Евангелие от Луки

Глава 22

1 Приближался праздник Пресных Хлебов, называемый Пасхой.

2 Главные священники и законники искали способ убить Иисуса без огласки, так как они боялись народа.

3 В Иуду, прозванного Искариотом, одного из двенадцати апостолов, вселился сатана.

4 Иуда пошёл к главным священникам и к стражникам храма, чтобы договориться, как передать Иисуса в их руки.

5 Они обрадовались и обещали ему за это заплатить.

6 Он согласился и стал искать случай передать Его им, когда вокруг не будет народа.

7 Наступил день праздника Пресных Хлебов, когда должен быть принесён в жертву пасхальный ягнёнок.

8 Иисус послал Петра и Иоанна, сказав: «Идите и приготовьте для нас пасхальный ужин, чтобы мы могли поесть».

9 Они спросили Его: «Где Ты хочешь, чтобы мы приготовили ужин?»

10 Иисус ответил им: «Когда войдёте в город, встретите человека, несущего кувшин с водой. Идите за ним в дом, в который он войдёт,

11 и скажите хозяину, что Учитель спрашивает его: „Где комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?”

12 И тот человек покажет вам большую комнату наверху, отведённую для нас. Там и приготовьте пасхальный ужин».

13 Пётр и Иоанн пошли и нашли всё так, как Он и говорил им, и приготовили пасхальный ужин.

14 Когда настал час для пасхальной тра пезы, Иисус и апостолы заняли места за столом.

15 Иисус сказал им: «Как же желал Я разделить с вами эту пасхальную трапезу, прежде чем Я буду предан смерти!

16 Потому что говорю вам: не попробую больше пасхальную еду, пока не случится это в Царстве Божьем!»

17 Потом Он взял чашу и, возблагодарив Бога, сказал: «Возьмите эту чашу, и пусть каждый выпьет из неё,

18 потому что говорю вам, что не буду Я пить вино, пока не придёт Царство Божье».

19 Затем Иисус взял хлеб и, возблагодарив Бога, преломил его и дал им всем, сказав: «Это — тело Моё, которое Я отдаю за вас. Ешьте этот хлеб в память обо Мне».

20 После ужина Иисус снова взял чашу и сказал: «Это вино символизирует новое соглашение Господа со Своим народом, скреплённое Моей кровью, которую Я проливаю за вас.

21 Но смотрите! Один из вас вскоре предаст Меня. Его рука сейчас лежит рядом с Моей на столе.

22 Сыну Человеческому суждено исполнить всё, что было предопределено Богом, но горе тому, кто предал Его!»

23 Тогда они начали спрашивать друг друга: «Кто же из нас может сделать такое?»

24 Позже между учениками возник спор, кто из них должен считаться самым великим.

25 Но Иисус сказал им: «Мирские цари господствуют над своими народами, а те, кто властвуют над людьми, желают называться „благодетелями”.

26 Но вы не должны быть такими, как они; напротив, самый главный из вас должен быть как самый младший, а тот, кто правит, должен быть подобен тому, кто прислуживает.

27 Кто важнее, тот, кто за столом, или тот, кто прислуживает? Вы считаете, что тот, кто за столом? Но Я нахожусь среди вас как слуга.

28 Вы же были со Мной во время Моих испытаний.

29 И как Мой Отец даровал Мне царскую власть, так и Я передаю её вам,

30 чтобы вы могли есть и пить за столом в царстве Моём. Вы будете восседать на престолах, верша суд над двенадцатью племенами Израиля».

31 «Симон, Симон! Сатана просил разрешения испытать вас подобно тому, как крестьянин просеивает пшеницу.

32 Но Я молился за тебя, чтобы ты не потерял веру. И когда ты снова вернёшься ко Мне, утверди братьев твоих».

33 Пётр ответил Ему: «Господи! Я готов идти с Тобой и в темницу, и на смерть».

34 Но Иисус сказал: «Говорю тебе, Пётр, сегодня, прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

35 Затем Иисус спросил апостолов: «Когда Я послал вас без денег, без сумы дорожной и без обуви, имели ли вы в чём-нибудь недостаток?» Они ответили: «Ни в чём».

