Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Матфея

Глава 15

1 Затем пришли к Иисусу из Иерусалима фарисеи и учители Закона и сказали:

2 — Почему Твои ученики нарушают обычаи наших предков? Они не омывают рук перед едой!

3 Иисус ответил: — А почему вы ради соблюдения ваших собственных традиций нарушаете заповедь Божью?

4 Ведь Бог сказал: «Почитай отца и мать», и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти».

5 Вы же говорите: если кто скажет отцу или матери: «То, чем я мог бы тебе помочь, я пожертвовал Богу»,

6 то ему уже не обязательно помогать отцу. Тем самым вы ради своего обычая отменяете заповедь Божью.

7 Лицемеры! Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас:

8 «Этот народ чтит Меня губами, но сердца их далеки от Меня.

9 Они поклоняются Мне впустую, и их учение состоит из человеческих предписаний».

10 Иисус подозвал к Себе народ и сказал: — Выслушайте и постарайтесь понять.

11 Не то, что входит в человека через рот, делает его нечистым; нечистым человека делает то, что исходит из его уст.

12 Позже ученики сказали Иисусу: — Ты знаешь, что Твои слова обидели фарисеев?

13 Иисус ответил: — Каждое растение, посаженное не Моим Небесным Отцом, будет вырвано с корнем.

14 Оставьте их, они слепые поводыри слепых. А если слепой поведет слепого, то оба упадут в яму.

15 Петр же попросил: — Объясни нам эту притчу.

16 — Так и вы тоже до сих пор не понимаете? — спросил Иисус. —

17 Неужели вы не понимаете, что все, что входит в человека через рот, проходит через желудок, а потом выходит вон?

18 Но то, что исходит из уст, исходит из сердца, это и оскверняет человека.

19 Потому что из сердца исходят злые мысли, убийства, супружеская неверность, разврат, воровство, лжесвидетельство, клевета.

20 Именно это оскверняет человека, а не то, что он не омывает рук перед едой.

21 Покинув это место, Иисус отправился в окрестности Тира и Сидона.

22 Там к Нему с плачем подошла местная женщина-хананеянка и стала кричать: — Господи, Сын Давидов, сжалься надо мной! Моя дочь одержима демоном и ужасно мучается!

23 Иисус не отвечал ей ни слова. Тогда Его ученики стали просить: — Отошли ее, а то она идет за нами и кричит.

24 Иисус сказал женщине: — Я послан только к заблудшим овцам Израиля.

25 Женщина подошла и поклонилась Ему: — Господи, помоги мне!

26 Иисус ответил: — Нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собачкам.

27 — Да, Господи, — ответила женщина, — но ведь и собачки едят крошки, которые падают со стола хозяев.

28 Тогда Иисус сказал ей: — Женщина, у тебя великая вера! Пусть будет так, как ты хочешь. И в тот же час ее дочь исцелилась.

29 Иисус ушел оттуда и пошел вдоль Галилейского озера. В одном месте Он поднялся на склон горы и сел там.

30 К Нему пришло множество людей, среди которых были хромые, слепые, калеки, немые и многие другие больные. Этих несчастных клали к ногам Иисуса, и Он исцелял их.

31 Люди удивлялись и славили Бога Израиля, когда видели немых говорящими, калек здоровыми, хромых ходящими и слепых зрячими.

32 Иисус подозвал Своих учеников и сказал: — Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды. Я не хочу отпускать их голодными, ведь они могут ослабеть в дороге.

33 Ученики Его ответили: — Где же мы возьмем здесь, в этой пустыне, столько хлеба, чтобы накормить все это множество людей?

34 — Сколько у вас хлебов? — спросил Иисус. — Семь хлебов и несколько рыбок, — ответили они.

35 Иисус велел людям возлечь на землю.

36 Затем Он взял семь хлебов и рыбу, и, поблагодарив за них Бога, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те, в свою очередь, — народу.

37 Все ели и насытились, и еще набралось семь полных корзин остатков.

38 Всего ело четыре тысячи одних только мужчин, не считая женщин и детей.

39 Отпустив народ, Иисус сел в лодку и отправился в окрестности Магадана.

Вiд Матвiя

Розділ 15

1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.

3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?

4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.

5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,

6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.

7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:

8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!

9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!

11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.

12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“

13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.

15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.

16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?

17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.

19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.

20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“

21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.

22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“

23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“

24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.

25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“

26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.

27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.

28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.

29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.

30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.

31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!

32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.

33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“

34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.

35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.

36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.

37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...

38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.

Евангелие от Матфея Глава 15	Вiд Матвiя Розділ 15
1 Затем пришли к Иисусу из Иерусалима фарисеи и учители Закона и сказали:	1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
2 — Почему Твои ученики нарушают обычаи наших предков? Они не омывают рук перед едой!	2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
3 Иисус ответил: — А почему вы ради соблюдения ваших собственных традиций нарушаете заповедь Божью?	3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
4 Ведь Бог сказал: «Почитай отца и мать», и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти».	4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
5 Вы же говорите: если кто скажет отцу или матери: «То, чем я мог бы тебе помочь, я пожертвовал Богу»,	5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,
6 то ему уже не обязательно помогать отцу. Тем самым вы ради своего обычая отменяете заповедь Божью.	6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
7 Лицемеры! Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас:	7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
8 «Этот народ чтит Меня губами, но сердца их далеки от Меня.	8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
9 Они поклоняются Мне впустую, и их учение состоит из человеческих предписаний».	9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
10 Иисус подозвал к Себе народ и сказал: — Выслушайте и постарайтесь понять.	10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
11 Не то, что входит в человека через рот, делает его нечистым; нечистым человека делает то, что исходит из его уст.	11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
12 Позже ученики сказали Иисусу: — Ты знаешь, что Твои слова обидели фарисеев?	12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
13 Иисус ответил: — Каждое растение, посаженное не Моим Небесным Отцом, будет вырвано с корнем.	13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14 Оставьте их, они слепые поводыри слепых. А если слепой поведет слепого, то оба упадут в яму.	14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
15 Петр же попросил: — Объясни нам эту притчу.	15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
16 — Так и вы тоже до сих пор не понимаете? — спросил Иисус. —	16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
17 Неужели вы не понимаете, что все, что входит в человека через рот, проходит через желудок, а потом выходит вон?	17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18 Но то, что исходит из уст, исходит из сердца, это и оскверняет человека.	18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
19 Потому что из сердца исходят злые мысли, убийства, супружеская неверность, разврат, воровство, лжесвидетельство, клевета.	19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
20 Именно это оскверняет человека, а не то, что он не омывает рук перед едой.	20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
21 Покинув это место, Иисус отправился в окрестности Тира и Сидона.	21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
22 Там к Нему с плачем подошла местная женщина-хананеянка и стала кричать: — Господи, Сын Давидов, сжалься надо мной! Моя дочь одержима демоном и ужасно мучается!	22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
23 Иисус не отвечал ей ни слова. Тогда Его ученики стали просить: — Отошли ее, а то она идет за нами и кричит.	23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
24 Иисус сказал женщине: — Я послан только к заблудшим овцам Израиля.	24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
25 Женщина подошла и поклонилась Ему: — Господи, помоги мне!	25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
26 Иисус ответил: — Нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собачкам.	26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
27 — Да, Господи, — ответила женщина, — но ведь и собачки едят крошки, которые падают со стола хозяев.	27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
28 Тогда Иисус сказал ей: — Женщина, у тебя великая вера! Пусть будет так, как ты хочешь. И в тот же час ее дочь исцелилась.	28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
29 Иисус ушел оттуда и пошел вдоль Галилейского озера. В одном месте Он поднялся на склон горы и сел там.	29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
30 К Нему пришло множество людей, среди которых были хромые, слепые, калеки, немые и многие другие больные. Этих несчастных клали к ногам Иисуса, и Он исцелял их.	30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
31 Люди удивлялись и славили Бога Израиля, когда видели немых говорящими, калек здоровыми, хромых ходящими и слепых зрячими.	31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
32 Иисус подозвал Своих учеников и сказал: — Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды. Я не хочу отпускать их голодными, ведь они могут ослабеть в дороге.	32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
33 Ученики Его ответили: — Где же мы возьмем здесь, в этой пустыне, столько хлеба, чтобы накормить все это множество людей?	33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
34 — Сколько у вас хлебов? — спросил Иисус. — Семь хлебов и несколько рыбок, — ответили они.	34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
35 Иисус велел людям возлечь на землю.	35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
36 Затем Он взял семь хлебов и рыбу, и, поблагодарив за них Бога, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те, в свою очередь, — народу.	36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
37 Все ели и насытились, и еще набралось семь полных корзин остатков.	37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
38 Всего ело четыре тысячи одних только мужчин, не считая женщин и детей.	38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
39 Отпустив народ, Иисус сел в лодку и отправился в окрестности Магадана.	39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Матфея

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Евангелие от Матфея

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Матфея

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Евангелие от Матфея

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Ветхий
завет

Новый
завет