CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иез. 33
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга пророка Иезекииля

Глава 33

1 И было ко мне слово Иеговы, и сказано:

2 Сын человеческий! изреки слово к сынам народа твоего, и скажи им: если в земле, на которую Я веду меч, народ той земли возьмет из среды себя одного человека, и поставит его у себя стражем:

3 И сей, увидев меч, идущий на землю, затрубит в трубу, и предостережет народ;

4 И услышавший голос трубы, слушать будет, но не остережется; то если меч придет и захватит его, кровь его на его голове и будет,

5 Голос трубы он слышал, но не остерегся, кровь его на нем и будет; а кто остерегся, тот жизнь свою спас.

6 Если же страж видел идущий меч, и не затрубил в трубу, и народ остался не предостережен; то когда придет меч, и отнимет у кого из них жизнь, хотя бы она была отнята у него и за вину его, кровь его истребую от руки стража.

7 Сын человеческий! Я поставил тебя стражем дому Израилеву, и ты будешь слышать из уст Моих слово, и предостерегать их от Меня.

8 Когда Я скажу беззаконнику: `беззаконник! смертью умрешь`; а ты не станешь ничего говорить, дабы предостеречь беззаконника от пути его, то беззаконник тот за вину свою умрет, но кровь его истребую от руки твоей.

9 Если же ты остерегал беззаконника от пути его, чтоб он отстал от него, но он от пути своего не отстал; то он за вину свою и умирает, а ты душу свою сохранил.

10 И ты, сын человеческий, скажи дому Израилеву: вы говорите такие речи: `на нас лежат преступления наши и грехи наши, и от них мы истаиваем: как же нам остаться в живых?`

11 Скажи им: жив Я, говорит Господь Иегова: не смерти беззаконника хочу, но того, чтобы беззаконник отстал от пути своего, и жил. Обратитесь, отстаньте от порочных путей своих; и к чему вам доводить себя до смерти, дом Израилев?

12 И ты, сын человеческий, скажи сынам народа твоего: праведность праведника не защитит в день преступления его, и беззаконник за беззаконие свое не падет в день обращения от беззакония своего, равно как и праведник, в день согрешения своего, не может остаться в живых за свою праведность.

13 Когда Я скажу о праведнике, что он будет жив; а он понадеется на свою праведность, и станет поступать худо; то все праведные дела его не припомнятся; и он умрет от беззакония своего, какое станет делать.

14 А когда скажу беззаконнику: `ты умрешь`, и он отстанет от грехов своих, и будет поступать законно и праведно,

15 То есть, если сей беззаконник возвратит залог, за похищенное заплатит, будет ходить по законам жизни, не делая ничего худого, то он останется жив, не умрет.

16 Все грехи его, сколько он ни грешил, не припомнятся ему; он стал поступать законно и праведно; он будет жив.

17 А сыны народа твоего говорят: `неправ путь Господа`, тогда как их путь неправ.

18 Когда праведник отступил от праведности своей, и стал делать худое, то он умрет от того.

19 И когда беззаконник отстал от своего беззакония, и стал поступать законно и праведно, за то и жив останется.

20 А вы говорите: `неправ путь Господа!` Я сужу вас, дом Израилев, всякого по путям его.

21 В двенадцатом году нашего переселения, в десятом месяце, в пятый день месяца, пришел ко мне спасшийся из Иерусалима, и сказал: разрушен город!

22 А пред пришествием сего спасшегося вечером была на мне рука Иеговы, и Он открыл мне уста, прежде нежели тот пришел ко мне поутру. И отверзлись уста мои, и я уже не был безмолвен.

23 И было ко мне слово Иеговы, и сказано:

24 Сын человеческий! живущие на развалинах тех, на земле Израилевой, говорят: Авраам был один, и получил в наследие землю сию, а нас много; итак нам будет дана земля сия в наследие.

25 Посему скажи им: так говорит Господь Иегова: едите кровь, и взоры свои обращаете к идолам своим, и проливаете кровь; и думаете владеть землею?

26 Опираетесь о меч свой, делаете мерзости, скверните всяк жену ближнего своего; и думаете владеть землею?

27 Вот что скажи им: так говорит Господь Иегова: жив Я! кто остался еще на развалинах тех, те от меча падут; а кто в поле, того отдам зверям на съедение; а которые в твердынях и пещерах, те умрут от моровой язвы.

28 И сделаю землю пустынею и степью, и исчезнет гордое великолепие ее, и горы Израилевы будут пусты, без проходящих.

29 И узнают, что Я Иегова, когда сделаю землю пустынею и степью за все мерзости их, какие они делали.

30 Сын человеческий! сыны народа твоего между собою разговаривают о тебе у стен и в дверях домов, и говорит один другому, брат брату: пойдите, послушайте, какое слово вышло от Иеговы.

31 И они приходят к тебе, как на народное сходбище, и садятся пред лицем твоим, как народ Мой, и слушают слова твои, но не исполняют их; ибо они в устах своих делают из этого забаву, сердце их увлеклось за корыстью их.

32 И вот ты у них, как бы песня для забавы, голос приятный, и на струнах хорошо играешь, и слушают слова твои, но не исполняют их.

33 Но когда это сбудется (вот и сбывается), тогда узнают, что пророк был среди них.

Єзекiїль

Розділ 33

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,

3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,

4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!

5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.

6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.

7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.

8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.

10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“

11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?

12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.

13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:

15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!

17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.

18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“

22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

23 І було мені слово Господнє таке:

24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !

25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?

26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?

27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!

28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.

29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.

30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?

31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.

32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!

33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.

Книга пророка Иезекииля

Глава 33

Єзекiїль

Розділ 33

1 И было ко мне слово Иеговы, и сказано:

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 Сын человеческий! изреки слово к сынам народа твоего, и скажи им: если в земле, на которую Я веду меч, народ той земли возьмет из среды себя одного человека, и поставит его у себя стражем:

2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,

3 И сей, увидев меч, идущий на землю, затрубит в трубу, и предостережет народ;

3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,

4 И услышавший голос трубы, слушать будет, но не остережется; то если меч придет и захватит его, кровь его на его голове и будет,

4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!

5 Голос трубы он слышал, но не остерегся, кровь его на нем и будет; а кто остерегся, тот жизнь свою спас.

5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.

6 Если же страж видел идущий меч, и не затрубил в трубу, и народ остался не предостережен; то когда придет меч, и отнимет у кого из них жизнь, хотя бы она была отнята у него и за вину его, кровь его истребую от руки стража.

6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.

7 Сын человеческий! Я поставил тебя стражем дому Израилеву, и ты будешь слышать из уст Моих слово, и предостерегать их от Меня.

7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.

8 Когда Я скажу беззаконнику: `беззаконник! смертью умрешь`; а ты не станешь ничего говорить, дабы предостеречь беззаконника от пути его, то беззаконник тот за вину свою умрет, но кровь его истребую от руки твоей.

8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

9 Если же ты остерегал беззаконника от пути его, чтоб он отстал от него, но он от пути своего не отстал; то он за вину свою и умирает, а ты душу свою сохранил.

9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.

10 И ты, сын человеческий, скажи дому Израилеву: вы говорите такие речи: `на нас лежат преступления наши и грехи наши, и от них мы истаиваем: как же нам остаться в живых?`

10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“

11 Скажи им: жив Я, говорит Господь Иегова: не смерти беззаконника хочу, но того, чтобы беззаконник отстал от пути своего, и жил. Обратитесь, отстаньте от порочных путей своих; и к чему вам доводить себя до смерти, дом Израилев?

11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?

12 И ты, сын человеческий, скажи сынам народа твоего: праведность праведника не защитит в день преступления его, и беззаконник за беззаконие свое не падет в день обращения от беззакония своего, равно как и праведник, в день согрешения своего, не может остаться в живых за свою праведность.

12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.

13 Когда Я скажу о праведнике, что он будет жив; а он понадеется на свою праведность, и станет поступать худо; то все праведные дела его не припомнятся; и он умрет от беззакония своего, какое станет делать.

13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

14 А когда скажу беззаконнику: `ты умрешь`, и он отстанет от грехов своих, и будет поступать законно и праведно,

14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:

15 То есть, если сей беззаконник возвратит залог, за похищенное заплатит, будет ходить по законам жизни, не делая ничего худого, то он останется жив, не умрет.

15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

16 Все грехи его, сколько он ни грешил, не припомнятся ему; он стал поступать законно и праведно; он будет жив.

16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!

17 А сыны народа твоего говорят: `неправ путь Господа`, тогда как их путь неправ.

17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.

18 Когда праведник отступил от праведности своей, и стал делать худое, то он умрет от того.

18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

19 И когда беззаконник отстал от своего беззакония, и стал поступать законно и праведно, за то и жив останется.

19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

20 А вы говорите: `неправ путь Господа!` Я сужу вас, дом Израилев, всякого по путям его.

20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“

21 В двенадцатом году нашего переселения, в десятом месяце, в пятый день месяца, пришел ко мне спасшийся из Иерусалима, и сказал: разрушен город!

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“

22 А пред пришествием сего спасшегося вечером была на мне рука Иеговы, и Он открыл мне уста, прежде нежели тот пришел ко мне поутру. И отверзлись уста мои, и я уже не был безмолвен.

22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

23 И было ко мне слово Иеговы, и сказано:

23 І було мені слово Господнє таке:

24 Сын человеческий! живущие на развалинах тех, на земле Израилевой, говорят: Авраам был один, и получил в наследие землю сию, а нас много; итак нам будет дана земля сия в наследие.

24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !

25 Посему скажи им: так говорит Господь Иегова: едите кровь, и взоры свои обращаете к идолам своим, и проливаете кровь; и думаете владеть землею?

25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?

26 Опираетесь о меч свой, делаете мерзости, скверните всяк жену ближнего своего; и думаете владеть землею?

26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?

27 Вот что скажи им: так говорит Господь Иегова: жив Я! кто остался еще на развалинах тех, те от меча падут; а кто в поле, того отдам зверям на съедение; а которые в твердынях и пещерах, те умрут от моровой язвы.

27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!

28 И сделаю землю пустынею и степью, и исчезнет гордое великолепие ее, и горы Израилевы будут пусты, без проходящих.

28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.

29 И узнают, что Я Иегова, когда сделаю землю пустынею и степью за все мерзости их, какие они делали.

29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.

30 Сын человеческий! сыны народа твоего между собою разговаривают о тебе у стен и в дверях домов, и говорит один другому, брат брату: пойдите, послушайте, какое слово вышло от Иеговы.

30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?

31 И они приходят к тебе, как на народное сходбище, и садятся пред лицем твоим, как народ Мой, и слушают слова твои, но не исполняют их; ибо они в устах своих делают из этого забаву, сердце их увлеклось за корыстью их.

31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.

32 И вот ты у них, как бы песня для забавы, голос приятный, и на струнах хорошо играешь, и слушают слова твои, но не исполняют их.

32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!

33 Но когда это сбудется (вот и сбывается), тогда узнают, что пророк был среди них.

33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.

1.0x