Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 13

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: Притча про сіяча́ „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

18 Послухайте ж притчу про сіяча́.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.

22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.

23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.

24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.

27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“

28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“

29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.

30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.

31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.

33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.

34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,

35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“

36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.

37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,

38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;

39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.

40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.

41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,

46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.

47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.

48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.

49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.

52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.

53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.

54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?

55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?

56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“

57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“

58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.

Евангелие по Матфею

Глава 13

1 В тот же день, выйдя из дома, Иисус направился к морю и сел там на берегу.

2 Вокруг Него собралось много людей, тогда Он вошел в лодку, сел, а весь народ стоял на берегу.

3 Многое сказал Иисус им в притчах. «Послушайте! — говорил Он. — Вот вышел сеятель сеять.

4 Когда он сеял, часть зерен упала у дороги — налетели птицы и склевали их.

5 Другие же зерна упали на каменистую почву, где земли было очень мало. Быстро взошли они, потому что слой земли был неглубок.

6 Но когда поднялось солнце, оно опалило их — без сильного корня ростки засохли.

7 Другие упали среди колючек, которые выросли и заглушили их.

8 Иные же зерна упали на хорошую землю, и дали они урожай стократный, шестидесятикратный и тридцатикратный.

9 У кого есть уши, пусть услышит!»

10 Ученики подошли к Нему и спросили: «Почему Ты притчами говоришь им?»

11 Он ответил: «Вам дано узнать тайны Царства Небесного, а им не дано.

12 Ибо у кого есть, тому и еще будет дано, и дано будет с избытком; а у кого нет, у него и то, что есть, будет взято.

13 Я потому им притчами говорю, что смотрят они — но не видят, слушают — но не слышат и не понимают.

14 Так сбылось на них пророчество Исайи: „Вы будете слушать и слушать — и всё же не поймете; будете смотреть и смотреть — и всё же не увидите.

15 Ибо огрубело сердце народа этого, уши их едва слышат, и глаза свои они закрыли. Иначе увидели бы глазами, услышали бы ушами, поняли бы сердцем и лицом повернулись бы ко Мне, и Я исцелил бы их“.

16 А что до вас, как вы блаженны! Глаза ваши видят, и уши ваши слышат.

17 Поверьте Мне, много пророков и праведников страстно желали увидеть то, что видите вы, но не увидели; очень хотели услышать то, что вы слышите, но не услышали.

18 А теперь послушайте, что значит притча о сеятеле.

19 Когда человек слышит весть Царства, но не понимает ее, приходит к нему нечистый и уносит посеянное в сердце его. Это представлено зерном, упавшим у дороги.

20 А посеянное на каменистой почве — это о тех, кто слышит весть и тотчас с радостью принимает ее,

21 но, так как нет у него корня, он непостоянен и тотчас теряет веру, едва начинаются притеснения или гонения за слово Божие.

22 Среди колючек посеянное — это о тех, кто слышит весть, но мирские заботы и обольщение богатством заглушают ее, и она не приносит плода.

23 На хорошей же земле посеянное представляет того, кто слышит и понимает весть. Он и приносит плод, и урожай может быть стократным, или шестидесятикратным, или тридцатикратным».

24 Иисус рассказал им еще одну притчу: «Царство Небесное вот с чем сравню. Посеял человек на своем поле добрые семена.

25 Когда люди спали, пришел его враг, посеял плевелы среди пшеницы и ушел.

26 Когда посевы взошли, и колос начал наливаться, стали видны и плевелы.

27 Слуги пошли к хозяину дома и сказали: „Господин! Разве не пшеницу ты сеял на поле своем? Откуда же появились плевелы?“

28 „Враг это сделал“, — ответил он им. Тогда слуги сказали: „Ты хочешь, чтобы мы пошли и выпололи их?“

29 „Нет, — он ответил, — чтобы, выпалывая плевелы, не вырвали вы заодно и пшеницу,

30 пусть вместе они растут до жатвы. А во время жатвы я скажу жнецам: выберите сперва плевелы и свяжите их пучками, чтобы сжечь, а пшеницу соберите в мои закрома“».

31 И другую притчу предложил им Иисус: «Царство Небесное сравнимо с горчичным зерном, которое человек взял и посеял на поле своем.

32 Зерно это — самое меньшее из всех семян. Но то, что из него вырастает, — больше всех огородных растений. Оно становится деревом, так что птицы поднебесные прилетают и гнездятся в ветвях его».

33 И такую еще притчу рассказал Иисус: «Царство Небесное сравнимо с закваской, которую женщина взяла, смешала с тремя мерами муки, пока не заквасилось всё тесто».

34 Все это Иисус поведал народу в притчах, без притчи Он им не говорил ничего.

35 Так исполнилось сказанное через пророка: «Открою в притчах уста Мои и провозглашу сокрытое от сотворения [мира]».

36 Затем, оставив народ, Иисус вошел в дом. Там к Нему подошли Его ученики и попросили: «Объясни нам притчу о плевелах в поле».

37 Он ответил: «Сеятель доброго семени — Сын Человеческий;

38 поле — это мир, доброе семя — сыны Царства, а плевелы — сыны злого духа.

