Библия - Обещанное Восстановление

Вихід

Розділ 12

1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:

2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року.

3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім.

4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня.

5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.

6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні.

7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них.

8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах.

9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його.

10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні.

11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха це для Господа!

12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь!

13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.

14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його!

15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки. Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля.

16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви.

17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.

18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.

19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї.

20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“

21 І покликав Мойсей усіх старши́х Ізраїлевих, та й промовив до них: „Спровадьте й візьміть собі дрібну худо́бину за роди́нами вашими, і заколіть па́сху.

22 І візьміть в'язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горі́шнього одві́рка й двох одвірків бічни́х кров'ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку!

23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горі́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.

24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.

25 І станеться, коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби.

26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“

27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі.

28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

29 І сталося в половині но́чі, і вдарив Господь в єгипетськім кра́ї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоне́ного, що у в'язни́чному домі, і кожного перворідного худоби.

30 І встав фараон уночі́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!...

31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали!

32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“

33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“

34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх.

35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати.

36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту.

37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,

38 а також багато різноголюду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.

39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі.

40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років.

41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська з єгипетського кра́ю.

42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколі́ння.

43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Це постанова про Пасху: жоден чужи́нець не бу́де їсти її.

44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.

45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її.

46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте.

47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.

48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її.

49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“.

50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами.

Исход

Глава 12

1 Вечный сказал Мусе и Харуну в Египте:

2 – Пусть этот месяц будет для вас первым месяцем, началом года.

3 Скажи всему обществу исраильтян, что в десятый день этого месяца каждый должен взять ягнёнка на свою семью, по одному ягнёнку на семейство.

4 Если семья слишком мала, чтобы съесть целого ягнёнка, пусть они поделятся с ближайшим соседом, приняв в расчёт количество людей. Рассчитайте, сколько сможет съесть каждый человек.

5 Животные, которых вы выбираете, пусть будут годовалыми самцами, без изъяна. Вы можете брать ягнят или козлят.

6 Держите их живыми до четырнадцатого дня этого месяца, и пусть вечером всё общество исраильтян заколет их.

7 Возьмите кровь жертвенных животных и помажьте оба косяка и перекладины дверей в доме, где вы их едите.

8 В ту же ночь съешьте мясо, пожаренное над огнём, приправленное горькими травами, с хлебом, приготовленным без закваски.

9 Не ешьте мясо сырым или варёным, жарьте его над огнём – голову, ноги и потроха.

10 Ничего не оставляйте до утра. Если что-то осталось – сожгите.

11 Ешьте так: пусть пояса ваши будут завязаны, ноги обуты, а в руке – посох. Ешьте быстро. Это ужин на празднике Освобождения в Мою честь.

12 В эту ночь Я пройду по Египту и погублю всех первенцев людей и скота, и накажу богов Египта. Я – Вечный.

13 Кровь будет знаком на домах, где вы живёте: увидев кровь, Я пройду мимо. Мор не погубит вас, когда Я поражу Египет.

14 Вспоминайте этот день. Отмечайте его в грядущих поколениях как праздник Вечному – это вам установление на века.

15 Семь дней ешьте пресный хлеб. В первый же день уничтожьте закваску в своих домах, потому что каждый, кто станет есть дрожжевой хлеб с первого дня до седьмого, будет исторгнут из Исраила.

16 Созывайте священное собрание в первый и в седьмой день. Не делайте никакой работы в эти дни, вы можете только готовить себе еду.

17 Отмечайте праздник Пресных хлебов, потому что в этот день Я вывел ваши воинства из Египта. Отмечайте этот день в грядущих поколениях – это вам установление на века.

18 Ешьте хлеб, приготовленный без закваски, с вечера четырнадцатого дня до вечера двадцать первого дня первого месяца.

19 Семь дней в ваших домах не должно быть закваски. Любой, кто станет есть дрожжевой хлеб, будет исторгнут из общества исраильтян, будь он поселенец или уроженец той земли.

20 Не ешьте ничего, приготовленного с закваской. Где бы вы ни жили, ешьте пресный хлеб.

21 Муса призвал старейшин Исраила и сказал им: – Идите, выберите ягнят для ваших семей и заколите жертву на праздник Освобождения.

22 Возьмите пучок иссопа, . макните его в жертвенную кровь в сосуде и помажьте перекладину и оба дверных косяка. Пусть до утра никто из вас не выходит из дома.

23 Когда Вечный пойдёт убивать египтян, Он увидит кровь на перекладине и дверных косяках и пройдёт мимо этих дверей, не позволив губителю войти в ваши дома и умертвить вас.

24 Храните этот обычай как вечное установление для вас и ваших потомков.

25 Войдя в землю, которую Вечный даст вам, как Он и обещал, исполняйте этот обряд.

26 Когда ваши дети спросят: «Что значит этот обряд?» –

27 скажите им: «Это праздничная жертва Вечному, Который прошёл мимо домов исраильтян в Египте и пощадил их, когда убивал египтян». Народ склонился и восславил Вечного.

28 Исраильтяне сделали всё, что Вечный повелел Мусе и Харуну.

29 В полночь Вечный погубил в Египте всех первенцев – от первенца фараона, наследника престола, до первенца узника, сидевшего в темнице, и весь первородный приплод скота.

30 Фараон, его приближённые и все египтяне поднялись среди ночи; и стоял в Египте громкий плач, ведь не было дома, где бы хоть кто-нибудь не умер.

31 Ночью фараон позвал Мусу и Харуна и сказал: – Собирайтесь! Уходите от моего народа вместе с исраильтянами. Пойдите, поклонитесь Вечному, как вы говорили.

32 Берите всё: и отары, и стада, как вы и хотели, и идите. И ещё, благословите меня.

33 Египтяне торопили исраильский народ покинуть страну. – Иначе, – говорили они, – мы все умрём!

34 Исраильский народ взял тесто, куда ещё не положили закваску, и понёс его на плечах в посуде, завёрнутой в одежду.

35 Исраильтяне, как научил Муса, попросили у египтян серебряные и золотые вещи и одежду.

36 Вечный расположил египтян к исраильскому народу, и они дали им то, о чём их просили. Так исраильтяне обобрали египтян.

37 Исраильтяне отправились из города Раамсеса в город Суккот – шестьсот тысяч мужчин, не считая женщин и детей. Все они шли пешком.

38 С ними ушло много разного народа и огромное количество мелкого и крупного скота.

39 Из теста, вынесенного из Египта, они испекли пресные лепёшки. Тесто было без закваски: их торопили уйти из Египта, и они не успели сделать припасы.

40 Исраильтяне прожили в Египте четыреста тридцать лет.

41 В день, когда четыреста тридцать лет истекли, воинства Вечного покинули Египет.

42 Вечный бодрствовал в ту ночь, чтобы вывести их из Египта, и исраильтяне в грядущих поколениях тоже должны бодрствовать в эту ночь, чтобы чтить Вечного.

43 Вечный сказал Мусе и Харуну: – Вот правила относительно жертвы на праздник Освобождения: её не может есть чужеземец.

44 Купленный тобой раб может есть её после того, как ты ему сделаешь обрезание,

45 но временный житель и наёмный работник не могут её есть.

46 Эту жертву следует есть в том доме, где её приготовили, – не выносите мясо из дома. Не ломайте ни одной из костей.

47 Пусть этот праздник празднует всё общество исраильтян.

48 Если чужеземец, живущий у вас, захочет отметить праздник Вечного, нужно, чтобы все мужчины в его доме были обрезаны. Тогда он сможет участвовать в нём, как уроженец этой земли. А те, кому не сделали обрезание, не могут участвовать в праздничной трапезе.

49 Этот закон действителен и для уроженцев этой земли, и для чужеземцев, живущих среди вас.

50 Все исраильтяне сделали, как Вечный повелел Мусе и Харуну.

51 В тот же день Вечный вывел исраильтян из Египта по их воинствам.

Вихід Розділ 12	Исход Глава 12
1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:	1 Вечный сказал Мусе и Харуну в Египте:
2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року.	2 – Пусть этот месяц будет для вас первым месяцем, началом года.
3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім.	3 Скажи всему обществу исраильтян, что в десятый день этого месяца каждый должен взять ягнёнка на свою семью, по одному ягнёнку на семейство.
4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня.	4 Если семья слишком мала, чтобы съесть целого ягнёнка, пусть они поделятся с ближайшим соседом, приняв в расчёт количество людей. Рассчитайте, сколько сможет съесть каждый человек.
5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.	5 Животные, которых вы выбираете, пусть будут годовалыми самцами, без изъяна. Вы можете брать ягнят или козлят.
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні.	6 Держите их живыми до четырнадцатого дня этого месяца, и пусть вечером всё общество исраильтян заколет их.
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них.	7 Возьмите кровь жертвенных животных и помажьте оба косяка и перекладины дверей в доме, где вы их едите.
8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах.	8 В ту же ночь съешьте мясо, пожаренное над огнём, приправленное горькими травами, с хлебом, приготовленным без закваски.
9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його.	9 Не ешьте мясо сырым или варёным, жарьте его над огнём – голову, ноги и потроха.
10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні.	10 Ничего не оставляйте до утра. Если что-то осталось – сожгите.
11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха це для Господа!	11 Ешьте так: пусть пояса ваши будут завязаны, ноги обуты, а в руке – посох. Ешьте быстро. Это ужин на празднике Освобождения в Мою честь.
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь!	12 В эту ночь Я пройду по Египту и погублю всех первенцев людей и скота, и накажу богов Египта. Я – Вечный.
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.	13 Кровь будет знаком на домах, где вы живёте: увидев кровь, Я пройду мимо. Мор не погубит вас, когда Я поражу Египет.
14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його!	14 Вспоминайте этот день. Отмечайте его в грядущих поколениях как праздник Вечному – это вам установление на века.
15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки. Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля.	15 Семь дней ешьте пресный хлеб. В первый же день уничтожьте закваску в своих домах, потому что каждый, кто станет есть дрожжевой хлеб с первого дня до седьмого, будет исторгнут из Исраила.
16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви.	16 Созывайте священное собрание в первый и в седьмой день. Не делайте никакой работы в эти дни, вы можете только готовить себе еду.
17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.	17 Отмечайте праздник Пресных хлебов, потому что в этот день Я вывел ваши воинства из Египта. Отмечайте этот день в грядущих поколениях – это вам установление на века.
18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.	18 Ешьте хлеб, приготовленный без закваски, с вечера четырнадцатого дня до вечера двадцать первого дня первого месяца.
19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї.	19 Семь дней в ваших домах не должно быть закваски. Любой, кто станет есть дрожжевой хлеб, будет исторгнут из общества исраильтян, будь он поселенец или уроженец той земли.
20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“	20 Не ешьте ничего, приготовленного с закваской. Где бы вы ни жили, ешьте пресный хлеб.
21 І покликав Мойсей усіх старши́х Ізраїлевих, та й промовив до них: „Спровадьте й візьміть собі дрібну худо́бину за роди́нами вашими, і заколіть па́сху.	21 Муса призвал старейшин Исраила и сказал им: – Идите, выберите ягнят для ваших семей и заколите жертву на праздник Освобождения.
22 І візьміть в'язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горі́шнього одві́рка й двох одвірків бічни́х кров'ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку!	22 Возьмите пучок иссопа, . макните его в жертвенную кровь в сосуде и помажьте перекладину и оба дверных косяка. Пусть до утра никто из вас не выходит из дома.
23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горі́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.	23 Когда Вечный пойдёт убивать египтян, Он увидит кровь на перекладине и дверных косяках и пройдёт мимо этих дверей, не позволив губителю войти в ваши дома и умертвить вас.
24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.	24 Храните этот обычай как вечное установление для вас и ваших потомков.
25 І станеться, коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби.	25 Войдя в землю, которую Вечный даст вам, как Он и обещал, исполняйте этот обряд.
26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“	26 Когда ваши дети спросят: «Что значит этот обряд?» –
27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі.	27 скажите им: «Это праздничная жертва Вечному, Который прошёл мимо домов исраильтян в Египте и пощадил их, когда убивал египтян». Народ склонился и восславил Вечного.
28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.	28 Исраильтяне сделали всё, что Вечный повелел Мусе и Харуну.
29 І сталося в половині но́чі, і вдарив Господь в єгипетськім кра́ї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоне́ного, що у в'язни́чному домі, і кожного перворідного худоби.	29 В полночь Вечный погубил в Египте всех первенцев – от первенца фараона, наследника престола, до первенца узника, сидевшего в темнице, и весь первородный приплод скота.
30 І встав фараон уночі́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!...	30 Фараон, его приближённые и все египтяне поднялись среди ночи; и стоял в Египте громкий плач, ведь не было дома, где бы хоть кто-нибудь не умер.
31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали!	31 Ночью фараон позвал Мусу и Харуна и сказал: – Собирайтесь! Уходите от моего народа вместе с исраильтянами. Пойдите, поклонитесь Вечному, как вы говорили.
32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“	32 Берите всё: и отары, и стада, как вы и хотели, и идите. И ещё, благословите меня.
33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“	33 Египтяне торопили исраильский народ покинуть страну. – Иначе, – говорили они, – мы все умрём!
34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх.	34 Исраильский народ взял тесто, куда ещё не положили закваску, и понёс его на плечах в посуде, завёрнутой в одежду.
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати.	35 Исраильтяне, как научил Муса, попросили у египтян серебряные и золотые вещи и одежду.
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту.	36 Вечный расположил египтян к исраильскому народу, и они дали им то, о чём их просили. Так исраильтяне обобрали египтян.
37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,	37 Исраильтяне отправились из города Раамсеса в город Суккот – шестьсот тысяч мужчин, не считая женщин и детей. Все они шли пешком.
38 а також багато різноголюду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.	38 С ними ушло много разного народа и огромное количество мелкого и крупного скота.
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі.	39 Из теста, вынесенного из Египта, они испекли пресные лепёшки. Тесто было без закваски: их торопили уйти из Египта, и они не успели сделать припасы.
40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років.	40 Исраильтяне прожили в Египте четыреста тридцать лет.
41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська з єгипетського кра́ю.	41 В день, когда четыреста тридцать лет истекли, воинства Вечного покинули Египет.
42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколі́ння.	42 Вечный бодрствовал в ту ночь, чтобы вывести их из Египта, и исраильтяне в грядущих поколениях тоже должны бодрствовать в эту ночь, чтобы чтить Вечного.
43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Це постанова про Пасху: жоден чужи́нець не бу́де їсти її.	43 Вечный сказал Мусе и Харуну: – Вот правила относительно жертвы на праздник Освобождения: её не может есть чужеземец.
44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.	44 Купленный тобой раб может есть её после того, как ты ему сделаешь обрезание,
45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її.	45 но временный житель и наёмный работник не могут её есть.
46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте.	46 Эту жертву следует есть в том доме, где её приготовили, – не выносите мясо из дома. Не ломайте ни одной из костей.
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.	47 Пусть этот праздник празднует всё общество исраильтян.
48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її.	48 Если чужеземец, живущий у вас, захочет отметить праздник Вечного, нужно, чтобы все мужчины в его доме были обрезаны. Тогда он сможет участвовать в нём, как уроженец этой земли. А те, кому не сделали обрезание, не могут участвовать в праздничной трапезе.
49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“.	49 Этот закон действителен и для уроженцев этой земли, и для чужеземцев, живущих среди вас.
50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.	50 Все исраильтяне сделали, как Вечный повелел Мусе и Харуну.
51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами.	51 В тот же день Вечный вывел исраильтян из Египта по их воинствам.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вихід

Розділ 12

Исход

Глава 12

Вихід

Розділ 12

Исход

Глава 12

Старий завіт

Новий завіт

Вихід

Розділ 12

Исход

Глава 12

Вихід

Розділ 12

Исход

Глава 12

Старий
завіт

Новий
завіт