Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 4

1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йорда́ну, і Дух на пустиню Його попрова́див.

2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в.

3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“

4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“

5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі.

6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її.

7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“

8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“

9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу!

10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“

11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“

12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“

13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су.

14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього розне́слась по всій тій країні.

15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили.

16 І прибув Він до Назаре́ту, де був ви́хований. І звича́єм Своїм Він прийшов дня суботнього до синаго́ги, і встав, щоб читати.

17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:

18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених,

19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“.

20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го.

21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“

22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“

23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“.

24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй.

25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,

26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки.

27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“.

28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом.

29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його.

30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся.

31 І прийшов Він у Капернау́м, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.

32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне.

33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом:

34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“.

35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши.

36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“

37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю.

38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Си́мона. Теща ж Си́монова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.

39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала.

40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в.

41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.

42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відхо́див.

43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“.

44 І Він проповідував по синагогах Галілеї.

Евангелие по Луке

Глава 4

1 [1-2] Исполненный Святого Духа, Иисус возвратился с Иордана и в течение сорока дней ходил по пустыне, водимый Духом и искушаемый дьяволом. Все эти дни Иисус ничего не ел, так что по прошествии их был истомлен голодом.

3 И сказал Ему дьявол: «Если Ты — Сын Бога, то скажи этому камню, чтобы он превратился в хлеб».

4 Иисус ответил ему: «В Писании сказано: „Не одним только хлебом будет жить человек“».

5 Тогда возвел Его дьявол на гору и показал Ему в одно мгновение все царства земли.

6 «Всю эту власть над ними я отдам Тебе, — сказал он, — отдам вместе со всем великолепием их, потому что всё это передано мне, и я даю эту власть, кому хочу.

7 И если Ты падешь ниц предо мной, всё это будет Твоим».

8 Но Иисус ответил ему: «В Писании сказано: „Господу, Богу твоему, поклоняйся и Ему одному служи“».

9 Наконец дьявол привел Иисуса в Иерусалим и, поставив на край стены Храма, сказал Ему: «Если Ты Сын Божий, бросься отсюда вниз,

10 ведь в Писании сказано: „Своим Ангелам Он повелит оберегать Тебя,

11 и на руках понесут Тебя, чтобы Ты не споткнулся о камень ногой Твоею“».

12 «Сказано: „Без нужды не испытывай Господа, Бога своего“», — ответил ему Иисус.

13 И, закончив на этом все свои искушения, дьявол оставил Иисуса, ожидая другого подходящего случая.

14 Исполненный силой Святого Духа, Иисус возвратился в Галилею, и молва о Нем прошла по всем окрестностям.

15 Он учил в их синагогах, и все прославляли Его.

16 И пришел Иисус в город, где Он рос, в Назарет, и в субботний день по Своему обыкновению пошел в синагогу. Там Он встал, чтобы вслух читать из Писания.

17 Ему подали книгу пророка Исайи. Развернув свиток, Он нашел место, где было написано:

18 «Дух Господа на Мне: Он помазал Меня и послал Меня провозгласить Благую Весть нищим, возвестить пленникам освобождение и слепым прозрение, отпустить на свободу угнетенных

19 и возвестить, что наступило время милости Господней».

20 Свернув свиток, Иисус отдал его служителю и сел. Взгляды всех в синагоге были устремлены на Него,

21 и Он сказал: «Услышанные вами сегодня слова Писания исполнились здесь».

22 Все одобрительно отзывались о Нем и удивлялись благодатным словам, исходившим из Его уст. «Разве Он не сын Иосифа?» — спрашивали они.

23 Иисус сказал им: «Вы, конечно, напомните мне о пословице: „Врач, излечи себя самого!“ И скажете Мне: „Сделай в Своем родном городе то же самое, что, как мы слышали, Ты сделал в Капернауме“.

24 Заверяю вас, — продолжал Иисус, — нет пророка, которого принимали бы на родине его.

25 Поистине же говорю вам: во времена пророка Илии в Израиле было много вдов, когда три года и шесть месяцев небо оставалось закрытым, и по всей земле был голод великий.

26 И не был послан Илия ни к одной из них, а лишь ко вдове в Сарепту в окрестности Сидона.

27 И много было прокаженных в Израиле при пророке Елисее, но никто из них не был очищен от проказы, а лишь один сириец Нееман».

28 Услышав это, все люди в синагоге пришли в ярость.

29 Они вскочили и, схватив Иисуса, вывели Его из города к обрыву горы, на которой построен Назарет, чтобы сбросить Его вниз.

30 Но Он, пройдя через толпу, пошел Своим путем.

31 И пришел Иисус в Капернаум, город в Галилее; и вновь по субботам учил Он людей.

32 Они же не переставали дивиться тому, как Он учил, ибо говорил Он как наделенный властью Божией.

33 В синагоге был человек, одержимый духом, бесом нечистым. Он закричал во весь голос:

34 «Ну что Тебе нужно от нас, Иисус Назарянин? Ты пришел погубить нас? Знаю, кто Ты такой — святой Божий Сын!»

35 «Замолчи, — строго сказал ему Иисус, — и оставь его!» Бес поверг человека на пол посреди синагоги и вышел из него, не причинив ему никакого вреда.

36 Все были поражены этим и спрашивали друг друга: «Что же это за слова, которыми Он с властью и силой приказывает нечистым духам, и выходят они?»

37 И молва о Нем разошлась по всей округе.

38 Выйдя из синагоги, Иисус пошел в дом Симона. В это время теща Симона лежала в сильной горячке, и попросили Его что-либо сделать для нее.

39 Он подошел к больной женщине, склонился над ней и повелел болезни отступить, и та оставила ее. А женщина, тотчас встав с постели, стала служить им.

40 На закате солнца все, у кого были близкие, страдавшие от той или иной болезни, привели их к Нему. Он возлагал на каждого больного руки и исцелял их.

41 При этом из многих выходили бесы, кричавшие: «Ты — Сын Божий!» Но Иисус, укоряя их, не давал им говорить об этом, ведь бесы знали, что Он — Мессия.

42 С наступлением дня Иисус покинул город и направился в уединенное место. Но толпы людей искали Его и, когда нашли, пытались удержать Его, чтобы Он не уходил от них.

43 Он же сказал им: «И в других городах Я должен возвестить о Царстве Божьем, ибо для этого Я послан».

44 И Он продолжал проповедовать в синагогах Иудеи.

Вiд Луки Розділ 4	Евангелие по Луке Глава 4
1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йорда́ну, і Дух на пустиню Його попрова́див.	1 [1-2] Исполненный Святого Духа, Иисус возвратился с Иордана и в течение сорока дней ходил по пустыне, водимый Духом и искушаемый дьяволом. Все эти дни Иисус ничего не ел, так что по прошествии их был истомлен голодом.
2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в.	2
3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“	3 И сказал Ему дьявол: «Если Ты — Сын Бога, то скажи этому камню, чтобы он превратился в хлеб».
4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“	4 Иисус ответил ему: «В Писании сказано: „Не одним только хлебом будет жить человек“».
5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі.	5 Тогда возвел Его дьявол на гору и показал Ему в одно мгновение все царства земли.
6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її.	6 «Всю эту власть над ними я отдам Тебе, — сказал он, — отдам вместе со всем великолепием их, потому что всё это передано мне, и я даю эту власть, кому хочу.
7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“	7 И если Ты падешь ниц предо мной, всё это будет Твоим».
8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“	8 Но Иисус ответил ему: «В Писании сказано: „Господу, Богу твоему, поклоняйся и Ему одному служи“».
9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу!	9 Наконец дьявол привел Иисуса в Иерусалим и, поставив на край стены Храма, сказал Ему: «Если Ты Сын Божий, бросься отсюда вниз,
10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“	10 ведь в Писании сказано: „Своим Ангелам Он повелит оберегать Тебя,
11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“	11 и на руках понесут Тебя, чтобы Ты не споткнулся о камень ногой Твоею“».
12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“	12 «Сказано: „Без нужды не испытывай Господа, Бога своего“», — ответил ему Иисус.
13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су.	13 И, закончив на этом все свои искушения, дьявол оставил Иисуса, ожидая другого подходящего случая.
14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього розне́слась по всій тій країні.	14 Исполненный силой Святого Духа, Иисус возвратился в Галилею, и молва о Нем прошла по всем окрестностям.
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили.	15 Он учил в их синагогах, и все прославляли Его.
16 І прибув Він до Назаре́ту, де був ви́хований. І звича́єм Своїм Він прийшов дня суботнього до синаго́ги, і встав, щоб читати.	16 И пришел Иисус в город, где Он рос, в Назарет, и в субботний день по Своему обыкновению пошел в синагогу. Там Он встал, чтобы вслух читать из Писания.
17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:	17 Ему подали книгу пророка Исайи. Развернув свиток, Он нашел место, где было написано:
18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених,	18 «Дух Господа на Мне: Он помазал Меня и послал Меня провозгласить Благую Весть нищим, возвестить пленникам освобождение и слепым прозрение, отпустить на свободу угнетенных
19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“.	19 и возвестить, что наступило время милости Господней».
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го.	20 Свернув свиток, Иисус отдал его служителю и сел. Взгляды всех в синагоге были устремлены на Него,
21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“	21 и Он сказал: «Услышанные вами сегодня слова Писания исполнились здесь».
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“	22 Все одобрительно отзывались о Нем и удивлялись благодатным словам, исходившим из Его уст. «Разве Он не сын Иосифа?» — спрашивали они.
23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“.	23 Иисус сказал им: «Вы, конечно, напомните мне о пословице: „Врач, излечи себя самого!“ И скажете Мне: „Сделай в Своем родном городе то же самое, что, как мы слышали, Ты сделал в Капернауме“.
24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй.	24 Заверяю вас, — продолжал Иисус, — нет пророка, которого принимали бы на родине его.
25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,	25 Поистине же говорю вам: во времена пророка Илии в Израиле было много вдов, когда три года и шесть месяцев небо оставалось закрытым, и по всей земле был голод великий.
26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки.	26 И не был послан Илия ни к одной из них, а лишь ко вдове в Сарепту в окрестности Сидона.
27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“.	27 И много было прокаженных в Израиле при пророке Елисее, но никто из них не был очищен от проказы, а лишь один сириец Нееман».
28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом.	28 Услышав это, все люди в синагоге пришли в ярость.
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його.	29 Они вскочили и, схватив Иисуса, вывели Его из города к обрыву горы, на которой построен Назарет, чтобы сбросить Его вниз.
30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся.	30 Но Он, пройдя через толпу, пошел Своим путем.
31 І прийшов Він у Капернау́м, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.	31 И пришел Иисус в Капернаум, город в Галилее; и вновь по субботам учил Он людей.
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне.	32 Они же не переставали дивиться тому, как Он учил, ибо говорил Он как наделенный властью Божией.
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом:	33 В синагоге был человек, одержимый духом, бесом нечистым. Он закричал во весь голос:
34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“.	34 «Ну что Тебе нужно от нас, Иисус Назарянин? Ты пришел погубить нас? Знаю, кто Ты такой — святой Божий Сын!»
35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши.	35 «Замолчи, — строго сказал ему Иисус, — и оставь его!» Бес поверг человека на пол посреди синагоги и вышел из него, не причинив ему никакого вреда.
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“	36 Все были поражены этим и спрашивали друг друга: «Что же это за слова, которыми Он с властью и силой приказывает нечистым духам, и выходят они?»
37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю.	37 И молва о Нем разошлась по всей округе.
38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Си́мона. Теща ж Си́монова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.	38 Выйдя из синагоги, Иисус пошел в дом Симона. В это время теща Симона лежала в сильной горячке, и попросили Его что-либо сделать для нее.
39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала.	39 Он подошел к больной женщине, склонился над ней и повелел болезни отступить, и та оставила ее. А женщина, тотчас встав с постели, стала служить им.
40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в.	40 На закате солнца все, у кого были близкие, страдавшие от той или иной болезни, привели их к Нему. Он возлагал на каждого больного руки и исцелял их.
41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.	41 При этом из многих выходили бесы, кричавшие: «Ты — Сын Божий!» Но Иисус, укоряя их, не давал им говорить об этом, ведь бесы знали, что Он — Мессия.
42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відхо́див.	42 С наступлением дня Иисус покинул город и направился в уединенное место. Но толпы людей искали Его и, когда нашли, пытались удержать Его, чтобы Он не уходил от них.
43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“.	43 Он же сказал им: «И в других городах Я должен возвестить о Царстве Божьем, ибо для этого Я послан».
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї.	44 И Он продолжал проповедовать в синагогах Иудеи.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 4

Евангелие по Луке

Глава 4

Вiд Луки

Розділ 4

Евангелие по Луке

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 4

Евангелие по Луке

Глава 4

Вiд Луки

Розділ 4

Евангелие по Луке

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт