ДаниїлРозділ 4 |
1 |
2 Я бачив сон, і він настра́шив мене, а думки́ на моєму ложі та виді́ння моєї голови налякали мене. |
3 І був виданий від мене нака́з привести перед мене всіх вавилонських мудреці́в, щоб вони об'явили мені ро́зв'язку сна. |
4 Того ча́су поприхо́дили чарівники́, заклиначі́, халде́ї та віщуни́, і я розповів перед ними сон, та вони не об'явили мені його ро́зв'язки. |
5 І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я́ Валтаса́р, як ім'я́ мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав: |
6 „Валтаса́ре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка́ тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його ро́зв'язку. |
7 А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина́ його велика. |
8 Це дерево стало велике та си́льне, і вишина́ його сяга́ла до Неба, а його о́бвід — до кінця всієї землі. |
9 Ві́ття його гарне, плід його великий, а в ньому пожи́ва — для всіх. Під ним знахо́дила собі тінь польова звірина́, а на його галу́ззях ме́шкали пта́хи небесні, і з нього живи́лося кожне тіло. |
10 Бачив я у виді́ннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий. |
11 І він кликнув із силою, і так проказав: „Зруба́йте це дерево, і повідру́буйте галу́ззя його, позривайте ві́ття його, і порозсипа́йте його плід. Нехай розі́йдеться з-під нього звірина́, а пта́хи — з галу́ззя його́! |
12 Та позоставте в землі пня його ко́реня, але в пу́тах залізних та мідяни́х, на зеленій польові́й траві. І небесною росою нехай він зро́шується, а його ча́стка — зо звірино́ю на польові́й траві. |
13 Його лю́дське серце змі́нять, і буде да́не йому серце звіри́не, і сім часі́в пере́йдуть над ним. |
14 Через постанову Сторожів Божих це слово, а пові́дженням Святих — ця річ, аж при́йде до того, що пізна́ють живі, що над лю́дським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низько́го з людей ставить над ним“. |
15 Оцей сон бачив я, цар Навуходоно́сор, а ти, Валтаса́ре, скажи його ро́зв'язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені ро́зв'язки, а ти можеш, бо в тобі Дух Святого Бога“. |
16 Тоді Даниїл, що ім'я́ йому Валтаса́р, остовпі́в на одну годину, і думки́ його перестра́шили його. Цар заговорив та й сказав: „Валтаса́ре, нехай не страши́ть тебе цей сон та його ро́зв'язка!“ Валтаса́р відповів та й сказав: „Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його ро́зв'язка — на твоїх би не́приятелів! |
17 Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне́, і вишина́ його сягала до неба, а о́бвід його — на всю землю, |
18 а ві́ття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожи́ва — для всіх, під ним ме́шкала польова́ звірина́, а на його галу́ззях перебували пта́хи небесні, — |
19 ти, ца́рю, той, що став великий та поту́жний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небе́с, а панува́ння твоє — до кі́нців землі. |
20 А що цар бачив Божого Сто́рожа та Святого, який схо́див із небе́с, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його ко́реня, але в пу́тах залізних та мідяни́х, на зеленій польові́й траві; і небесною росо́ю нехай він зро́шується, а його частка — з польово́ю звірино́ю, аж по́ки пере́йдуть над ним сім часі́в, |
21 то ось ро́зв'язка, ца́рю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя: |
22 І тебе ви́женуть від людей, і з польово́ю звірино́ю буде пробува́ння твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зро́сять, і сім часі́в пере́йдуть над тобою, аж поки пізна́єш, що над лю́дським царством панує Всевишній, і дає його тому́, кому хоче. |
23 А що сказали позоставити пня ко́реня дерева, — твоє царство позоста́неться тобі, якщо ти пі́знаєш, що панує небо. |
24 Тому́, царю, нехай буде до вподо́би моя рада тобі, — зламай же свої гріхи́ справедливістю, а свої провини — милістю для вбогих, щоб твій мир був довготрива́лий“. |
25 |
26 На кінці дванадцяти́ місяців прохо́джувався він по царсько́му пала́цу в Вавилоні. |
27 Цар заговорив та й сказав: „Чи ж це не вели́чний Вавилон, що я збудував його на дім царства мі́ццю поту́ги своєї та на славу моєї пишноти́?“ |
28 Ще це слово було в у́стах царськи́х, коли з неба впав голос: „Тобі гово́рять, ца́рю Навуходоно́соре: Оце царство відхо́дить від тебе! |
29 І від людей тебе відлу́чать, і з польово́ю звірино́ю буде пробува́ння твоє, тобі дадуть на ї́жу траву, як волам, і сім часі́в пере́йдуть над тобою, — аж поки не пізна́єш, що над лю́дським царством панує Всевишній, і дає його тому́, кому хоче.“ |
