Вiд Матвiя

Розділ 13

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: Притча про сіяча́ „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

18 Послухайте ж притчу про сіяча́.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.

22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.

23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.

24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.

27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“

28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“

29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.

30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.

31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.

33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.

34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,

35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“

36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.

37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,

38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;

39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.

40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.

41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,

46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.

47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.

48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.

49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.

52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.

53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.

54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?

55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?

56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“

57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“

58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.

馬太福音

第13章

1 當日、耶穌離家、坐海濱、

2 衆集就之、耶穌登舟而坐、衆立於岸、

3 乃多端設譬曰、有播種者出而播種、

4 播時、有遺道旁者、鳥至盡食之、

5 有遺磽地者、其土淺薄、發萌雖速、

6 然土不深、故日出曝之、無根而槁、

7 有遺棘中者、棘起蔽之、

8 有遺沃壤者、結實或百倍、或六十倍、或三十倍、

9 宜傾耳以聽焉、〇

10 門徒就之曰、爾設譬語衆、何歟、

11 曰、天國之奧、與爾知之、不與他人也、

12 凡有者將與之、使有餘、無有者、幷其所有、亦將奪之、

13 故我設譬語之、以其視不見、聽不聞、而不悟也、

14 其人如是、應以賽亞預言云、爾將耳聞而不聰、目視而不明、

15 蓋此民心頑、耳聾、目瞶、免其目視、耳聽、心悟、遷改而我醫之焉、

16 然爾目有福矣、以其得見也、爾耳有福矣、以其得聞也、

17 我誠告爾、昔多先知及義人、欲見爾所見而不得見、欲聞爾所聞而不得聞、〇

18 夫播種之譬、爾其聽之、

19 凡聞天國之道而不悟、惡鬼至、奪其心之所播、此播於道傍者也、

20 播於磽地者、猶人聽道、卽喜受之、

21 惟內無根、則亦暫耳、及爲道而遇難窘逐、卽厭而棄之、

22 播於棘中者、猶人聽道、此世之憧擾、貨財之迷惑、蔽其道而不實、

23 播於沃壤者、猶人聽道而悟、結實或百倍、或六十倍、或三十倍、〇

24 又設譬曰、天國猶人播美種於田、

25 寢時敵至、撒稗麥中而去、

26 苗秀而實、稗亦見、

27 田主之僕來告曰、主非以美種播田乎、何得有稗也、

28 曰、敵爲之、僕曰、我往薅之、可乎、

29 曰、不可、恐薅稗而麥亦拔、

30 容二者並長、以待穫、穫時、我語刈者、先集稗、束而火之、後斂麥入倉、〇

31 又設譬曰、天國猶芥種、人取播於田、

32 此百種之至微者、及其長也、大於諸蔬、儼然成樹、飛鳥卽至、棲於其枝、〇

33 又設譬曰、天國猶酵、婦取納三斗麵中、致均發酵焉、〇

34 此皆耶穌設譬語衆、非譬不語、

35 應先知言云、我將啓口設譬、創世以來、所隱藏者、闡揚之也、〇

36 時耶穌散衆而入室、門徒就之曰、田稗之譬、明以教我、

37 曰、播美種者、人子也、

38 田者、世也、美種者、天國之子、稗者、惡鬼之子、

39 敵撒稗者、魔鬼也、穫時者、世末也、刈者、天使也、

40 集稗而焚於火、世末亦然、

41 人子將遣厥使者、由其國中、集陷人於罪者、及爲惡之人、

42 投之火爐、在彼有哀哭切齒者矣、

43 時義者、將輝光如日、在其父之國、宜傾耳以聽、〇

44 天國、猶寶藏於田、人遇之、則祕焉、喜而歸、售所有、以市斯田、〇

45 天國猶商求美珠、

46 遇一貴値、則往鬻所有以市之、〇

47 天國猶罟、施於海、集諸水族、

48 旣盈、則曳於岸、坐而集其善者入器、惡者棄之於外、

49 世末亦然、天使將出、於善之中以別其惡、

50 投之火爐、在彼有哀哭切齒者矣、〇

51 耶穌曰、若此、爾皆悟乎、曰、主然、

52 曰、夫如是、則士子學天國者、如一家主、由庫中出新舊之物焉、〇

53 耶穌旣竟斯譬、去彼、

54 至故土、在會堂教誨、衆奇之曰、斯人焉得斯智慧異能乎、

55 此非木工之子乎、其母非名馬利亞、其兄弟非雅各、約西、西門、猶大乎、

56 其姊妹非與我比鄰乎、斯焉得斯耶、

57 遂厭而棄之、耶穌曰、先知在故土室家之外、莫不尊焉、

58 耶穌在彼、不廣行異能、以人不信故也、

Вiд Матвiя

Розділ 13

馬太福音

第13章

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

1 當日、耶穌離家、坐海濱、

2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

2 衆集就之、耶穌登舟而坐、衆立於岸、

3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: Притча про сіяча́ „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