39 Враг, посеявший их, — дьявол. Жатва — это конец мира, а жнецы — ангелы.

40 Как собирают плевелы и сжигают в огне, так будет и в конце мира.

41 Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они очистят Царство Его от всех, кто других совращал, и от тех, кто сам жил беззаконно,

42 и бросят их в печь огненную, где будет плач и скрежет зубовный.

43 Праведники же будут сиять, словно солнце в Царстве Отца своего. У кого есть уши, пусть услышит!»

44 «Царство Небесное сравнимо со спрятанным в поле сокровищем, которое случилось найти одному человеку. Закопав его снова, пошел он радостный, продал всё, что было у него, и купил то поле.

45 И вот еще с чем сравнимо Царство Небесное. Один купец, искавший хороший жемчуг,

46 нашел как-то одну особенно ценную жемчужину. Он пошел, продал всё, что было у него, и купил ее.

47 Царство Небесное подобно большой сети: заброшенная в море, она захватила разного рода рыбу.

48 Когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили ее на берег и, сев, собрали хорошую рыбу в корзины, а негодную выбросили.

49 Так будет и в конце мира: выйдут ангелы и отберут нечестивых из среды праведных,

50 и бросят их в печь огненную, где будет плач и скрежет зубовный.

51 Всё ли сказанное Мной вы поняли?» «Да», — ответили они Ему.

52 «Так вот, — сказал Он им, — всякий книжник, обученный в школе Царства Небесного, подобен хозяину дома, который выносит из богатого хранилища своего и новое, и старое».

53 Кончив рассказывать эти притчи, Иисус ушел оттуда

54 и пришел в город, где Он вырос, и стал учить там людей в синагоге. Они в изумлении говорили: «Откуда такая мудрость у Него и такая сила творить чудеса?

55 Разве не сын Он плотника? Не Его ли мать зовут Марией, и не Его ли это братья — Иаков и Иосиф, Симон и Иуда?

56 И все сестры Его разве не живут среди нас? Откуда же у Него всё это?»

57 И не захотели они принять Его. Иисус же сказал им: «Не почитают пророка только в отечестве и в доме его».

58 И многих чудес из-за неверия их не сотворил Он там.

Вiд Матвiя Розділ 13	Евангелие по Матфею Глава 13
1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.	1 В тот же день, выйдя из дома, Иисус направился к морю и сел там на берегу.
2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.	2 Вокруг Него собралось много людей, тогда Он вошел в лодку, сел, а весь народ стоял на берегу.
3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: Притча про сіяча́ „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.	3 Многое сказал Иисус им в притчах. «Послушайте! — говорил Он. — Вот вышел сеятель сеять.
4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.	4 Когда он сеял, часть зерен упала у дороги — налетели птицы и склевали их.
5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;	5 Другие же зерна упали на каменистую почву, где земли было очень мало. Быстро взошли они, потому что слой земли был неглубок.
6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.	6 Но когда поднялось солнце, оно опалило их — без сильного корня ростки засохли.
7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.	7 Другие упали среди колючек, которые выросли и заглушили их.
8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.	8 Иные же зерна упали на хорошую землю, и дали они урожай стократный, шестидесятикратный и тридцатикратный.
9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“	9 У кого есть уши, пусть услышит!»
10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“	10 Ученики подошли к Нему и спросили: «Почему Ты притчами говоришь им?»
11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.	11 Он ответил: «Вам дано узнать тайны Царства Небесного, а им не дано.
12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.	12 Ибо у кого есть, тому и еще будет дано, и дано будет с избытком; а у кого нет, у него и то, что есть, будет взято.
13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.	13 Я потому им притчами говорю, что смотрят они — но не видят, слушают — но не слышат и не понимают.
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.	14 Так сбылось на них пророчество Исайи: „Вы будете слушать и слушать — и всё же не поймете; будете смотреть и смотреть — и всё же не увидите.
15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“	15 Ибо огрубело сердце народа этого, уши их едва слышат, и глаза свои они закрыли. Иначе увидели бы глазами, услышали бы ушами, поняли бы сердцем и лицом повернулись бы ко Мне, и Я исцелил бы их“.
16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.	16 А что до вас, как вы блаженны! Глаза ваши видят, и уши ваши слышат.
17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.	17 Поверьте Мне, много пророков и праведников страстно желали увидеть то, что видите вы, но не увидели; очень хотели услышать то, что вы слышите, но не услышали.
18 Послухайте ж притчу про сіяча́.	18 А теперь послушайте, что значит притча о сеятеле.
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.	19 Когда человек слышит весть Царства, но не понимает ее, приходит к нему нечистый и уносит посеянное в сердце его. Это представлено зерном, упавшим у дороги.
20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;	20 А посеянное на каменистой почве — это о тех, кто слышит весть и тотчас с радостью принимает ее,
21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.	21 но, так как нет у него корня, он непостоянен и тотчас теряет веру, едва начинаются притеснения или гонения за слово Божие.
22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.	22 Среди колючек посеянное — это о тех, кто слышит весть, но мирские заботы и обольщение богатством заглушают ее, и она не приносит плода.
23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.	23 На хорошей же земле посеянное представляет того, кто слышит и понимает весть. Он и приносит плод, и урожай может быть стократным, или шестидесятикратным, или тридцатикратным».
24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.	24 Иисус рассказал им еще одну притчу: «Царство Небесное вот с чем сравню. Посеял человек на своем поле добрые семена.
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.	25 Когда люди спали, пришел его враг, посеял плевелы среди пшеницы и ушел.
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.	26 Когда посевы взошли, и колос начал наливаться, стали видны и плевелы.
27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“	27 Слуги пошли к хозяину дома и сказали: „Господин! Разве не пшеницу ты сеял на поле своем? Откуда же появились плевелы?“
28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“	28 „Враг это сделал“, — ответил он им. Тогда слуги сказали: „Ты хочешь, чтобы мы пошли и выпололи их?“
29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.	29 „Нет, — он ответил, — чтобы, выпалывая плевелы, не вырвали вы заодно и пшеницу,
30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.	30 пусть вместе они растут до жатвы. А во время жатвы я скажу жнецам: выберите сперва плевелы и свяжите их пучками, чтобы сжечь, а пшеницу соберите в мои закрома“».
31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.	31 И другую притчу предложил им Иисус: «Царство Небесное сравнимо с горчичным зерном, которое человек взял и посеял на поле своем.
32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.	32 Зерно это — самое меньшее из всех семян. Но то, что из него вырастает, — больше всех огородных растений. Оно становится деревом, так что птицы поднебесные прилетают и гнездятся в ветвях его».
33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.	33 И такую еще притчу рассказал Иисус: «Царство Небесное сравнимо с закваской, которую женщина взяла, смешала с тремя мерами муки, пока не заквасилось всё тесто».
34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,	34 Все это Иисус поведал народу в притчах, без притчи Он им не говорил ничего.
35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“	35 Так исполнилось сказанное через пророка: «Открою в притчах уста Мои и провозглашу сокрытое от сотворения [мира]».
36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.	36 Затем, оставив народ, Иисус вошел в дом. Там к Нему подошли Его ученики и попросили: «Объясни нам притчу о плевелах в поле».
37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,	37 Он ответил: «Сеятель доброго семени — Сын Человеческий;
38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;	38 поле — это мир, доброе семя — сыны Царства, а плевелы — сыны злого духа.
39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.	39 Враг, посеявший их, — дьявол. Жатва — это конец мира, а жнецы — ангелы.
40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.	40 Как собирают плевелы и сжигают в огне, так будет и в конце мира.
41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,	41 Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они очистят Царство Его от всех, кто других совращал, и от тех, кто сам жил беззаконно,
42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!	42 и бросят их в печь огненную, где будет плач и скрежет зубовный.
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!	43 Праведники же будут сиять, словно солнце в Царстве Отца своего. У кого есть уши, пусть услышит!»
44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.	44 «Царство Небесное сравнимо со спрятанным в поле сокровищем, которое случилось найти одному человеку. Закопав его снова, пошел он радостный, продал всё, что было у него, и купил то поле.
45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,	45 И вот еще с чем сравнимо Царство Небесное. Один купец, искавший хороший жемчуг,
46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.	46 нашел как-то одну особенно ценную жемчужину. Он пошел, продал всё, что было у него, и купил ее.
47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.	47 Царство Небесное подобно большой сети: заброшенная в море, она захватила разного рода рыбу.
48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.	48 Когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили ее на берег и, сев, собрали хорошую рыбу в корзины, а негодную выбросили.
49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,	49 Так будет и в конце мира: выйдут ангелы и отберут нечестивых из среды праведных,
50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!	50 и бросят их в печь огненную, где будет плач и скрежет зубовный.
51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.	51 Всё ли сказанное Мной вы поняли?» «Да», — ответили они Ему.
52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.	52 «Так вот, — сказал Он им, — всякий книжник, обученный в школе Царства Небесного, подобен хозяину дома, который выносит из богатого хранилища своего и новое, и старое».
53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.	53 Кончив рассказывать эти притчи, Иисус ушел оттуда
54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?	54 и пришел в город, где Он вырос, и стал учить там людей в синагоге. Они в изумлении говорили: «Откуда такая мудрость у Него и такая сила творить чудеса?
55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?	55 Разве не сын Он плотника? Не Его ли мать зовут Марией, и не Его ли это братья — Иаков и Иосиф, Симон и Иуда?
56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“	56 И все сестры Его разве не живут среди нас? Откуда же у Него всё это?»
57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“	57 И не захотели они принять Его. Иисус же сказал им: «Не почитают пророка только в отечестве и в доме его».
58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.	58 И многих чудес из-за неверия их не сотворил Он там.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 13

Евангелие по Матфею

Глава 13

Вiд Матвiя

Розділ 13

Евангелие по Матфею

Глава 13

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 13

Евангелие по Матфею

Глава 13

Вiд Матвiя

Розділ 13

Евангелие по Матфею

Глава 13

Старий
завіт

Новий
завіт