Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 19

1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.

2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —

3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.

4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.

5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“

6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.

7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“

8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.

9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.

10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“

11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.

12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.

14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.

15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.

16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.

17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.

18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.

19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.

20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.

22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“

24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.

25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.

26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.

28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,

30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.

32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.

33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“

34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.

35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.

37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“

39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“

40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“

41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.

44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.

45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,

46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.

47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,

48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.

Евангелие по Луке

Глава 19

1 Иисус, войдя в Иерихон, проходил через него.

2 Здесь жил человек по имени Закхей, старший сборщик налогов. Он был очень богат.

3 И хотелось ему увидеть, кто же такой этот Иисус. Но толпа мешала Закхею сделать это, потому что был он маленького роста.

4 И, забежав вперед, он взобрался на шелковицу. Иисус должен был там проходить, и Закхей надеялся, что сможет тогда увидеть Его.

5 Когда Иисус проходил там, Он взглянул поверх толпы и сказал: «Закхей, спускайся скорее! Ведь сегодня Я должен остановиться в твоем доме».

6 Тот поспешно спустился и с радостью принял Его.

7 Видя это, все стали возмущаться и говорить: «Он остановился у такого грешного человека!»

8 Закхей же, встав, сказал Господу: «Вот, половину того, что есть у меня, Господи, отдаю я нищим и, если с кого несправедливо что взял, тому возмещу вчетверо».

9 И сказал ему Иисус: «Ныне пришло спасение дому сему, потому что и этот человек — сын Авраама.

10 Ведь Сын Человеческий пришел отыскать и спасти потерянное».

11 Когда они слушали всё это, Иисус рассказал им еще одну притчу, потому что Он был уже недалеко от Иерусалима, и слушатели Его думали, что Царство Божие вот-вот явится.

12 Итак, Иисус сказал: «Один человек знатного рода отправился в далекую страну, чтобы принять престол царский и затем возвратиться.

13 Но прежде он позвал к себе десять своих слуг, дал каждому по одной мине и распорядился: „Пустите их в дело, пока я не вернусь“.

14 Но граждане его страны ненавидели его и отправили вслед за ним посольство, чтобы заявить: „Мы не хотим, чтобы этот человек стал нашим царем!“

15 Однако, когда он возвратился, получив престол царский, то велел позвать к себе тех слуг, которым дал серебро, чтобы узнать о прибыли каждого из них с доверенных им денег.

16 Пришел первый слуга и сказал: „Господин, твоя мина принесла десять мин прибыли“.

17 И тот сказал ему: „Хорошо, добрый слуга! За то, что ты в малом оказался верен, поставлю тебя управляющим над десятью городами!“

18 Пришел и второй и сказал: „Мина твоя, господин, принесла прибыли пять мин“.

19 И сказано было ему: „Тебе — пять городов в управление“.

20 Затем другой слуга пришел и сказал: „Вот, господин, мина твоя. Я хранил ее завернутой в платке,

21 ибо боялся тебя, потому что ты человек суровый: берешь то, чего не клал, и жнешь то, чего не сеял“.

22 Тогда он ответил ему: „По твоим же словам буду судить тебя, злой человек! Ты знал, что я человек суровый: беру то, чего не клал, и жну то, чего не сеял.

23 Почему же ты не пустил мои деньги в оборот? Возвратившись, я бы получил их назад с прибылью!“

24 И он сказал своим приближенным: „Возьмите у него мину и отдайте тому, у которого десять“.

25 А они сказали ему: „Господин, у того уже есть десять мин“.

26 „Говорю вам, — сказал он, — что каждому, у кого что-то есть, еще дано будет, а у того, у которого нет, будет взято и то, что есть у него.

27 А врагов моих, не пожелавших, чтобы я был их царем, приведите сюда и при мне убейте“».

28 Рассказав эту притчу, Иисус продолжил свой путь в Иерусалим.

29 Когда Он приблизился к Виффагии и Вифании, что у горы, называемой Масличной, то послал двоих из учеников Своих,

30 сказав им: «Идите в селение, что перед вами, и когда войдете в него, увидите привязанного осленка, на которого никто из людей еще не садился. Отвяжите его и приведите сюда.

