Библия - Обещанное Восстановление

Єремiя

Розділ 4

1 Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, — до Ме́не ти ве́рнешся, і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої, то не бу́деш тиня́тись!

2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть.

3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну!

4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки!

5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних!

6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя.

7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця!

8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться!

9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються

10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі!

11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він!

12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́.

13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми!

14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї?

15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір.

16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́!

17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь!

18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́.

19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни!

20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої.

21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́?

22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!

23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла!

24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!

25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне.

26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́.

27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́!

28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го.

29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них.

30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони!

31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“

Пророк Иеремия

Глава 4

1 – Если вернёшься, Исраил, – возвещает Вечный, – если вернёшься ко Мне,удалишь мерзких идолов с глаз Моих и не будешь больше скитаться,

2 если будешь истинно, справедливо и праведно клясться: «Верно, как и то, что жив Вечный!» –то народы получат Моё благословение и прославят Моё имя.

3 Так говорит Вечный народу Иудеи и Иерусалима:
– Распашите свою целину и не сейте среди колючек.

4 Обрежьте себя для Вечного, обрежьте ваши сердца, . народ Иудеи и жители Иерусалима,а не то вспыхнет, как огонь, Мой гнев, будет гореть, и никто не потушит – из-за зла, что вы творите.

5 – Объявите в Иудее, возвестите в Иерусалиме и скажите: «Трубите в рога по всей стране!»Восклицайте и говорите: «Собирайтесь! Бежим в укреплённые города!»

6 Поднимите знамя, чтобы люди пришли на Сион! Спасайтесь бегством, не медлите!Так как с севера Я наведу беду – лютую гибель.

7 Вышел лев из своего логова; тронулся в путь палач народов.Он покинул своё место, чтобы разорить твою землю.Твои города, Иудея, превратятся в руины, не останется горожан.

8 Так наденьте рубище, рыдайте и плачьте,потому что пылающий гнев Вечного не отвратился от нас.

9 – В тот день, – возвещает Вечный, – у царя и вельмож дрогнет сердце,ужаснутся священнослужители и пророков охватит страх.

10 И я сказал: – О Владыка Вечный, как же сильно Ты обманул этот народ и жителей Иерусалима, говоря: «У вас будет мир», тогда как меч приставлен к нашему горлу.

11 – В то время этому народу и жителям Иерусалима будет сказано: «Жгучий ветер с голых вершин в пустыне дует в сторону Моего народа, но на нём ни провеять зерна, ни очистить его от сора, –

12 слишком могуч этот ветер, дующий по Моему повелению. Настал час, когда Я вынесу им приговор».

13 Глядите! Он приближается, словно тучи, как ураган – его колесницы,кони его быстрее орлов. Горе нам! Мы погибли!

14 Иерусалим, очисти сердце от зла и будешь спасён. Долго ли таить тебе злые мысли?

15 Уже несётся голос от города Дана, весть о беде с гор Ефраима.

16 – Объявите народам, возвестите Иерусалиму:«Войска осаждающих идут из дальней земли, оглашая военным кличем города Иудеи.

17 Они окружат Иерусалим, как стражи полей, потому что он восстал против Меня», – возвещает Вечный. –

18 Твои пути, твои дела принесли всё это тебе.Это твоя участь. От горя разрывается твоё сердце!

19 Горе! Горе! Я корчусь от боли.Смута в сердце. Сердце колотится; я не могу молчать,потому что слышу звук рога, слышу боевой клич.

20 Беда за бедой; вся страна опустошена.В один миг погибли мои шатры, в мгновение ока – мои палатки.

21 Сколько мне ещё смотреть на знамя, слышать звуки рога?

22 – Бестолков Мой народ, Меня он не знает.Мой народ – глупые дети; нет у моих детей разума.Они мастера совершать зло, а делать добро не умеют.

23 Я смотрю на землю, но она пуста и безлика,и на небеса, но свет их погас.

24 Я смотрю на горы – они дрожат, и все холмы колеблются.

25 Я смотрю – и нет никого, и все птицы разлетелись.

26 Я смотрю – и пустыней стал плодородный край, и все города его разрушены перед Вечным, от Его пылающего гнева.

27 Так говорит Вечный:
– Вся земля будет опустошена, хоть Я и не погублю её полностью.

28 Высохнет земля, и над ней почернеет небо,потому что Я так сказал и задумал – не сжалюсь и не отступлюсь.

29 От шума всадников и стрелков разбегаются все жители городов.Кто подаётся в леса, кто в горы уходит –все города оставлены, нет в них жителей.

30 Что же ты делаешь, опустошённая? Для чего одеваешься в пурпур,для чего надеваешь золото и подводишь глаза? Напрасно ты прихорашиваешься.Любовники тебя презирают и хотят отнять у тебя жизнь.

31 Слышу крик, будто женщина в родах кричит, словно стонет рожающая в первый раз, –слышу крик дочери Сиона, . задыхается она, раскинув руки:«Горе мне! Бессильна я перед убийцами».