36 «Теперь же, — сказал Он им, — у кого есть деньги, пусть возьмёт их и суму дорожную с собой, а у кого нет меча, пусть продаст одежду и купит меч.

37 В Писаниях сказано: „И будет Он причислен к преступникам”. Потому что то, что написано обо Мне, сейчас исполняется».

38 «Господи, — сказали они, — посмотри, здесь два меча». И Он сказал им: «Достаточно».

39 Иисус вышел и, по Своему обыкновению, пошёл на Елеонскую гору в сопровождении учеников.

40 Придя на место, Он сказал им: «Молитесь, чтобы не впасть в искушение».

41 Сам же отошёл от них на расстояние примерно 50 шагов, опустился на колени и стал молиться:

42 «Отец, если будет на то воля Твоя, отведи от Меня эту чашу. Но пусть исполнится Твоя воля, а не Моя!»

43 И явился Ему Ангел с неба, чтобы укрепить и поддержать Его.

44 И в мучениях Он ещё усерднее молился. Его пот словно капли крови падал на землю.

45 И когда Он поднялся после молитвы, то подошёл к ученикам и увидел, что, изнурённые печалью, они заснули.

46 «Почему спите вы? — спросил Он. — Вставайте и молитесь, чтобы не впасть в искушение».

47 В то время, когда Иисус ещё говорил это, появилась толпа людей, впереди которой шёл человек по имени Иуда, один из двенадцати апостолов. Он подошёл к Иисусу, чтобы поцеловать Его,

48 но Иисус спросил: «Иуда, что же ты с дружеским поцелуем предаёшь Сына Человеческого?»

49 Когда окружавшие Его ученики увидели, к чему идёт дело, они сказали: «Господи, не обнажить ли мечи наши?»

50 И один из них поразил мечом слугу первосвященника и отсёк ему правое ухо.

51 Но Иисус сказал: «Довольно. Остановитесь!» Он коснулся уха слуги и исцелил его.

52 Тогда Иисус сказал главным священникам, старейшинам и стражникам, пришедшим схватить Его: «Почему вы вышли на Меня с мечами и кольями как на разбойника?

53 Ведь Я ежедневно находился с вами в храме, почему же вы тогда не пытались схватить Меня? Но это ваш час — настала власть тьмы».

54 Взяв Иисуса под стражу, они привели Его в дом первосвященника. Пётр же следовал за ними на расстоянии.

55 Стражники разожгли огонь посреди двора и сели все вместе, и Пётр был среди них.

56 Одна служанка, увидевшая его при свете огня, пристально посмотрела на него и сказала: «Этот человек тоже был с Ним».

57 Но он отрицал это: «Женщина, я не знаю Его!»

58 Чуть позже другой человек увидел его и сказал: «Ты тоже один из них». Но Пётр сказал: «Нет, я не из них».

59 Прошло около часа, и кто-то ещё стал утверждать: «Этот человек точно был с Ним, ведь он галилеянин».

60 Но Пётр возразил: «Я не знаю, о чём ты говоришь!» И в ту же минуту, когда он ещё говорил, пропел петух.

61 Тогда Господь обернулся и взглянул на Петра. И вспомнил Пётр слова Господа: «Сегодня, прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

62 Пётр вышел и горько заплакал.

63 Люди, державшие Иисуса под стражей, стали издеваться над Ним и бить Его.

64 Завязав Иисусу глаза, они стали спрашивать Его: «Если Ты пророк, скажи, кто ударил Тебя?»

65 И много других оскорблений они наносили Ему.

66 Когда настал день, старейшины народа, главные священники и законники собрались все вместе и, приведя Его в синедрион,

67 спросили: «Скажи нам, Ты ли Христос?» «Если Я скажу вам, вы не поверите Мне, — ответил Иисус, —

68 а, если задам вопрос, вы не ответите.

69 Но отныне Сын Человеческий будет восседать по правую руку от престола Божьего».

70 Тогда все спросили: «Так Ты всё-таки Сын Божий?» И Он ответил: «Вы правы говоря, что Я есть Сын Божий».

71 Тогда они сказали: «Какое ещё доказательство нам нужно? Мы сами слышали это из Его уст».

Вiд Луки

Розділ 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

Евангелие от Луки

Глава 22

Вiд Луки

Розділ 22

1 Приближался праздник Пресных Хлебов, называемый Пасхой.

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 Главные священники и законники искали способ убить Иисуса без огласки, так как они боялись народа.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 В Иуду, прозванного Искариотом, одного из двенадцати апостолов, вселился сатана.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 Иуда пошёл к главным священникам и к стражникам храма, чтобы договориться, как передать Иисуса в их руки.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 Они обрадовались и обещали ему за это заплатить.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 Он согласился и стал искать случай передать Его им, когда вокруг не будет народа.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 Наступил день праздника Пресных Хлебов, когда должен быть принесён в жертву пасхальный ягнёнок.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 Иисус послал Петра и Иоанна, сказав: «Идите и приготовьте для нас пасхальный ужин, чтобы мы могли поесть».

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 Они спросили Его: «Где Ты хочешь, чтобы мы приготовили ужин?»

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 Иисус ответил им: «Когда войдёте в город, встретите человека, несущего кувшин с водой. Идите за ним в дом, в который он войдёт,

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 и скажите хозяину, что Учитель спрашивает его: „Где комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?”

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 И тот человек покажет вам большую комнату наверху, отведённую для нас. Там и приготовьте пасхальный ужин».

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 Пётр и Иоанн пошли и нашли всё так, как Он и говорил им, и приготовили пасхальный ужин.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 Когда настал час для пасхальной тра пезы, Иисус и апостолы заняли места за столом.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 Иисус сказал им: «Как же желал Я разделить с вами эту пасхальную трапезу, прежде чем Я буду предан смерти!

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 Потому что говорю вам: не попробую больше пасхальную еду, пока не случится это в Царстве Божьем!»

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 Потом Он взял чашу и, возблагодарив Бога, сказал: «Возьмите эту чашу, и пусть каждый выпьет из неё,

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 потому что говорю вам, что не буду Я пить вино, пока не придёт Царство Божье».

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 Затем Иисус взял хлеб и, возблагодарив Бога, преломил его и дал им всем, сказав: «Это — тело Моё, которое Я отдаю за вас. Ешьте этот хлеб в память обо Мне».

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 После ужина Иисус снова взял чашу и сказал: «Это вино символизирует новое соглашение Господа со Своим народом, скреплённое Моей кровью, которую Я проливаю за вас.

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Но смотрите! Один из вас вскоре предаст Меня. Его рука сейчас лежит рядом с Моей на столе.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 Сыну Человеческому суждено исполнить всё, что было предопределено Богом, но горе тому, кто предал Его!»

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 Тогда они начали спрашивать друг друга: «Кто же из нас может сделать такое?»

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 Позже между учениками возник спор, кто из них должен считаться самым великим.

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Но Иисус сказал им: «Мирские цари господствуют над своими народами, а те, кто властвуют над людьми, желают называться „благодетелями”.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 Но вы не должны быть такими, как они; напротив, самый главный из вас должен быть как самый младший, а тот, кто правит, должен быть подобен тому, кто прислуживает.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 Кто важнее, тот, кто за столом, или тот, кто прислуживает? Вы считаете, что тот, кто за столом? Но Я нахожусь среди вас как слуга.

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 Вы же были со Мной во время Моих испытаний.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 И как Мой Отец даровал Мне царскую власть, так и Я передаю её вам,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 чтобы вы могли есть и пить за столом в царстве Моём. Вы будете восседать на престолах, верша суд над двенадцатью племенами Израиля».

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 «Симон, Симон! Сатана просил разрешения испытать вас подобно тому, как крестьянин просеивает пшеницу.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 Но Я молился за тебя, чтобы ты не потерял веру. И когда ты снова вернёшься ко Мне, утверди братьев твоих».

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 Пётр ответил Ему: «Господи! Я готов идти с Тобой и в темницу, и на смерть».

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Но Иисус сказал: «Говорю тебе, Пётр, сегодня, прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 Затем Иисус спросил апостолов: «Когда Я послал вас без денег, без сумы дорожной и без обуви, имели ли вы в чём-нибудь недостаток?» Они ответили: «Ни в чём».

