Библия - Обещанное Восстановление

Вихід

Розділ 12

1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:

2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року.

3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім.

4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня.

5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.

6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні.

7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них.

8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах.

9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його.

10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні.

11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха це для Господа!

12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь!

13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.

14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його!

15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки. Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля.

16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви.

17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.

18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.

19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї.

20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“

21 І покликав Мойсей усіх старши́х Ізраїлевих, та й промовив до них: „Спровадьте й візьміть собі дрібну худо́бину за роди́нами вашими, і заколіть па́сху.

22 І візьміть в'язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горі́шнього одві́рка й двох одвірків бічни́х кров'ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку!

23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горі́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.

24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.

25 І станеться, коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби.

26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“

27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі.

28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

29 І сталося в половині но́чі, і вдарив Господь в єгипетськім кра́ї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоне́ного, що у в'язни́чному домі, і кожного перворідного худоби.

30 І встав фараон уночі́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!...

31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали!

32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“

33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“

34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх.

35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати.

36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту.

37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,

38 а також багато різноголюду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.

39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі.

40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років.

41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська з єгипетського кра́ю.

42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколі́ння.

43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Це постанова про Пасху: жоден чужи́нець не бу́де їсти її.

44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.

45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її.

46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте.

47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.

48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її.

49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“.

50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами.

Исход

Глава 12

1 Когда Моисей и Аарон ещё находились в Египте, Господь обратился к ним с такими словами:

2 «Пусть этот месяц будет для вас первым месяцем года.

3 Вот наказ всей общине израильтян: десятого числа этого месяца каждый должен взять себе одного ягнёнка для своей семьи.

4 Если семья так мала, что не сможет съесть целого ягнёнка, пусть позовут соседей и разделят с ними еду. Мяса ягнёнка должно хватить на всех.

5 Этот ягнёнок должен быть совершенно здоровым годовалым животным мужского пола, барашком или козлёнком.

6 Пусть животное остаётся у вас до четырнадцатого дня этого месяца. В тот день, как только наступят сумерки, вся израильская община должна заколоть этих животных,

7 собрать их кровь и помазать ею косяки и перекладины дверей в тех домах, где израильтяне будут есть мясо этих животных.

8 В ту ночь вы должны зажарить ягнёнка и съесть всё мясо, приправляя его горькими травами и заедая пресным хлебом.

9 Не ешьте мясо ягнёнка сырым и не варите его в воде, а зажарьте целиком на огне. Зажарьте также голову, ноги и все внутренности, прежде чем их съесть.

10 В эту ночь вы должны съесть всё мясо, а если что-то останется до утра, то сожгите все остатки на огне.

11 Когда будете есть мясо, вы должны быть полностью одеты, как будто собрались в дорогу: на вас должна быть обувь, в руке — дорожный посох, и есть вы должны второпях, потому что это будет Пасха Господняя.

12 Сегодня ночью Я пройду по Египту и убью всех первенцев, людей и животных, и произведу суд над всеми богами Египта. Я — Господь.

13 Кровь же на ваших домах будет для Меня особым знаком: увидев кровь, Я обойду ваши дома стороной. Всё плохое Я причиню только египетскому народу, вас же не поразит ни одна из этих страшных болезней.

14 Поэтому вы навсегда запомните сегодняшний день — это будет ваш особый праздник, и, отмечая его, потомки ваши будут вовеки чтить Господа.

15 В этот праздник вы будете есть пресный хлеб на протяжении семи дней. В самый первый день уберите всё квасное из своих домов, и никто не должен есть ничего, замешанного на дрожжах полных семь дней, а если кто поест квасное, вы должны отделить его от остальных израильтян.

16 В первый и в последний день праздника будут святые собрания. В эти дни вы не должны исполнять никакую работу, за исключением приготовления еды.

17 Вы должны помнить праздник Пресных Хлебов, потому что в этот день Я вывел ополчениями весь ваш народ из Египта. Так вот, все ваши потомки должны помнить этот день. Это — закон, который сохранится навечно.

18 Начиная с вечера четырнадцатого дня первого месяца вы будете есть пресный хлеб, и это будет продолжаться до вечера двадцать первого дня того же месяца.

19 В течение семи дней в ваших домах не должно быть ничего замешанного на дрожжах. Всякий, кто в это время будет есть квасное, будь то чужеземец или житель Израиля, должен быть отделён от других израильтян.

