CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Матв. 13
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Матвiя

Розділ 13

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: Притча про сіяча́ „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

18 Послухайте ж притчу про сіяча́.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.

22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.

23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.

24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.

27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“

28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“

29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.

30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.

31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.

33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.

34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,

35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“

36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.

37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,

38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;

39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.

40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.

41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,

46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.

47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.

48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.

49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.

52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.

53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.

54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?

55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?

56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“

57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“

58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.

Matthew

Chapter 13

1 THAT same day Jesus went out of the house, and sat by the seaside.

2 And many people gathered around him, so that he had to go up and sit in a boat, and all the people stood on the seashore.

3 And he spoke many things to them in parables, and said, Behold the sower went out to sow;

4 And when he had sown, some seed fell on the roadside, and the fowls came and ate it.

5 Other fell upon the rock, where there was not sufficient soil; and it sprang up earlier because the ground was not deep enough;

6 But when the sun shone, it was scorched, and because it had no root, it dried up;

7 And other fell among thistles, and the thistles sprung up and choked it.

8 And other fell in good soil, and bore fruit, some one hundred, and some sixty, and some thirty.

9 He who has ears to hear, let him hear.

10 Then his disciples drew near to him and said, Why do you speak to them in parables?

11 He answered and said to them, Because to you it is granted to know the mystery of the kingdom of heaven, but it is not granted to them.

12 For to him who has, shall be given and it shall increase to him; but to him who has not, even that which he has shall be taken away from him.

13 This is the reason I speak to them in figures, because they see and yet cannot perceive; and they hear and yet do not listen, nor do they understand.

14 And in them is fulfilled the prophecy of Isaiah who said, Hearing you will hear, but you will not understand; and seeing you will see, but you will not know.

15 For the heart of this people has become hardened, and their ears hear heavily, and their eyes are dull; so that they cannot see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their hearts; let them return, and I will heal them.

16 But as for you, blessed are your eyes for they see; and your ears for they hear.

17 For truly I say to you, a great many prophets and righteous men have longed to see what you see, and did not see it; and to hear what you hear, and did not hear it.

18 Now you listen to the parable of the seed.

19 Whoever hears the word of the kingdom and does not understand it, the evil one comes and snatches away the word which has been sown in his heart. This is that which was sown on the roadside.

20 That which was sown upon the rock, this is he who hears the word, and immediately accepts it with joy;

21 But it has no root in him, except for a while; and when trouble or persecution comes because of the word, he immediately stumbles.

22 That which was sown among thistles, this is he who hears the word, but worldly thoughts and the deception caused by riches choke the word, and it becomes fruitless.

23 That which was sown upon good soil, this is he who hears my word, and understands it, so he bears fruit and produces some one hundred, and some sixty, and some thirty.

24 He related another parable to them, and said, The kingdom of heaven is like a man who sowed good seed in his field.

25 And when the men slept, his enemy came and sowed tares among the wheat, and went away.

26 But when the blade sprang up and bore fruit, then the tares also appeared.

27 So the servants of the landowner came and said to him, Our lord, behold, did you not sow good seed in your field; whence did the tares come into it?

28 He said to them, An enemy did this; his servants then said to him, Do you want us to go and pick them out?

29 But he said to them, It might happen that while you were picking out the tares, you might uproot with them also the wheat.

30 Let them both grow together until the harvest; and at the harvest season, I will say to the reapers, Pick out first the tares, and bind them into bundles to be burned; but gather the wheat into my barns.

31 He related another parable to them, and said, The kingdom of heaven is like a grain of mustard seed, which a man took and sowed in his field.

32 It is the smallest of all seeds; but when it is grown, it is larger than all of the herbs; and it becomes a tree, so that the fowls of the sky come and nest in its branches.

33 He told them another parable. The kingdom of heaven is like the leaven, which a woman took and buried in three measures of flour, until it was all leavened.

34 Jesus spoke all these things to the people in parables; and without parables he did not speak to them.

35 So that it might be fulfilled which was said by the prophet, who said, I will open my mouth in parables, and I will bring out secrets hidden before the foundation of the world.

36 Then Jesus left the multitudes and came into the house; and his disciples came up to him, and said, Explain to us the parable of the tares and the field.

