Евангелие от Матфея

Глава 22

1 И опять Иисус стал говорить им притчами. Он сказал:

2 «Царство Небесное подобно царю, устроившему свадебный пир для своего сына.

3 Он послал слуг созвать гостей на пир, но те не захотели прийти.

4 И снова он послал слуг с таким наказом к тем, кого он пригласил: „Послушайте, всё приготовлено для пира: заколоты откормленные телята и быки — всё готово. Приходите на свадебный пир”.

5 Но те, кого они приглашали, не послушали их и разошлись по своим делам. Один пошёл работать в поле, другой пошёл в свою лавку,

6 прочие же схватили царских слуг и избили их до смерти.

7 Царь рассердился. Он послал своих солдат, и те умертвили убийц, и сожгли их город.

8 Тогда царь сказал своим слугам: „Все готово для свадебного пира, но те, кого пригласили, оказались недостойны.

9 Так пойдите же на все перекрёстки и зазывайте всех прохожих ко мне на пир”.

10 Тогда слуги вышли на улицу и созвали всех людей, которых смогли найти: хороших и плохих — и пиршественный зал наполнился гостями.

11 Царь вышел посмотреть на своих гостей и увидел среди них человека в одежде, не подходящей для праздника.

12 Царь сказал ему: „Друг, как же ты попал сюда не в свадебной одежде?” Тот молчал.

13 Тогда царь приказал своим слугам: „Свяжите его по рукам и ногам и бросьте во тьму бесконечную, где рыдают и скрежещут зубами от нестерпимой боли”.

14 Так как много званых, но мало избранных».

15 Тогда фарисеи вышли и стали совещаться о том, как бы поймать Иисуса на слове.

16 Они послали к Нему своих учеников вместе с иродианами. Ученики сказали: «Учитель, мы знаем, что Ты правдив, что истинно учишь пути Божьему и Тебя не заботит то, что скажут о Тебе другие, потому что Ты беспристрастен.

17 Скажи нам, как Тебе кажется, правильно ли платить налоги цезарю или нет?»

18 Иисус знал об их лукавых намерениях и потому сказал: «Лицемеры! Почему вы стараетесь поймать Меня на слове?

19 Покажите Мне монету, которой платите налоги». Ему принесли динарий.

20 Тогда Он спросил их: «Чьё на нём изображение и чьё имя?»

21 Они ответили: «Цезаря». И тогда Иисус сказал им: «Так отдайте цезарю цезарево, а Богу — Божье».

22 Услышав это, они удивились. Затем они оставили Его и ушли прочь.

23 В тот же день к Иисусу пришли саддукеи, которые утверждают, что нет воскресения из мёртвых. Они задали Ему такой вопрос:

24 «Учитель, Моисей учил, что если человек умрёт бездетным, то его брат, как самый близкий родственник, должен жениться на его вдове и иметь с ней детей для продолжения рода своего умершего брата.

25 Среди нас жило семеро братьев. Первый из них женился, а потом умер, и так как у него не было детей, его вдову взял себе в жёны другой брат.

26 То же самое случилось и со вторым, и с третьим братом, и так умерли все семеро братьев,

27 а последней умерла и женщина.

28 И вот мы хотим спросить: в будущей жизни, после воскресения, кому из семерых она будет женой? Ведь все они жили с ней».

29 В ответ Иисус сказал им: «Заблуждаетесь, потому что не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

30 В будущей жизни люди не будут ни жениться, ни выходить замуж. Вместо того они будут подобны Ангелам на небе.

31 Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы, что сказал Бог на благо вам? Он сказал:

32 „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова”. Он — Бог не мёртвых, а живых».

33 И народ, услышав это, дивился Его учению.

34 Когда фарисеи услышали, как Иисус поставил саддукеев в тупик Своим ответом, то они собрались все вместе.

35 Один из них, знаток Закона Моисея, испытывая Иисуса, спросил Его:

36 «Учитель, какая самая важная заповедь в законе?»

37 Иисус ответил ему: « „Люби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей и всем разумом твоим”.

38 Это — первая и самая важная заповедь.

39 Есть вторая заповедь, похожая на эту: „Люби ближнего своего, как самого себя”.

40 Весь закон и все учения пророков основываются на этих двух заповедях».

41 Тогда Иисус спросил собравшихся вместе фарисеев:

42 «Что вы думаете о Христе? Чей Он Сын?» Они ответили: «Сын Давида».

43 Иисус сказал им: «Как же это Давид, вдохновлённый Духом, называл Его Господом, говоря:

44 „Господь Бог сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим” ?

45 Так если Давид называл Христа Господом, как же Он может быть Сыном Давида?»

46 Но никто не смог ответить Иисусу, и с того дня никто уже ни о чём не осмеливался Его больше спрашивать.

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Евангелие от Матфея

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 И опять Иисус стал говорить им притчами. Он сказал:

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 «Царство Небесное подобно царю, устроившему свадебный пир для своего сына.

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 Он послал слуг созвать гостей на пир, но те не захотели прийти.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 И снова он послал слуг с таким наказом к тем, кого он пригласил: „Послушайте, всё приготовлено для пира: заколоты откормленные телята и быки — всё готово. Приходите на свадебный пир”.

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Но те, кого они приглашали, не послушали их и разошлись по своим делам. Один пошёл работать в поле, другой пошёл в свою лавку,

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 прочие же схватили царских слуг и избили их до смерти.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 Царь рассердился. Он послал своих солдат, и те умертвили убийц, и сожгли их город.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Тогда царь сказал своим слугам: „Все готово для свадебного пира, но те, кого пригласили, оказались недостойны.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Так пойдите же на все перекрёстки и зазывайте всех прохожих ко мне на пир”.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 Тогда слуги вышли на улицу и созвали всех людей, которых смогли найти: хороших и плохих — и пиршественный зал наполнился гостями.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Царь вышел посмотреть на своих гостей и увидел среди них человека в одежде, не подходящей для праздника.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 Царь сказал ему: „Друг, как же ты попал сюда не в свадебной одежде?” Тот молчал.

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тогда царь приказал своим слугам: „Свяжите его по рукам и ногам и бросьте во тьму бесконечную, где рыдают и скрежещут зубами от нестерпимой боли”.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Так как много званых, но мало избранных».

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Тогда фарисеи вышли и стали совещаться о том, как бы поймать Иисуса на слове.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 Они послали к Нему своих учеников вместе с иродианами. Ученики сказали: «Учитель, мы знаем, что Ты правдив, что истинно учишь пути Божьему и Тебя не заботит то, что скажут о Тебе другие, потому что Ты беспристрастен.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи нам, как Тебе кажется, правильно ли платить налоги цезарю или нет?»

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 Иисус знал об их лукавых намерениях и потому сказал: «Лицемеры! Почему вы стараетесь поймать Меня на слове?

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажите Мне монету, которой платите налоги». Ему принесли динарий.

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 Тогда Он спросил их: «Чьё на нём изображение и чьё имя?»

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Они ответили: «Цезаря». И тогда Иисус сказал им: «Так отдайте цезарю цезарево, а Богу — Божье».

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 Услышав это, они удивились. Затем они оставили Его и ушли прочь.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 В тот же день к Иисусу пришли саддукеи, которые утверждают, что нет воскресения из мёртвых. Они задали Ему такой вопрос:

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 «Учитель, Моисей учил, что если человек умрёт бездетным, то его брат, как самый близкий родственник, должен жениться на его вдове и иметь с ней детей для продолжения рода своего умершего брата.

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Среди нас жило семеро братьев. Первый из них женился, а потом умер, и так как у него не было детей, его вдову взял себе в жёны другой брат.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 То же самое случилось и со вторым, и с третьим братом, и так умерли все семеро братьев,

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 а последней умерла и женщина.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 И вот мы хотим спросить: в будущей жизни, после воскресения, кому из семерых она будет женой? Ведь все они жили с ней».

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 В ответ Иисус сказал им: «Заблуждаетесь, потому что не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 В будущей жизни люди не будут ни жениться, ни выходить замуж. Вместо того они будут подобны Ангелам на небе.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы, что сказал Бог на благо вам? Он сказал:

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова”. Он — Бог не мёртвых, а живых».

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 И народ, услышав это, дивился Его учению.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Когда фарисеи услышали, как Иисус поставил саддукеев в тупик Своим ответом, то они собрались все вместе.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 Один из них, знаток Закона Моисея, испытывая Иисуса, спросил Его:

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 «Учитель, какая самая важная заповедь в законе?»

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Иисус ответил ему: « „Люби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей и всем разумом твоим”.

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Это — первая и самая важная заповедь.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 Есть вторая заповедь, похожая на эту: „Люби ближнего своего, как самого себя”.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 Весь закон и все учения пророков основываются на этих двух заповедях».

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Тогда Иисус спросил собравшихся вместе фарисеев:

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 «Что вы думаете о Христе? Чей Он Сын?» Они ответили: «Сын Давида».

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Иисус сказал им: «Как же это Давид, вдохновлённый Духом, называл Его Господом, говоря:

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 „Господь Бог сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим” ?

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Так если Давид называл Христа Господом, как же Он может быть Сыном Давида?»

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 Но никто не смог ответить Иисусу, и с того дня никто уже ни о чём не осмеливался Его больше спрашивать.

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

1.0x