Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 4

1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йорда́ну, і Дух на пустиню Його попрова́див.

2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в.

3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“

4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“

5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі.

6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її.

7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“

8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“

9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу!

10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“

11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“

12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“

13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су.

14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього розне́слась по всій тій країні.

15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили.

16 І прибув Він до Назаре́ту, де був ви́хований. І звича́єм Своїм Він прийшов дня суботнього до синаго́ги, і встав, щоб читати.

17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:

18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених,

19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“.

20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го.

21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“

22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“

23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“.

24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй.

25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,

26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки.

27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“.

28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом.

29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його.

30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся.

31 І прийшов Він у Капернау́м, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.

32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне.

33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом:

34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“.

35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши.

36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“

37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю.

38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Си́мона. Теща ж Си́монова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.

39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала.

40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в.

41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.

42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відхо́див.

43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“.

44 І Він проповідував по синагогах Галілеї.

Евангелие от Луки

Глава 4

1 Иисус же, полный Духа Святого, возвратился с Иордана и водим был Духом в пустыне

2 в течение сорока дней, искушаемый диаволом, и не ел ничего в дни те. И по окончании их, ощутил голод.

3 И сказал Ему диавол: если Ты Сын Божий, скажи камню этому, чтобы он сделался хлебом.

4 И ответил ему Иисус: написано: «Не хлебом одним жив будет человек».

5 И возведя Его, показал Ему все царства вселенной во мгновение времени.

6 И сказал Ему диавол: Тебе дам всю эту власть и славу их, потому что мне предана она, и я, кому хочу, даю ее.

7 Вот и Ты, если поклонишься мне, всё будет Твое.

8 И ответил ему Иисус: написано: «Поклоняйся Господу Богу твоему, и Ему одному служи».

9 И повел он Его в Иерусалим и поставил на крыло храма и сказал Ему: если Ты Сын Божий, бросься отсюда вниз.

10 Написано, ведь: «Ангелам Своим заповедует Он о Тебе сохранить Тебя»,

11 и: «На руках понесут Тебя, чтобы Ты не преткнулся о камень ногою Твоею».

12 И ответил ему Иисус: сказано: «Не искушай Господа Бога твоего».

13 И окончив всё искушение, диавол отошел от Него до времени.

14 И возвратился Иисус в силе Духа в Галилею, и молва о Нем прошла по всей стране,

15 и учил Он в синагогах их, прославляемый всеми.

16 И пришел Он в Назарет, где был воспитан, и вошел, по обыкновению Своему, в день субботний в синагогу, и встал, чтобы читать.

17 И подали Ему книгу пророка Исаии, и открыв книгу, Он нашел место, где было написано:

18 Дух Господа на Мне, ибо Он помазал Меня. Послал Меня благовествовать нищим, возвестить пленным освобождение и слепым прозрение, отпустить угнетенных на свободу,

19 возвестить лето милости Господней.

20 И закрыв книгу, отдав служителю, Он сел; и глаза всех в синагоге были устремлены на Него;

21 и Он начал говорить им: ныне исполнилось писание это перед вами.

22 И все свидетельствовали Ему и удивлялись словам благодати, исходившим из уст Его, и говорили: не сын ли Он Иосифа?

23 И Он сказал им: конечно, вы скажете Мне эту пословицу: «врач, исцели самого себя: сделай и здесь, в отечестве Твоем, то, что, мы слышали, произошло в Капернауме».

24 И Он сказал: истинно говорю вам: ни один пророк не бывает принят в отечестве своем.

25 Поистине же говорю вам: много было вдов во дни Илии в Израиле, когда заключено было небо три года и шесть месяцев, так что сделался голод великий по всей земле,

26 и ни к одной из них не был послан Илия, а только в Сарепту Сидонскую к женщине-вдове;

27 и много было прокаженных в Израиле при Елисее пророке, и ни один из них не был очищен, а только Нееман Сириец.