37 He answered and said to them, He who sowed good seed is the Son of man.

38 The field is the world; the good seed are the sons of the kingdom; but the tares are the sons of evil.

39 The enemy who sowed them is Satan; the harvest is the end of the world; and the reapers are the angels.

40 Therefore, just as the tares are picked out and burned in the fire, so shall it be at the end of the world.

41 The Son of man will send his angels, and they will pick out from his kingdom all things which cause stumbling, and all workers of iniquity.

42 And they will throw them into the furnace of fire; there shall be weeping and gnashing of teeth.

43 Then the righteous ones shall shine as the sun in the kingdom of their Father. He who has ears to hear, let him hear.

44 Again, the kingdom of heaven is like a treasure which is hidden in the field, which a man discovered and hid, and because of his joy, he went and sold everything he had, and bought that field.

45 Again, the kingdom of heaven is like a merchant, who was seeking good pearls.

46 And when he had found one costly pearl, he went and sold everything he had, and bought it.

47 Again, the kingdom of heaven is like a net which was thrown into the sea, and it gathered fish of every kind.

48 When it was filled, they drew it to the shore, and sat down and sorted them; the good ones they put into bags, and the bad they threw away.

49 So will it be at the end of the world; the angels will go out and separate the bad from among the righteous,

50 And they will throw them into the furnace of fire; there shall be weeping and gnashing of teeth.

51 Jesus said to them, Have you understood all of these things? They said to him, Yes, our Lord.

52 He said to them, Therefore every scribe who is converted to the kingdom of heaven, is like a man who is a householder, who brings out new and old things from his treasures.

53 When Jesus had finished these parables, he departed thence.

54 And he came to his own city; and he taught them in their synagogues, in such a way, that they were amazed and said, Where did he get this wisdom and these wonders?

55 Is he not the carpenter's son? Is not his mother called Mary? and his brothers, James and Joses and Simon and Judah?

56 Are not all his sisters with us? Where did he get all these things?

57 And they were perplexed about him. But Jesus said to them, No prophet is insulted, except in his own city and in his own house.

58 And he did not perform many miracles there, because of their unbelief.

Вiд Матвiя

Розділ 13

Matthew

Chapter 13

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

1 THAT same day Jesus went out of the house, and sat by the seaside.

2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

2 And many people gathered around him, so that he had to go up and sit in a boat, and all the people stood on the seashore.

3 І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: Притча про сіяча́ „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

3 And he spoke many things to them in parables, and said, Behold the sower went out to sow;

4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

4 And when he had sown, some seed fell on the roadside, and the fowls came and ate it.

5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

5 Other fell upon the rock, where there was not sufficient soil; and it sprang up earlier because the ground was not deep enough;

6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

6 But when the sun shone, it was scorched, and because it had no root, it dried up;

7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

7 And other fell among thistles, and the thistles sprung up and choked it.

8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

8 And other fell in good soil, and bore fruit, some one hundred, and some sixty, and some thirty.

9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

9 He who has ears to hear, let him hear.

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

10 Then his disciples drew near to him and said, Why do you speak to them in parables?

11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

11 He answered and said to them, Because to you it is granted to know the mystery of the kingdom of heaven, but it is not granted to them.

12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

12 For to him who has, shall be given and it shall increase to him; but to him who has not, even that which he has shall be taken away from him.

13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

13 This is the reason I speak to them in figures, because they see and yet cannot perceive; and they hear and yet do not listen, nor do they understand.

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

14 And in them is fulfilled the prophecy of Isaiah who said, Hearing you will hear, but you will not understand; and seeing you will see, but you will not know.

15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

15 For the heart of this people has become hardened, and their ears hear heavily, and their eyes are dull; so that they cannot see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their hearts; let them return, and I will heal them.

16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

16 But as for you, blessed are your eyes for they see; and your ears for they hear.

17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

17 For truly I say to you, a great many prophets and righteous men have longed to see what you see, and did not see it; and to hear what you hear, and did not hear it.

18 Послухайте ж притчу про сіяча́.

18 Now you listen to the parable of the seed.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

19 Whoever hears the word of the kingdom and does not understand it, the evil one comes and snatches away the word which has been sown in his heart. This is that which was sown on the roadside.

20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

20 That which was sown upon the rock, this is he who hears the word, and immediately accepts it with joy;

21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.

21 But it has no root in him, except for a while; and when trouble or persecution comes because of the word, he immediately stumbles.