30 Тієї хвилини ви́коналося це слово над Навуходоно́сором, і він був відлу́чений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зро́шувалося з небесної роси, аж його во́лос став великий, як пір'я орли́не, а його пазурі́ — як у пта́хів. |
31 „А на кінці́ тих днів я, Навуходоно́сор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвали́в я та сла́вив, що Його панува́ння — панува́ння вічне, а царство Його — з поколі́ння в покоління. |
32 А всі ме́шканці землі порахо́вані за ніщо́, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного ві́йська та ме́шканців землі, і немає ніко́го, хто спроти́вився б Його руці та й сказав би Йому́: Що́ Ти робиш? |
33 Того ча́су верну́вся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя верну́лася на ме́не. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поста́влений зно́ву, і мені була до́дана дуже велика вели́чність. |
34 Тепер я, Навуходоно́сор, хвалю́ й звели́чую та сла́влю Небесного Царя, що всі чини Його — правда, а дорога Його — правосу́ддя, а тих, хто ходить у го́рдощах, Він може пони́зити“. |
Книга пророка ДаниилаГлава 4 |
1 Я, Невухаднецар, благоденствовал в доме моем, и процветал в чертогах моих. |
2 Однажды я видел сон, и такой притом, что он устрашил меня; и ужасающие воображения были у меня на ложе моем, и видения главы моей встревожили меня. |
3 |
4 |
5 Напоследок предстал пред меня Даниил, которому имя, по имени бога моего, Велтешацар, и в котором есть дух святых богов; я рассказал ему сновидение: |
6 Велтешацар, глава тайноведцев! я знаю, что в тебе дух святых богов, и никакая тайна не трудна для тебя; изъясни мне видения сна моего, который я видел, и смысл его. |
7 Видения же главы моей на ложе моем были сии: `я видел, и вот дерево, среди земли, и притом росту высокого; |
8 Дерево сие было велико и крепко, и вершиною своею касалось неба, и видимо было до краев всей земли; |
9 Лист его прекрасный, и плодов на нем множество, и пища для всех на нем; звери полевые имели тень под ним, и в ветвях его жили птицы небесные, и питалась от него всякая плоть. |
10 Видел я в видениях главы моей на ложе моем, и се, |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 А что царь видел недремлющего и святого, сшедшего с небес и сказавшего: `срубите это дерево и изрубите его, только пень на корнях его оставьте в земле; и в оковах железных и медных, на траве полевой, пусть он мокнет от небесной росы, и с зверьми полевыми имеет участок, пока пройдут над ним семь времен`; |
21 Вот, царь, значение сему: это судьба Всевышнего, которая исполнится над государем моим, царем. |
22 И изгонят тебя из общества человеческого, и будешь жить с полевыми зверьми, и травою будут кормить тебя, как волов, и заставят тебя мокнуть от росы небесной; и семь времен пройдут над тобою, доколе познаешь, что владыка человеческого царства есть Всевышний, и дает его, кому хочет. |
23 Поелику же сказано: `оставить пень на корнях дерева`; то царство твое за тобою пребудет после того, как познаешь, что небо владычествует. |
24 Итак, царь, да будет тебе благоугоден совет мой: прерви грехи твои праведностью, и преступления твои милосердием к страждущим: не продлится ли благоденствие твое?` |
25 Все сие сбылось над царем Невухаднецаром. |
26 По прошествии двенадцати месяцев, расхаживая по царскому дворцу в Вавилоне, |
27 Начал царь и сказал: не это ли Вавилон оный великий, который силою могущества моего и в славу величия моего я устроил, чтоб он был столицею царства? |
28 |
29 И изгонят тебя из общества человеческого, и жить будешь с зверьми полевыми; травою будут кормить тебя, как волов, и семь времен пройдут над тобою, доколе познаешь, что владыка царства человеческого есть Всевышний, и дает его, кому хочет. |
30 Тотчас слово сие совершилось над Невухаднецаром. И был он изгнан из общества человеческого, и ел траву, как волы, и мокло от росы небесной тело его, так что он оброс волосами, как орлы, и ногти у него были, как птичьи. |
31 По прошествии же оных дней поднял я, Невухаднецар, глаза мои к небу, и рассудок мой возвратился ко мне; и возблагодарил я Всевышнего, и восхвалил, и прославил вечно Живущего, Коего владычество есть владычество вечное, и царство Его в род и род. |
32 И все живущие на земле являются как ничто пред Ним; и по воле Своей Он действует и в небесном воинстве, и у живущих на земле; и некому удержать руку Его, и сказать Ему: что Ты делаешь? |
33 |
