Книга СудейГлава 18 |
|
1 |
|
2 Народ Дана послал пять воинов, чтобы они нашли хорошую землю, где бы можно было поселиться. Эти пятеро человек были из городов Цора и Ештаол. Их выбрали потому, что они были из всех семей рода Дана. Им сказали: |
|
3 Когда они подходили к дому Михи, то, услышав голос молодого левита, узнали его. Они остановились у дома Михи и спросили у юноши: |
|
4 Юноша рассказал им о том, что сделал для него Миха. Он сказал: |
|
5 Они попросили его: |
|
6 Священник сказал им: |
|
7 |
|
8 Пятеро мужчин возвратились в Цору и Ештаол, и родственники спросили их: |
|
9 Они ответили: |
|
10 Когда вы придёте туда, то увидите, что земля та обширна, и нет там ни в чём недостатка, и что народ там не ожидает атаки. Несомненно, Бог дал нам эту землю». |
|
11 |
|
12 По дороге в Лаис они остановились и разбили лагерь возле города Кириаф-Иарим в Иудее. И поэтому то место, находившееся к западу от Кириаф-Иарима, до сих пор называют «Лагерь Дана». |
|
13 Оттуда они отправились в горную страну Ефрема и пришли к дому Михи. |
|
14 Те пятеро человек, которые ходили разведать земли Лаиса, сообщили своим родственникам: |
|
15 Они остановились у дома Михи, зашли в дом молодого левита и приветствовали его. |
|
16 А шестьсот воинов Дана стояли у ворот. Все они были вооружены и готовы к сражению. |
|
17 Священник стоял у ворот с теми шестьюстами вооруженными воинами. А пятеро разведчиков зашли в дом и взяли статую лжебога, ефод, домашних идолов и серебряного идола. Молодой левит спросил их: |
|
18 |
|
19 Пятеро мужчин ответили: |
|
20 Левит обрадовался. Он взял ефод, домашних идолов и статую лжебога и пошёл с народом Дана. |
|
21 |
|
22 Когда они удалились от этого места, жители домов, по соседству с домом Михи, собрались вместе, погнались за ними и догнали их. |
|
23 Люди Михи кричали на народ Дана. Тогда сыновья Дана повернулись к ним и спросили Миху: |
|
24 Миха ответил: |
|
25 Люди Дана сказали ему: |
|
26 Затем люди Дана повернулись и пошли своей дорогой. Миха же, зная, что эти люди намного сильнее его, вернулся к себе домой. |
|
27 |
|
28 Некому было помочь людям, живущим в Лаисе, так как он был далеко от Сидона, и к тому же народ Лаиса не заключал никаких соглашений с Арамом. Лаис находился в долине, которая принадлежала городу Беф-Рехов. Народ Дана построил новый город на этом месте, и этот город стал их домом. |
|
29 Люди племени Дана дали этому городу новое имя — |
|
30 Народ Дана поставил идолов у себя в городе. Он сделал своим священником Ионафана, сына Гирсона, который был сыном Манассии. Ионафан и его сыновья были священниками в колене Дана до тех пор, пока народ Израиля не был захвачен в плен и переселён в Вавилон. |
|
31 Народ Дана поклонялся идолам, которых сделал Миха, всё время, пока шатёр Божий находился в Силоме. |
Книга СуддiвРозділ 18 |
|
1 |
|
2 І Данові сини послали зо свого ро́ду п'ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. |
|
3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“ |
|
4 І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“. |
|
5 А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“. |
|
6 І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пі́дете“. |
|
7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого. |
|
8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“ |
|
9 А вони відказали: „Устаньте, і пі́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. |
|
10 Як ви пі́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“. |
|
11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю. |
|
12 І пішли вони й таборува́ли в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан,і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір'ят-Єарімом. |
|
13 І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому. |
|
14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рі́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“. |
|
15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. |
|
16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами. |
|
17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рі́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю. |
|
18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рі́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“ |
|
19 А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“ |
|
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рі́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. |
|
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе. |
|
22 Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. |
|
23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“ |
|
24 І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“ |
|
25 І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. |
|
26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому. |
|
27 А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх ві́стрям меча, а місто спалили огнем. |
|
28 А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. |
|
29 І вони назвали ім'я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я́ того міста було Лаїш. |
|
30 І поставили Данові сини того рі́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю. |
|
31 І поклали вони в себе Михиного рі́зьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло́. |