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 «Теперь же, — сказал Он им, — у кого есть деньги, пусть возьмёт их и суму дорожную с собой, а у кого нет меча, пусть продаст одежду и купит меч.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 В Писаниях сказано: „И будет Он причислен к преступникам”. Потому что то, что написано обо Мне, сейчас исполняется».

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 «Господи, — сказали они, — посмотри, здесь два меча». И Он сказал им: «Достаточно».

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 Иисус вышел и, по Своему обыкновению, пошёл на Елеонскую гору в сопровождении учеников.

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 Придя на место, Он сказал им: «Молитесь, чтобы не впасть в искушение».

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 Сам же отошёл от них на расстояние примерно 50 шагов, опустился на колени и стал молиться:

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 «Отец, если будет на то воля Твоя, отведи от Меня эту чашу. Но пусть исполнится Твоя воля, а не Моя!»

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 И явился Ему Ангел с неба, чтобы укрепить и поддержать Его.

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 И в мучениях Он ещё усерднее молился. Его пот словно капли крови падал на землю.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 И когда Он поднялся после молитвы, то подошёл к ученикам и увидел, что, изнурённые печалью, они заснули.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 «Почему спите вы? — спросил Он. — Вставайте и молитесь, чтобы не впасть в искушение».

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 В то время, когда Иисус ещё говорил это, появилась толпа людей, впереди которой шёл человек по имени Иуда, один из двенадцати апостолов. Он подошёл к Иисусу, чтобы поцеловать Его,

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 но Иисус спросил: «Иуда, что же ты с дружеским поцелуем предаёшь Сына Человеческого?»

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 Когда окружавшие Его ученики увидели, к чему идёт дело, они сказали: «Господи, не обнажить ли мечи наши?»

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 И один из них поразил мечом слугу первосвященника и отсёк ему правое ухо.

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 Но Иисус сказал: «Довольно. Остановитесь!» Он коснулся уха слуги и исцелил его.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 Тогда Иисус сказал главным священникам, старейшинам и стражникам, пришедшим схватить Его: «Почему вы вышли на Меня с мечами и кольями как на разбойника?

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 Ведь Я ежедневно находился с вами в храме, почему же вы тогда не пытались схватить Меня? Но это ваш час — настала власть тьмы».

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 Взяв Иисуса под стражу, они привели Его в дом первосвященника. Пётр же следовал за ними на расстоянии.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 Стражники разожгли огонь посреди двора и сели все вместе, и Пётр был среди них.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 Одна служанка, увидевшая его при свете огня, пристально посмотрела на него и сказала: «Этот человек тоже был с Ним».

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 Но он отрицал это: «Женщина, я не знаю Его!»

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 Чуть позже другой человек увидел его и сказал: «Ты тоже один из них». Но Пётр сказал: «Нет, я не из них».

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 Прошло около часа, и кто-то ещё стал утверждать: «Этот человек точно был с Ним, ведь он галилеянин».

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 Но Пётр возразил: «Я не знаю, о чём ты говоришь!» И в ту же минуту, когда он ещё говорил, пропел петух.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 Тогда Господь обернулся и взглянул на Петра. И вспомнил Пётр слова Господа: «Сегодня, прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 Пётр вышел и горько заплакал.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 Люди, державшие Иисуса под стражей, стали издеваться над Ним и бить Его.

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 Завязав Иисусу глаза, они стали спрашивать Его: «Если Ты пророк, скажи, кто ударил Тебя?»

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 И много других оскорблений они наносили Ему.

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 Когда настал день, старейшины народа, главные священники и законники собрались все вместе и, приведя Его в синедрион,

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 спросили: «Скажи нам, Ты ли Христос?» «Если Я скажу вам, вы не поверите Мне, — ответил Иисус, —

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 а, если задам вопрос, вы не ответите.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 Но отныне Сын Человеческий будет восседать по правую руку от престола Божьего».

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 Тогда все спросили: «Так Ты всё-таки Сын Божий?» И Он ответил: «Вы правы говоря, что Я есть Сын Божий».

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 Тогда они сказали: «Какое ещё доказательство нам нужно? Мы сами слышали это из Его уст».

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

1.0x