ЛевитРозділ 10 |
1 |
2 І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, — і вони повмирали перед Господнім лицем. |
3 І сказав Мойсей до Ааро́на: „Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьки́х Моїх Я буду освя́чений, і перед усім наро́дом буду просла́влений“. І замовк Аарон. |
4 І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааро́нового дя́дька, та й промовив до них: „Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза та́бір“. |
5 І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза та́бір, як наказав був Мойсей. |
6 І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: „Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, — щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, — увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спа́лення, що спалив Господь. |
7 А зо входу скинії заповіту не ви́йдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього пома́зання“. І зробили вони за Мойсеєвим словом. |
8 А Господь промовляв до Ааро́на, говорячи: |
9 „Вина та п'янко́го напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, — щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, |
10 і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим, |
11 і щоб навчати Ізра́їлевих синів усіх постанов, про що́ говорив до них Господь через Мойсея“. |
12 І Мойсей промовляв до Ааро́на та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: „Візьміть хлі́бну жертву, полишену з огняни́х Господніх же́ртов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це — Найсвятіше. |
13 І будете їсти її в місці святому, бо вона — уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняни́х жертов Господніх, бо так мені наказано. |
14 А грудину колиха́ння та стегно́ прино́шення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої до́чки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів. |
15 Стегно́ прино́шення й груди́ну колиха́ння на огняни́х жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь“. |
16 А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спа́лений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи: |
17 „Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона — Найсвятіше, і її я дав вам, щоб унева́жнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем. |
18 Тож не внесено крови її до святині всере́дину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав“. |
19 І промовляв Ааро́н до Мойсея: „От сьогодні прине́сли вони свою жертву за гріх і цілопа́лення своє перед Господнє лице, — і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, — чи буде це добре в Господніх оча́х?“ |
20 І почув Мойсей, — і було́ це добре в його оча́х. |
ЛевитГлава 10 |
1 |
2 И тут от ГОСПОДА огнь изошел — пламя его вмиг объяло братьев, и погибли они прямо пред ГОСПОДОМ. |
3 При виде сего Моисей сказал Аарону: «Вот о чем говорил ГОСПОДЬ, когда изрек: |
4 |
5 Пошли Мишаэль с Эльцафаном и, как велел Моисей, отнесли умерших за стан, на их же хитонах священнических и отнесли. |
6 |
7 От Шатра Откровения не должны вы отходить, а иначе — смерть, ведь на вас елей помазания ГОСПОДНЕГО». И они поступили по слову Моисея. |
8 |
9 «Ни вина, ни напитков крепких не пейте ни ты, ни сыновья твои, когда вам предстоит входить в Шатер Откровения, чтобы вам не умереть. И да будет это установлением вечным и непреложным во всех поколениях ваших, |
10 дабы могли вы всегда отличать священное от несвященного, нечистое — от чистого |
11 и учить всех сынов Израилевых тем установлениям, которые Я чрез Моисея им передал». |
12 |
13 На месте святом ешьте это как долю свою из даров, что приносят ГОСПОДУ, потому что она тебе и твоим сыновьям причитается, — такое дано мне повеление. |
14 |
15 И бедро как особое приношение, и грудину животного как дар возносимый надлежит приносить в жертву вместе с жиром, прежде подняв их как дар, который пред ГОСПОДОМ возносить следует. И это будет также всегда долей вашей, твоей и твоих сыновей, ибо так повелел ГОСПОДЬ». |
16 |
17 «Почему вы не ели на месте святом мясо жертвы за грех? Ведь это святыня великая, и дана она вам, чтобы вы брали на себя греховное бремя общины и удаляли его, восстанавливая единение народа с ГОСПОДОМ. |
18 А вы даже кровь от жертвы не внесли внутрь, во Святилище, и там — во дворе его — того мяса не ели, несмотря на повеление мое!» |
19 Аарон же в оправданье сказал Моисею: «Приносили и ныне животных в жертву за грех и всесожжение пред ГОСПОДОМ совершили, но ведь видел же ты, что случилось! Если стану я есть сегодня же мясо жертвы за грех, угодно ли это будет ГОСПОДУ?» |
20 И согласился Моисей с его доводами. |
