Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 11

1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“

2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.

3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.

4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“

5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,

6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.

7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.

8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.

9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!

10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.

11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?

12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?

13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“

14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.

15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.

16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.

18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.

19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.

20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.

22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.

23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.

25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.

26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“

27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“

28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“

29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.

30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.

31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!

32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!

33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.

34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.

35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!

36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.

37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.

38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.

39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!

40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?

41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.

42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!

43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!

44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.

45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“

46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!

47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.

48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!

49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,

50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,

51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!

52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“

53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —

54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).

Евангелие от Луки

Глава 11

1 Однажды Иисус молился, и когда Он закончил, один из учеников попросил Его: — Господи, научи нас молиться, как и Иоанн научил своих учеников.

2 Он сказал им: — Когда вы молитесь, говорите так: Отец, пусть прославится Твое имя! Пусть придет Твое Царство!

3 Давай нам каждый день наш насущный хлеб

4 и прости нам наши грехи, ведь и мы прощаем каждому, кто нам должен. Не дай нам поддаться искушению.

5 Потом Иисус сказал им: — Вряд ли у кого-либо из вас есть друг, который поступает следующим образом: например, приходит к нему в полночь товарищ и просит: «Друг, одолжи мне три лепешки.

6 Ко мне с дороги заехал гость, и мне нечего ему предложить».

7 А тот, находясь в доме, отвечает: «Не беспокой меня. Дверь уже заперта, дети мои со мною в постели, не могу я сейчас встать и дать тебе хлеба».

8 Говорю вам, что даже если он не встанет и не даст ему по дружбе, ему все-таки придется сделать то, о чем его попросили, только чтобы не осрамиться.

9 Поэтому Я говорю вам: просите — и вам дадут, ищите — и найдете, стучите — и вам откроют.

10 Потому что каждый, кто просит, получает, и кто ищет, находит, и тому, кто стучит, откроют.

11 Есть ли среди вас такой отец, который даст своему сыну змею, когда тот попросит рыбы?

12 Или, если тот попросит яйцо, даст ему скорпиона?

13 Если вы, будучи злы, умеете давать своим детям благие дары, то тем более Небесный Отец даст Святого Духа тем, кто просит у Него!

14 Однажды Иисус изгнал демона немоты. И когда демон вышел, человек, который был нем, заговорил. Люди удивлялись.

15 Но некоторые говорили: — Он изгоняет демонов силой Веельзевула, повелителя демонов.

16 Другие, желая испытать Иисуса, попросили, чтобы Он показал им знамение с неба.

17 Но Иисус, зная их мысли, сказал им: — Любое царство, разделившееся на враждующие части, приходит в запустение, и дом, где есть распря, рушится.

18 И если сатана враждует против самого себя, то как устоит его царство? Я говорю это потому, что вы заявляете, будто Я изгоняю демонов силой Веельзевула.

19 Если Я изгоняю демонов силой Веельзевула, то чьей силой изгоняют их ваши последователи? Так что они будут вам судьями.

20 Но если Я изгоняю демонов перстом Божьим, то это значит, что Царство Божье пришло к вам.

21 Когда сильный и хорошо вооруженный человек охраняет свой дом, то его имущество в безопасности.

22 Но если кто-то более сильный нападет и одолеет его, то он заберет оружие, на которое полагался хозяин, и разделит добычу.

23 Кто не со Мной, тот против Меня, и кто не собирает со Мной, тот растрачивает.

24 Когда нечистый дух выходит из человека, то он скитается по безводным местам, ища место для отдыха, но не находит его. Тогда он говорит: «Возвращусь-ка я в дом, из которого вышел».

25 Когда он возвращается, то находит дом чисто выметенным и убранным.

26 Тогда он идет и берет семь других духов, еще более злых, чем он сам, и они приходят и поселяются там. И это для человека еще хуже того, что было вначале.

27 Иисус еще говорил, когда одна женщина из толпы крикнула: — Блаженна та мать, что родила Тебя и выкормила!

28 Иисус ответил: — Блаженнее те, кто слышит слово Божье и исполняет его.

29 Когда людей собралось еще больше, Иисус начал говорить: — Это поколение — злое. Оно ищет знамения, но ему не будет дано никакого знамения, кроме знамения пророка Ионы.

30 И как Иона стал знамением для жителей Ниневии, так и Сын Человеческий станет знамением для этого поколения.

31 Царица Юга встанет в День Суда с людьми этого поколения и осудит их, потому что она пришла с другого конца света послушать мудрость Соломона. Сейчас же с вами Тот, Кто больше Соломона.

32 Жители Ниневии встанут в День Суда с людьми этого поколения и обвинят их, потому что они покаялись от проповеди Ионы. Сейчас же с вами Тот, Кто больше Ионы.

33 Никто, зажегши светильник, не ставит его в погреб или под горшок. Наоборот, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.

34 Твой глаз — светильник твоего тела. Когда твой глаз ясен, тогда и все твое тело полно света. Если же у тебя дурной глаз, то и все твое тело темно.

35 Так что смотри, не тьма ли тот свет, который внутри тебя.