31 А если спросят вас: „Зачем вы его отвязываете?“, скажите: „Он нужен Господу“».

32 Посланные пошли и нашли всё так, как Он сказал им.

33 Когда они отвязывали осленка, люди, которым он принадлежал, спросили у них: «Почему вы отвязываете осленка?»

34 И они ответили: «Он нужен Господу».

35 Они привели его к Иисусу и, набросив на осла свои одежды, усадили на него Иисуса.

36 Он ехал, а люди стелили свои одежды на дороге перед Ним.

37 Когда Он подъехал к спуску с Масличной горы, всё множество учеников начало громким голосом с радостью восхвалять Бога за все чудеса, которые они видели,

38 восклицая: «Благословен Царь, грядущий во имя Господне! Мир в небе, и слава в высях небес!»

39 Некоторые фарисеи, что были в толпе, сказали Ему: «Учитель, уйми учеников Своих!»

40 «Говорю вам, — возразил Он, — если они умолкнут, камни будут кричать».

41 Когда Иисус приблизился к городу и увидел его перед Собою, то заплакал о нем

42 и сказал: «Если бы и ты мог узнать в сей день, что ведет тебя к миру! Но теперь это сокрыто от глаз твоих.

43 Придет для тебя время, когда твои враги возведут укрепления против тебя, окружат тебя и будут теснить тебя со всех сторон,

44 уничтожат тебя и детей твоих и не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени, в которое Бог посетил тебя!»

45 И, войдя в Храм, Он начал выгонять торгующих там,

46 говоря им: «Написано: „И Дом Мой будет домом молитвы“, а вы сделали его притоном разбойников!»

47 И каждый день Он учил в Храме. А первосвященники и книжники вместе с влиятельными в народе людьми хотели расправиться с Ним,

48 но не знали, как это сделать, потому что весь народ слушал Иисуса, ни на шаг не отходя от Него.