28 И исполнились все ярости в синагоге, услышав это,

29 и встав, выгнали Его вон из города, и повели до обрыва горы, на которой построен их город, чтобы сбросить Его.

30 Он же, пройдя посреди них, пошел Своим путем.

31 И спустился в Капернаум, город Галилейский; и учил их в субботу,

32 и они изумлялись учению Его, ибо слово Его было с властью.

33 И в синагоге был человек, имевший духа, беса нечистого, и он вскричал громким голосом:

34 О! Что Тебе до нас, Иисус Назарянин? Ты пришел погубить нас! Знаю Тебя, кто Ты, Святой Божий.

35 И строго сказал ему Иисус: замолчи и выйди из него. И повергнув его посредине, бес вышел из него, ничуть не повредив ему.

36 И напал ужас на всех, и говорили они между собой: что это за слово, которым Он с властью и силой повелевает нечистым духам, и они выходят?

37 И расходилась молва о Нем повсюду в окрестной стране.

38 Встав же и выйдя из синагоги, Он вошел в дом Симона. Теща же Симона была одержима сильной горячкой, и попросили Его о ней.

39 И став над ней, Он запретил горячке, и та оставила ее. И она, тотчас встав, служила им.

40 На закате же солнца все, у кого были больные различными недугами, привели их к Нему. А Он, возлагая руки на каждого из них, исцелял их.

41 Выходили же и бесы из многих с криком и говорили: Ты — Сын Божий. И обращаясь к ним со всею строгостью, Он не позволял им говорить, так как они знали, что Он — Христос.

42 С наступлением же дня, Он, выйдя, направился в пустынное место, и народ искал Его и нашел Его, и удерживал, чтобы Он не уходил от них.

43 Он же сказал им: и другим городам должен Я благовествовать Царство Божие, потому что для этого Я послан.

44 И проповедовал в синагогах Иудеи.