34 |
ДаниїлРозділ 4 |
Книга пророка ДаниилаГлава 4 |
1 |
1 Я, Невухаднецар, благоденствовал в доме моем, и процветал в чертогах моих. |
2 Я бачив сон, і він настра́шив мене, а думки́ на моєму ложі та виді́ння моєї голови налякали мене. |
2 Однажды я видел сон, и такой притом, что он устрашил меня; и ужасающие воображения были у меня на ложе моем, и видения главы моей встревожили меня. |
3 І був виданий від мене нака́з привести перед мене всіх вавилонських мудреці́в, щоб вони об'явили мені ро́зв'язку сна. |
3 |
4 Того ча́су поприхо́дили чарівники́, заклиначі́, халде́ї та віщуни́, і я розповів перед ними сон, та вони не об'явили мені його ро́зв'язки. |
4 |
5 І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я́ Валтаса́р, як ім'я́ мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав: |
5 Напоследок предстал пред меня Даниил, которому имя, по имени бога моего, Велтешацар, и в котором есть дух святых богов; я рассказал ему сновидение: |
6 „Валтаса́ре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка́ тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його ро́зв'язку. |
6 Велтешацар, глава тайноведцев! я знаю, что в тебе дух святых богов, и никакая тайна не трудна для тебя; изъясни мне видения сна моего, который я видел, и смысл его. |
7 А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина́ його велика. |
7 Видения же главы моей на ложе моем были сии: `я видел, и вот дерево, среди земли, и притом росту высокого; |
8 Це дерево стало велике та си́льне, і вишина́ його сяга́ла до Неба, а його о́бвід — до кінця всієї землі. |
8 Дерево сие было велико и крепко, и вершиною своею касалось неба, и видимо было до краев всей земли; |
9 Ві́ття його гарне, плід його великий, а в ньому пожи́ва — для всіх. Під ним знахо́дила собі тінь польова звірина́, а на його галу́ззях ме́шкали пта́хи небесні, і з нього живи́лося кожне тіло. |
9 Лист его прекрасный, и плодов на нем множество, и пища для всех на нем; звери полевые имели тень под ним, и в ветвях его жили птицы небесные, и питалась от него всякая плоть. |
10 Бачив я у виді́ннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий. |
10 Видел я в видениях главы моей на ложе моем, и се, |
11 І він кликнув із силою, і так проказав: „Зруба́йте це дерево, і повідру́буйте галу́ззя його, позривайте ві́ття його, і порозсипа́йте його плід. Нехай розі́йдеться з-під нього звірина́, а пта́хи — з галу́ззя його́! |
11 |
12 Та позоставте в землі пня його ко́реня, але в пу́тах залізних та мідяни́х, на зеленій польові́й траві. І небесною росою нехай він зро́шується, а його ча́стка — зо звірино́ю на польові́й траві. |
12 |
13 Його лю́дське серце змі́нять, і буде да́не йому серце звіри́не, і сім часі́в пере́йдуть над ним. |
13 |
14 Через постанову Сторожів Божих це слово, а пові́дженням Святих — ця річ, аж при́йде до того, що пізна́ють живі, що над лю́дським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низько́го з людей ставить над ним“. |
14 |
15 Оцей сон бачив я, цар Навуходоно́сор, а ти, Валтаса́ре, скажи його ро́зв'язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені ро́зв'язки, а ти можеш, бо в тобі Дух Святого Бога“. |
15 |
16 Тоді Даниїл, що ім'я́ йому Валтаса́р, остовпі́в на одну годину, і думки́ його перестра́шили його. Цар заговорив та й сказав: „Валтаса́ре, нехай не страши́ть тебе цей сон та його ро́зв'язка!“ Валтаса́р відповів та й сказав: „Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його ро́зв'язка — на твоїх би не́приятелів! |
16 |
17 Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне́, і вишина́ його сягала до неба, а о́бвід його — на всю землю, |
17 |
18 а ві́ття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожи́ва — для всіх, під ним ме́шкала польова́ звірина́, а на його галу́ззях перебували пта́хи небесні, — |
18 |
19 ти, ца́рю, той, що став великий та поту́жний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небе́с, а панува́ння твоє — до кі́нців землі. |
19 |
20 А що цар бачив Божого Сто́рожа та Святого, який схо́див із небе́с, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його ко́реня, але в пу́тах залізних та мідяни́х, на зеленій польові́й траві; і небесною росо́ю нехай він зро́шується, а його частка — з польово́ю звірино́ю, аж по́ки пере́йдуть над ним сім часі́в, |