20 В этот праздник вы не должны есть квасное, а нужно есть только пресный хлеб, где бы вы ни были».

21 Моисей созвал старейшин и сказал им: «Возьмите по ягнёнку для своих семейств и заколите ягнят на Пасху.

22 Соберите также стебли иссопа в пучки, окуните их в чаши с кровью и помажьте кровью косяки и перекладины дверей. Никто не должен выходить из дома до утра.

23 Когда Господь пройдёт по Египту, убивая первенцев, Он увидит кровь на косяках и перекладинах дверей и защитит тот дом. Он не допустит, чтобы Губитель вошёл в ваши дома и повредил вам.

24 Вы должны помнить этот наказ, он будет законом для вас и ваших потомков навеки.

25 Не забывайте соблюдать Мой наказ, даже когда придёте в ту землю, которую Господь даёт вам.

26 Когда ваши дети спросят вас: „Зачем мы исполняем этот обряд?” —

27 вы скажете: „Эта Пасха — в честь Господа, так как, когда мы были в Египте, Господь обошёл стороной дома Израиля. Всевышний убил египтян, но спас народ в наших домах”». Затем народ склонился перед Господом и поклонился Ему.

28 Вот что Господь повелел Моисею и Аарону, и народ Израиля исполнил наказ Господа.

29 В полночь Господь убил всех первенцев в Египте: от сына первенца фараона, владыки Египта, до сына первенца узника, находившегося в темнице. Погиб и весь перворождённый скот.

30 В ту ночь в каждом египетском доме ктото умер, и громко рыдали фараон, и его правители, и весь народ Египта.

31 В ту же ночь фараон призвал Моисея и Аарона и сказал: «Поднимитесь и уходите из моего народа, как и просили. Идите и совершите служение Господу!

32 Можете взять с собой всех своих овец и скот, как вы и хотели. Идите! И меня также благословите!»

33 И все египтяне тоже просили их поскорее уйти, умоляя: «Если вы не уйдёте, мы все умрём!»

34 У израильтян не было времени даже положить закваску в хлеб, они просто завернули квашни в одежду и понесли их на плечах.

35 Затем израильтяне сделали то, что велел Моисей: они пошли к своим соседям-египтянам и стали просить у них одежду и изделия из серебра и золота.

36 Господь сделал так, что египтяне по-доброму отнеслись к израильскому народу и отдали ему свои богатства.

37 Израильский народ отправился из Раамсеса в Сокхоф; всего же израильтян было около 600 000 мужчин, не считая детей.

38 У них было великое множество овец, скота и всякого другого добра. С ними также отправилось много людей, которые принадлежали к другим народам. Эти люди не были израильтянами, но они ушли из Египта вместе с ними.

39 У народа не было времени положить закваску в хлеб, но поскольку они не приготовили себе никакой особой еды на дорогу, им пришлось испечь хлеб без закваски.

40 Народ Израиля прожил в Египте 430 лет,

41 а через 430 лет, день в день, всё Господнее ополчение покинуло Египет.

42 И потому эта ночь особая — ночь, когда люди вспоминают, что сделал Господь. И весь израильский народ будет помнить эту ночь во веки веков.

43 Господь сказал Моисею и Аарону: «Вот правила Пасхи: никакой чужестранец не должен участвовать в пасхальной трапезе.

44 Если человек купит раба и сделает ему обрезание, то раб может есть пасхальную еду.

45 Если же этот человек живёт в вашей стране или его наняли работать на вас, то он не должен участвовать в пасхальной трапезе.

46 Ешьте эту еду в одном доме, ничего из этой еды не выносите из дома и не ломайте кости ягнёнка.

47 Вся израильская община должна исполнять этот обряд.

48 Если с вами живёт неизраильтянин и хочет разделить с вами Пасху Господню, то ему следует сделать обрезание, тогда он станет гражданином Израиля и сможет разделить с вами эту трапезу. Но если человек не обрезан, то он не может есть пасхальную еду.

49 Эти правила одинаковы для всех, будь то гражданин Израиля или неизраильтянин, живущий в вашей стране».

50 Весь народ Израиля повиновался наказу, данному Господом Моисею и Аарону.

51 И в тот же самый день Господь вывел весь израильский народ из Египетской земли по ополчениям.