ЛевитРозділ 10 |
ЛевитГлава 10 |
1 |
1 |
2 І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, — і вони повмирали перед Господнім лицем. |
2 И тут от ГОСПОДА огнь изошел — пламя его вмиг объяло братьев, и погибли они прямо пред ГОСПОДОМ. |
3 І сказав Мойсей до Ааро́на: „Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьки́х Моїх Я буду освя́чений, і перед усім наро́дом буду просла́влений“. І замовк Аарон. |
3 При виде сего Моисей сказал Аарону: «Вот о чем говорил ГОСПОДЬ, когда изрек: |
4 І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааро́нового дя́дька, та й промовив до них: „Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза та́бір“. |
4 |
5 І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза та́бір, як наказав був Мойсей. |
5 Пошли Мишаэль с Эльцафаном и, как велел Моисей, отнесли умерших за стан, на их же хитонах священнических и отнесли. |
6 І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: „Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, — щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, — увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спа́лення, що спалив Господь. |
6 |
7 А зо входу скинії заповіту не ви́йдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього пома́зання“. І зробили вони за Мойсеєвим словом. |
7 От Шатра Откровения не должны вы отходить, а иначе — смерть, ведь на вас елей помазания ГОСПОДНЕГО». И они поступили по слову Моисея. |
8 А Господь промовляв до Ааро́на, говорячи: |
8 |
9 „Вина та п'янко́го напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, — щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, |
9 «Ни вина, ни напитков крепких не пейте ни ты, ни сыновья твои, когда вам предстоит входить в Шатер Откровения, чтобы вам не умереть. И да будет это установлением вечным и непреложным во всех поколениях ваших, |
10 і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим, |
10 дабы могли вы всегда отличать священное от несвященного, нечистое — от чистого |
11 і щоб навчати Ізра́їлевих синів усіх постанов, про що́ говорив до них Господь через Мойсея“. |
11 и учить всех сынов Израилевых тем установлениям, которые Я чрез Моисея им передал». |
12 І Мойсей промовляв до Ааро́на та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: „Візьміть хлі́бну жертву, полишену з огняни́х Господніх же́ртов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це — Найсвятіше. |
12 |
13 І будете їсти її в місці святому, бо вона — уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняни́х жертов Господніх, бо так мені наказано. |
13 На месте святом ешьте это как долю свою из даров, что приносят ГОСПОДУ, потому что она тебе и твоим сыновьям причитается, — такое дано мне повеление. |
14 А грудину колиха́ння та стегно́ прино́шення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої до́чки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів. |
14 |
15 Стегно́ прино́шення й груди́ну колиха́ння на огняни́х жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь“. |
15 И бедро как особое приношение, и грудину животного как дар возносимый надлежит приносить в жертву вместе с жиром, прежде подняв их как дар, который пред ГОСПОДОМ возносить следует. И это будет также всегда долей вашей, твоей и твоих сыновей, ибо так повелел ГОСПОДЬ». |
16 А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спа́лений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи: |
16 |
17 „Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона — Найсвятіше, і її я дав вам, щоб унева́жнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем. |
17 «Почему вы не ели на месте святом мясо жертвы за грех? Ведь это святыня великая, и дана она вам, чтобы вы брали на себя греховное бремя общины и удаляли его, восстанавливая единение народа с ГОСПОДОМ. |
18 Тож не внесено крови її до святині всере́дину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав“. |
18 А вы даже кровь от жертвы не внесли внутрь, во Святилище, и там — во дворе его — того мяса не ели, несмотря на повеление мое!» |
19 І промовляв Ааро́н до Мойсея: „От сьогодні прине́сли вони свою жертву за гріх і цілопа́лення своє перед Господнє лице, — і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, — чи буде це добре в Господніх оча́х?“ |
19 Аарон же в оправданье сказал Моисею: «Приносили и ныне животных в жертву за грех и всесожжение пред ГОСПОДОМ совершили, но ведь видел же ты, что случилось! Если стану я есть сегодня же мясо жертвы за грех, угодно ли это будет ГОСПОДУ?» |
20 І почув Мойсей, — і було́ це добре в його оча́х. |
20 И согласился Моисей с его доводами. |