Книга СудейГлава 18 |
Книга СуддiвРозділ 18 |
|
1 |
1 |
|
2 Народ Дана послал пять воинов, чтобы они нашли хорошую землю, где бы можно было поселиться. Эти пятеро человек были из городов Цора и Ештаол. Их выбрали потому, что они были из всех семей рода Дана. Им сказали: |
2 І Данові сини послали зо свого ро́ду п'ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. |
|
3 Когда они подходили к дому Михи, то, услышав голос молодого левита, узнали его. Они остановились у дома Михи и спросили у юноши: |
3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“ |
|
4 Юноша рассказал им о том, что сделал для него Миха. Он сказал: |
4 І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“. |
|
5 Они попросили его: |
5 А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“. |
|
6 Священник сказал им: |
6 І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пі́дете“. |
|
7 |
7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого. |
|
8 Пятеро мужчин возвратились в Цору и Ештаол, и родственники спросили их: |
8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“ |
|
9 Они ответили: |
9 А вони відказали: „Устаньте, і пі́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. |
|
10 Когда вы придёте туда, то увидите, что земля та обширна, и нет там ни в чём недостатка, и что народ там не ожидает атаки. Несомненно, Бог дал нам эту землю». |
10 Як ви пі́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“. |
|
11 |
11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю. |
|
12 По дороге в Лаис они остановились и разбили лагерь возле города Кириаф-Иарим в Иудее. И поэтому то место, находившееся к западу от Кириаф-Иарима, до сих пор называют «Лагерь Дана». |
12 І пішли вони й таборува́ли в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан,і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір'ят-Єарімом. |
|
13 Оттуда они отправились в горную страну Ефрема и пришли к дому Михи. |
13 І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому. |
|
14 Те пятеро человек, которые ходили разведать земли Лаиса, сообщили своим родственникам: |
14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рі́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“. |
|
15 Они остановились у дома Михи, зашли в дом молодого левита и приветствовали его. |
15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. |
|
16 А шестьсот воинов Дана стояли у ворот. Все они были вооружены и готовы к сражению. |
16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами. |
|
17 Священник стоял у ворот с теми шестьюстами вооруженными воинами. А пятеро разведчиков зашли в дом и взяли статую лжебога, ефод, домашних идолов и серебряного идола. Молодой левит спросил их: |
17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рі́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю. |
|
18 |
18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рі́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“ |
|
19 Пятеро мужчин ответили: |
19 А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“ |
|
20 Левит обрадовался. Он взял ефод, домашних идолов и статую лжебога и пошёл с народом Дана. |
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рі́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. |
|
21 |
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе. |
|
22 Когда они удалились от этого места, жители домов, по соседству с домом Михи, собрались вместе, погнались за ними и догнали их. |
22 Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. |
|
23 Люди Михи кричали на народ Дана. Тогда сыновья Дана повернулись к ним и спросили Миху: |
23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“ |
|
24 Миха ответил: |
24 І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“ |
|
25 Люди Дана сказали ему: |
25 І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. |
|
26 Затем люди Дана повернулись и пошли своей дорогой. Миха же, зная, что эти люди намного сильнее его, вернулся к себе домой. |
26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому. |
|
27 |
27 А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх ві́стрям меча, а місто спалили огнем. |
|
28 Некому было помочь людям, живущим в Лаисе, так как он был далеко от Сидона, и к тому же народ Лаиса не заключал никаких соглашений с Арамом. Лаис находился в долине, которая принадлежала городу Беф-Рехов. Народ Дана построил новый город на этом месте, и этот город стал их домом. |
28 А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. |
|
29 Люди племени Дана дали этому городу новое имя — |
29 І вони назвали ім'я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я́ того міста було Лаїш. |
|
30 Народ Дана поставил идолов у себя в городе. Он сделал своим священником Ионафана, сына Гирсона, который был сыном Манассии. Ионафан и его сыновья были священниками в колене Дана до тех пор, пока народ Израиля не был захвачен в плен и переселён в Вавилон. |
30 І поставили Данові сини того рі́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю. |
|
31 Народ Дана поклонялся идолам, которых сделал Миха, всё время, пока шатёр Божий находился в Силоме. |
31 І поклали вони в себе Михиного рі́зьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло́. |