Вихід Розділ 12	Исход Глава 12
1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:	1 Когда Моисей и Аарон ещё находились в Египте, Господь обратился к ним с такими словами:
2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року.	2 «Пусть этот месяц будет для вас первым месяцем года.
3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім.	3 Вот наказ всей общине израильтян: десятого числа этого месяца каждый должен взять себе одного ягнёнка для своей семьи.
4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня.	4 Если семья так мала, что не сможет съесть целого ягнёнка, пусть позовут соседей и разделят с ними еду. Мяса ягнёнка должно хватить на всех.
5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.	5 Этот ягнёнок должен быть совершенно здоровым годовалым животным мужского пола, барашком или козлёнком.
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні.	6 Пусть животное остаётся у вас до четырнадцатого дня этого месяца. В тот день, как только наступят сумерки, вся израильская община должна заколоть этих животных,
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них.	7 собрать их кровь и помазать ею косяки и перекладины дверей в тех домах, где израильтяне будут есть мясо этих животных.
8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах.	8 В ту ночь вы должны зажарить ягнёнка и съесть всё мясо, приправляя его горькими травами и заедая пресным хлебом.
9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його.	9 Не ешьте мясо ягнёнка сырым и не варите его в воде, а зажарьте целиком на огне. Зажарьте также голову, ноги и все внутренности, прежде чем их съесть.
10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні.	10 В эту ночь вы должны съесть всё мясо, а если что-то останется до утра, то сожгите все остатки на огне.
11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха це для Господа!	11 Когда будете есть мясо, вы должны быть полностью одеты, как будто собрались в дорогу: на вас должна быть обувь, в руке — дорожный посох, и есть вы должны второпях, потому что это будет Пасха Господняя.
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь!	12 Сегодня ночью Я пройду по Египту и убью всех первенцев, людей и животных, и произведу суд над всеми богами Египта. Я — Господь.
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.	13 Кровь же на ваших домах будет для Меня особым знаком: увидев кровь, Я обойду ваши дома стороной. Всё плохое Я причиню только египетскому народу, вас же не поразит ни одна из этих страшных болезней.
14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його!	14 Поэтому вы навсегда запомните сегодняшний день — это будет ваш особый праздник, и, отмечая его, потомки ваши будут вовеки чтить Господа.
15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки. Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля.	15 В этот праздник вы будете есть пресный хлеб на протяжении семи дней. В самый первый день уберите всё квасное из своих домов, и никто не должен есть ничего, замешанного на дрожжах полных семь дней, а если кто поест квасное, вы должны отделить его от остальных израильтян.
16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви.	16 В первый и в последний день праздника будут святые собрания. В эти дни вы не должны исполнять никакую работу, за исключением приготовления еды.
17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.	17 Вы должны помнить праздник Пресных Хлебов, потому что в этот день Я вывел ополчениями весь ваш народ из Египта. Так вот, все ваши потомки должны помнить этот день. Это — закон, который сохранится навечно.
18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.	18 Начиная с вечера четырнадцатого дня первого месяца вы будете есть пресный хлеб, и это будет продолжаться до вечера двадцать первого дня того же месяца.
19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї.	19 В течение семи дней в ваших домах не должно быть ничего замешанного на дрожжах. Всякий, кто в это время будет есть квасное, будь то чужеземец или житель Израиля, должен быть отделён от других израильтян.
20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“	20 В этот праздник вы не должны есть квасное, а нужно есть только пресный хлеб, где бы вы ни были».
21 І покликав Мойсей усіх старши́х Ізраїлевих, та й промовив до них: „Спровадьте й візьміть собі дрібну худо́бину за роди́нами вашими, і заколіть па́сху.	21 Моисей созвал старейшин и сказал им: «Возьмите по ягнёнку для своих семейств и заколите ягнят на Пасху.
22 І візьміть в'язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горі́шнього одві́рка й двох одвірків бічни́х кров'ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку!	22 Соберите также стебли иссопа в пучки, окуните их в чаши с кровью и помажьте кровью косяки и перекладины дверей. Никто не должен выходить из дома до утра.
23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горі́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.	23 Когда Господь пройдёт по Египту, убивая первенцев, Он увидит кровь на косяках и перекладинах дверей и защитит тот дом. Он не допустит, чтобы Губитель вошёл в ваши дома и повредил вам.
24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.	24 Вы должны помнить этот наказ, он будет законом для вас и ваших потомков навеки.
