CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Деян. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Деяния апостолов

Глава 20

1 По прекращении мятежа Павел, послав за учениками и дав им наставления, простился и отправился в Македонию.

2 Пройдя же эту область и наставив их обильным словом, пришел в Елладу

3 и, проведя там три месяца, решил возвращаться через Македонию, потому что Иудеи готовили на него покушение во время предстоявшего ему морского пути в Сирию.

4 Сопровождали его Сопатр Пирров Верианин, а из Фессалоникийцев Аристарх и Секунд, и Гаий Дервянин и Тимофей, Асийцы же — Тихик и Трофим.

5 Они, пройдя вперед, ожидали нас в Троаде.

6 Мы же отплыли после дней Опресноков из Филипп и в пять дней прибыли к ним в Троаду, где провели семь дней.

7 В первый же день недели, когда мы были собраны для преломления хлеба, Павел беседовал с ними, намереваясь отправиться в путь на следующий день, и продолжил слово до полуночи.

8 Было достаточно светильников в горнице, где мы были собраны.

9 Сидел в окне некий юноша, по имени Евтих, погружаясь в глубокий сон по мере того, как затягивалась беседа Павла. Погруженный в сон, он упал с третьего этажа и был поднят мертвым.

10 Павел, спустившись, лег на него всем телом и сказал: не смущайтесь, ибо душа его в нем.

11 Поднявшись наверх и преломив хлеб и вкусив, и еще немало побеседовав до зари, отправился в путь.

12 Между тем отрока привели живого, и были они утешены безмерно.

13 А мы пошли вперед на корабль и отплыли в Асс с намерением взять оттуда Павла: ибо он так приказал, намереваясь сам идти сухим путем.

14 Когда же он встретился с нами в Ассе, мы, взяв его, прибыли в Митилину;

15 отплыв оттуда, на следующий день поравнялись с Хиосом, а на другой день дошли до Самоса и днем позже пришли в Милет.

16 Ибо Павел рассудил проплыть мимо Ефеса, чтобы не получилось у него потери времени в Асии; ибо он спешил, если бы это было для него возможно, в день Пятидесятницы быть в Иерусалиме.

17 Из Милета он послал в Ефес и вызвал к себе пресвитеров церкви.

18 И когда они прибыли к нему, он сказал им: вы знаете, как я с первого дня, когда пришел в Асию, все время с вами жил,

19 работая для Господа со всяким смиренномудрием и слезами и среди искушений, постигших меня по козням Иудеев;

20 что я не опустил ничего полезного: проповедал вам и учил вас всенародно и по домам,

21 свидетельствуя, как Иудеям, так и Еллинам о покаянии пред Богом и о вере в Господа нашего Иисуса Христа.

22 И вот теперь, связанный Духом, я иду в Иерусалим, не зная, что мне там встретится,

23 кроме того, что Дух Святой по всем городам свидетельствует мне, говоря, что ждут меня узы и скорби.

24 Но жизнь моя не имеет для меня никакой цены, только бы совершить поприще мое и служение, которое я принял от Господа Иисуса, засвидетельствовать Евангелие благодати Божией.

25 И теперь, вот, я знаю, что больше не увидите лица моего вы все, между которыми я ходил, проповедуя Царство.

26 Поэтому свидетельствую вам в сегодняшний день, что чист я от крови всех;

27 ибо я не опустил возвестить вам весь совет Божий.

28 Блюдите себя и всё стадо, в котором Дух Святой поставил вас епископами пасти Церковь Божию, которую Он приобрел Себе кровию Своею.

29 Я знаю, что по отшествии моем войдут к вам волки лютые, не щадящие стада,

30 и из вас самих восстанут люди, говорящие превратное, чтобы увлечь учеников за собой.

31 Поэтому бодрствуйте, помня, что я три года ночью и днем не переставал со слезами вразумлять каждого особо.

32 И теперь вверяю вас Богу и слову благодати Его, могущему устроить и дать наследие вместе со всеми освященными.

33 Серебра или золота или одежды я ни от кого не пожелал.

34 Вы сами знаете, что нуждам моим и тех, кто были со мной, послужили эти руки.

35 Во всём показал я вам, что так трудясь, надо поддерживать слабых и помнить слова Господа Иисуса, ибо Он Сам сказал: «блаженнее давать, чем принимать».

36 Сказав это, он преклонил колени свои и со всеми ими помолился.

37 И был немалый плач у всех и, бросаясь на шею Павлу, целовали его,

38 скорбя особенно о слове, которое он сказал, что не придется им больше видеть лица его. И провожали его на корабль.

Дiї

Розділ 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

Деяния апостолов

Глава 20

Дiї

Розділ 20

1 По прекращении мятежа Павел, послав за учениками и дав им наставления, простился и отправился в Македонию.

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

2 Пройдя же эту область и наставив их обильным словом, пришел в Елладу

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

3 и, проведя там три месяца, решил возвращаться через Македонию, потому что Иудеи готовили на него покушение во время предстоявшего ему морского пути в Сирию.

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Сопровождали его Сопатр Пирров Верианин, а из Фессалоникийцев Аристарх и Секунд, и Гаий Дервянин и Тимофей, Асийцы же — Тихик и Трофим.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

5 Они, пройдя вперед, ожидали нас в Троаде.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

6 Мы же отплыли после дней Опресноков из Филипп и в пять дней прибыли к ним в Троаду, где провели семь дней.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

7 В первый же день недели, когда мы были собраны для преломления хлеба, Павел беседовал с ними, намереваясь отправиться в путь на следующий день, и продолжил слово до полуночи.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

8 Было достаточно светильников в горнице, где мы были собраны.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 Сидел в окне некий юноша, по имени Евтих, погружаясь в глубокий сон по мере того, как затягивалась беседа Павла. Погруженный в сон, он упал с третьего этажа и был поднят мертвым.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

10 Павел, спустившись, лег на него всем телом и сказал: не смущайтесь, ибо душа его в нем.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

11 Поднявшись наверх и преломив хлеб и вкусив, и еще немало побеседовав до зари, отправился в путь.

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

12 Между тем отрока привели живого, и были они утешены безмерно.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

13 А мы пошли вперед на корабль и отплыли в Асс с намерением взять оттуда Павла: ибо он так приказал, намереваясь сам идти сухим путем.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 Когда же он встретился с нами в Ассе, мы, взяв его, прибыли в Митилину;

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

15 отплыв оттуда, на следующий день поравнялись с Хиосом, а на другой день дошли до Самоса и днем позже пришли в Милет.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

16 Ибо Павел рассудил проплыть мимо Ефеса, чтобы не получилось у него потери времени в Асии; ибо он спешил, если бы это было для него возможно, в день Пятидесятницы быть в Иерусалиме.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 Из Милета он послал в Ефес и вызвал к себе пресвитеров церкви.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 И когда они прибыли к нему, он сказал им: вы знаете, как я с первого дня, когда пришел в Асию, все время с вами жил,

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

19 работая для Господа со всяким смиренномудрием и слезами и среди искушений, постигших меня по козням Иудеев;

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 что я не опустил ничего полезного: проповедал вам и учил вас всенародно и по домам,

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

21 свидетельствуя, как Иудеям, так и Еллинам о покаянии пред Богом и о вере в Господа нашего Иисуса Христа.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 И вот теперь, связанный Духом, я иду в Иерусалим, не зная, что мне там встретится,

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

23 кроме того, что Дух Святой по всем городам свидетельствует мне, говоря, что ждут меня узы и скорби.

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

24 Но жизнь моя не имеет для меня никакой цены, только бы совершить поприще мое и служение, которое я принял от Господа Иисуса, засвидетельствовать Евангелие благодати Божией.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

25 И теперь, вот, я знаю, что больше не увидите лица моего вы все, между которыми я ходил, проповедуя Царство.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

26 Поэтому свидетельствую вам в сегодняшний день, что чист я от крови всех;

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

27 ибо я не опустил возвестить вам весь совет Божий.

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 Блюдите себя и всё стадо, в котором Дух Святой поставил вас епископами пасти Церковь Божию, которую Он приобрел Себе кровию Своею.

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 Я знаю, что по отшествии моем войдут к вам волки лютые, не щадящие стада,

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

30 и из вас самих восстанут люди, говорящие превратное, чтобы увлечь учеников за собой.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

31 Поэтому бодрствуйте, помня, что я три года ночью и днем не переставал со слезами вразумлять каждого особо.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

32 И теперь вверяю вас Богу и слову благодати Его, могущему устроить и дать наследие вместе со всеми освященными.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

33 Серебра или золота или одежды я ни от кого не пожелал.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

34 Вы сами знаете, что нуждам моим и тех, кто были со мной, послужили эти руки.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 Во всём показал я вам, что так трудясь, надо поддерживать слабых и помнить слова Господа Иисуса, ибо Он Сам сказал: «блаженнее давать, чем принимать».

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

36 Сказав это, он преклонил колени свои и со всеми ими помолился.

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

37 И был немалый плач у всех и, бросаясь на шею Павлу, целовали его,

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

38 скорбя особенно о слове, которое он сказал, что не придется им больше видеть лица его. И провожали его на корабль.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

1.0x