Єремiя Розділ 4	Пророк Иеремия Глава 4
1 Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, — до Ме́не ти ве́рнешся, і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої, то не бу́деш тиня́тись!	1 – Если вернёшься, Исраил, – возвещает Вечный, – если вернёшься ко Мне,удалишь мерзких идолов с глаз Моих и не будешь больше скитаться,
2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть.	2 если будешь истинно, справедливо и праведно клясться: «Верно, как и то, что жив Вечный!» –то народы получат Моё благословение и прославят Моё имя.
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну!	3 Так говорит Вечный народу Иудеи и Иерусалима: – Распашите свою целину и не сейте среди колючек.
4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки!	4 Обрежьте себя для Вечного, обрежьте ваши сердца, . народ Иудеи и жители Иерусалима,а не то вспыхнет, как огонь, Мой гнев, будет гореть, и никто не потушит – из-за зла, что вы творите.
5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних!	5 – Объявите в Иудее, возвестите в Иерусалиме и скажите: «Трубите в рога по всей стране!»Восклицайте и говорите: «Собирайтесь! Бежим в укреплённые города!»
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя.	6 Поднимите знамя, чтобы люди пришли на Сион! Спасайтесь бегством, не медлите!Так как с севера Я наведу беду – лютую гибель.
7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця!	7 Вышел лев из своего логова; тронулся в путь палач народов.Он покинул своё место, чтобы разорить твою землю.Твои города, Иудея, превратятся в руины, не останется горожан.
8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться!	8 Так наденьте рубище, рыдайте и плачьте,потому что пылающий гнев Вечного не отвратился от нас.
9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються	9 – В тот день, – возвещает Вечный, – у царя и вельмож дрогнет сердце,ужаснутся священнослужители и пророков охватит страх.
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі!	10 И я сказал: – О Владыка Вечный, как же сильно Ты обманул этот народ и жителей Иерусалима, говоря: «У вас будет мир», тогда как меч приставлен к нашему горлу.
11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він!	11 – В то время этому народу и жителям Иерусалима будет сказано: «Жгучий ветер с голых вершин в пустыне дует в сторону Моего народа, но на нём ни провеять зерна, ни очистить его от сора, –
12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́.	12 слишком могуч этот ветер, дующий по Моему повелению. Настал час, когда Я вынесу им приговор».
13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми!	13 Глядите! Он приближается, словно тучи, как ураган – его колесницы,кони его быстрее орлов. Горе нам! Мы погибли!
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї?	14 Иерусалим, очисти сердце от зла и будешь спасён. Долго ли таить тебе злые мысли?
15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір.	15 Уже несётся голос от города Дана, весть о беде с гор Ефраима.
16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́!	16 – Объявите народам, возвестите Иерусалиму:«Войска осаждающих идут из дальней земли, оглашая военным кличем города Иудеи.
17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь!	17 Они окружат Иерусалим, как стражи полей, потому что он восстал против Меня», – возвещает Вечный. –
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́.	18 Твои пути, твои дела принесли всё это тебе.Это твоя участь. От горя разрывается твоё сердце!
19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни!	19 Горе! Горе! Я корчусь от боли.Смута в сердце. Сердце колотится; я не могу молчать,потому что слышу звук рога, слышу боевой клич.
20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої.	20 Беда за бедой; вся страна опустошена.В один миг погибли мои шатры, в мгновение ока – мои палатки.
21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́?	21 Сколько мне ещё смотреть на знамя, слышать звуки рога?
22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!	22 – Бестолков Мой народ, Меня он не знает.Мой народ – глупые дети; нет у моих детей разума.Они мастера совершать зло, а делать добро не умеют.
23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла!	23 Я смотрю на землю, но она пуста и безлика,и на небеса, но свет их погас.
24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!	24 Я смотрю на горы – они дрожат, и все холмы колеблются.
25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне.	25 Я смотрю – и нет никого, и все птицы разлетелись.
26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́.	26 Я смотрю – и пустыней стал плодородный край, и все города его разрушены перед Вечным, от Его пылающего гнева.
27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́!	27 Так говорит Вечный: – Вся земля будет опустошена, хоть Я и не погублю её полностью.
28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го.	28 Высохнет земля, и над ней почернеет небо,потому что Я так сказал и задумал – не сжалюсь и не отступлюсь.
29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них.	29 От шума всадников и стрелков разбегаются все жители городов.Кто подаётся в леса, кто в горы уходит –все города оставлены, нет в них жителей.
30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони!	30 Что же ты делаешь, опустошённая? Для чего одеваешься в пурпур,для чего надеваешь золото и подводишь глаза? Напрасно ты прихорашиваешься.Любовники тебя презирают и хотят отнять у тебя жизнь.
31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“	31 Слышу крик, будто женщина в родах кричит, словно стонет рожающая в первый раз, –слышу крик дочери Сиона, . задыхается она, раскинув руки:«Горе мне! Бессильна я перед убийцами».

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Єремiя

Розділ 4

Пророк Иеремия

Глава 4

Єремiя

Розділ 4

Пророк Иеремия

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Єремiя

Розділ 4

Пророк Иеремия

Глава 4

Єремiя

Розділ 4

Пророк Иеремия

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт