Вiд ЛукиРозділ 11 |
|
1 |
|
2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
|
3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день. |
|
4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“ |
|
5 |
|
6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“. |
|
7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“. |
|
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є. |
|
9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам! |
|
10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять. |
|
11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину? |
|
12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на? |
|
13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“ |
|
14 |
|
15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“. |
|
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. |
|
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́. |
|
18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів. |
|
19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями. |
|
20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство. |
|
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його. |
|
22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич. |
|
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає! |
|
24 |
|
25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану. |
|
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“ |
|
27 |
|
28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“ |
|
29 |
|
30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́. |
|
31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н! |
|
32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона! |
|
33 |
|
34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне. |
|
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою! |
|
36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“. |
|
37 |
|
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився. |
|
39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди! |
|
40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє? |
|
41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте. |
|
42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати! |
|
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках! |
|
44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“. |
|
45 |
|
46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в! |
|
47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали. |
|
48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте! |
|
49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть, |
|
50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу, |
|
51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді! |
|
52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“ |
|
53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, — |
|
54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́). |
Евангелие от ЛукиГлава 11 |
|
1 |
|
2 Он сказал |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 А |
|
17 Но |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 А |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 Но |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 Но |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
|
51 |
|
52 |
|
53 Когда |
|
54 подыскиваясь |
Вiд ЛукиРозділ 11 |
Евангелие от ЛукиГлава 11 |
|
1 |
1 |
|
2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
2 Он сказал |
|
3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день. |
3 |
|
4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“ |
4 |
|
5 |
5 |
|
6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“. |
6 |
|
7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“. |
7 |
|
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є. |
8 |
|
9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам! |
9 |
|
10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять. |
10 |
|
11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину? |
11 |
|
12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на? |
12 |
|
13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“ |
13 |
|
14 |
14 |
|
15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“. |
15 |
|
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. |
16 А |
|
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́. |
17 Но |
|
18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів. |
18 |
|
19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями. |
19 |
|
20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство. |
20 |
|
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його. |
21 |
|
22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич. |
22 |
|
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає! |
23 |
|
24 |
24 |
|
25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану. |
25 |
|
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“ |
26 |
|
27 |
27 |
|
28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“ |
28 А |
|
29 |
29 |
|
30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́. |
30 |
|
31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н! |
31 |
|
32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона! |
32 |
|
33 |
33 |
|
34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне. |
34 |
|
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою! |
35 |
|
36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“. |
36 |
|
37 |
37 |
|
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився. |
38 |
|
39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди! |
39 Но |
|
40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє? |
40 |
|
41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте. |
41 |
|
42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати! |
42 |
|
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках! |
43 |
|
44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“. |
44 |
|
45 |
45 |
|
46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в! |
46 Но |
|
47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали. |
47 |
|
48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте! |
48 |
|
49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть, |
49 |
|
50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу, |
50 |
|
51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді! |
51 |
|
52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“ |
52 |
|
53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, — |
53 Когда |
|
54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́). |
54 подыскиваясь |