Вiд Луки Розділ 19	Евангелие по Луке Глава 19
1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.	1 Иисус, войдя в Иерихон, проходил через него.
2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —	2 Здесь жил человек по имени Закхей, старший сборщик налогов. Он был очень богат.
3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.	3 И хотелось ему увидеть, кто же такой этот Иисус. Но толпа мешала Закхею сделать это, потому что был он маленького роста.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.	4 И, забежав вперед, он взобрался на шелковицу. Иисус должен был там проходить, и Закхей надеялся, что сможет тогда увидеть Его.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“	5 Когда Иисус проходил там, Он взглянул поверх толпы и сказал: «Закхей, спускайся скорее! Ведь сегодня Я должен остановиться в твоем доме».
6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.	6 Тот поспешно спустился и с радостью принял Его.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“	7 Видя это, все стали возмущаться и говорить: «Он остановился у такого грешного человека!»
8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.	8 Закхей же, встав, сказал Господу: «Вот, половину того, что есть у меня, Господи, отдаю я нищим и, если с кого несправедливо что взял, тому возмещу вчетверо».
9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.	9 И сказал ему Иисус: «Ныне пришло спасение дому сему, потому что и этот человек — сын Авраама.
10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“	10 Ведь Сын Человеческий пришел отыскать и спасти потерянное».
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.	11 Когда они слушали всё это, Иисус рассказал им еще одну притчу, потому что Он был уже недалеко от Иерусалима, и слушатели Его думали, что Царство Божие вот-вот явится.
12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.	12 Итак, Иисус сказал: «Один человек знатного рода отправился в далекую страну, чтобы принять престол царский и затем возвратиться.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.	13 Но прежде он позвал к себе десять своих слуг, дал каждому по одной мине и распорядился: „Пустите их в дело, пока я не вернусь“.
14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.	14 Но граждане его страны ненавидели его и отправили вслед за ним посольство, чтобы заявить: „Мы не хотим, чтобы этот человек стал нашим царем!“
15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.	15 Однако, когда он возвратился, получив престол царский, то велел позвать к себе тех слуг, которым дал серебро, чтобы узнать о прибыли каждого из них с доверенных им денег.
16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.	16 Пришел первый слуга и сказал: „Господин, твоя мина принесла десять мин прибыли“.
17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.	17 И тот сказал ему: „Хорошо, добрый слуга! За то, что ты в малом оказался верен, поставлю тебя управляющим над десятью городами!“
18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.	18 Пришел и второй и сказал: „Мина твоя, господин, принесла прибыли пять мин“.
19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.	19 И сказано было ему: „Тебе — пять городов в управление“.
20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.	20 Затем другой слуга пришел и сказал: „Вот, господин, мина твоя. Я хранил ее завернутой в платке,
21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.	21 ибо боялся тебя, потому что ты человек суровый: берешь то, чего не клал, и жнешь то, чего не сеял“.
22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.	22 Тогда он ответил ему: „По твоим же словам буду судить тебя, злой человек! Ты знал, что я человек суровый: беру то, чего не клал, и жну то, чего не сеял.
23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“	23 Почему же ты не пустил мои деньги в оборот? Возвратившись, я бы получил их назад с прибылью!“
24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.	24 И он сказал своим приближенным: „Возьмите у него мину и отдайте тому, у которого десять“.
25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.	25 А они сказали ему: „Господин, у того уже есть десять мин“.
26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.	26 „Говорю вам, — сказал он, — что каждому, у кого что-то есть, еще дано будет, а у того, у которого нет, будет взято и то, что есть у него.
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.	27 А врагов моих, не пожелавших, чтобы я был их царем, приведите сюда и при мне убейте“».
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.	28 Рассказав эту притчу, Иисус продолжил свой путь в Иерусалим.
29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,	29 Когда Он приблизился к Виффагии и Вифании, что у горы, называемой Масличной, то послал двоих из учеников Своих,
30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.	30 сказав им: «Идите в селение, что перед вами, и когда войдете в него, увидите привязанного осленка, на которого никто из людей еще не садился. Отвяжите его и приведите сюда.
31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.	31 А если спросят вас: „Зачем вы его отвязываете?“, скажите: „Он нужен Господу“».
32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.	32 Посланные пошли и нашли всё так, как Он сказал им.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“	33 Когда они отвязывали осленка, люди, которым он принадлежал, спросили у них: «Почему вы отвязываете осленка?»
34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.	34 И они ответили: «Он нужен Господу».
35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.	35 Они привели его к Иисусу и, набросив на осла свои одежды, усадили на него Иисуса.
36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.	36 Он ехал, а люди стелили свои одежды на дороге перед Ним.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,	37 Когда Он подъехал к спуску с Масличной горы, всё множество учеников начало громким голосом с радостью восхвалять Бога за все чудеса, которые они видели,
38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“	38 восклицая: «Благословен Царь, грядущий во имя Господне! Мир в небе, и слава в высях небес!»
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“	39 Некоторые фарисеи, что были в толпе, сказали Ему: «Учитель, уйми учеников Своих!»
40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“	40 «Говорю вам, — возразил Он, — если они умолкнут, камни будут кричать».
41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,	41 Когда Иисус приблизился к городу и увидел его перед Собою, то заплакал о нем
42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.	42 и сказал: «Если бы и ты мог узнать в сей день, что ведет тебя к миру! Но теперь это сокрыто от глаз твоих.
43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.	43 Придет для тебя время, когда твои враги возведут укрепления против тебя, окружат тебя и будут теснить тебя со всех сторон,
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.	44 уничтожат тебя и детей твоих и не оставят в тебе камня на камне за то, что ты не узнал времени, в которое Бог посетил тебя!»
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,	45 И, войдя в Храм, Он начал выгонять торгующих там,
46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.	46 говоря им: «Написано: „И Дом Мой будет домом молитвы“, а вы сделали его притоном разбойников!»
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,	47 И каждый день Он учил в Храме. А первосвященники и книжники вместе с влиятельными в народе людьми хотели расправиться с Ним,
48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.	48 но не знали, как это сделать, потому что весь народ слушал Иисуса, ни на шаг не отходя от Него.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие по Луке

Глава 19

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие по Луке

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие по Луке

Глава 19

Вiд Луки

Розділ 19

Евангелие по Луке

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт