Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 11

1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“

2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.

3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.

4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“

5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,

6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.

7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.

8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.

9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!

10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.

11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?

12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?

13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“

14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.

15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.

16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.

18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.

19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.

20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.

22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.

23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.

25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.

26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“

27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“

28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“

29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.

30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.

31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!

32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!

33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.

34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.

35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!

36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.

37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.

38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.

39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!

40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?

41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.

42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!

43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!

44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.

45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“

46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!

47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.

48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!

49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,

50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,

51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!

52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“

53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —

54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).

Евангелие от Луки

Глава 11

1 И было: в то время, как Он в некоем месте молился, кто-то из учеников Его сказал Ему, когда Он перестал: Господи, научи нас молиться, как и Иоанн научил учеников своих.

2 Он же сказал им: когда молитесь, говорите: Отче! Да святится имя Твое. Да придет Царство Твое.

3 Хлеб наш насущный подавай нам каждый день.

4 И прости нам грехи наши, ибо и мы сами прощаем всякому, кто должен нам. И не введи нас во искушение.

5 И сказал им: у кого из вас будет друг, и придет он к нему в полночь и скажет ему: «друг, дай мне в долг три хлеба,

6 потому что друг мой пришел ко мне с пути, и мне нечего предложить ему»;

7 и тот изнутри ему ответит: «не беспокой меня: дверь уже заперта, и дети мои со мною на постели; не могу встать и дать тебе», —

8 говорю вам: если он и не встанет и не даст ему по дружбе с ним, то, по неотступности его, поднимется и даст ему всё, что ему нужно.

9 И Я говорю вам: просите, и дано будет вам; ищите и найдете; стучитесь, и отворят вам.

10 Ибо всякий просящий получает, и ищущий находит, и стучащемуся отворят.

11 Какой из вас отец, если сын попросит хлеба, подаст ему камень? Или рыбы, — и он, вместо рыбы, подаст ему змею?

12 Или, может быть, попросит яйцо? Неужели он подаст ему скорпиона?

13 Итак, если вы, будучи злы, умеете давать дары благие детям вашим, тем более Отец Небесный даст Духа Святого просящим у Него.

14 И изгонял Он беса; и бес был немой. И было: когда бес вышел, немой заговорил. И изумился народ,

15 а некоторые из них сказали: Он изгоняет бесов Веельзевулом, князем бесовским.

16 А другие, искушая, требовали от Него знамения с неба.

17 Он же, зная их мысли, сказал им: всякое царство, разделенное внутреннею враждой, обращается в пустыню, и дом на дом падает.

18 Если же и сатана в самом себе разделился, как устоит царство его? Ведь вы говорите, что я Веельзевулом изгоняю бесов.

19 Если же Я Веельзевулом изгоняю бесов, то сыновья ваши кем изгоняют? Поэтому они будут вам судьями.

20 Если же Я перстом Божиим изгоняю бесов, — значит, достигло до вас Царство Божие.

21 Когда сильный с оружием охраняет свой дворец, имущество его в безопасности.

22 Когда же сильнейший его нападет и победит его, тогда берет он вооружение его, на которое тот полагался, и делит доставшуюся от него добычу.

23 Кто не со Мною, тот против Меня, и кто не собирает со Мною, тот расточает.

24 Когда нечистый дух выйдет из человека, то бродит по безводным местам, ища покоя, и не находя, говорит: «возвращусь в дом мой, откуда вышел»;

25 и придя, находит его выметенным и убранным;

26 тогда он идет и берет других духов, злейших себя, числом семь, и войдя, они поселяются там, и становится для человека того последнее хуже первого.

27 И было: когда Он говорил это, некая женщина, возвысив голос из толпы, сказала: блаженно чрево, носившее Тебя, и сосцы, вскормившие Тебя.

28 А Он сказал: еще блаженнее слышащие слово Божие и соблюдающие его.

29 А когда стало скопляться всё больше народа, начал Он говорить: род этот — род лукавый. Он ищет знамения, и не будет дано ему знамения, кроме знамения Ионы;

30 ибо как оказался Иона знамением для Ниневитян, так будет и Сын Человеческий для этого рода.

31 Царица Юга будет воздвигнута во время суда вместе с людьми рода этого, и осудит их, потому что она пришла от пределов земли послушать мудрость Соломонову, и вот, то, что здесь, больше Соломона.

32 Люди Ниневийские восстанут во время суда вместе с родом этим, и осудят его, потому что они покаялись от проповеди Ионы, — и вот, то, что здесь, больше Ионы.

33 Никто, зажегши светильник, не ставит его ни в дальнем углу, ни под сосуд, но на подсвечник, чтобы входящие видели свет.

34 Светильник тела есть глаз твой. Когда глаз твой чист, то и всё тело твое светло; а когда он плох, то и всё тело твое темно.

35 Итак, смотри: свет, который в тебе, не есть ли тьма?

