Книга ПритчейГлава 5 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
ПриповiстiРозділ 5 |
|
1 |
|
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть! |
|
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші, |
|
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, — |
|
5 її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! |
|
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона. |
|
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст: |
|
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому, |
|
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого, |
|
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі! |
|
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили, |
|
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало! |
|
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників. |
|
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“ |
|
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя: |
|
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? — |
|
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! |
|
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, — |
|
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її! |
|
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки? |
|
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє: |
|
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він, |
|
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй! |
Книга ПритчейГлава 5 |
ПриповiстiРозділ 5 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть! |
|
3 |
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші, |
|
4 |
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, — |
|
5 |
5 її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! |
|
6 |
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона. |
|
7 |
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст: |
|
8 |
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому, |
|
9 |
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого, |
|
10 |
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі! |
|
11 |
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили, |
|
12 |
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало! |
|
13 |
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників. |
|
14 |
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“ |
|
15 |
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя: |
|
16 |
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? — |
|
17 |
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! |
|
18 |
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, — |
|
19 |
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її! |
|
20 |
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки? |
|
21 |
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє: |
|
22 |
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він, |
|
23 |
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй! |