22 А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.

22 That which was sown among thistles, this is he who hears the word, but worldly thoughts and the deception caused by riches choke the word, and it becomes fruitless.

23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.

23 That which was sown upon good soil, this is he who hears my word, and understands it, so he bears fruit and produces some one hundred, and some sixty, and some thirty.

24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

24 He related another parable to them, and said, The kingdom of heaven is like a man who sowed good seed in his field.

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

25 And when the men slept, his enemy came and sowed tares among the wheat, and went away.

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.

26 But when the blade sprang up and bore fruit, then the tares also appeared.

27 І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“

27 So the servants of the landowner came and said to him, Our lord, behold, did you not sow good seed in your field; whence did the tares come into it?

28 А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“

28 He said to them, An enemy did this; his servants then said to him, Do you want us to go and pick them out?

29 Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.

29 But he said to them, It might happen that while you were picking out the tares, you might uproot with them also the wheat.

30 Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.

30 Let them both grow together until the harvest; and at the harvest season, I will say to the reapers, Pick out first the tares, and bind them into bundles to be burned; but gather the wheat into my barns.

31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

31 He related another parable to them, and said, The kingdom of heaven is like a grain of mustard seed, which a man took and sowed in his field.

32 Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.

32 It is the smallest of all seeds; but when it is grown, it is larger than all of the herbs; and it becomes a tree, so that the fowls of the sky come and nest in its branches.

33 Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.

33 He told them another parable. The kingdom of heaven is like the leaven, which a woman took and buried in three measures of flour, until it was all leavened.

34 Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,

34 Jesus spoke all these things to the people in parables; and without parables he did not speak to them.

35 щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“

35 So that it might be fulfilled which was said by the prophet, who said, I will open my mouth in parables, and I will bring out secrets hidden before the foundation of the world.

36 Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.

36 Then Jesus left the multitudes and came into the house; and his disciples came up to him, and said, Explain to us the parable of the tares and the field.

37 А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,

37 He answered and said to them, He who sowed good seed is the Son of man.

38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;

38 The field is the world; the good seed are the sons of the kingdom; but the tares are the sons of evil.

39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.

39 The enemy who sowed them is Satan; the harvest is the end of the world; and the reapers are the angels.

40 І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.

40 Therefore, just as the tares are picked out and burned in the fire, so shall it be at the end of the world.

41 Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

41 The Son of man will send his angels, and they will pick out from his kingdom all things which cause stumbling, and all workers of iniquity.

42 і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

42 And they will throw them into the furnace of fire; there shall be weeping and gnashing of teeth.

43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

43 Then the righteous ones shall shine as the sun in the kingdom of their Father. He who has ears to hear, let him hear.

44 Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

44 Again, the kingdom of heaven is like a treasure which is hidden in the field, which a man discovered and hid, and because of his joy, he went and sold everything he had, and bought that field.

45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,

45 Again, the kingdom of heaven is like a merchant, who was seeking good pearls.

46 а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.

46 And when he had found one costly pearl, he went and sold everything he had, and bought it.

47 Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.

47 Again, the kingdom of heaven is like a net which was thrown into the sea, and it gathered fish of every kind.

48 Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.

48 When it was filled, they drew it to the shore, and sat down and sorted them; the good ones they put into bags, and the bad they threw away.

49 Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

49 So will it be at the end of the world; the angels will go out and separate the bad from among the righteous,

50 і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

50 And they will throw them into the furnace of fire; there shall be weeping and gnashing of teeth.

51 Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.

51 Jesus said to them, Have you understood all of these things? They said to him, Yes, our Lord.

52 І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.

52 He said to them, Therefore every scribe who is converted to the kingdom of heaven, is like a man who is a householder, who brings out new and old things from his treasures.

53 І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.

53 When Jesus had finished these parables, he departed thence.

54 І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?

54 And he came to his own city; and he taught them in their synagogues, in such a way, that they were amazed and said, Where did he get this wisdom and these wonders?

55 Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?

55 Is he not the carpenter's son? Is not his mother called Mary? and his brothers, James and Joses and Simon and Judah?

56 І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“

56 Are not all his sisters with us? Where did he get all these things?

57 І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“

57 And they were perplexed about him. But Jesus said to them, No prophet is insulted, except in his own city and in his own house.

58 І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.

58 And he did not perform many miracles there, because of their unbelief.

1.0x