3 乃多端設譬曰、有播種者出而播種、

4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

4 播時、有遺道旁者、鳥至盡食之、

5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

5 有遺磽地者、其土淺薄、發萌雖速、

6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

6 然土不深、故日出曝之、無根而槁、

7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

7 有遺棘中者、棘起蔽之、

8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

8 有遺沃壤者、結實或百倍、或六十倍、或三十倍、

9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

9 宜傾耳以聽焉、〇

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

10 門徒就之曰、爾設譬語衆、何歟、

11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

11 曰、天國之奧、與爾知之、不與他人也、

12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

12 凡有者將與之、使有餘、無有者、幷其所有、亦將奪之、

13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

13 故我設譬語之、以其視不見、聽不聞、而不悟也、

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

14 其人如是、應以賽亞預言云、爾將耳聞而不聰、目視而不明、

15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

15 蓋此民心頑、耳聾、目瞶、免其目視、耳聽、心悟、遷改而我醫之焉、

16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

16 然爾目有福矣、以其得見也、爾耳有福矣、以其得聞也、

17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

17 我誠告爾、昔多先知及義人、欲見爾所見而不得見、欲聞爾所聞而不得聞、〇

18 Послухайте ж притчу про сіяча́.

18 夫播種之譬、爾其聽之、

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

19 凡聞天國之道而不悟、惡鬼至、奪其心之所播、此播於道傍者也、

20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

20 播於磽地者、猶人聽道、卽喜受之、

21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.

21 惟內無根、則亦暫耳、及爲道而遇難窘逐、卽厭而棄之、

22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.

22 播於棘中者、猶人聽道、此世之憧擾、貨財之迷惑、蔽其道而不實、

23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.

23 播於沃壤者、猶人聽道而悟、結實或百倍、或六十倍、或三十倍、〇

24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

24 又設譬曰、天國猶人播美種於田、

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

25 寢時敵至、撒稗麥中而去、

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.

26 苗秀而實、稗亦見、

27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“

27 田主之僕來告曰、主非以美種播田乎、何得有稗也、

28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“

28 曰、敵爲之、僕曰、我往薅之、可乎、

29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.

29 曰、不可、恐薅稗而麥亦拔、

30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.

30 容二者並長、以待穫、穫時、我語刈者、先集稗、束而火之、後斂麥入倉、〇

31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

31 又設譬曰、天國猶芥種、人取播於田、

32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.

32 此百種之至微者、及其長也、大於諸蔬、儼然成樹、飛鳥卽至、棲於其枝、〇

33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.

33 又設譬曰、天國猶酵、婦取納三斗麵中、致均發酵焉、〇

34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,

34 此皆耶穌設譬語衆、非譬不語、

35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“

35 應先知言云、我將啓口設譬、創世以來、所隱藏者、闡揚之也、〇

36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.

36 時耶穌散衆而入室、門徒就之曰、田稗之譬、明以教我、

37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,

37 曰、播美種者、人子也、

38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;

38 田者、世也、美種者、天國之子、稗者、惡鬼之子、

39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.

39 敵撒稗者、魔鬼也、穫時者、世末也、刈者、天使也、

40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.

40 集稗而焚於火、世末亦然、

41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

41 人子將遣厥使者、由其國中、集陷人於罪者、及爲惡之人、

42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

42 投之火爐、在彼有哀哭切齒者矣、

43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

43 時義者、將輝光如日、在其父之國、宜傾耳以聽、〇

44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

44 天國、猶寶藏於田、人遇之、則祕焉、喜而歸、售所有、以市斯田、〇

45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,

45 天國猶商求美珠、

46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.

46 遇一貴値、則往鬻所有以市之、〇

47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.

47 天國猶罟、施於海、集諸水族、

48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.

48 旣盈、則曳於岸、坐而集其善者入器、惡者棄之於外、

49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

49 世末亦然、天使將出、於善之中以別其惡、

50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

50 投之火爐、在彼有哀哭切齒者矣、〇

51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.

51 耶穌曰、若此、爾皆悟乎、曰、主然、

52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.

52 曰、夫如是、則士子學天國者、如一家主、由庫中出新舊之物焉、〇

53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.

53 耶穌旣竟斯譬、去彼、

54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?

54 至故土、在會堂教誨、衆奇之曰、斯人焉得斯智慧異能乎、

55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?

55 此非木工之子乎、其母非名馬利亞、其兄弟非雅各、約西、西門、猶大乎、

56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“

56 其姊妹非與我比鄰乎、斯焉得斯耶、

57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“

57 遂厭而棄之、耶穌曰、先知在故土室家之外、莫不尊焉、

58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.

58 耶穌在彼、不廣行異能、以人不信故也、

1.0x