20 А что царь видел недремлющего и святого, сшедшего с небес и сказавшего: `срубите это дерево и изрубите его, только пень на корнях его оставьте в земле; и в оковах железных и медных, на траве полевой, пусть он мокнет от небесной росы, и с зверьми полевыми имеет участок, пока пройдут над ним семь времен`; |
21 то ось ро́зв'язка, ца́рю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя: |
21 Вот, царь, значение сему: это судьба Всевышнего, которая исполнится над государем моим, царем. |
22 І тебе ви́женуть від людей, і з польово́ю звірино́ю буде пробува́ння твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зро́сять, і сім часі́в пере́йдуть над тобою, аж поки пізна́єш, що над лю́дським царством панує Всевишній, і дає його тому́, кому хоче. |
22 И изгонят тебя из общества человеческого, и будешь жить с полевыми зверьми, и травою будут кормить тебя, как волов, и заставят тебя мокнуть от росы небесной; и семь времен пройдут над тобою, доколе познаешь, что владыка человеческого царства есть Всевышний, и дает его, кому хочет. |
23 А що сказали позоставити пня ко́реня дерева, — твоє царство позоста́неться тобі, якщо ти пі́знаєш, що панує небо. |
23 Поелику же сказано: `оставить пень на корнях дерева`; то царство твое за тобою пребудет после того, как познаешь, что небо владычествует. |
24 Тому́, царю, нехай буде до вподо́би моя рада тобі, — зламай же свої гріхи́ справедливістю, а свої провини — милістю для вбогих, щоб твій мир був довготрива́лий“. |
24 Итак, царь, да будет тебе благоугоден совет мой: прерви грехи твои праведностью, и преступления твои милосердием к страждущим: не продлится ли благоденствие твое?` |
25 |
25 Все сие сбылось над царем Невухаднецаром. |
26 На кінці дванадцяти́ місяців прохо́джувався він по царсько́му пала́цу в Вавилоні. |
26 По прошествии двенадцати месяцев, расхаживая по царскому дворцу в Вавилоне, |
27 Цар заговорив та й сказав: „Чи ж це не вели́чний Вавилон, що я збудував його на дім царства мі́ццю поту́ги своєї та на славу моєї пишноти́?“ |
27 Начал царь и сказал: не это ли Вавилон оный великий, который силою могущества моего и в славу величия моего я устроил, чтоб он был столицею царства? |
28 Ще це слово було в у́стах царськи́х, коли з неба впав голос: „Тобі гово́рять, ца́рю Навуходоно́соре: Оце царство відхо́дить від тебе! |
28 |
29 І від людей тебе відлу́чать, і з польово́ю звірино́ю буде пробува́ння твоє, тобі дадуть на ї́жу траву, як волам, і сім часі́в пере́йдуть над тобою, — аж поки не пізна́єш, що над лю́дським царством панує Всевишній, і дає його тому́, кому хоче.“ |
29 И изгонят тебя из общества человеческого, и жить будешь с зверьми полевыми; травою будут кормить тебя, как волов, и семь времен пройдут над тобою, доколе познаешь, что владыка царства человеческого есть Всевышний, и дает его, кому хочет. |
30 Тієї хвилини ви́коналося це слово над Навуходоно́сором, і він був відлу́чений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зро́шувалося з небесної роси, аж його во́лос став великий, як пір'я орли́не, а його пазурі́ — як у пта́хів. |
30 Тотчас слово сие совершилось над Невухаднецаром. И был он изгнан из общества человеческого, и ел траву, как волы, и мокло от росы небесной тело его, так что он оброс волосами, как орлы, и ногти у него были, как птичьи. |
31 „А на кінці́ тих днів я, Навуходоно́сор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвали́в я та сла́вив, що Його панува́ння — панува́ння вічне, а царство Його — з поколі́ння в покоління. |
31 По прошествии же оных дней поднял я, Невухаднецар, глаза мои к небу, и рассудок мой возвратился ко мне; и возблагодарил я Всевышнего, и восхвалил, и прославил вечно Живущего, Коего владычество есть владычество вечное, и царство Его в род и род. |
32 А всі ме́шканці землі порахо́вані за ніщо́, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного ві́йська та ме́шканців землі, і немає ніко́го, хто спроти́вився б Його руці та й сказав би Йому́: Що́ Ти робиш? |
32 И все живущие на земле являются как ничто пред Ним; и по воле Своей Он действует и в небесном воинстве, и у живущих на земле; и некому удержать руку Его, и сказать Ему: что Ты делаешь? |
33 Того ча́су верну́вся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя верну́лася на ме́не. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поста́влений зно́ву, і мені була до́дана дуже велика вели́чність. |
33 |
34 Тепер я, Навуходоно́сор, хвалю́ й звели́чую та сла́влю Небесного Царя, що всі чини Його — правда, а дорога Його — правосу́ддя, а тих, хто ходить у го́рдощах, Він може пони́зити“. |
34 |