Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 19

1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.

2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —

3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.

4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.

5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“

6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.

7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“

8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.

9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.

10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“

11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.

12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.

14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.

15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.

16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.

17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.

18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.

19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.

20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.

22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“

24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.

25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.

26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.

28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,

30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.

32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.

33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“

34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.

35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.

37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“

39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“

40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“

41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.

44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.

45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,

46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.

47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,

48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.

Евангелие от Луки

Глава 19

1 Иисус вошел в Иерихон и проходил через город.

2 Там был человек, которого звали Закхей, он был начальником сборщиков налогов и богатым человеком.

3 Он пытался увидеть, кто же этот Иисус, но не мог из-за толпы, потому что был маленького роста.

4 Тогда, чтобы увидеть Его, Закхей забежал вперед и залез на тутовое дерево, росшее в том месте, где Иисус должен был проходить.

5 Когда Иисус подошел к этому месту, Он посмотрел вверх и сказал: — Закхей, спускайся скорее, потому что сегодня Я должен быть у тебя в доме.

6 Закхей быстро спустился и с радостью принял Его.

7 Все, кто видел это, начали возмущаться: — Он пошел в гости к грешнику!

8 Закхей же встал и сказал Господу: — Господи! Половину моего имущества я раздам бедным, а если я с кого-либо взял лишнее, я возвращу ему вчетверо!

9 Тогда Иисус сказал ему: — Сегодня в этот дом пришло спасение, потому что этот человек тоже сын Авраама!

10 Ведь Сын Человеческий пришел, чтобы найти и спасти потерянное.

11 Тем, кто это слушал, Иисус рассказал притчу. (Они были уже недалеко от Иерусалима, и люди полагали, что Божье Царство должно наступить немедленно.)

12 Иисус сказал: — Один знатный человек отправлялся в далекую страну, чтобы получить царскую власть и вернуться.

13 Созвав десять своих слуг, он дал им десять мерок серебра. «Пустите эти деньги в дело, пока я не возвращусь», — сказал он.

14 Но жители его страны ненавидели его и послали вслед за ним посольство, чтобы заявить: «Мы не хотим, чтобы этот человек был нашим царем».

15 Когда он возвратился, получив царскую власть, то приказал созвать к нему слуг, которым доверил деньги, чтобы спросить их, какую они получили прибыль.

16 Первый явился и сказал: «Господин, твоя мерка принесла доход в десять мерок!»

17 «Молодец! — похвалил хозяин. — Ты хороший слуга. Ты был верен в малом, получи теперь в управление десять городов».

18 Пришел второй слуга и сказал: «Господин, твоя мерка принесла доход в пять мерок!»

19 Хозяин ответил: «Получи в управление пять городов».

20 Затем пришел третий слуга и сказал: «Господин, вот твоя мерка, я хранил ее завернутой в платок.

21 Я боялся тебя, так как ты человек жестокий. Ты берешь там, где не клал, и жнешь там, где не сеял».

22 Хозяин тогда сказал: «Ах ты негодный слуга! Я буду судить тебя твоими же словами! Ты знал, что я человек жестокий и что я беру там, где не клал, и жну там, где не сеял?

23 Почему же ты не пустил мои деньги в оборот, чтобы, когда я вернусь, отдать их мне с прибылью?»

24 И он сказал стоявшим там: «Заберите у него его мерку и отдайте тому, у кого уже есть десять».

25 «Господин, — сказали ему, — да ведь у него и так уже десять мерок!»

26 Хозяин ответил: «Говорю вам, что каждому, у кого есть, будет дано еще, а у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

27 А моих врагов, которые не хотели, чтобы я царствовал над ними, приведите сюда и убейте прямо передо мной».

28 Сказав это, Иисус пошел дальше к Иерусалиму.

29 Приближаясь к Виффагии и Вифании, что расположены у Оливковой горы, Он послал вперед двух учеников,

30 сказав: — Идите в селение, которое перед вами, и, войдя в него, вы найдете привязанного осленка, на которого еще никто не садился. Отвяжите его и приведите сюда.

31 Если кто-нибудь вас спросит: «Зачем вы его отвязываете?» — скажите: «Он нужен Господу».

32 Ученики пошли и нашли все так, как им сказал Иисус.

33 Когда они отвязывали осленка, его хозяева спросили их: — Вы зачем отвязываете осленка?

34 Они ответили: — Он нужен Господу.

35 Они привели осленка к Иисусу и, набросив на него свои плащи, посадили на него Иисуса.

36 Когда Он ехал, люди начали расстилать на дороге свои плащи.

37 И когда Он приблизился к месту, где дорога спускается с Оливковой горы, все множество учеников начало радостно и громко прославлять Бога за все чудеса, которые они видели:

38 — Благословен Царь, Который приходит во имя Господа! Мир на небе и слава в вышних небесах!

39 Некоторые из бывших в толпе фарисеев сказали Иисусу: — Учитель, запрети Своим ученикам!

40 Он ответил: — Говорю вам, если они умолкнут, то камни начнут кричать.

41 Когда они подходили к Иерусалиму и уже был виден город, Иисус заплакал о нем:

42 — Если бы и ты сегодня понял, что могло бы принести тебе мир! Но сейчас это скрыто от твоих глаз.

43 Наступят дни, когда твои враги обнесут тебя осадными валами, окружат тебя и стеснят тебя со всех сторон.

44 Они уничтожат тебя и твоих жителей и не оставят в тебе камня на камне, потому что ты не распознал времени, когда Бог посетил тебя.

45 Затем Иисус вошел в храм и стал выгонять оттуда продающих.

46 — Написано, — говорил Он им, — «Дом Мой будет домом молитвы», а вы превратили его в разбойничье логово.

47 Иисус каждый день учил в храме, а первосвященники, учители Закона и вожди народа искали случая, чтобы убить Его.

48 Однако они не знали, как это сделать, потому что все люди слушали Иисуса, боясь упустить хоть одно слово.

Вiд Луки Розділ 19	Евангелие от Луки Глава 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.	1 Иисус вошел в Иерихон и проходил через город.
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —	2 Там был человек, которого звали Закхей, он был начальником сборщиков налогов и богатым человеком.
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.	3 Он пытался увидеть, кто же этот Иисус, но не мог из-за толпы, потому что был маленького роста.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.	4 Тогда, чтобы увидеть Его, Закхей забежал вперед и залез на тутовое дерево, росшее в том месте, где Иисус должен был проходить.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“	5 Когда Иисус подошел к этому месту, Он посмотрел вверх и сказал: — Закхей, спускайся скорее, потому что сегодня Я должен быть у тебя в доме.
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.	6 Закхей быстро спустился и с радостью принял Его.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“	7 Все, кто видел это, начали возмущаться: — Он пошел в гости к грешнику!
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.	8 Закхей же встал и сказал Господу: — Господи! Половину моего имущества я раздам бедным, а если я с кого-либо взял лишнее, я возвращу ему вчетверо!
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.	9 Тогда Иисус сказал ему: — Сегодня в этот дом пришло спасение, потому что этот человек тоже сын Авраама!
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“	10 Ведь Сын Человеческий пришел, чтобы найти и спасти потерянное.
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.	11 Тем, кто это слушал, Иисус рассказал притчу. (Они были уже недалеко от Иерусалима, и люди полагали, что Божье Царство должно наступить немедленно.)
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.	12 Иисус сказал: — Один знатный человек отправлялся в далекую страну, чтобы получить царскую власть и вернуться.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.	13 Созвав десять своих слуг, он дал им десять мерок серебра. «Пустите эти деньги в дело, пока я не возвращусь», — сказал он.
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.	14 Но жители его страны ненавидели его и послали вслед за ним посольство, чтобы заявить: «Мы не хотим, чтобы этот человек был нашим царем».
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.	15 Когда он возвратился, получив царскую власть, то приказал созвать к нему слуг, которым доверил деньги, чтобы спросить их, какую они получили прибыль.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.	16 Первый явился и сказал: «Господин, твоя мерка принесла доход в десять мерок!»
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.	17 «Молодец! — похвалил хозяин. — Ты хороший слуга. Ты был верен в малом, получи теперь в управление десять городов».
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.	18 Пришел второй слуга и сказал: «Господин, твоя мерка принесла доход в пять мерок!»
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.	19 Хозяин ответил: «Получи в управление пять городов».
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.	20 Затем пришел третий слуга и сказал: «Господин, вот твоя мерка, я хранил ее завернутой в платок.
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.	21 Я боялся тебя, так как ты человек жестокий. Ты берешь там, где не клал, и жнешь там, где не сеял».
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.	22 Хозяин тогда сказал: «Ах ты негодный слуга! Я буду судить тебя твоими же словами! Ты знал, что я человек жестокий и что я беру там, где не клал, и жну там, где не сеял?
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“	23 Почему же ты не пустил мои деньги в оборот, чтобы, когда я вернусь, отдать их мне с прибылью?»
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.	24 И он сказал стоявшим там: «Заберите у него его мерку и отдайте тому, у кого уже есть десять».
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.	25 «Господин, — сказали ему, — да ведь у него и так уже десять мерок!»
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.	26 Хозяин ответил: «Говорю вам, что каждому, у кого есть, будет дано еще, а у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.	27 А моих врагов, которые не хотели, чтобы я царствовал над ними, приведите сюда и убейте прямо передо мной».
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.	28 Сказав это, Иисус пошел дальше к Иерусалиму.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,	29 Приближаясь к Виффагии и Вифании, что расположены у Оливковой горы, Он послал вперед двух учеников,
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.	30 сказав: — Идите в селение, которое перед вами, и, войдя в него, вы найдете привязанного осленка, на которого еще никто не садился. Отвяжите его и приведите сюда.
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.	31 Если кто-нибудь вас спросит: «Зачем вы его отвязываете?» — скажите: «Он нужен Господу».
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.	32 Ученики пошли и нашли все так, как им сказал Иисус.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“	33 Когда они отвязывали осленка, его хозяева спросили их: — Вы зачем отвязываете осленка?
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.	34 Они ответили: — Он нужен Господу.
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.	35 Они привели осленка к Иисусу и, набросив на него свои плащи, посадили на него Иисуса.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.	36 Когда Он ехал, люди начали расстилать на дороге свои плащи.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,	37 И когда Он приблизился к месту, где дорога спускается с Оливковой горы, все множество учеников начало радостно и громко прославлять Бога за все чудеса, которые они видели:
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“	38 — Благословен Царь, Который приходит во имя Господа! Мир на небе и слава в вышних небесах!
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“	39 Некоторые из бывших в толпе фарисеев сказали Иисусу: — Учитель, запрети Своим ученикам!
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“	40 Он ответил: — Говорю вам, если они умолкнут, то камни начнут кричать.
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,	41 Когда они подходили к Иерусалиму и уже был виден город, Иисус заплакал о нем:
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.	42 — Если бы и ты сегодня понял, что могло бы принести тебе мир! Но сейчас это скрыто от твоих глаз.
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.	43 Наступят дни, когда твои враги обнесут тебя осадными валами, окружат тебя и стеснят тебя со всех сторон.
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.	44 Они уничтожат тебя и твоих жителей и не оставят в тебе камня на камне, потому что ты не распознал времени, когда Бог посетил тебя.
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,	45 Затем Иисус вошел в храм и стал выгонять оттуда продающих.
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.	46 — Написано, — говорил Он им, — «Дом Мой будет домом молитвы», а вы превратили его в разбойничье логово.
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,	47 Иисус каждый день учил в храме, а первосвященники, учители Закона и вожди народа искали случая, чтобы убить Его.
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.	48 Однако они не знали, как это сделать, потому что все люди слушали Иисуса, боясь упустить хоть одно слово.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие от Луки

Глава 19

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие от Луки

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие от Луки

Глава 19

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие от Луки

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт