CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Числ. 35
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Числа

Глава 35

1 И говорил Господь Моисею на равнинах Моавитских у Иордана насупротив Иерихона, и сказал:

2 Дай повеление сынам Израилевым, чтоб они из уделов владения своего дали Левитам города для жительства, и предместия городов со всех сторон дайте Левитам.

3 Города будут им для жительства, и предместия их будут для скота их и для имения их и для всех животных их.

4 Предместия городов, которые вы должны дать Левитам, от стены города должны простираться на [две] тысячи локтей, во все стороны.

5 И отмерьте вне города к восточной стороне две тысячи локтей, и к южной стороне две тысячи локтей, и к морю две тысячи локтей и к северной стороне две тысячи локтей, а посредине город: таковы будут предместия городов их.

6 Из городов, которые вы дадите Левитам, [будет] шесть городов для убежища, в которые вы позволите убегать убийце; и сверх их дайте сорок два города.

7 Итак всех городов, которые вы должны дать Левитам, будет сорок восемь городов, с предместиями их.

8 И когда будете давать города из владения сынов Израилевых, тогда из большого дайте более, из малого менее; смотря по уделу, какой кто получит, должен он дать из городов своих Левитам.

9 И говорил Господь Моисею, и сказал:

10 Объяви сынам Израилевым и скажи им: когда вы перейдете за Иордан в землю Ханаанскую,

11 Выберите себе города, которые бы были у вас городами для убежища, куда мог бы убежать убийца, убивший человека по ошибке.

12 И будут у вас города сии убежищем от родственника мстящего [за кровь], чтобы не был умерщвлен убивший, прежде нежели предстанет на суд пред общество.

13 Городов для убежища, которые должны вы дать, должно быть у вас шесть городов.

14 Три города дайте по сю сторону Иордана, и три города дайте в земле Ханаанской, чтоб они были городами убежищными.

15 Для сынов Израилевых и для пришельца и для поселенца, поселившегося у вас, будут сии шесть городов убежищами, чтоб убегал туда всякий, убивший человека по ошибке.

16 Если кто ударит кого железным орудием, так что тот умрет: то он убийца; такого убийцу должно предать смерти.

17 И если кто ударит кого из руки камнем, от которого можно умереть, так что тот умрет: то он убийца; такого убийцу должно предать смерти.

18 Или если деревянным каким орудием, от которого можно умереть, ударит из руки, так что тот умрет: то он убийца; такого убийцу должно предать смерти.

19 Родственник, мстящий за кровь, сам может умертвить такого убийцу; лишь только встретит его, сам может умертвить его.

20 Если кто толкнет кого по ненависти, или с умыслом бросит на него что-нибудь, так что тот умрет,

21 Или по вражде ударит его рукою, так что тот умрет: то ударившего должно предать смерти, он убийца; родственник, мстящий за кровь, может умертвить такого убийцу, лишь только встретит его.

22 Если же он толкнет его нечаянно, без вражды, или бросит на него что-нибудь без умысла,

23 Или какой-нибудь камень, от которого можно умереть, не видя уронит его, так что тот умрет, и притом если он не был враг ему и не искал ему зла:

24 То общество должно произвести суд между убийцею и родственником, мстящим за кровь, по сим постановлениям,

25 И должно общество спасти убийцу от руки родственника, мстящего за кровь, и должно возвратить его общество в город убежища его, куда он убежал, чтоб он жил там до смерти великого священника, который помазан священным елеем.

26 Если же убийца выйдет за предел города убежища, в который он убежал,

27 И найдет его родственник, мстящий за кровь, вне пределов города убежища его, и убьет убийцу сего родственник, мстящий за кровь: то не будет на нем вины кровопролития.

28 Ибо он должен жить в городе убежища своего до смерти великого священника, и по смерти великого священника должен возвратиться убийца в землю владения своего.

29 Да будет сие у вас постановлено в закон в роды ваши, во всех жилищах ваших.

30 Если кто убьет человека: то убийцу должно убить по свидетельству свидетелей; но одного свидетеля свидетельство недостаточно, чтобы приговорить к смерти.

31 Не берите выкупа за душу убийцы, который повинен смерти, но его должно предать смерти.

32 И не берите выкупа за убежавшего в город убежища, чтоб ему позволить жить в земле своей прежде смерти [великого] священника.

33 Не оскверняйте земли, на которой вы [будете жить], потому что кровь оскверняет землю, и земля не иначе очищается от пролитой на ней крови, как кровью пролившего ее.

34 Не должно осквернять землю, на которой вы живете, среди которой обитаю Я; ибо Я, Иегова, обитаю среди сынов Израилевых.

Числа

Розділ 35

1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приерихо́нським Йорда́ном, говорячи:

2 „Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спа́дку свого володіння міста́ на сидіння; і пасови́сько для міст навколо них дасте ви Левитам.

3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасови́ська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.

4 А пасови́ська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назо́вні — тисяча локтів навко́ло.

5 І відміряєте поза містом на схі́дню сторону — дві тисячі лі́ктів, і на півде́нну сторону — дві тисячі ліктів, і на за́хідню сторону — дві тисячі ліктів, і на півні́чну сторону — дві тисячі ліктів, а місто — усере́дині. Це будуть для вас міські пасови́ська.

6 А з міст, що дасте́ Левитам, буде шість міст на схо́вища, що дасте, щоб утікати туди убі́йникові. А окрім них дасте́ сорок і два міста.

7 Усі ті міста, що дасте Левитам, — сорок і вісім їхніх міст та їхні пасови́ська.

8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, — від більшого дасте більше, а від меншого — менше, кожен за спа́дком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам“.

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

10 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаанського кра́ю,

11 то виберіть собі міста, — вони будуть на схо́вища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.

12 І будуть для вас ті міста на схо́вища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.

13 А ті міста, що дасте, — шість міст на схо́вища буде для вас.

14 Три місті дасте по той бік Йорда́ну, а три місті дасте в ханаанському кра́ї, — вони будуть міста на схо́вища.

15 Ці шість міст будуть на схо́вища для Ізраїлевих синів, і для прихо́дька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невми́сне.

16 А коли б хто вдарив кого залізним знаря́ддям, а той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

17 А якщо вдарив його ка́менем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

18 Або вдарив його дерев'я́ним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

19 Месник за кров — він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.

20 А якщо пхне його з не́нависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,

21 або з ворогува́ння вдарив його своєю рукою, а той помер, — буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; ме́сник за кров заб'є убійника, як спіткає його.

22 А як хто випадко́во, без не́нависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаря́ддям,

23 або якимбудь ка́менем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,

24 то розсудить громада між убійником та між ме́сником за кров за цими постановами.

25 І громада ви́зволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста схо́вища його, що втік був туди. І ося́де він у ньому аж до смерти найвищого священика, пома́заного святою оливою.

26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста схо́вища його, куди втік був,

27 і зна́йде його месник за кров поза границями міста схо́вища його, і замордує месник за кров убійника, — нема йому вини кро́ви!

28 Бо він пови́нен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика ве́рнеться убійник до землі володіння свого.

29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

30 Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не до́сить проти кого, щоб осудити на смерть.

31 І не ві́зьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.

32 І не ві́зьмете о́купу від змушеного втікати до міста схо́вища його, щоб вернувся сидіти в краю́ до смерти священика.

33 І не збезче́стите того кра́ю, що ви в ньому, бо та кров — вона безче́стить край, а краєві не проща́ється за кров, що проли́та в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

34 І не занечи́стиш того кра́ю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я — Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!“

Числа

Глава 35

Числа

Розділ 35

1 И говорил Господь Моисею на равнинах Моавитских у Иордана насупротив Иерихона, и сказал:

1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приерихо́нським Йорда́ном, говорячи:

2 Дай повеление сынам Израилевым, чтоб они из уделов владения своего дали Левитам города для жительства, и предместия городов со всех сторон дайте Левитам.

2 „Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спа́дку свого володіння міста́ на сидіння; і пасови́сько для міст навколо них дасте ви Левитам.

3 Города будут им для жительства, и предместия их будут для скота их и для имения их и для всех животных их.

3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасови́ська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.

4 Предместия городов, которые вы должны дать Левитам, от стены города должны простираться на [две] тысячи локтей, во все стороны.

4 А пасови́ська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назо́вні — тисяча локтів навко́ло.

5 И отмерьте вне города к восточной стороне две тысячи локтей, и к южной стороне две тысячи локтей, и к морю две тысячи локтей и к северной стороне две тысячи локтей, а посредине город: таковы будут предместия городов их.

5 І відміряєте поза містом на схі́дню сторону — дві тисячі лі́ктів, і на півде́нну сторону — дві тисячі ліктів, і на за́хідню сторону — дві тисячі ліктів, і на півні́чну сторону — дві тисячі ліктів, а місто — усере́дині. Це будуть для вас міські пасови́ська.

6 Из городов, которые вы дадите Левитам, [будет] шесть городов для убежища, в которые вы позволите убегать убийце; и сверх их дайте сорок два города.

6 А з міст, що дасте́ Левитам, буде шість міст на схо́вища, що дасте, щоб утікати туди убі́йникові. А окрім них дасте́ сорок і два міста.

7 Итак всех городов, которые вы должны дать Левитам, будет сорок восемь городов, с предместиями их.

7 Усі ті міста, що дасте Левитам, — сорок і вісім їхніх міст та їхні пасови́ська.

8 И когда будете давать города из владения сынов Израилевых, тогда из большого дайте более, из малого менее; смотря по уделу, какой кто получит, должен он дать из городов своих Левитам.

8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, — від більшого дасте більше, а від меншого — менше, кожен за спа́дком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам“.

9 И говорил Господь Моисею, и сказал:

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

10 Объяви сынам Израилевым и скажи им: когда вы перейдете за Иордан в землю Ханаанскую,

10 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаанського кра́ю,

11 Выберите себе города, которые бы были у вас городами для убежища, куда мог бы убежать убийца, убивший человека по ошибке.

11 то виберіть собі міста, — вони будуть на схо́вища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.

12 И будут у вас города сии убежищем от родственника мстящего [за кровь], чтобы не был умерщвлен убивший, прежде нежели предстанет на суд пред общество.

12 І будуть для вас ті міста на схо́вища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.

13 Городов для убежища, которые должны вы дать, должно быть у вас шесть городов.

13 А ті міста, що дасте, — шість міст на схо́вища буде для вас.

14 Три города дайте по сю сторону Иордана, и три города дайте в земле Ханаанской, чтоб они были городами убежищными.

14 Три місті дасте по той бік Йорда́ну, а три місті дасте в ханаанському кра́ї, — вони будуть міста на схо́вища.

15 Для сынов Израилевых и для пришельца и для поселенца, поселившегося у вас, будут сии шесть городов убежищами, чтоб убегал туда всякий, убивший человека по ошибке.

15 Ці шість міст будуть на схо́вища для Ізраїлевих синів, і для прихо́дька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невми́сне.

16 Если кто ударит кого железным орудием, так что тот умрет: то он убийца; такого убийцу должно предать смерти.

16 А коли б хто вдарив кого залізним знаря́ддям, а той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

17 И если кто ударит кого из руки камнем, от которого можно умереть, так что тот умрет: то он убийца; такого убийцу должно предать смерти.

17 А якщо вдарив його ка́менем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

18 Или если деревянным каким орудием, от которого можно умереть, ударит из руки, так что тот умрет: то он убийца; такого убийцу должно предать смерти.

18 Або вдарив його дерев'я́ним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

19 Родственник, мстящий за кровь, сам может умертвить такого убийцу; лишь только встретит его, сам может умертвить его.

19 Месник за кров — він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.

20 Если кто толкнет кого по ненависти, или с умыслом бросит на него что-нибудь, так что тот умрет,

20 А якщо пхне його з не́нависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,

21 Или по вражде ударит его рукою, так что тот умрет: то ударившего должно предать смерти, он убийца; родственник, мстящий за кровь, может умертвить такого убийцу, лишь только встретит его.

21 або з ворогува́ння вдарив його своєю рукою, а той помер, — буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; ме́сник за кров заб'є убійника, як спіткає його.

22 Если же он толкнет его нечаянно, без вражды, или бросит на него что-нибудь без умысла,

22 А як хто випадко́во, без не́нависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаря́ддям,

23 Или какой-нибудь камень, от которого можно умереть, не видя уронит его, так что тот умрет, и притом если он не был враг ему и не искал ему зла:

23 або якимбудь ка́менем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,

24 То общество должно произвести суд между убийцею и родственником, мстящим за кровь, по сим постановлениям,

24 то розсудить громада між убійником та між ме́сником за кров за цими постановами.

25 И должно общество спасти убийцу от руки родственника, мстящего за кровь, и должно возвратить его общество в город убежища его, куда он убежал, чтоб он жил там до смерти великого священника, который помазан священным елеем.

25 І громада ви́зволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста схо́вища його, що втік був туди. І ося́де він у ньому аж до смерти найвищого священика, пома́заного святою оливою.

26 Если же убийца выйдет за предел города убежища, в который он убежал,

26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста схо́вища його, куди втік був,

27 И найдет его родственник, мстящий за кровь, вне пределов города убежища его, и убьет убийцу сего родственник, мстящий за кровь: то не будет на нем вины кровопролития.

27 і зна́йде його месник за кров поза границями міста схо́вища його, і замордує месник за кров убійника, — нема йому вини кро́ви!

28 Ибо он должен жить в городе убежища своего до смерти великого священника, и по смерти великого священника должен возвратиться убийца в землю владения своего.

28 Бо він пови́нен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика ве́рнеться убійник до землі володіння свого.

29 Да будет сие у вас постановлено в закон в роды ваши, во всех жилищах ваших.

29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

30 Если кто убьет человека: то убийцу должно убить по свидетельству свидетелей; но одного свидетеля свидетельство недостаточно, чтобы приговорить к смерти.

30 Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не до́сить проти кого, щоб осудити на смерть.

31 Не берите выкупа за душу убийцы, который повинен смерти, но его должно предать смерти.

31 І не ві́зьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.

32 И не берите выкупа за убежавшего в город убежища, чтоб ему позволить жить в земле своей прежде смерти [великого] священника.

32 І не ві́зьмете о́купу від змушеного втікати до міста схо́вища його, щоб вернувся сидіти в краю́ до смерти священика.

33 Не оскверняйте земли, на которой вы [будете жить], потому что кровь оскверняет землю, и земля не иначе очищается от пролитой на ней крови, как кровью пролившего ее.

33 І не збезче́стите того кра́ю, що ви в ньому, бо та кров — вона безче́стить край, а краєві не проща́ється за кров, що проли́та в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

34 Не должно осквернять землю, на которой вы живете, среди которой обитаю Я; ибо Я, Иегова, обитаю среди сынов Израилевых.

34 І не занечи́стиш того кра́ю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я — Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!“

1.0x