Вiд Луки Розділ 4	Евангелие от Луки Глава 4
1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йорда́ну, і Дух на пустиню Його попрова́див.	1 Иисус же, полный Духа Святого, возвратился с Иордана и водим был Духом в пустыне
2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в.	2 в течение сорока дней, искушаемый диаволом, и не ел ничего в дни те. И по окончании их, ощутил голод.
3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“	3 И сказал Ему диавол: если Ты Сын Божий, скажи камню этому, чтобы он сделался хлебом.
4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“	4 И ответил ему Иисус: написано: «Не хлебом одним жив будет человек».
5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі.	5 И возведя Его, показал Ему все царства вселенной во мгновение времени.
6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її.	6 И сказал Ему диавол: Тебе дам всю эту власть и славу их, потому что мне предана она, и я, кому хочу, даю ее.
7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“	7 Вот и Ты, если поклонишься мне, всё будет Твое.
8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“	8 И ответил ему Иисус: написано: «Поклоняйся Господу Богу твоему, и Ему одному служи».
9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу!	9 И повел он Его в Иерусалим и поставил на крыло храма и сказал Ему: если Ты Сын Божий, бросься отсюда вниз.
10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“	10 Написано, ведь: «Ангелам Своим заповедует Он о Тебе сохранить Тебя»,
11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“	11 и: «На руках понесут Тебя, чтобы Ты не преткнулся о камень ногою Твоею».
12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“	12 И ответил ему Иисус: сказано: «Не искушай Господа Бога твоего».
13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су.	13 И окончив всё искушение, диавол отошел от Него до времени.
14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього розне́слась по всій тій країні.	14 И возвратился Иисус в силе Духа в Галилею, и молва о Нем прошла по всей стране,
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили.	15 и учил Он в синагогах их, прославляемый всеми.
16 І прибув Він до Назаре́ту, де був ви́хований. І звича́єм Своїм Він прийшов дня суботнього до синаго́ги, і встав, щоб читати.	16 И пришел Он в Назарет, где был воспитан, и вошел, по обыкновению Своему, в день субботний в синагогу, и встал, чтобы читать.
17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:	17 И подали Ему книгу пророка Исаии, и открыв книгу, Он нашел место, где было написано:
18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених,	18 Дух Господа на Мне, ибо Он помазал Меня. Послал Меня благовествовать нищим, возвестить пленным освобождение и слепым прозрение, отпустить угнетенных на свободу,
19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“.	19 возвестить лето милости Господней.
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го.	20 И закрыв книгу, отдав служителю, Он сел; и глаза всех в синагоге были устремлены на Него;
21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“	21 и Он начал говорить им: ныне исполнилось писание это перед вами.
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“	22 И все свидетельствовали Ему и удивлялись словам благодати, исходившим из уст Его, и говорили: не сын ли Он Иосифа?
23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“.	23 И Он сказал им: конечно, вы скажете Мне эту пословицу: «врач, исцели самого себя: сделай и здесь, в отечестве Твоем, то, что, мы слышали, произошло в Капернауме».
24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй.	24 И Он сказал: истинно говорю вам: ни один пророк не бывает принят в отечестве своем.
25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,	25 Поистине же говорю вам: много было вдов во дни Илии в Израиле, когда заключено было небо три года и шесть месяцев, так что сделался голод великий по всей земле,
26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки.	26 и ни к одной из них не был послан Илия, а только в Сарепту Сидонскую к женщине-вдове;
27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“.	27 и много было прокаженных в Израиле при Елисее пророке, и ни один из них не был очищен, а только Нееман Сириец.
28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом.	28 И исполнились все ярости в синагоге, услышав это,
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його.	29 и встав, выгнали Его вон из города, и повели до обрыва горы, на которой построен их город, чтобы сбросить Его.
30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся.	30 Он же, пройдя посреди них, пошел Своим путем.
31 І прийшов Він у Капернау́м, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.	31 И спустился в Капернаум, город Галилейский; и учил их в субботу,
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне.	32 и они изумлялись учению Его, ибо слово Его было с властью.
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом:	33 И в синагоге был человек, имевший духа, беса нечистого, и он вскричал громким голосом:
34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“.	34 О! Что Тебе до нас, Иисус Назарянин? Ты пришел погубить нас! Знаю Тебя, кто Ты, Святой Божий.
35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши.	35 И строго сказал ему Иисус: замолчи и выйди из него. И повергнув его посредине, бес вышел из него, ничуть не повредив ему.
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“	36 И напал ужас на всех, и говорили они между собой: что это за слово, которым Он с властью и силой повелевает нечистым духам, и они выходят?
37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю.	37 И расходилась молва о Нем повсюду в окрестной стране.
38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Си́мона. Теща ж Си́монова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.	38 Встав же и выйдя из синагоги, Он вошел в дом Симона. Теща же Симона была одержима сильной горячкой, и попросили Его о ней.
39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала.	39 И став над ней, Он запретил горячке, и та оставила ее. И она, тотчас встав, служила им.
40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в.	40 На закате же солнца все, у кого были больные различными недугами, привели их к Нему. А Он, возлагая руки на каждого из них, исцелял их.
41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.	41 Выходили же и бесы из многих с криком и говорили: Ты — Сын Божий. И обращаясь к ним со всею строгостью, Он не позволял им говорить, так как они знали, что Он — Христос.
42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відхо́див.	42 С наступлением же дня, Он, выйдя, направился в пустынное место, и народ искал Его и нашел Его, и удерживал, чтобы Он не уходил от них.
43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“.	43 Он же сказал им: и другим городам должен Я благовествовать Царство Божие, потому что для этого Я послан.
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї.	44 И проповедовал в синагогах Иудеи.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 4

Евангелие от Луки

Глава 4

Вiд Луки

Розділ 4

Евангелие от Луки

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 4

Евангелие от Луки

Глава 4

Вiд Луки

Розділ 4

Евангелие от Луки

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт