное Отцом Моим. Вы же должны оставаться в городе, пока не обретёте силу свыше».

50 Иисус довёл их от Иерусалима почти до самой Вифании и, вознеся руки, благословил их.

51 И когда Он благословлял их, то отделился от них и вознёсся на небо.

52 Они же, поклонившись Ему, возвратились в Иерусалим в великой радости.

53 И, придя в храм, всё время оставались там, восхваляя Бога.

Вiд Луки Розділ 24	Евангелие от Луки Глава 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,	1 Ранним утром в воскресение женщины пришли к гробнице, неся приготовленные ими благовонные масла.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.	2 И, увидев отваленный от гробницы камень,
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.	3 вошли внутрь, но не нашли тело Господа Иисуса.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.	4 Они стояли потрясённые, когда внезапно двое мужчин в ослепительных одеяниях предстали перед ними.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?	5 Охваченные страхом, женщины низко склонили головы, мужчины же сказали им: «Почему ищете среди мёртвых живого? Его здесь нет, Он воскрес!
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.	6 Помните, что Он вам говорил, когда ещё находился в Галилее:
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.	7 „Сын Человеческий должен быть предан в руки грешников, а затем распят и на третий день воскреснуть”?»
8 І згадали вони ті слова́ Його!	8 Тогда они вспомнили слова Иисуса.
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.	9 Уйдя из того места, где была гробница, женщины рассказали обо всём одиннадцати апостолам и всем остальным ученикам.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.	10 Среди них были Мария Магдалина, Иоанна и Мария, мать Иакова. Они, вместе с другими женщинами, рассказали обо всём случившемся апостолам,
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.	11 но тем их слова показались вздором, и поэтому они не поверили.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.	12 Пётр же побежал к гробнице и, наклонившись, увидел только полотняную ткань, и ушёл оттуда, удивляясь происшедшему.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.	13 В этот же день двое из учеников шли в селение, называемое Еммаус, километрах в двенадцати от Иерусалима.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.	14 Они говорили между собой обо всём, что произошло.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.	15 Когда ученики обсуждали произошедшее, к ним подошёл Иисус и пошёл с ними рядом.
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.	16 Но им не позволено было узнать Его.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“	17 Он же спросил их: «О чём вы говорите?» Они остановились, опечаленные.
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“	18 Один из них, Клеопа, ответил Ему: «Должно быть, только Ты один в Иерусалиме не знаешь о том, что там произошло в эти дни».
19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.	19 Тогда Иисус спросил их: «О чём вы говорите?» Они ответили: «Мы говорим об Иисусе из Назарета, Который был великим пророком на словах и на деле в глазах Бога и всего народа.
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.	20 Но наши главные священники и правители выдали Его, чтобы Его осудили на смерть и распяли.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.	21 Мы надеялись, что Он спасёт Израиль, а потом всё это случилось. И вот ещё что: с тех пор прошло три дня,
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:	22 а сегодня некоторые из наших женщин удивили нас тем, что когда они пошли к гробнице рано утром,
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.	23 то не нашли там Его тела. Они пришли и сообщили нам, что Ангелы явились им и сказали, что Он жив.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.	24 И некоторые из нас пошли к гробнице и нашли всё так, как рассказали женщины, но никто из нас не видел Его».
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!	25 «Как же вы не понимаете? — сказал им Иисус. — Как трудно вам поверить тому, что говорили пророки!
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“	26 Пророки сказали, что Христос должен выстрадать всё это и тогда обрести славу Свою».
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.	27 И, начав от Моисея и перечисляя всех пророков, Он объяснил им, что сказано о Нём в Писаниях.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.	28 Они приблизились к селению, куда шли, а Иисус сделал вид, что идёт дальше,
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.	29 но они настойчиво просили Его: «Останься с нами, так как день уже подошёл к концу и наступает вечер». И Он пошёл, чтобы остаться с ними.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.	30 Когда Иисус был вместе с ними за столом, Он взял хлеб и возблагодарил Бога, а затем, преломив его, дал им.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...	31 Тогда их глаза открылись, и они узнали Его, но Он исчез из вида.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“	32 Ученики говорили друг другу: «Нам казалось, будто огонь горел в наших сердцах; с каким восторгом слушали мы, когда Он объяснял нам истинный смысл Писаний».
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,	33 Поднявшись в тот же час, они вернулись в Иерусалим и нашли там одиннадцать апостолов и других учеников, собравшихся вместе с ними,
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.	34 которые говорили: «Воистину воскрес Господь! Он явился Симону».
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.	35 Тогда два ученика рассказали, что произошло с ними в дороге и как они узнали Иисуса, когда Он преломил хлеб.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“	36 И когда они ещё рассказывали об этом, Сам Иисус стал среди них и сказал: «Мир вам».
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.	37 Они же, поражённые и исполненные страха, думали, что видят духа.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?	38 Но Иисус сказал: «Почему вы грустите? Почему сомневаетесь в том, что видите?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.	39 Посмотрите на Мои руки и ноги — это Я. Прикоснитесь ко Мне и посмотрите, вот Я — живая плоть, у духа же нет ни костей, ни плоти, какие видите у Меня».
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.	40 И, сказав это, Иисус показал им руки и ноги Свои.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“	41 Увидев Его живым, ученики от радости и удивления не могли поверить своим глазам. Иисус же сказал им: «Есть ли у вас здесь какая-нибудь еда?»
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.	42 Они дали Ему кусок приготовленной рыбы,
43 І, взявши, Він їв перед ними.	43 и в присутствии апостолов и учеников Он взял и съел его.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.	44 Тогда Иисус сказал им: «Помните, когда Я был с вами, Я говорил вам, что всё написанное обо Мне в Законе Моисея, у пророков и в псалмах должно исполниться».
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.	45 Затем Иисус объяснил ученикам всё Писание и помог им постигнуть всё, что было написано о Нём.
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,	46 «Написано, — сказал Он им, — что Христос будет предан смерти и воскреснет на третий день.
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.	47 Покаяние и прощение грехов будет провозглашено во имя Его всем народам, начиная с Иерусалима. И вы — свидетели тому.
48 А ви свідки того́.	48
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.	49 Я посылаю вам обещанное Отцом Моим. Вы же должны оставаться в городе, пока не обретёте силу свыше».
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.	50 Иисус довёл их от Иерусалима почти до самой Вифании и, вознеся руки, благословил их.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.	51 И когда Он благословлял их, то отделился от них и вознёсся на небо.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.	52 Они же, поклонившись Ему, возвратились в Иерусалим в великой радости.
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.	53 И, придя в храм, всё время оставались там, восхваляя Бога.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

Старий
завіт

Новий
завіт