25 І станеться, коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби.	25 Не забывайте соблюдать Мой наказ, даже когда придёте в ту землю, которую Господь даёт вам.
26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“	26 Когда ваши дети спросят вас: „Зачем мы исполняем этот обряд?” —
27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі.	27 вы скажете: „Эта Пасха — в честь Господа, так как, когда мы были в Египте, Господь обошёл стороной дома Израиля. Всевышний убил египтян, но спас народ в наших домах”». Затем народ склонился перед Господом и поклонился Ему.
28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.	28 Вот что Господь повелел Моисею и Аарону, и народ Израиля исполнил наказ Господа.
29 І сталося в половині но́чі, і вдарив Господь в єгипетськім кра́ї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоне́ного, що у в'язни́чному домі, і кожного перворідного худоби.	29 В полночь Господь убил всех первенцев в Египте: от сына первенца фараона, владыки Египта, до сына первенца узника, находившегося в темнице. Погиб и весь перворождённый скот.
30 І встав фараон уночі́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!...	30 В ту ночь в каждом египетском доме ктото умер, и громко рыдали фараон, и его правители, и весь народ Египта.
31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали!	31 В ту же ночь фараон призвал Моисея и Аарона и сказал: «Поднимитесь и уходите из моего народа, как и просили. Идите и совершите служение Господу!
32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“	32 Можете взять с собой всех своих овец и скот, как вы и хотели. Идите! И меня также благословите!»
33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“	33 И все египтяне тоже просили их поскорее уйти, умоляя: «Если вы не уйдёте, мы все умрём!»
34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх.	34 У израильтян не было времени даже положить закваску в хлеб, они просто завернули квашни в одежду и понесли их на плечах.
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати.	35 Затем израильтяне сделали то, что велел Моисей: они пошли к своим соседям-египтянам и стали просить у них одежду и изделия из серебра и золота.
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту.	36 Господь сделал так, что египтяне по-доброму отнеслись к израильскому народу и отдали ему свои богатства.
37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,	37 Израильский народ отправился из Раамсеса в Сокхоф; всего же израильтян было около 600 000 мужчин, не считая детей.
38 а також багато різноголюду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.	38 У них было великое множество овец, скота и всякого другого добра. С ними также отправилось много людей, которые принадлежали к другим народам. Эти люди не были израильтянами, но они ушли из Египта вместе с ними.
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі.	39 У народа не было времени положить закваску в хлеб, но поскольку они не приготовили себе никакой особой еды на дорогу, им пришлось испечь хлеб без закваски.
40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років.	40 Народ Израиля прожил в Египте 430 лет,
41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська з єгипетського кра́ю.	41 а через 430 лет, день в день, всё Господнее ополчение покинуло Египет.
42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколі́ння.	42 И потому эта ночь особая — ночь, когда люди вспоминают, что сделал Господь. И весь израильский народ будет помнить эту ночь во веки веков.
43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Це постанова про Пасху: жоден чужи́нець не бу́де їсти її.	43 Господь сказал Моисею и Аарону: «Вот правила Пасхи: никакой чужестранец не должен участвовать в пасхальной трапезе.
44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.	44 Если человек купит раба и сделает ему обрезание, то раб может есть пасхальную еду.
45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її.	45 Если же этот человек живёт в вашей стране или его наняли работать на вас, то он не должен участвовать в пасхальной трапезе.
46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте.	46 Ешьте эту еду в одном доме, ничего из этой еды не выносите из дома и не ломайте кости ягнёнка.
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.	47 Вся израильская община должна исполнять этот обряд.
48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її.	48 Если с вами живёт неизраильтянин и хочет разделить с вами Пасху Господню, то ему следует сделать обрезание, тогда он станет гражданином Израиля и сможет разделить с вами эту трапезу. Но если человек не обрезан, то он не может есть пасхальную еду.
49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“.	49 Эти правила одинаковы для всех, будь то гражданин Израиля или неизраильтянин, живущий в вашей стране».
50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.	50 Весь народ Израиля повиновался наказу, данному Господом Моисею и Аарону.
51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами.	51 И в тот же самый день Господь вывел весь израильский народ из Египетской земли по ополчениям.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вихід

Розділ 12

Исход

Глава 12

Вихід

Розділ 12

Исход

Глава 12

Старий завіт

Новий завіт

Вихід

Розділ 12

Исход

Глава 12

Вихід

Розділ 12

Исход

Глава 12

Старий
завіт

Новий
завіт