36 Если же тело твое всё светло, и нет в нем ни одной темной части, то будет оно всё светло, как бывает, когда светильник блистанием освещает тебя.

37 И когда Он это сказал, просит Его один фарисей поесть у него. Он вошел и возлег.

38 Фарисей же удивился, увидев, что Он прежде всего не умылся перед едой.

39 Но Господь сказал ему: ныне вы, фарисеи, очищаете снаружи чашу и блюдо, а что внутри у вас, полно хищения и лукавства.

40 Безумные! Кто сотворил внешнее, не Он ли сотворил и внутреннее?

41 Лишь бы вы дали, как милостыню, то, что внутри, и вот, всё у вас чисто.

42 Но горе вам, фарисеям, что даете десятину с мяты и руты и всяких овощей и нерадите о правосудии и о любви Божией: это надлежало исполнить и того не опустить.

43 Горе вам, фарисеям, что любите председательство в синагогах и приветствия на площадях.

44 Горе вам, что вы — как могилы, которых не видно, и люди ходят по ним и не знают.

45 И отозвавшись, кто-то из законников говорит Ему: Учитель, говоря это, Ты и нас оскорбляешь.

46 Но Он сказал: и вам, законникам, горе, что возлагаете на людей ноши неудобоносимые, а сами ни единым пальцем не дотрагиваетесь до этих нош.

47 Горе вам, что строите гробницы пророков, — а отцы ваши убили их;

48 значит, вы свидетели и соглашаетесь с делами отцов ваших, потому что они их убили, а вы строите.

49 Поэтому и премудрость Божия сказала: пошлю к ним пророков и апостолов, и некоторых из них убьют и будут гнать,

50 чтобы кровь всех пророков, пролитая от основания мира, была взыскана с этого рода:

51 от крови Авеля до крови Захарии, погибшего между жертвенником и святилищем. Да, говорю вам: она будет взыскана с рода этого.

52 Горе вам, законникам, что вы взяли ключ знания: сами не вошли и входящим воспрепятствовали.

53 И когда Он вышел оттуда, начали книжники и фарисеи сильно наступать на Него и выспрашивать Его еще о многом,

54 ставя Ему западни с целью уловить что-нибудь из уст Его.

Вiд Луки Розділ 11	Евангелие от Луки Глава 11
1 І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“	1 И было: в то время, как Он в некоем месте молился, кто-то из учеников Его сказал Ему, когда Он перестал: Господи, научи нас молиться, как и Иоанн научил учеников своих.
2 Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.	2 Он же сказал им: когда молитесь, говорите: Отче! Да святится имя Твое. Да придет Царство Твое.
3 Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.	3 Хлеб наш насущный подавай нам каждый день.
4 І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“	4 И прости нам грехи наши, ибо и мы сами прощаем всякому, кто должен нам. И не введи нас во искушение.
5 І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,	5 И сказал им: у кого из вас будет друг, и придет он к нему в полночь и скажет ему: «друг, дай мне в долг три хлеба,
6 бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.	6 потому что друг мой пришел ко мне с пути, и мне нечего предложить ему»;
7 А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.	7 и тот изнутри ему ответит: «не беспокой меня: дверь уже заперта, и дети мои со мною на постели; не могу встать и дать тебе», —
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.	8 говорю вам: если он и не встанет и не даст ему по дружбе с ним, то, по неотступности его, поднимется и даст ему всё, что ему нужно.
9 І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!	9 И Я говорю вам: просите, и дано будет вам; ищите и найдете; стучитесь, и отворят вам.
10 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.	10 Ибо всякий просящий получает, и ищущий находит, и стучащемуся отворят.
11 І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?	11 Какой из вас отец, если сын попросит хлеба, подаст ему камень? Или рыбы, — и он, вместо рыбы, подаст ему змею?
12 Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?	12 Или, может быть, попросит яйцо? Неужели он подаст ему скорпиона?
13 Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“	13 Итак, если вы, будучи злы, умеете давать дары благие детям вашим, тем более Отец Небесный даст Духа Святого просящим у Него.
14 Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.	14 И изгонял Он беса; и бес был немой. И было: когда бес вышел, немой заговорил. И изумился народ,
15 А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.	15 а некоторые из них сказали: Он изгоняет бесов Веельзевулом, князем бесовским.
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.	16 А другие, искушая, требовали от Него знамения с неба.
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.	17 Он же, зная их мысли, сказал им: всякое царство, разделенное внутреннею враждой, обращается в пустыню, и дом на дом падает.
18 А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.	18 Если же и сатана в самом себе разделился, как устоит царство его? Ведь вы говорите, что я Веельзевулом изгоняю бесов.
19 Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.	19 Если же Я Веельзевулом изгоняю бесов, то сыновья ваши кем изгоняют? Поэтому они будут вам судьями.
20 А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.	20 Если же Я перстом Божиим изгоняю бесов, — значит, достигло до вас Царство Божие.
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.	21 Когда сильный с оружием охраняет свой дворец, имущество его в безопасности.
22 Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.	22 Когда же сильнейший его нападет и победит его, тогда берет он вооружение его, на которое тот полагался, и делит доставшуюся от него добычу.
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!	23 Кто не со Мною, тот против Меня, и кто не собирает со Мною, тот расточает.
24 Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.	24 Когда нечистый дух выйдет из человека, то бродит по безводным местам, ища покоя, и не находя, говорит: «возвращусь в дом мой, откуда вышел»;
25 А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.	25 и придя, находит его выметенным и убранным;
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“	26 тогда он идет и берет других духов, злейших себя, числом семь, и войдя, они поселяются там, и становится для человека того последнее хуже первого.
27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“	27 И было: когда Он говорил это, некая женщина, возвысив голос из толпы, сказала: блаженно чрево, носившее Тебя, и сосцы, вскормившие Тебя.
28 А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“	28 А Он сказал: еще блаженнее слышащие слово Божие и соблюдающие его.
29 А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.	29 А когда стало скопляться всё больше народа, начал Он говорить: род этот — род лукавый. Он ищет знамения, и не будет дано ему знамения, кроме знамения Ионы;
30 Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.	30 ибо как оказался Иона знамением для Ниневитян, так будет и Сын Человеческий для этого рода.
31 Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!	31 Царица Юга будет воздвигнута во время суда вместе с людьми рода этого, и осудит их, потому что она пришла от пределов земли послушать мудрость Соломонову, и вот, то, что здесь, больше Соломона.
32 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!	32 Люди Ниневийские восстанут во время суда вместе с родом этим, и осудят его, потому что они покаялись от проповеди Ионы, — и вот, то, что здесь, больше Ионы.
33 Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.	33 Никто, зажегши светильник, не ставит его ни в дальнем углу, ни под сосуд, но на подсвечник, чтобы входящие видели свет.
34 Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.	34 Светильник тела есть глаз твой. Когда глаз твой чист, то и всё тело твое светло; а когда он плох, то и всё тело твое темно.
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!	35 Итак, смотри: свет, который в тебе, не есть ли тьма?
36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.	36 Если же тело твое всё светло, и нет в нем ни одной темной части, то будет оно всё светло, как бывает, когда светильник блистанием освещает тебя.
37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.	37 И когда Он это сказал, просит Его один фарисей поесть у него. Он вошел и возлег.
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.	38 Фарисей же удивился, увидев, что Он прежде всего не умылся перед едой.
39 Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!	39 Но Господь сказал ему: ныне вы, фарисеи, очищаете снаружи чашу и блюдо, а что внутри у вас, полно хищения и лукавства.
40 Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?	40 Безумные! Кто сотворил внешнее, не Он ли сотворил и внутреннее?
41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.	41 Лишь бы вы дали, как милостыню, то, что внутри, и вот, всё у вас чисто.
42 Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!	42 Но горе вам, фарисеям, что даете десятину с мяты и руты и всяких овощей и нерадите о правосудии и о любви Божией: это надлежало исполнить и того не опустить.
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!	43 Горе вам, фарисеям, что любите председательство в синагогах и приветствия на площадях.
44 Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.	44 Горе вам, что вы — как могилы, которых не видно, и люди ходят по ним и не знают.
45 Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“	45 И отозвавшись, кто-то из законников говорит Ему: Учитель, говоря это, Ты и нас оскорбляешь.
46 А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!	46 Но Он сказал: и вам, законникам, горе, что возлагаете на людей ноши неудобоносимые, а сами ни единым пальцем не дотрагиваетесь до этих нош.
47 Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.	47 Горе вам, что строите гробницы пророков, — а отцы ваши убили их;
48 Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!	48 значит, вы свидетели и соглашаетесь с делами отцов ваших, потому что они их убили, а вы строите.
49 Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,	49 Поэтому и премудрость Божия сказала: пошлю к ним пророков и апостолов, и некоторых из них убьют и будут гнать,
50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,	50 чтобы кровь всех пророков, пролитая от основания мира, была взыскана с этого рода:
51 від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!	51 от крови Авеля до крови Захарии, погибшего между жертвенником и святилищем. Да, говорю вам: она будет взыскана с рода этого.
52 Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“	52 Горе вам, законникам, что вы взяли ключ знания: сами не вошли и входящим воспрепятствовали.
53 А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —	53 И когда Он вышел оттуда, начали книжники и фарисеи сильно наступать на Него и выспрашивать Его еще о многом,
54 вони чатува́ли на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оска́ржити Його́).	54 ставя Ему западни с целью уловить что-нибудь из уст Его.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 11

Евангелие от Луки

Глава 11

Вiд Луки

Розділ 11

Евангелие от Луки

Глава 11

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 11

Евангелие от Луки

Глава 11

Вiд Луки

Розділ 11

Евангелие от Луки

Глава 11

Старий
завіт

Новий
завіт