36 Итак, если все твое тело полно света и в нем нет ни одной темной части, то оно все будет светло, как бывает, когда светильник освещает тебя сиянием.

37 Когда Иисус так говорил, один фарисей пригласил Его к себе на обед. Иисус пришел и возлег у стола.

38 Фарисея удивило, что Он не совершил перед едой ритуального омовения.

39 Но Господь сказал ему: — Вот вы, фарисеи, очищаете чаши и тарелки снаружи, но внутри вы полны жадности и злобы.

40 Глупцы! Разве Тот, Кто сотворил внешнее, не сотворил и внутреннее?

41 Что же касается внутреннего, то давайте милостыню, и тогда все у вас будет чисто.

42 Но горе вам, фарисеи, потому что вы даете десятину с мяты, руты и с других трав, а справедливостью и любовью Божьей вы пренебрегаете. И то нужно делать, и другого не оставлять.

43 Горе вам, фарисеи, потому что вы любите занимать почетные места в синагогах и любите, когда вас приветствуют на площадях.

44 Горе вам, вы подобны никак не обозначенным могилам, по которым люди ходят, даже не подозревая об их существовании.

45 Один из учителей Закона сказал Ему: — Учитель, говоря это, Ты и нас обижаешь.

46 Иисус ответил: — Горе и вам, учители Закона, потому что вы взваливаете на людей ноши, которые невозможно нести, а сами и пальцем не шевельнете, чтобы помочь им.

47 Горе вам, потому что вы строите надгробные памятники пророкам, которых убили ваши предки.

48 Вы сами свидетельствуете о том, что одобряете действия ваших предков: те убивали пророков, а вы строите им надгробные памятники.

49 Поэтому и Божья мудрость сказала: «Я пошлю к ним пророков и апостолов, но они одних убьют, а других будут преследовать».

50 Поэтому нынешнее поколение понесет ответственность за кровь всех пророков, пролитую от создания мира,

51 от крови Авеля и до крови Захарии, убитого между жертвенником и храмом. Да, говорю вам, нынешнее поколение ответит за все.

52 Горе вам, учители Закона, потому что вы присвоили ключ знания. Но и сами не вошли, и тем, кто хотел войти, воспрепятствовали.

53 Когда Иисус вышел из дома, учители Закона и фарисеи обрушились на Него с яростными обвинениями и каверзными вопросами.

54 Они ставили Ему ловушки, пытаясь поймать на слове.

Вiд Луки Розділ 11	Евангелие от Луки Глава 11
1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“	1 Однажды Иисус молился, и когда Он закончил, один из учеников попросил Его: — Господи, научи нас молиться, как и Иоанн научил своих учеников.
2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.	2 Он сказал им: — Когда вы молитесь, говорите так: Отец, пусть прославится Твое имя! Пусть придет Твое Царство!
3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.	3 Давай нам каждый день наш насущный хлеб
4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“	4 и прости нам наши грехи, ведь и мы прощаем каждому, кто нам должен. Не дай нам поддаться искушению.
5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,	5 Потом Иисус сказал им: — Вряд ли у кого-либо из вас есть друг, который поступает следующим образом: например, приходит к нему в полночь товарищ и просит: «Друг, одолжи мне три лепешки.
6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.	6 Ко мне с дороги заехал гость, и мне нечего ему предложить».
7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.	7 А тот, находясь в доме, отвечает: «Не беспокой меня. Дверь уже заперта, дети мои со мною в постели, не могу я сейчас встать и дать тебе хлеба».
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.	8 Говорю вам, что даже если он не встанет и не даст ему по дружбе, ему все-таки придется сделать то, о чем его попросили, только чтобы не осрамиться.
9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!	9 Поэтому Я говорю вам: просите — и вам дадут, ищите — и найдете, стучите — и вам откроют.
10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.	10 Потому что каждый, кто просит, получает, и кто ищет, находит, и тому, кто стучит, откроют.
11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?	11 Есть ли среди вас такой отец, который даст своему сыну змею, когда тот попросит рыбы?
12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?	12 Или, если тот попросит яйцо, даст ему скорпиона?
13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“	13 Если вы, будучи злы, умеете давать своим детям благие дары, то тем более Небесный Отец даст Святого Духа тем, кто просит у Него!
14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.	14 Однажды Иисус изгнал демона немоты. И когда демон вышел, человек, который был нем, заговорил. Люди удивлялись.
15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.	15 Но некоторые говорили: — Он изгоняет демонов силой Веельзевула, повелителя демонов.
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.	16 Другие, желая испытать Иисуса, попросили, чтобы Он показал им знамение с неба.
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.	17 Но Иисус, зная их мысли, сказал им: — Любое царство, разделившееся на враждующие части, приходит в запустение, и дом, где есть распря, рушится.
18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.	18 И если сатана враждует против самого себя, то как устоит его царство? Я говорю это потому, что вы заявляете, будто Я изгоняю демонов силой Веельзевула.
19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.	19 Если Я изгоняю демонов силой Веельзевула, то чьей силой изгоняют их ваши последователи? Так что они будут вам судьями.
20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.	20 Но если Я изгоняю демонов перстом Божьим, то это значит, что Царство Божье пришло к вам.
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.	21 Когда сильный и хорошо вооруженный человек охраняет свой дом, то его имущество в безопасности.
22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.	22 Но если кто-то более сильный нападет и одолеет его, то он заберет оружие, на которое полагался хозяин, и разделит добычу.
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!	23 Кто не со Мной, тот против Меня, и кто не собирает со Мной, тот растрачивает.
24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.	24 Когда нечистый дух выходит из человека, то он скитается по безводным местам, ища место для отдыха, но не находит его. Тогда он говорит: «Возвращусь-ка я в дом, из которого вышел».
25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.	25 Когда он возвращается, то находит дом чисто выметенным и убранным.
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“	26 Тогда он идет и берет семь других духов, еще более злых, чем он сам, и они приходят и поселяются там. И это для человека еще хуже того, что было вначале.
27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“	27 Иисус еще говорил, когда одна женщина из толпы крикнула: — Блаженна та мать, что родила Тебя и выкормила!
28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“	28 Иисус ответил: — Блаженнее те, кто слышит слово Божье и исполняет его.
29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.	29 Когда людей собралось еще больше, Иисус начал говорить: — Это поколение — злое. Оно ищет знамения, но ему не будет дано никакого знамения, кроме знамения пророка Ионы.
30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.	30 И как Иона стал знамением для жителей Ниневии, так и Сын Человеческий станет знамением для этого поколения.
31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!	31 Царица Юга встанет в День Суда с людьми этого поколения и осудит их, потому что она пришла с другого конца света послушать мудрость Соломона. Сейчас же с вами Тот, Кто больше Соломона.
32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!	32 Жители Ниневии встанут в День Суда с людьми этого поколения и обвинят их, потому что они покаялись от проповеди Ионы. Сейчас же с вами Тот, Кто больше Ионы.
33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.	33 Никто, зажегши светильник, не ставит его в погреб или под горшок. Наоборот, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.
34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.	34 Твой глаз — светильник твоего тела. Когда твой глаз ясен, тогда и все твое тело полно света. Если же у тебя дурной глаз, то и все твое тело темно.
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!	35 Так что смотри, не тьма ли тот свет, который внутри тебя.
36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.	36 Итак, если все твое тело полно света и в нем нет ни одной темной части, то оно все будет светло, как бывает, когда светильник освещает тебя сиянием.
37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.	37 Когда Иисус так говорил, один фарисей пригласил Его к себе на обед. Иисус пришел и возлег у стола.
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.	38 Фарисея удивило, что Он не совершил перед едой ритуального омовения.
39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!	39 Но Господь сказал ему: — Вот вы, фарисеи, очищаете чаши и тарелки снаружи, но внутри вы полны жадности и злобы.
40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?	40 Глупцы! Разве Тот, Кто сотворил внешнее, не сотворил и внутреннее?
41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.	41 Что же касается внутреннего, то давайте милостыню, и тогда все у вас будет чисто.
42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!	42 Но горе вам, фарисеи, потому что вы даете десятину с мяты, руты и с других трав, а справедливостью и любовью Божьей вы пренебрегаете. И то нужно делать, и другого не оставлять.
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!	43 Горе вам, фарисеи, потому что вы любите занимать почетные места в синагогах и любите, когда вас приветствуют на площадях.
44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.	44 Горе вам, вы подобны никак не обозначенным могилам, по которым люди ходят, даже не подозревая об их существовании.
45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“	45 Один из учителей Закона сказал Ему: — Учитель, говоря это, Ты и нас обижаешь.
46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!	46 Иисус ответил: — Горе и вам, учители Закона, потому что вы взваливаете на людей ноши, которые невозможно нести, а сами и пальцем не шевельнете, чтобы помочь им.
47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.	47 Горе вам, потому что вы строите надгробные памятники пророкам, которых убили ваши предки.
48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!	48 Вы сами свидетельствуете о том, что одобряете действия ваших предков: те убивали пророков, а вы строите им надгробные памятники.
49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,	49 Поэтому и Божья мудрость сказала: «Я пошлю к ним пророков и апостолов, но они одних убьют, а других будут преследовать».
50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,	50 Поэтому нынешнее поколение понесет ответственность за кровь всех пророков, пролитую от создания мира,
51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!	51 от крови Авеля и до крови Захарии, убитого между жертвенником и храмом. Да, говорю вам, нынешнее поколение ответит за все.
52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“	52 Горе вам, учители Закона, потому что вы присвоили ключ знания. Но и сами не вошли, и тем, кто хотел войти, воспрепятствовали.
53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —	53 Когда Иисус вышел из дома, учители Закона и фарисеи обрушились на Него с яростными обвинениями и каверзными вопросами.
54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).	54 Они ставили Ему ловушки, пытаясь поймать на слове.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 11

Евангелие от Луки

Глава 11

Вiд Луки

Розділ 11

Евангелие от Луки

Глава 11

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 11

Евангелие от Луки

Глава 11

Вiд Луки

Розділ 11

Евангелие от Луки

Глава 11

Старий
завіт

Новий
завіт